Ухвала

від 25.06.2015 по справі 821/592/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/592/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1М.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 січня 2015 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на 19 591,91 грн. (13 061,27 грн. - основний платіж, 6 530,64 грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом, в порушення вимог Податкового кодексу України, проведена незаконна перевірка, яка призвела до безпідставного позбавлення права на формування податкового кредиту та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 січня 2015 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі проведеної ДПІ у м. Херсоні у січні 2015 року документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ «Біотрейд НДК» за грудень 2011 року, складено акт № 4/21-03-17-02/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки) (а.с.6-8).

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на суму 13 061,27 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що на його думку не підтверджено реальне виконання умов договору поставки №75 від 01 лютого 2011 року, який був укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Біотрейд НДК» (а.с.10-14).

Контролюючий орган, на підставі своїх висновків, 30 січня 2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким визначив позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 591,91 грн., у тому числі 13 061,27 грн. - основний платіж, 6 530,64 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкове-повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що воно прийняте з пропуском строку встановленого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Також судом було вказано, що податковий орган незаконно провів перевірку господарської діяльності позивача, оскільки у 2015 році на перевірки фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів грн. накладено мораторій.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що апелянт погодився з мотивами викладеними в рішенні суду щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Так, апелянт не заперечував у своєї скарзі проти пропуску ДПІ у м. Херсоні строку для визначення позивачу грошових зобов'язань, а також не заперечував і в частині порушення контролюючим органом пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який забороняє проведення перевірок суб'єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Фактично в апеляційній скарзі викладений зміст акту перевірки, з описом порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача ТОВ «Біотрейд НДК», що не було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Згідно із вимогами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції з контрагентом позивача - ТОВ «Біотрейд НДК» були здійснені та задекларовані у грудні 2011 року.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 Кодексу).

Пунктом 202.1 ст.202 Податкового кодексу України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно з п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, виходячи з викладених норм податкового законодавства, граничний строк подання податкової звітності з податку на додану вартість настав 20 січня 2012 року, враховуючи те, що господарська операція відбулась у грудні 2011 року.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачені строки давності та їх застосування, відповідно до п.102.1 цієї статті, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В акті перевірки (а.с.7 об.) проводиться аналіз податкової декларації позивача з податку на додану вартість за спірний період, тому вважати, що є порушення з боку позивача щодо строків її подання - є безпідставним.

Отже, виходячи з положень п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, а також із того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 30 січня 2015 року, тобто після спливу 1095 днів після закінчення граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч вимогам податкового законодавства.

Щодо додаткової підстави для скасування спірного рішення контролюючого органу, суд першої інстанції, з думкою якого погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Доказів того, що контролюючий орган мав повноваження на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 до судових інстанцій - не надано.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування взагалі не стосуються рішення суду першої інстанції, а тому вони позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова