Ухвала

від 11.06.2015 по справі 804/2301/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 рокусправа № 804/2301/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрновотранс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі № 804/2301/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрновотранс» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрновотранс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ» підтверджується наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами. Суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних включено до податкового кредиту за липень 2014 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року. Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ з вартості придбаних у ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ» запасних частин до вантажних автомобілів у липні 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 27.11.2014 р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрновотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ» за липень 2014 р., за результатами якої складено акт № 655/233/38470349 від 27.11.2014 р.

Вказаним актом встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 р. на суму 48758,87 грн.

20.01.2015 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000252203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання на суму 73138,31 грн., в тому числі за основним платежем - 48758,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24379,44 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ» згідно договору купівлі-продажу частин до вантажних автомобілів №08/07-2014 від 08.07.2014 р.

На виконання умов цього договору ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ» передало позивачу запасні частини до вантажних автомобілів, про що виписано (оформлено) податкові накладні, видаткові накладні за липень 2014 р. на загальну суму 235300,25 грн. в т.ч. ПДВ на суму 39216,71 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до податкового кредиту ТОВ «Укрновотранс» за липень 2014 р., відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації за липень 2014 р.

Перелічені вище податкові накладні не пройшли реєстрацію у базі даних «Перегляд податкових накладних», оскільки сума ПДВ по даним податковим накладним становить менше 10 000,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані товари проводилися в безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою.

ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ» перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, стан платника податків - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, свідоцтво ПДВ №200111656 від 01.03.2013 р. анульоване 01.08.2014 р.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до переліку продукції, яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. №28, групи товарів, які були придбані позивачем, підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності» (обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері) постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться за супровідними документами, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.).

Відповідні документи позивачем не надано, в матеріалах справи вони також не містяться.

Крім того, чинним законодавством передбачено обов'язковість наявності транспортних, супроводжувальних та інших документів, а саме: якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998 р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктами 11.1, 11.3 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідні документи позивачем також не надано.

Головним аргументом апеляційної скарги позивача є той факт, що ним надано усі первинні документи підприємства, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ».

Разом з тим, ненадання до перевірки документів щодо транспортування товару, якості (відповідності) товару спростовує фактичну поставку товарів робіт/послуг, незважаючи на формально складені видаткові, податкові накладні, виписані ТОВ «БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ», наслідком чого є відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій із зазначеним контрагентом.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення .

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрновотранс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 25 червня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов