Постанова

від 23.06.2015 по справі 908/772/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.06.2015 справа №908/772/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий:Дучал Н.М. Судді:Геза Т.Д., Ушенко Л.В. При секретарі Максіменко Г.П. За участю представників сторін: від позивача - не з'явився від відповідача - Сімонова Є.О., за довіреністю від третьої особи - не з'явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азов-2000» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 р.(підписане 03.04.2015р.) у справі№ 908/772/15-г (суддя Ніколаєнко Р.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Азов-2000» м.Запоріжжя до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» м. Київ Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард» м. Запоріжжя про визнання недійсним договору іпотеки від 08.09.2008р.

Публічне акціонерне товариство «Азов-2000», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» м. Київ про визнання недійсним Договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 08.09.2008р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Азов-2000».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2015р. порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард» м. Запоріжжя.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що укладений ним з ПАТ "Універсал Банк" забезпечувальний договір іпотеки від 08.09.2008 є недійсним через порушення чинного законодавства, зокрема Закону України «Про акціонерні товариства», при укладенні кредитного договору. Наполягав, що сума кредиту, забезпеченого іпотекою значно перевищує вартість майна та активів позивача. При цьому, рішення про вчинення правочину щодо передання в іпотеку майна (а в подальшому, щодо внесення змін в договір іпотеки) загальними зборами акціонерів не приймалося, що є обов'язковим за положеннями п.п. 22 п. 10.19 статуту позивача. Наголошував, що договір не відповідає ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки з боку ПАТ "Азов-2000" укладений заінтересованою особою, адже директор ПАТ "Азов-2000" є засновником ТОВ "Компанія "Візард", яке є позичальником за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. у справі №908/772/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено недодержання в момент укладення іпотечного договору від 08.09.2008р. положень Статуту позивача в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору, та вимог ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки наведений Закон в цей час ще не діяв.

Публічне акціонерне товариство «Азов-2000» м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. у справі №908/772/15-г скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що рішення винесене господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає, що позивачем через канцелярію суду заздалегідь було подане клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин у зв'язку з неможливістю участі представника позивача у судовому засіданні, яке не задоволено судом, що є порушенням ст.ст.4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує, що сума кредиту, забезпеченого іпотекою значно перевищує вартість майна та активів позивача. При цьому, рішення про вчинення правочину щодо передання в іпотеку майна загальними зборами акціонерів не приймалося, що є обов'язковим за положеннями статуту позивача; договір не відповідає ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки з боку ПАТ "Азов-2000" укладений заінтересованою особою, адже директор ПАТ "Азов-2000" є засновником ТОВ "Компанія "Візард", яке є позичальником за кредитним договором.

Відповідач проти апеляційних вимог ПАТ «Азов-2000» заперечив з підстав, викладених у відзиві № 4264-ЮД від 15.06.2015р. на апеляційну скаргу. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Наполягає, що господарським судом Запорізької області повністю досліджено матеріали справи, з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Просить залишити рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/772/15-г без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Азов-2000» без задоволення.

Третя особа, ТОВ «Компанія «Візард» м. Запоріжжя» не скористалася правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином. Ухвалою суду від 25.05.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2 ,4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.

08.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (Банк, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард» (позичальник, третя особа у справі) укладено кредитний договір №184/08, відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах встановленого ліміту в розмірі 1 150 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути на умовах, передбачених цим договором.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.2014р. у справі 910/2591/14 ТОВ «Компанія «Візард» відмовлено у задоволенні позову до ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору №184/08 від 08.09.2008р. Вказаним рішенням встановлено відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором №184/08 від 08.09.2008р., між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Відповідач (Іпотекодержатель), та ВАТ «Азов-2000», правонаступником якого є позивач (Іпотекодавець), 08.09.2008р. був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна-нежитлової нерухомості.

В розділі договору «Терміни» сторонами обумовлено, що: «основний договір» - це кредитний договір №184/08 від 08.09.2014р., укладений між іпотекодержателем (ПАТ «Універсал банк») та боржником (ТОВ «Компанія «Візард»); «основне зобов'язання»- це зобов'язання боржника за будь-яким з вище перелічених основних договорів (разом та/або окремо), за якими боржник має зобов'язання та виконання яких в повному обсязі забезпечується іпотекою за цим договором.

За умовами п.п.1.1. п.1 договору іпотеки, ВАТ «Азов-2000» (іпотекодавець) передає в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: Дитячу базу відпочинку "Войковець" (докладний опис об'єкта міститься в цьому ж пункті договору) загальною площею 3976,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 114, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості та знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, буд. 114, площею земельної ділянки 4,0253 га, кадастровий номер 2320355400:01:005:0003, з цільовим використанням для розміщення ДБВ «Войковець», правомірність користування земельною ділянкою підтверджується Договором оренди земельної ділянки, що посвідчений Тимченко Є.С., нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області 20 квітня 2007 року за реєстровим № 742.

Заставна вартість предмету іпотеки, згідно Звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності та за домовленістю сторін становить 10 452 500,00 грн.

