Постанова

від 11.06.2015 по справі 910/986/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа№ 910/986/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Куркова А.В., дов. б/н від 19.01.2015р.

від відповідача: Туголукова І.В., дов. б/н від 08.06.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.03.2015 р.

у справі № 910/986/15-г (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Аудиторська фірма "Беф-аудит"

до Фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрій

Васильович

про стягнення 516 330 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Беф-аудит" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича про стягнення 516 330 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/989/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Беф-аудит" 81 000 (вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. - основного боргу, 435 330 (чотириста тридцять п'ять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. - штраф, 14 817 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 95 коп. - інфляційні втрати, 1 825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 40 коп. - 3 відсотки річних та 10 659 (десять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. - суму судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець Остріщенко Юрій Васильович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/989/15-г та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича у справі № 910/986/15-г було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р. у справі № 910/986/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 09.06.2015р.

05.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/986/15-г без змін.

08.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 09.06.2015р. оголошено перерву до 11.06.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/986/15-г скасувати та прийняти нове рішення у цій справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.11.2013 між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) було укладено договір про надання аудиторських послуг № 43/2013-ОПС (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник, з нижче наведеному переліку послуг вибирає на свій розсуд та дає завдання Виконавцю у вигляді Заявок, які є невід'ємними Додатками до цього Договору, а Виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до Заявок Замовника надавати останньому за плату обрані ним послуги.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до заявки № 2 від 01.11.2013 до Договору позивач замовив, а відповідач прийняв до виконання послуги з оцінки документообігу загальною вартістю 81 000 грн.

Позивач зобов'язувався надати послуги до 30.11.2013.

Відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги на розрахунковий рахунок позивача відповідно до графіку оплати, наведеного в заявці, а саме у такі строки: 11 000 грн. - до 15.12.2013; 10 000 грн. - до 15.01.2014; 10 000 грн. - до 15.02.2014; 10 000 грн. - до 15.03.2014; 10 000 грн. - до 15.04.2014; 10 000 грн. - до 15.05.2014; 10 000 грн. - до 15.06.2014; 10 000 грн. - до 15.07.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за заявкою та надав послуги у встановлений термін, в повному обсязі і з дотриманням інших умов Договору, що підтверджується підписаним 30 листопада 2013 р. обома сторонами актом здачі-приймання наданих послуг за Договором (копія додається). Відповідно до зазначеного акта у Відповідача немає претензій до якості наданих Позивачем послуг, вартість наданих послуг складає 81 000 грн., акт є підставою для здійснення розрахунків у порядку, передбаченому Заявкою.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 81 000 грн., що підтверджується актами надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 81 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 81 000 грн. є обґрунтованими.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 435 330 грн.

Відповідно до п. 5.2.2. Договору, якщо відповідач прострочує оплату послуг за окремими актами здачі-приймання послуг більше ніж на 30 календарних днів від термінів, вказаних у Заявці, позивач має право нарахувати замовнику штраф у розмірі 3% від простроченої суми по кожному окремому акту здачі-приймання послуг за кожен день прострочення оплати послуг Виконавцем за весь період строку дії цього Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що не замовляв послуги на суму 81 000 гри. та позивачем вони надані не були. Зазначене твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Як зазначено вище, 01.11.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 43/2013-ОПС про надання аудиторських послуг (далі - Договір, копія міститься в матеріалах справи), відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати послуги за заявками відповідача, а відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги.

Відповідно до заявки № 2 від 01.11.13 до Договору позивач замовив, а відповідач прийняв до виконання послуги з оцінки документообігу загальною вартістю 81000,00 (вісімдесят одна тисяча) гри.

Відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги на розрахунковий рахунок позивача відповідно до графіку оплати, наведеного в Заявці.

Згідно п. 3.1. Договору щомісяця протягом строку надання послуг за цим Договором не пізніше 20 робочих дні після закінчення звітного місяця Виконавець надає Замовнику Акт здачі-приймання наданих послуг в якому наводиться опис результатів наданих Виконавцем послуг за звітний місяць та їх вартість за цим Договором. Форма зазначеного Акта встановлюється Виконавцем.

Пунктом 3.2 передбачено, що Замовник зобов'язаний підписати Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання (передання будь-яким способом), або в той же термін направити (передати відповідним способом) Виконавцю мотивовану відмову у разі, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем згідно з умовами цього Договору та/або вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за Заявкою та надав послуги у встановлений термін, в повному обсязі і з дотриманням інших умов Договору, що підтверджується підписаним 30.11.2013 обома сторонами Актом здачі-приймання наданих послуг за Договором.

Відповідно до зазначеного Акту у відповідача немає претензій до якості наданих позивачем послуг, вартість наданих послуг складає 81 000,00 грн., акт є підставою для здійснення розрахунків у порядку, передбаченому Заявкою.

Як вбачається з Акту здачі-приймання наданих послуг за Договором, послуги, передбачені в Заявці № 2 від 01.11.2013, надані Виконавцем у встановлений термін, в повному обсязі і з дотриманням інших умова Договору згідно переліку: послуги з оцінки (перевірки) існуючого документообігу що регламентує на 30.11.2013 базові умови і правила ведення підприємницьку діяльності спрямованих на надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, при підписанні Акту здачі-приймання наданих послуг за Договором, сторони діяли відповідно до умов Договору та зафіксували належне виконання своїх обов'язків Позивачем.

Крім того, замовник не направляв Виконавцю жодної претензії щодо якості наданих послуг, Акт здачі-приймання наданих послуг за Договором відповідач підписав, проте не виконав свої зобов'язання з оплати наданих послуг.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Оскільки законодавством надані лише визначення видів штрафних санкцій, проте не встановлено прямої заборони на встановлення штрафу за кожен день прострочення, сторони врегулювали відносини на власний розсуд.

Беручи до уваги норми Цивільного кодексу України щодо принципу свободи договору, в т.ч. встановлення сторонами договору окремого виду санкцій за неналежне виконання зобов'язань та нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання зобов'язань не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.11.08 у справі № 05/104-08.

Посилання відповідача на ст. 233 Господарського кодексу України також безпідставне, що вбачається з наступного.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що в разі коли штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником: майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої" № 18 від 26.12.11, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 435 330 грн.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 825,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 14 817,95 грн..

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у 1 825,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 14 817,95 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/986/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/986/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/986/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков