Рішення

від 25.06.2015 по справі 927/376/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" червня 2015 р. Справа № 927/376/15

позивач: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

відповідач: державний професійно-технічний навчальний заклад "Замглайське аграрне професійно-технічне училище",

вул. Леніна, 1, м. Замглай, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15005

предмет спору: про стягнення 7087,29 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Євдокімова М.О., довіреність №2 від 01.06.2015 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.03.2015 року позовні матеріали публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача - державного професійно-технічного навчального закладу "Замглайське аграрне професійно-технічне училище" 2818,01 грн. пені; 658,18 грн. 3% річних; 3611,10 грн. інфляційних нарахувань за договором про закупівля природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, були повернуті без розгляду на підставі п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року, ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.03.2015 року по справі №927/376/15 скасовано, а матеріали справи направлено на розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Згідно з довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 29.04.2015 року, справу №927/376/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до державного професійно-технічного навчального закладу "Замглайське аграрне професійно-технічне училище" про стягнення 7087,29 грн. призначено судді Лавриненко Л.М.

Ухвалою суду від 30.04.2015 року справа №927/376/15 була прийнята до розгляду суддею Лавриненко Л.М. Розгляд справи призначено на 09.06.2015 року.

В судовому засіданні 18.06.2015 року судом був здійснений огляд оригіналів документів, зокрема: довіреності №14-81 від 15.04.2014 року на Теклюка Я.В.; договору №13/3907-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 05.03.2013 року, додатку №1 від 05.03.2014 року та додаткових угод №1 від 25.11.2013 року та №2 від 31.12.2013 року до нього; актів приймання-передачі природного газу: від 28.02.2013 року за газ, спожитий у січні 2013 року; від 28.02.2013 року за газ, спожитий у лютому 2013 року; від 31.03.2013 року за газ, спожитий у березні 2013 року; від 30.04.2013 року за газ, спожитий у квітні 2013 року; від 31.10.2013 року за газ, спожитий у жовтні 2013 року; від 30.11.2013 року за газ, спожитий у листопаді 2013 року; від 24.01.2014 року за газ, спожитий у грудні 2013 року.

В судовому засіданні 18.06.2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи (а.с. 105), але в судове засідання 25.06.2015 року повноважного представника не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 18.06.2015 року суду не надав.

В судовому засіданні 25.06.2015 року представник відповідача подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

До початку судового засідання 25.06.2015 року від позивача, через канцелярію суду, надійшло клопотання №14/2-665 від 19.06.2015 року про залучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Чернігівської області від 02.12.2014 року по справі №927/1704/14 та копії розрахунку суми позовних вимог, які були предметом спору по даній справі. Також позивач в поданому клопотанні повідомляє суд, що конверти, в яких надійшли листи відповідача №190 від 08.07.2013 року та №185 від 24.07.2014 року не збереглися, проте належним доказом дати отримання зазначених листів є штрихкод, проставлений на цих листах, де вказано дату їх надходження та вхідний номер. Крім того в поданому клопотанні позивач просить суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Подані позивачем документи залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача стосовно клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача не заперечував.

Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, який залучено судом до матеріалів справи.

Також представник відповідача подав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом, додаткові документи залучені до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Представник відповідача стосовно позовних вимог заперечував та просив суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, вказуючи у відзиві на те, що позивач всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 57 та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 9.1. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, не дотримався порядку досудового врегулювання спору та не використав механізмів впливу на покупця у разі невиконання або неналежного виконання договору, передбачених п.п. 4.2., 6.4.3., 11.6. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року та п. 1.3.1. додатку до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.03.2013 року між національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», офіційне найменування якої, відповідно до п. 3 статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 року №1354, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №303696 від 22.12.2009 року - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та державним професійно-технічним навчальним закладом "Замглайське аграрне професійно-технічне училище" укладено договір №13/3907-ТЕ-39 про закупівлю природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), далі - газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року визначено, що продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ в обсязі до 54,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях: січень 2013 року - в обсязі 9,000; лютий 2013 року - в обсязі 9,000; березень 2013 року - в обсязі 9,000; квітень 2013 року - в обсязі 4,000; травень 2013 року - в обсязі 0; червень 2013 року - в обсязі 0; липень 2013 року - в обсязі 0; серпень 2013 року - в обсязі 0; вересень 2013 - в обсязі 0; жовтень 2013 року - в обсязі 5,000; листопад 2013 року - в обсязі 9,000; грудень 2013 року - в обсязі 9,000. Загалом за І квартал 2013 року - в обсязі 27,000; за ІІ квартал 2013 року - в обсязі 4,000; за ІІІ квартал 2013 року - в обсязі 0; за ІV квартал 2013 року - в обсязі 23,000.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовпчика).

