Ухвала

від 18.06.2015 по справі 826/4224/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4224/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бистрик Г.М.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та просило визнати протиправними дії відповідача щодо оформлення результатів позапланової документальної перевірки у формі Акту №955/26-55-22-09/23708687 від 15.10.2014 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Анкор ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Мазурек-Груп» за незрозумілий період; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.10.2014 №146926552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.10.2014 №146926552209. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Мазурек-Груп», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Анкор ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин із платником податків ТОВ «Мазурек-Груп» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено Акт від 15.10.2014 №955/26-55-22-09/23708687.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2014 року, на 101 805 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 №146926552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 101 805грн., у тому числі основний платіж - 101 805 грн. та штрафна санкція - 25 451грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволенні судом першої інстанції та стали підставою до звернення апелянта зі скаргою.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Мазурек-Груп» на підставі усної домовленості.

Фактичне виконання вказаних господарських зобов'язань, а саме: придбання товарів, обладнання, напівфабрикатів, комплектуючих, тощо, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів, контрагент позивача мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про «фіктивний» характер спірних господарських операцій ґрунтуються на тому, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №1167/26-59-22-13/38899716 від 30.04.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-Груп» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, яким встановлено, що стан платника податків - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Так, Актом звірки контрагента встановлена неможливість проведення зустрічної звірки. тобто, жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Разом з тим, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Більше того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 по справі №826/7133/14 за позовом ТОВ «Мазурек-Груп» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, адміністративний позов ТОВ «Мазурек-Груп» було частково задоволено: визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проведення зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014, оформлення результатів такої звірки у формі Акту №1067/26-59-22-13/38899716 від 30.04.2014 та внесення змін до облікових даних платника, зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі вказаного Акту; зобов'язано податковий орган відновити в облікових даних ТОВ «Мазурек-груп», в усіх базах даних показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.03.2014.

Згідно з ч.4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що вищевказана постанова, якою встановлено протиправність дій податкового органу при проведенні зустрічної звірки контрагента позивача та внесення на підставі такої звірки відповідних даних до АІС «Податковий блок», набрала законної сили, а встановлені нею факти є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доказування, та обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ за участю тих самих осіб, - колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Мазурек-Груп».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що правочини між ТОВ «Анкор ЛТД» та ТОВ «Мазурек-Груп» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, наявність у посадових осіб підприємств умислу на укладення спірного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бистрик Г.М.