Ухвала

від 16.06.2015 по справі 803/2315/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 876/739/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 803/2314/14 за позовом ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до приватного підприємства В«РуфусівВ» про арешт коштів на рахунках платника податків,-

В C Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємства В«РуфусівВ» про арешт коштів на рахунках платника податків.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що у зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача і виникненням права податкової застави на його майно ОСОБА_1 ОДПІ 29 вересня 2014 року було прийнято рішення № 26 про опис майна платника податків у податкову заставу на підставі статті 89 Податкового кодексу України. При виїзді податкового керуючого за юридичною адресою ПП "Руфусів": Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 22, відповідачем не було допущено податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу і не подано документів, необхідних для такого опису. Податковим керуючим 07 листопада 2014 року було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 515/25. Відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу. Згідно із абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про арешт коштів на рахунках платника податків - відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області, яка покликаючись на те, що вказана постанова суперечить вимогам податкового законодавства, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі № 803/1525/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОДПІ до ПП В«РуфусівВ» про стягнення податкового боргу, яка набрала законної сили 09 вересня 2014 року, стягнуто з відповідача до Державного бюджету України податковий борг в сумі 194799,17 коп.

29 вересня 2014 року ОСОБА_1 ОДПІ прийнято рішення № 26 про опис майна позивача у податкову заставу.

07 листопада 2014 року податковим керуючим складено акт про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу № 515/25.

Як вбачається з рішення ОСОБА_1 ОДПІ про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ПП В«РуфусівВ» з підстав, передбачених підпунктом 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України, вказане рішення прийняте 10 листопада 2011 року заступником начальника ОСОБА_1 ОДПІ ОСОБА_2, однак підписане першим заступником начальника ОСОБА_3

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контролюючим органом не доведено недопущення платником податків податкового керуючого до опису майна в податкову заставу, то підстава, передбачена підпунктом 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, для застосування арешту коштів на рахунках платника податків відсутня.

Апеляційний суд вважає вірним вказаний висновок суду першої інстанції з наступних міркувань.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Отже, адміністративний арешт, передбачений даною нормою, охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Пунктом 94.4 статті 94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь - яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна визначені розділом VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 568 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371).

Так, відповідно до пунктів 7.1, 7.3 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підстави застосування арешту коштів на рахунках платника податків визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як встановлено апеляційним судом, матеріалами справи не підтверджено факту не допуску податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, а тому підстави застосування арешту коштів на рахунках платника податків відсутні, що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі №803/2314/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

ОСОБА_4