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року по своїй правовій природі є договором поставки.

Термін поставки газу, відповідно до п. 5.1. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року: з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року включно.

Відповідно до п. 10.1. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє у частині поставки газу до 31.12.2013 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року сторони замінили в п. 11.1. статті 11. «Строк дії договору» фразу «діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» словами «діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Згідно з п. 3.1. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 58914,00 грн., крім того ПДВ - 11782,80 грн., разом з ПДВ - 70696,80 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, сторони виклали п. 1.1. статті 1. «Предмет договору» у новій редакції та встановили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору, та доповнили договір п. 2.1. статті 2. «Кількість та якість газу» абзацом у наступній редакції: «Продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у грудні 2013 року.

Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу.»

Відповідно до п. 1.3. додатку №1 від 05.03.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку, яку продавець до 25 числа місяця, що передує звітному, надає оператору єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим продавцем з моменту включення заявки до планового розподілу газу оператора ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Відповідно до п. 2.1. додатку №1 від 05.03.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 «Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010 року за №671/17966.

Згідно з п. 2.2. додатку №1 від 05.03.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому продавцю газорозподільним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу (п. 2.3. додатку №1 від 05.03.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року).

Додатковою угодою №1 від 25.11.2013 року до договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, сторони виклали п. 2.1. статті 2 «Порядок приймання-передачі газу» Додатку №1 договору в новій редакції, відповідно до умов якої: «кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця».

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, позивач поставив відповідачу за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по грудень 2013 року природний газ на загальну суму 64166,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: за січень 2013 року від 28.02.2013 року на суму 11373,02 грн., за лютий 2013 року від 28.02.2013 року на суму 8161,55 грн., за березень 2013 року від 31.03.2013 року на суму 11664,97 грн., за квітень 2013 року від 30.04.2013 року на суму 3828,09 грн., за жовтень 2013 року від 31.10.2013 року на суму 7537,06 грн., за листопад 2013 року від 30.11.2013 року на суму 9176,18 грн., за грудень 2013 року від 24.01.2014 року на суму 12425,62 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 38-44).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 року на суму 11373,02 грн. за газ, поставлений у січні 2013 року, відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 13.02.2013 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 року на суму 8161,55 грн. за газ, поставлений у лютому 2013 року - в строк до 13.03.2103 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 року на суму 11664,97 грн. за газ, поставлений у березні 2013 року - в строк до 15.04.2013 року включно, оскільки 13.04.2015 року припадало на вихідний день - суботу; по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 року на суму 3828,09 грн. за газ, поставлений у квітні 2013 року - в строк до 13.05.2013 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року на суму 7537,06 грн. за газ, поставлений у жовтні 2013 року - в строк до 13.11.2013 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 року на суму 9176,18 грн. за газ, поставлений у листопаді 2013 року - в строк до 13.12.2013 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 року на суму 12425,62 грн. за газ, поставлений у грудні 2013 року - в строк до 13.01.2014 року включно.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, за поставлений позивачем природний газ розрахувався з порушенням строків оплати, а саме: відповідачем 09.04.2013 р. був здійснений позивачу платіж в сумі 32085 грн. 87 коп., що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с. 86) з призначенням платежу «за газ природній за березень 2013 р. згідно рах. №305 від 21.03.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.», 30.04.2013 р. відповідач сплатив 11664 грн. 97 коп. (а.с. 93) з призначенням платежу «за газ природній за квітень 2013 р. згідно рах. №129 від 12.04.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.»; 30.04.2013р. відповідач сплатив 11373 грн. 02 коп. (а.с. 93) з призначенням платежу «за газ природній за березень 2013 р. згідно рах. №112 від 25.03.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.»; 30.04.2013 р. відповідач сплатив 8161 грн. 55 коп. (а.с. 92) з призначенням платежу «за газ природній за березень 2013 р. згідно рах. №113 від 25.03.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013р.»; 31.05.2013 р. відповідач сплатив 3828 грн. 09 коп. (а.с. 89) з призначенням платежу «за газ природній за квітень 2013 р. згідно рах. №176 від 15.05.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.», що підтверджується наданими позивачем виписками з рахунку, копії яких додані до матеріалів справи. Також відповідач листом №185 від 24.07.2014 р., суму оплати в розмірі 29138 грн. 86 коп. по договору №2129/14- ТЕ (Т)-39 від 07.02.2014 р. просив зарахувати як оплату по договору № 13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.

