Постанова

від 20.11.2018 по справі 2а-13939/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №2а-13939/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/5687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Балобанов О.В.,

представники відповідача - Киролов О.В., Павлович Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в особі Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в Україні на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 (судді: Нос С.П. (головуючий), Яворський І.О., Сапіга В.П.) у справі №2а-13939/11/1370 за позовом Підприємства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в особі Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в Україні до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Підприємство "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в особі Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в Україні (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 29 листопада 2011 року №0001822301/23743 та №0001832301/23744.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також зменшення суми від'ємного значення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0001822301/23743 та №0001832301/23744 від 29.11.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 скасовано рішення суду першої інтонації та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що сукупність всіх долучених позивачем письмових доказів не дає можливості стверджувати про отримання останнім товарно-матеріальних цінностей саме від ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромторг . Відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування суб'єктом господарювання податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 15 листопада 2011 року №1418/23-1/26579227, оформленого за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Західпромторг , ПП Компанія Укрбізнес , ПП Колон Сервіс за період з 01 січня 2008 року по 19 вересня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму ПДВ 183 001,00 грн, а саме за грудень 2009 року на суму ПДВ 119 167,00 грн та за березень 2010 року на суму ПДВ 63 834,00 грн, та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 114 667,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2011 року №0001822301/23743, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 228 751,25 грн, в тому числі 183 001,00 грн за основним платежем і 45 750,25 грн штрафних (фінансових) санкцій, та від 29 листопада 2011 року за №0001832301/23744, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2010 року на 114 667,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські операції з ПП Колон-Сервіс щодо поставки дизпалива та з ПП Західпромторг щодо поставки дизпалива і щебеню, на підтвердження виконання яких, були надані позивачем до суду копії замовлень, податкових накладних, видаткових накладних, подорожніх листів, платіжних доручень та актів списання.

Досліджуючи фактичність виконання господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, суд апеляційної інстанції встановив відсутність підтвердження належними доказами руху придбаного позивачем товару зважаючи на те, що із змісту наданих подорожніх листів неможливо встановити місце завантаження товарно-матеріальних цінностей, а також факт належності завантажуваного товару контрагентам позивача. Крім того, інші надані позивачем письмові докази, зокрема листи замовлення, не містять відомостей про місце відвантаження товару. Також відсутні відомості про приймання та облік отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, з урахуванням особливостей транспортування нафтопродуктів, позивачем не надано доказів наявності первинних документів щодо отримання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, які є обов'язковими в силу приписів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів позивача про те, що підтвердженням виконання договорів з контрагентами та поставки товару є належним чином складені первинні документи, а саме накладні, які підтверджують передачу товару, подорожні листи, які свідчать про факт перевезення товару, платіжні доручення - підтверджують оплату товару, акти списання - використання таких товарів у господарській діяльності. Крім того, ні умовами договорів, ні податковим законодавством не передбачено складання інших документів, окрім накладної, які б свідчили про передачу товару від продавця покупцеві та зазначає про те, що Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом застосовуються до учасників транспортного процесу, яким не являється позивач, а тому такі не підлягають застосуванню до спірних господарських відносин.

9. Контролюючим органом відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

10.1 Стаття 1

10.1.1 Пункту 1.7

Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

10. 2 Стаття 7

10.2.1 Пункту 7.4

10.2.1.1 Підпункту 7.4.1

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

10.2.1.2 Підпунктом 7.4.5

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

10.3 Пункту 7.5

10.3.1 Підпунктом 7.5.1

датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

17. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

18. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно правомірності спірних податкових повідомлень - рішень зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Так, з урахуванням специфіки товару (нафтопродукти), що був предметом укладених в охоплений перевіркою період позивачем договорів поставки, позивачем не надано також доказів, що підтверджують виконання відправником небезпечних вантажів, як не надано також й інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, наявності відповідних свідоцтв та дозволів, а також не підтвердив наявності у позивача сертифікатів на цистерни транспортних засобів, якими здійснювались перевезення.

Суд апеляційної інстанцій правомірно вказав на необхідність дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказ Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, яка передбачає обов'язковість дотримання порядку приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів.

Крім того, зважаючи, що у подорожніх листах наявна інформація щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (щебеню) здійснювалось з населеного пункту Любомирка у населений пункт Жадківка та з населеного пункту Клесів у населений пункт Жадківка, та з урахуванням того, що контрагенти позивача зареєстровані у м.Львів, вбачається неможливість встановлення місця завантаження щебеню, крім того, листи замовлення на придбання даного щебеню, не містять відомостей про місце відвантаження товару, так як і відсутні відомості про приймання та облік отриманих товарно-матеріальних цінностей, а також не підтверджено факт належності придбаного товару контрагентам позивача.

Позивачем також не було надано як до перевірки так і до суду товарно-транспортних документів, які б підтверджували перевезення нафтопродуктів, з урахуванням специфічних вимог щодо їх транспортування, а надані первинні документи в підтвердження поставки товару не містять конкретних умов таких поставок, місць відпуску, навантаження, розвантаження нафтопродуктів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд попередньої інстанції враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з придбання товару, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового обліку за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати за такими операціями.

25. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом.

У касаційній скарзі позивач не зазначав, що докази у справі є недопустимими чи недостовірними, а також не зазначав про їх неповне чи їх необ'єктивне дослідження.

26. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з приватним ПП Західпромторг та ПП Колон Сервіс .

27. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Підприємства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в особі Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в Україні на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в особі Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" в Україні залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 у справі №2а-13939/11/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 26.11.2018.

..........................

...........................

.........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду