Ухвала

від 10.06.2015 по справі 822/5118/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5118/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

10 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Стептранс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2014 форми "Р" №0009632201/3000, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1025879,00 грн., в тому числі 683919,00 грн. за основним платежем та 341960,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0009622201/3001, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на суму 795143,00 грн., в тому числі 636114,00 грн. за основним платежем та 159029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "Р" №0009632201/3000 від 19.11.2014; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "Р" №0009622201/3001 від 19.11.2014.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період часу з 14.10.2014 по 27.10.2014 (на підставі наказу №3302 від 27.10.2014 термін документальної планової перевірки продовжено з 28.10.2014 по 03.11.2014 на 5 робочих днів) на підставі направлень від 13.10.2014 №001946, №001947, №001948, від 14.10.2014 №001935, виданих ДПІ у м.Хмельницькому, згідно із ст.ст.20, 75, 77, 81 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2014 року, проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, відповідно до затвердженого плану перевірки.

У періоді, який перевірявся, позивач був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість (відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.03.2009 №100217148, виданого ДПІ у м.Хмельницькому, індивідуальний податковий номер - 363979022250), податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №4919/22-25-22-01/36397901 від 10.11.2014 "Про результатами документальної планової виїзної перевірки ПП "Стептранс", ПН 36397901, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р.", відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП "Стептранс": 1) п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 636114,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 71656,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 62902,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 173062,00 грн., за 2012 рік на суму 397029,00 грн., за 2013 рік на суму 239085,00 грн.; 2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 683919,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 68243,00 грн., за серпень 2012 року на суму 41375,00 грн., за вересень 2012 року на суму 78583,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 38499,00 грн., за листопад 2012 року на суму 61490,00 грн., за грудень 2012 року на суму 131657,00 грн., за січень 2013 року на суму 106212,00 грн., за лютий 2013 року на суму 70132,00 грн., за березень 2013 року на суму 87728,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки №4919/22-25-22-01/36397901 від 10.11.2014, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 №0009632201/3000, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1025879,00 грн., в тому числі 683919,00 грн. за основним платежем та 341960,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0009622201/3001, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 795143,00 грн., в тому числі 636114,00 грн. за основним платежем та 159029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Діючи в межах наданих повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не повинні порушувати Конституцію та закони України, права та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб.

Так, 01.03.2012 між ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №028-09, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти. У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також вказується графік та порядок подачі транспортних засобів в межах строку поставки. У разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується місце розвантаження товару (п.3.1.1 договору); поставка товару здійснюється на умовах, згідно умов визначених міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року (п.3.3 договору); ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається згідно встановлених постачальником цін на відповідні товару на день виставлення постачальником рахунку-фактури (п.4.1 договору); даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє в частині поставки нафтопродуктів до "31" грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.8.1 договору).

В свою чергу, оприбуткування позивачем придбаного від ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг" товару, його оплата та використання у власній господарській діяльності (подальша реалізація), а також оплата послуг по його транспортуванню, підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63.1.1 "Розрахунки з постачальниками", договорами поставки нафтопродуктів, укладеними з контрагентами (покупцями) позивачем, оборотно-сальдовими відомостями по рах.28 "Товари", оборотно-сальдовими відомостями по рах 36.1 "Розрахунки з покупцями та замовниками", видатковими накладними, ТТН на відпуск нафтопродуктів, податковими накладними.

Твердження відповідача про те, що ТТН, наданими позивачем, неможливо підтвердити рух нафтопродуктів, ідентифікувати предмет фактичного придбання та його відповідність предмету договору, підтвердити факт придбання, а, відтак, зазначені ТТН не відповідають вимогам до документів суворої звітності є необґрунтованими, оскільки ТТН не відносяться до переліку бланків суворої звітності, відповідно до Переліку бланків цінних паперів, документів суворої звітності, господарська діяльність з виготовлення яких підлягає ліцензуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2012 №456, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Так само, недоліки ТТН на перевезення товару, оформлених ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг", не є підставою для позбавлення позивача права на формування витрат, податкового кредиту, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів передачі товару та надання послуг з його перевезення, оскільки наявність товару у кількості та обсягах, зазначених у вказаних накладних не заперечується відповідачем, проте останнім заперечується його надходження від ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг".

Також, безпідставними є посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг" та його контрагентів (акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 20.06.2014 №542/3-22-08), оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст.83 ПК України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ПП "Стептранс".

У відповідності до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 вказаної статті закріплено перелік вимог до первинних документів. Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пунктів 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

У розрізі наведених норм закону встановлено, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Натомість в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом та відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до витрат.

В силу п. 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

Положеннями п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Тобто, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отримавши від постачальника товару (ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг") податкові накладні та оплативши нафтопродукти і послуги з їх поставки, позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні цих товарів та послуг.

Твердження відповідача про відсутність поставки товарів від ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг", внаслідок не підтвердження поставки товару до останнього його контрагентами є необґрунтованим, з огляду на таке.

Так, пунктами 36.1, 36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 ПК України визначено, що обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відтак, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Слід зауважити, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Водночас, факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ "РосУкрЕнергоХолдінг", вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом-постачальником мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 червня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

ОСОБА_4