Таким чином, відповідачем по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р. була здійснена оплата на загальну суму 96252 грн. 36 коп., а поставка газу відповідачу позивачем на суму 64166 грн. 49 коп.

Відповідач листом №190 від 08.07.2013 р., переплату в сумі 32085 грн.87 коп. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р. просив зарахувати як оплату по договору №12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012 р.

Згідно розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку оплати за період з 14.02.2013 р. по 30.04.2013 р. 71,04 грн. 3% річних та 355 грн. 21 коп. пені за газ, спожитий в січні 2013 року; за прострочку оплати за період з 14.03.2013 р. по 30.04.2013 р. - 32,20 грн. 3% річних та 160 грн. 99 коп. пені за газ, спожитий у лютому 2013 року; за прострочку оплати за період з 14.04.2013 р. по 30.04.2013 р. - 16,30 грн. 3% річних та 81 грн. 49 коп. пені за газ, спожитий у березні 2013 року; за прострочку оплати за період з 14.05.2013 р. по 31.05.2013 р. - 5,66 грн. 3% річних та 28 грн. 32 коп. пені за газ, спожитий у квітні 2013 року; за прострочку оплати за період з 14.11.2013 р. по 29.07.2014 р. - 159,83 грн. 3% річних і 521 грн. 81 коп. пені за газ, спожитий у жовтні 2013 року; за прострочку оплати за період з 14.12.2013 р. по 29.07.2014 р. - 171,96 грн. 3% річних та 685 грн. 32 коп. пені за газ, спожитий у листопаді 2013 року; за прострочку оплати за період з 14.01.2014 р. по 29.07.2014 р. - 201,19 грн. 3% річних та 984 грн. 86 коп. пені за газ, спожитий у грудні 2013 року; а також 3611,10 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки оплати: з листопада 2013 року по липень 2014 року, а саме: за газ, спожитий у жовтні 2013 року - з листопада 2013 року по липень 2014 року; за газ, спожитий у листопаді 2013 року - з грудня 2013 року по липень 2014 року; за газ спожитий у грудні 2013 року - з січня 2014 року по липень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі чи законі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій. Зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 7.3. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Судом встановлено, що розрахунки за поставлений природний газ повинні виконуватись покупцем (відповідачем), згідно п. 4.1. договору, а саме: оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно, момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного трьохстороннього акту приймання-передачі природного газу окремо, тому пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Отже, прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а саме: згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 року за газ, спожитий у січні 2013 року, прострочка виникла з 14.02.2013 року; по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 року за газ, спожитий у лютому 2013 року, прострочка виникла з 14.03.2013 року; по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 року за газ, спожитий у березні 2013 року прострочка виникла з 16.04.2013 року (оскільки 13.04.2013 року припадало на вихідний день - суботу); по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 року за газ, спожитий у квітні 2013 року прострочка виникла з 14.05.2013 року; по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року за газ, спожитий у жовтні 2013 року прострочка виникла з 14.11.2013 року; по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 року за газ, спожитий у листопаді 2013 року прострочка виникла з 14.12.2013 року; по акту приймання-передачі природного газу від 24.12.2013 року за газ, спожитий у грудні 2013 року прострочка виникла з 14.01.2014 року.

Пунктами 4.3. та 4.4. договору про закупівлю природного газу №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, сторони визначили, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов»язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Як встановлено судом, відповідачем 09.04.2013 р. був здійснений позивачу платіж в сумі 32085 грн. 87 коп., що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с. 86) з призначенням платежу «за газ природній за березень 2013 р. згідно рах. №305 від 21.03.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.»

Станом на 09.04.2013 р. у відповідача існувала заборгованість за газ, спожитий у січні 2013 р. на суму 11373 грн. 02 коп., прострочка щодо оплати якої виникла з 14.02.2013 р. та за газ, спожитий у лютому 2013 р. на суму 8161 грн. 55 коп., прострочка щодо оплати якої виникла з 14.03.2013 р. За березень 2013 р. відповідачем було спожито газу на суму 11664 грн. 97 коп. ( всього за січень - березень 2013 р. відповідачем було спожито газу на суму 31199 грн. 54 коп.).

З урахуванням здійсненої відповідачем оплати 09.04.2013 р. в сумі 32085 грн. 87 коп., станом на 09.04.2013 р. у відповідача виникла переплата в сумі 886 грн. 33 коп.

30.04.2013 р. відповідач здійснив три платежі: 11664 грн. 97 коп. (а.с. 93) з призначенням платежу «за газ природній за квітень 2013 р. згідно рах. №129 від 12.04.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.», 11373 грн. 02 коп. (а.с. 93) з призначенням платежу «за газ природній за березень 2013 р. згідно рах. №112 від 25.03.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.», 8161 грн. 55 коп. (а.с. 92) з призначенням платежу «за газ природній за березень 2013 р. згідно рах. №113 від 25.03.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013р.», всього на загальну суму 31199 грн. 54 коп.

В квітні 2013 р. відповідачем було спожито газу на суму 3828 грн. 09 коп., яка станом на 30.04.3013 р. була оплачена відповідачем в повному обсязі, і відповідно станом на 13.05.2013 року (строку платежу за газ спожитий в квітні 2013р.) у відповідача існувала переплата в сумі 28257 грн. 78 коп.

31.05.2013р. відповідач сплатив 3828 грн. 09 коп. (а.с. 89) з призначенням платежу «за газ природній за квітень 2013 р. згідно рах. №176 від 15.05.2013 р. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р.». Відповідно станом на 31.05.2013 р. відповідач мав переплату в сумі 32085 грн. 87 коп.

Посилання позивача на те, що оскільки відповідач листом №190 від 08.07.2013 р., який був отриманий позивачем 15.07.2013 р., переплату в сумі 32085 грн. 87 коп. по договору №13/3907-ТЕ - 39 від 05.03.2013 р. просив зарахувати як оплату по договору № 12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012 р., а тому існувала прострочка оплати за газ, спожитий в січні - березні 2013 р. по 30.04.2013р., а за газ спожитий в квітні 2013 р. існувала прострочка оплати по 31.05.2013 р., є безпідставні і судом до уваги не приймається з наступних підстав:

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.12.2014 р. по справі №927/1704/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до державного професійно-технічного навчального закладу «Замглайське аграрне професійно-технічне училище» про стягнення 2375,83 грн. пені, 2246,01 грн. штрафу, 583,88 грн. 3% річних та 60,75 інфляційних нарахувань за договором № 12/1096-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу від 09.11.2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач звернувся до позивача з листом №190 від 08.07.2013 р., який був отриманий позивачем 15.07.2013 року за вх. №3348/22-13, про зарахування переплати в сумі 32085,87 грн. по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 року, як оплату по договору №12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012 року. Отже, з моменту зміни підстави платежу у позивача виникло право та обов'язок зарахування вказаної оплати по договору, що є підставою позовних вимог - з 15.07.2013 року.

Відповідно, рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.12.2014 р. по справі №927/1704/14 було стягнуто з відповідача пеню в сумі 2375,83 грн. за період прострочки з 14.11.2012 р. по 13.07.2013 р., 539,05 грн. 3% річних за період з 14.11.2012 р. по 14.06.2013 р. та 60,75 грн. інфляційних за період з листопада 2012 року по червень 2013 року включно, за прострочку оплати по договору №12/1096-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу від 09.11.2012 року.

Таким чином, кошти в сумі 32085 грн. 87 коп., які були сплачені відповідачем 09.04.2013 р. знаходились у позивача і обліковувались як оплата саме по договору №13/3907-ТЕ-39 від 05.03.2013 р. Лише 15.07.2013 р. вони були перенесені та зараховані позивачем на погашення заборгованості за іншим договором, а саме за договором №12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012 р., і на суму простроченої заборгованості у розмірі 32085 грн. 87 коп. судом вже було стягнуто пеню, три проценти річних та інфляційні по договору №12/1096-ТЕ-39 від 09.11.2012 р.

В листі відповідача №190 від 08.07.2013 р. не зазначено, що кошти в сумі 32085 грн. 87 коп., це саме кошти, які були сплачені відповідачем 09.04.2013 р. Як встановлено судом, станом на 31.05.2013 р. відповідач мав переплату на загальну суму 32085 грн. 87 коп.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що за газ, спожитий в січні 2013 р., прострочка оплати виникла з 14.02.2013 р. та існувала по 08.04.2013 р., за газ, спожитий в лютому 2013 р., прострочка оплати виникла з 14.03.2013 р. та існувала по 08.04.2013 р., за газ, спожитий в березні 2013 р., прострочка оплати відсутня, оскільки він був повністю оплачений 09.04.2013 р., за газ, спожитий в квітні 2013 р., прострочка оплати також відсутня, оскільки він був повністю оплачений 30.04.2013 р.

