Рішення

від 22.06.2015 по справі 924/592/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 924/592/15

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ

до 1. Фізичної особи - підприємця Лошатецького Володимира Васильовича м.Хмельницький

2. Фермерського господарства "Березенське" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №Т-67 від 22.10.2014р.

Представники сторін:

позивач: Москалюк С.А. - представник за довіреністю №1756-К-О від 04.06.2014р.

відповідач 1: Лошатецький В.В. - фізична особа - підприємець

відповідач 2: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №Т-67 від 22.10.2014р. В обґрунтування позову зазначає, що 29.01.2008р. між Тищенко М.О. та ПАТ КБ "Приват Банк" укладено кредитний договір №HMPWGA00000809. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржником Тищенко М.О. між ФГ "Березенське" та ПАТ КБ "Приват Банк" було укладено договір поруки №32 від 17.05.2012р., відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання кредитних зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник. Також 24.05.2012р. сторони уклали договір банківського рахунку. В зв'язку із невиконанням боржником Тищенко М.О. зобов'язань згідно договорів, з рахунку №26006052412111 поручителя ФГ "Березенське" 28.05.2012р. було списано 150 000 грн. на погашення кредитної заборгованості.

22.10.2014р. між ФГ "Березенське" та ФОП Лошатецьким В.В. був укладений договір відступлення права вимоги №Т-67, відповідно до якого ФГ "Березенське" передало ФОП Лошатецькому В.В. право вимоги до ПАТ КБ "Приват Банк" щодо повернення коштів у розмірі 150 000 грн. з правом вимоги стягнення всіх господарських санкцій.

Позивач вказує, що відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Однак, договором поруки № 32 від 17.05.2013р. не встановлено право вимоги ФГ "Березенське" до ПАТ КБ "Приват Банк" щодо повернення грошових коштів в розмірі 150 000,00 грн. Також не встановлено і в судовому порядку зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перерахувати на рахунок ФГ "Березенське" вказані грошові кошти або визнання незаконними дій банку щодо списання зазначеної суми в рахунок погашення кредитної заборгованості Тищенка М.О. Отже, за спірним договором було передано право первісного кредитора, яке на момент переходу цих прав не існувало, тому спірний договір суперечить приписам ст.ст. 203, 512, 514 ЦК України. З вказаних підстав позивач просить визнати договір про відступлення права вимоги № Т-67 від 22.10.2014р. недійсним.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Відповідач 1 проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим. В письмовому відзиві зазначає, що позовні вимоги позивача спрямовані на те, щоб затягнути розгляд справи, яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області. Зазначає, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р. у справі №2-727/11 та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012р. у справі №22ц/2290/914 встановлено, що позичальник Тищенко М.О. не отримував обумовлені договором кредитні кошти у банку в сумі 150 000,00 грн., а кредитний договір №HMPWСA000000809 від 29.01.2008р. визнаний судом неукладеним. Тому списання банком за договором поруки №32 від 17.05.2012р. кредитних коштів в сумі 150 000,00 грн. з рахунку ФГ "Березенське" є безпідставним, оскільки у позичальника не виникло зобов'язання щодо повернення кредиту ПАТ КБ "Приват Банк". Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. у справі № 904/233/14 визнано недійсним договір поруки № 32 від 17.05.2012р. Відповідач 1, посилаючись на приписи ст. 216 ЦК України, вважає, що списання позивачем коштів з рахунку відповідача 2 є результатом незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння чужими грошовими коштами, що стало підставою виникнення у ФГ "Березенське" права вимоги на підставі норм ст.387, п. 1 ст. 1073, п. 2 ст. 1214, п. 2 ст. 625 ЦК України, яке за спірним договором ФГ "Березенське" передало ФОП Лошатецькому В.В. З вказаних підстав просить в позові відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився. У відзиві позовні вимоги позивача не визнає. Вказує, що за договором переуступки №Т-67 від 22.10.2014р. відповідач 2 правомірно передав відповідачу 1 своє право дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а саме щодо стягнення із боржника суми коштів у розмірі 150 000,00 грн. та господарських санкцій. Посилається на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27.02.2012р., ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14.05.2012р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. у справі № 904/233/14. Також просить суд розглядати справу без участі представника.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

29.01.2008р. між ПАТ КБ "Приватбанк" (Полонське відділення Хмельницької філії банку) (далі - банк) та Тищенко М.О. (далі - позичальник) було укладено кредитний договір HMPWGA00000809, згідно п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахувати на рахунок, зазначений в п. 8.1 договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за договором, зазначені у розділі 8 договору.

Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені договором строки (п. 1.2 договору).

Пунктом 8.1 договору визначено, що банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 січня 2008р. по 28 січня 2025р. включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 156 836,00 грн. із сплатою за користування кредитом відсотків.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Фермерським господарством "Березенське" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір поруки № 32 від 17.05.2012р., предметом якого згідно п. 1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником Тищенко М.О. обов'язків за кредитним договором від 29.01.2008р. № HMPWGA00000809, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 156836,00 грн., а боржник зобов'язаний повернути кредит в строк до 28.01.2025 року, сплачувати за його користування 16,08 % річних в дату сплати процентів, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладені цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 2.4.1. цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право, в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснити договірне списання грошових коштів з усіх рахунків, що належать поручителю (п. 2.1.4 договору поруки).

Пунктом 2.4.1 договору визначено, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок боржника, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної п. 2.3.1.

Відповідно до п. 2.2.1 договору поруки у разі виконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором поручитель має право вимагати від кредитора передачі всіх прав кредитора за кредитним договором і договором застави, укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 4.1 договору).

28.05.2012 з рахунку відповідача 2 № 26006052412111 позивачем списано кошти у сумі 150000грн. на погашення заборгованості Тищенка М.О. по кредитному договору №HMPWGA00000809 від 29.01.2008р. згідно договору поруки № 32 від 17.05.2012р. ( п.2.1.4), що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. Списання здійснено на рахунок Тищенко М.О. за реквізитами рахунку, який відповідає зазначеному у п.8.2. кредитного договору від 29.01.2008р.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області по справі №2-727/11 від 27.02.2012р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області по справі №22ц/2290/914/12 від 14.05.2012р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 24.10.2012р., за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до Тищенко М.О. та Тищенко Л.А. про звернення стягнення боргу за договором кредиту на предмет іпотеки та виселення із житлового приміщення, було відмовлено у задоволенні позову. При розгляді вказаної справи судами встановлено, що Тищенко М.О. по кредитному договору №HMPWGA00000809 від 29.01.2008р. не отримав кредитні кошти, тому вказаний договір не є укладеним. І не укладений договір не породжує для сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 904/233/14 від 22.09.2014р. було задоволено позов ФГ "Березенське" до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору поруки № 32 від 17.05.2012р. недійсним, визнано недійсним договір поруки № 32 від 17.05.2012р., укладений між Фермерським господарством "Березенське" та ПАТ КБ "Приватбанк", з моменту його вчинення.

22 жовтня 2014 року між ФГ "Березенське" (первісний кредитор) та ФОП Лошатецьким В.В. (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № Т-67, згідно п. 1 якого первісний кредитор, отримавши право вимагати від боржника ПАТ КБ "Приватбанк" кошти у розмірі 150 000,00 грн. в результаті порушення банком норми п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України та вчинення дій, що зобов'язують банк повернути на підставі норми п.1 ст. 1073 ЦК України кошти в розмірі 150 000,00 грн., передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ПАТ КБ "Приватбанк" в розумінні норм підпункту 1 п. 1 ст. 512, п. 1 ст. 516 ЦК України щодо повернення (сплати) коштів у розмірі 150000,00 грн. із правом вимоги стягнення всіх господарських санкцій, в тому числі моральної шкоди.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 1.2 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.3 договору).

На підставі договору відступлення права вимоги № Т-67 від 22.10.2014р. ФОП Лошатецький В.В. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення 231 640,88 грн. (справа № 904/1635/15).

Вважаючи договір відступлення права вимоги Т-67 від 22.10.2014р. недійсним, позивач звернувся з позовом до суду.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктами 2.1, 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.20013 року роз'яснено про те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № Т-67 від 22.10.2014р., укладеного між відповідачами, вважаючи, що вказаний договір не відповідає приписам ст.ст. 203, 512, 514 ЦК України, оскільки за його умовами відповідачу 1 було надано право вимоги первісного кредитора (відповідача 2), яке на момент переходу цих прав не існувало.

Судом приймається до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 02.10.2012 у справі №23/236, яка в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що 22.10.2014р. між ФГ "Березенське" та ФОП Лошатецьким В.В. було укладено договір відступлення права вимоги № Т-67, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ПАТ КБ "Приватбанк" в розумінні норм підпункту 1 п. 1 ст. 512, п. 1 ст. 516 ЦК України щодо повернення (сплати) коштів у розмірі 150000,00 грн. із правом вимоги стягнення всіх господарських санкцій, в тому числі моральної шкоди.

Однак, вказане право вимоги щодо стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" коштів в розмірі 150000,00 грн. на користь первісного кредитора (ФГ "Березенське") не передбачено жодним договором та не встановлено законом чи судовим рішенням.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту встановлення в судовому порядку зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" перерахувати на рахунок ФГ "Березенське" грошових коштів у сумі 150 000,00 грн. або ж визнання незаконними дій банку щодо списання вказаної суми грошових коштів з рахунку відповідача 2 в рахунок погашення кредитної заборгованості Тищенко М.О. за кредитним договором №HMPWGA00000809 від 29.01.2008р.

Таким чином, за спірним договором відповідачем 2 було передано відповідачу 1 право первісного кредитора, яке не існувало на момент переходу цього права, що суперечить приписам ст. 514 ЦК України та позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 02.10.2012 у справі №23/236. Тому договір відступлення права вимоги № Т-67 від 22.10.2014р. підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить приписам цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі № 924/517/13 від 16.10.2013р. та постанові Рівненського апеляційного господарського суду по справі № 924/518/13 від 21.08.2013р.).

Судом не приймаються до уваги доводи відповідачів з приводу того, що списання позивачем коштів з рахунку ФГ "Березенське" є результатом незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння чужими коштами, тому вказане є підставою виникнення у ФГ "Березенське" права вимоги до банку на підставі норм ст. 387, п. 1 ст. 1073, п. 2 ст. 1214, п. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Факт безпідставного отримання (списання) коштів банком встановлюється судом при прийнятті рішення про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів і з моменту прийняття судом рішення можна вважати вказане порушення таким, що виявлене банком (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі №5011-70/10168-2012 від 09.04.2013р.)

Відповідачами не подано в матеріали справи доказів на підтвердження встановлення в судовому порядку факту безпідставного отримання (списання) ПАТ КБ "Приватбанк" коштів в сумі 150 000,00 грн. Тому твердження відповідачів про наявність у ФГ "Березенське" права дійсної вимоги до банку на момент укладення спірного договору є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними у встановленому законом порядку та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах, в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця Лошатецького Володимира Васильовича м.Хмельницький, Фермерського господарства "Березенське" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №Т-67 від 22.10.2014р. задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-67, укладений 22.10.2014р. між Фізичною особою - підприємцем Лошатецьким Володимиром Васильовичем та Фермерським господарством "Березенське".

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лошатецького Володимира Васильовича (м.Хмельницький, вул.Свободи, 22, кв. 155, код 1915203873) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства "Березенське" (Хмельницька обл., Полонський р-н, с.Велика Березна, код 36475553) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 26.06.2015р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50),

3 - відповідачу 1 (м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 22, кв. 155),

4 - відповідачу 2 (Хмельницька обл., Полонський р-н, с. Велика Березна) - рекомендованим.