Постанова

від 18.06.2015 по справі 2а-13939/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 72967/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Сапіги В. П.;

за участю:

секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Гладій О. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року в справі за позовом підприємства «ОСОБА_3» в особі представництва «ОСОБА_3» в Україні до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву підприємства «ОСОБА_3» в особі представництва «ОСОБА_3» в Україні до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 29 листопада 2011 року № 0001822301/23743 та № 0001832301/23744.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірок, встановлений ст. 78 Податкового кодексу України. Крім того, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акта перевірки № 1418/23-1/НОМЕР_1, складеного Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові 15 листопада 2011 року, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Факти придбання позивачем товару (дизпалива і щебеню) у контрагентів приватного підприємства «Захіпромторг» та приватного підприємства «Колон-Сервіс», підтверджуються безпосередньо актом перевірки, а тому, висновки перевірки про те, що суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту позивача, залишаються непідтвердженими, суперечать дійсним обставинам, встановленим спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові і описаним в акті. Відсутні докази недійсності чи нікчемності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Західпромторг» та приватним підприємством «Колон-Сервіс».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 29 листопада 2011 року № 0001822301/23743 та від 29 листопада 2011 року № 0001832301/23744.

Дану постанову мотивовано тим, що посилання податкового органу на обставини, що вказують на відсутність приватного підприємств «Західпромторг» та приватного підприємства «Колон-Сервіс» за їх місцезнаходженням не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, а будь-яких інших доказів відповідачем не надано.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що до перевірки не надано договорів, товарно-транспортних накладних, внаслідок чого неможливо встановити місце завантаження та розвантаження товару, документів, які б посвідчували якість товарів зазначених в податкових накладених та їх походження, рахунки-фактури.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, пояснення представників сторін, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено документальну позапланову виїзну перевірку представництва «ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Західпромторг»(ЄДРПОУ 36361257), приватним підприємством «Компанія «Укрбізнес» (ЄДРПОУ 35968467) та приватним підприємством «Колон Сервіс» за період з 01 січня 2008 року по 19 вересня 2011 року, за наслідками якої складено акт від 15 листопада 2011 року № 1418/23-1/НОМЕР_1.

Актом зафіксовано порушення представництвом «ОСОБА_3» п. 1.7 ст. 1, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму ПДВ 183 001 грн, а саме за грудень 2009 року на суму ПДВ 119167 грн та за березень 2010 року на суму ПДВ 63834 грн, та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 114667 грн.

На підставі акта перевірки від 15 листопада 2011 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2011 року № 0001822301/23743, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 228751,25 грн, в тому числі 183001 грн за основним платежем і 45750,25 грн штрафних (фінансових) санкцій, та від 29 листопада 2011 року за № 0001832301/23744, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2010 року на 114 667,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всі формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між позивачем та приватними підприємствами «Колон-Сервіс» і «Західпромторг» здійснювались господарські операції з придбання щебіню та дизпалива.

В підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем долучено копії податкових накладних, видаткових накладних, подорожніх листів, платіжних доручень, актів списання, листів-замовлень.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що сукупність згаданих письмових доказів дає підстави вважати здійснені господарські операції реальними.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такий невірним з огляду на наступне.

Так, позивачем вказано, що транспортування щебіню та дизпалива здійснювалось належним позивачу транспортом та підтверджується подорожніми листами.

Зміст даних подорожніх листів вказує, що транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось з населеного пункту Любомирка у населений пункт Жадківка та з населеного пункту Клесів у населений пункт Жадківка.

Разом з тим, контрагенти позивача зареєстровані у населеному пункті Львів.

Як вірно зазначено відповідачем в акті перевірки, із змісту наданих подорожніх листів неможливо встановити місце завантаження товарно-матеріальних цінностей, а також факт належності завантажуваного товару контрагентам позивача.

Крім того, інші надані позивачем письмові докази, зокрема листи замовлення, не містять відомостей про місце відвантаження товару.

Також відсутні відомості про приймання та облік отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в період вчинення господарських операцій діяла Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, яка є обов'язковою та встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а тому поширюються на спірні господарські відносини.

Відповідно до пункту 5.4 зазначеної Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортні засоби для заправки і транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри га загальні технічні вимоги».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Пунктом 7.5.6 вищевказаної Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари. Оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду З підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Доказів наявності первинних документів щодо отримання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, які є обов'язковими позивачем не надано.

Сукупність всіх долучених позивачем письмових доказів не дає можливості стверджувати про отримання останнім товарно-матеріальних цінностей саме від приватного підприємства «Колон-Сервіс» та приватного підприємства «Західпромторг».

Відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування суб'єктом господарювання податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згiдно з позицiєю Верховного Суду України, висловленою в постановi вiд 24 грудня 2010 року у справi за позовом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової iнспекцiї у Калiнiнському районi м. Донецька, третя особа Державна податкова адмiнiстрацiя в Донецькiй областi про скасування рiшення про застосування штрафних (фiнансових) санкцiй, платник податкiв, який вважає порушеним порядок та пiдстави призначення податкової перевiрки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осiб контролюючого органу до такої перевiрки. Якщо ж допуск до проведення перевiрки вiдбувся, в подальшому предметом розгляду в судi має бути лише суть виявлених порушень податкового та iншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згiдно з правовою позицiєю Верховного Суду України, саме на етапi допуску до перевiрки платник податкiв може поставити питання про необґрунтованiсть її призначення та проведення, реалiзувавши своє право на захист вiд безпiдставного та необґрунтованого здiйснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевiрки нiвелює правовi наслiдки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначеннi податкової перевiрки.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року в справі № 2а-13939/11/1370 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову підприємства «ОСОБА_3» в особі представництва «ОСОБА_3» в Україні до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

В. П. Сапіга

Постанову складено в повному обсязі 23 червня 2015 року