До зазначеного договору іпотеки укладалися договори про внесення змін від 31.08.2009р., 29.03.2011 р., 31.10.2011 р., 31.03.2012 р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Заявляючи позов про визнання недійсним іпотечного договору, позивач мав довести наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2 ст.215 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір іпотеки за своєю правовою природою є способом забезпечення виконання зобов'язання, тобто забезпечувальним правочином, який підпорядковується загальним правилам укладення правочину з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на час укладення іпотечного договору), іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи оспорюваний договір іпотеки від 08.09.2008р. суд апеляційної інстанції дійшов висновку про узгодження сторонами всіх обов'язкових умов, що вимагаються ст.18 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 08.09.2008р. від імені ВАТ «Азов-2000» підписаний директором Ніколаєвим А.В., що обраний директором загальними зборами акціонерів ВАТ «Азов-2000» 31.07.2008р. (протокол зборів № 01-08 від 31.07.2008р.).

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (тобто набуває цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р. у справі № 908/911/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Азов-2000" м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард" м.Запоріжжя про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 08.09.2008 р., що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. у справі № 908/911/14, пунктом 11.3.15. статуту ТОВ «Азов-2000», в редакції затвердженій рішенням зборів № 01/08 від 31.07.2008 р., яка була чинною на час укладення договору іпотеки від 08.09.2008 р., передбачено повноваження директора без обмежень приймати рішення про отримання кредитів та позик, надання поручительств, тощо. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів не відносилося прийняття рішення про вчинення правочину щодо передання в іпотеку майна, а також відсутні вказівки стосовно будь-яких сум таких договорів.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства віднесено до компетенції загальних зборів п.п. 22 п. 10.19 Статуту позивача (Публічного акціонерного товариства «Азов-2000») в редакції затвердженій загальними зборами акціонерів (протокол № 01/11 від 27.04.2011р.), тобто значно пізніше.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про обмеження директора ТОВ «Азов-2000» щодо представництва та вчинення юридичних дій від імені Товариства станом на час укладання договору іпотеки від 08.09.2008р.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки директор ТОВ «Азов-2000» Ніколаєв А.В. був наділений достатнім обсягом дієздатності для представництва Товариства у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, у тому числі мав право на укладення оспорюваного договору від 08.09.2008р. від імені товариства.

Позивач, який водночас є і заявником апеляційної скарги, наполягає також на порушенні сторонами при укладенні договору іпотеки ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», в обґрунтування чого зазначає,що директор ТОВ "Азов-2000" Ніколаєв А.В. одночасно являється й засновником ТОВ "Компанія "Візард", яке є позичальником за кредитним договором, виконання якого забезпечується оспорюваним Договором іпотеки.

Приписами ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено поняття правочину, щодо якого є заінтересованість, а ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що правочин, вчинений з порушенням вимог ст.71 цього ж Закону, може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Закон України «Про акціонерні товариства», на порушенні якого наполягає позивач, прийнятий Верховною Радою України 17 вересня 2008 року, набрав чинності з 30.04.2009р., посилання, що закон має зворотню силу - в тексті Закону відсутнє.

Отже як вірно зазначено судом першої інстанції, на дату укладення Договору іпотеки - 08.09.2008р. Закон України «Про акціонерні товариства» не діяв.

Тому, застосування позивачем норм Закону України «Про акціонерні товариства» при вирішенні даної справи - є помилковим.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження: невідповідності іпотечного договору нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності осіб, які вчинили спірний правочин; відсутності вільного волевиявлення та невідповідності його внутрішній волі учасників спірного правочину, тощо.

Враховуючи викладене, вірним, та таким, що ґрунтується на матеріалах справи та приписах чинного законодавства, є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання іпотечного договору від 08.09.2008р. недійсним.

Стосовно посилань апелянта на порушення господарським судом Запорізької області норм процесуального права, зокрема, щодо того, що судом першої інстанції, не було задоволено заздалегідь подане позивачем клопотання про відкладення справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, справу розглянуто та рішення прийнято за відсутності представника позивача, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.77 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право відкладення розгляду справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, адвокати. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Звертаючись з позовною заявою, заявник не був позбавлений вирішити питання щодо участі іншого представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015р. у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання розгляд справи відкладався, позивачу надавалась можливість з`явитись в наступне судове засідання, що було призначене на 01.04.2015р.

Втім, Позивач не скористався правом участі представника в засіданні суду першої інстанції.

Клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату від позивача через канцелярію суду в матеріали справи не надходило.

Позиція ПАТ «Азов-2000» є викладеною в позовній заяві, що в сукупності з матеріалами судової справи є достатнім для розгляду позову по суті.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. (підписано 03.04.2015р.) по справі №908/772/15-г суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - ПАТ "Азов-2000", м. Запоріжжя.

Результати апеляційного провадження у справі №908/772/15-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азов-2000", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. (підписано 03.04.2015р.) по справі №908/772/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015р. (підписано 03.04.2015р.) по справі №908/772/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

Л.В. Ушенко

Надруковано 6 екз.:

1-позивачу

1-відповідачу

1- третій особі

1-у справу

1-ДАГС

1-ГСЗО