Ухвала

від 17.06.2015 по справі 822/1708/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1708/15 Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

17 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Фекторі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлені вчасно.

Представник відповідача під час судового засідання заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду І інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Фекторі" є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 34847670).

Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, поданим ТОВ "ОСОБА_3 Фекторі", середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві за 2014 рік становила 231 особу, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 9 осіб, фактично працює 5 осіб зі встановленою групою інвалідності.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволення, виходив з того, що відповідачем вжито усіх заходів для працевлаштування.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, встановлює, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1,3 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 1,3 ст. 18-1 Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний; державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач щомісяця протягом 2014 року відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420, подавав до Полонського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про вакантні посади для працевлаштування інвалідів.

Також відповідач надавав оголошення в районній газеті "Новий шлях", що доводиться копіями витягів з газети, які приєднані до матеріалів справи.

Крім того, відповідач письмово звертався до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області з листами про необхідність проінформувати громадські організації інвалідів щодо створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивачем не встановлено і доказами не доведено, що мали місце будь-які факти відмови у працевлаштуванні інвалідів, які безпосередньо звертались на підприємство або направлялись центром зайнятості.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 червня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

ОСОБА_4