Заборгованість за спожитий газ у жовтні 2013 р. станом на 14.11.2013 р. становила 7537,06 грн. і була сплачена повністю відповідачем 29.07.2014 р., відповідно прострочка оплати виникла з 14.11.2013 р. та існувала по 28.07.2014 р.; заборгованість за спожитий газ у листопаді 2013 р. станом на 14.12.2013 р. становила 9176,18 грн. і була сплачена повністю відповідачем 29.07.2014 р., відповідно прострочка оплати виникла з 14.12.2013 р. та існувала по 28.07.2014 р., заборгованість за спожитий газ у грудні 2013 р. станом на 14.01.2014 р. становила 12425,62 грн. і була сплачена повністю відповідачем 29.07.2014 р., відповідно прострочка оплати виникла з 14.01.2014 р. та існувала по 28.07.2014 р.

Позивачем безпідставно включено в кількість днів прострочки дату фактичної сплати заборгованості, оскільки постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, отже дата сплати заборгованості не враховується в період прострочення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 р. у справі №910/23600/13.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений газ за періоди з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по грудень 2013 року, але з урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що:

3% річних підлягають стягненню в сумі 598 грн. 51 коп. за прострочку оплати за період з 14.02.2013р. по 08.04.2013р. за газ, спожитий в січні 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.03.2013 р. по 08.04.2013 р. а газ, спожитий в лютому 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.11.2013 р. по 28.07.2014 р. за газ, спожитий в жовтні 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.12.2013 р. по 28.07.2014р. за газ, спожитий в листопаді 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.01.2014 р. по 28.07.2014 р. за газ, спожитий в грудні 2013 р.

Пеня підлягає стягненню в сумі 2531 грн. 59 коп. за прострочку оплати за період з 14.02.2013 р. по 08.04.2013 р. за газ, спожитий в січні 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.03.2013 р. по 08.04.2013 р. за газ, спожитий в лютому 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.11.2013 р. по 13.07.2014 р. за газ, спожитий в жовтні 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.12.2013 р. по 13.07.2014 р. за газ, спожитий в листопаді 2013 р., за прострочку оплати за період з 14.01.2014 р. по 13.07.2014 р. за газ, спожитий в грудні 2013 р.

Інфляційні нарахування підлягають стягненню в сумі 3611 грн. 10 коп. за прострочку сплати за період з листопада 2013 р. по липень 2014 р. за газ спожитий в жовтні 2013 р., за прострочку сплати за період з грудня 2013 р. по липень 2014 р. за газ, спожитий в листопаді 2013 р., за період з січня 2014 р. по липень 2014 р. за газ, спожитий в грудні 2013р..

Посилання представника відповідача на безпідставність та необгрунтованість позову у зв'язку з невикористанням механізмів досудового врегулювання спору, судом до уваги не приймається з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), зокрема і у цивільному та господарському процесах, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Аналогічна правова позиція міститься в п. 3.17.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Не може бути прийнято судом до уваги і твердження відповідача про те, що позивач акцептував сплату закупівель газу у строки визначені фактичними розрахунками наприкінці місяця, а саме до 31 числа кожного місяця, як належне виконання відповідачем свого зобов»язання, інакше кажучи, що було досягнуто «мовчазної згоди» щодо оплати закупівель газу, оскільки п. 4.1 договору визначено сторонами строк оплати до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.

Належних та допустимих доказів, які підтверджують внесення сторонами змін до договору щодо строків оплати газу відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений природній газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 598,51 грн. 3% річних, 3611,10 грн. інфляційних нарахувань та 2531,59 грн. пені. В решті позову відмовити.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. по справі №927/376/15 було скасовано ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.03.2015 р. про повернення позовних матеріалів позивачу без розгляду і позивачем за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 609 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2317 грн. 04 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу "Замглайське аграрне професійно-технічне училище", вул. Леніна, 1, м. Замглай, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15005 (код ЄДРПОУ 05537905, р/р №35412013000597 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720, р/р №26002301921 банк АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 598,51 грн. 3% річних, 3611,10 грн. інфляційних нарахувань, 2531,59 грн. пені та 2317 грн. 04 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 26.06.2015 р.

Суддя Л.М. Лавриненко

.