Ухвала

від 18.06.2015 по справі 802/453/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/453/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 09.09.2014 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагенства у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 40 га, які перебувають у землях запасу Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, а саме:

1) земельної ділянки площею 12,7742 га, кадастровий номер 0524380600:01:003:0272, вид угідь: рілля;

2) земельної ділянки площею 8 га, кадастровий номер КОАТУУ 524380600 зона 01 квартал 003, вид угідь: рілля;

3) земельної ділянки площею 7,154 га, кадастровий номер 0524380600:01:002:0262, вид угідь: рілля;

4) земельної ділянки площею 12,725 га, кадастровий номер 0524380600:01:003:0267, вид угідь: пасовище.

В заяві позивач вказав кількість членів фермерського господарства із зазначенням кількості осіб з правом на безкоштовне одержання земельних ділянок (паїв) у власність. На підтвердження свого права на отримання вказаних земельних ділянок на умовах оренди для ведення фермерського господарства надав: копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного номера, копію диплома про наявність освіти здобутої у вищому аграрному закладі. Також була обґрунтована виробнича доцільність зазначеної орієнтовної площі землі. Крім того, ОСОБА_2 надав графічні матеріали розташування земельних ділянок у вигляді викопіювань з публічної кадастрової карти.

23.10.2014 ГУ Держземагенства у Вінницькій області направило ОСОБА_2 лист № 31-2-0.3-9163/2-14, в якому зазначило, що у доданих до клопотання графічних матеріалах недостатня інформація про зазначені земельні ділянки, а також, що ГУ Держземагенства у Вінницькій області направило копії документів до відділу Держземагенства у Тульчинському районі про необхідність надання пропозицій у вигляді викопіювань з чергової кадастрової карти з повною інформацією про бажані земельні ділянки.

12.12.2014 позивач звернувся до ГУ Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням, в якому просив виключити земельну ділянку площею 8 га вид угідь рілля, кадастровий номер КОАТУУ 524380600 Зона 01 квартал 003 з додатку клопотання від 09.09.2014 та не розглядати. Замість неї просив включити до мого клопотання від 09.09.2014 року земельну ділянку площею 9,1066 га вид угідь рілля, кадастровий номер 0524380600:01:002:0249 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

За результатами розгляду клопотання позивача ГУ Держземагентсво у Вінницькій області направило лист від 23.01.2015 за №31-2-0.3-1370/2-15 ГУ, в якому зазначило, що відділом Держземагенства у Тульчинському районі та Бортницькою сільською радою підготовлені пропозиції із зазначенням причин, за якими Головне управління не може надати дозвіл.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_2 звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову Вінницький окружний адміністративний суд виходив із того, що що відповідач, відмовивши в задоволенні клопотання ОСОБА_2, діяв в межах наданої компетенції, в порядку та у спосіб, визначений законодавством України.

Колегія суддів погоджується із висновком суджу першої інстанції виходячи з наступного.

За змістом статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, частиною другої якої передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 АРК, ОСОБА_3 міністрів АРК, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів, затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року (далі - Положення), Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно з пп. 6-1 п. 4 Положення Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Таким чином, розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки належить до компетенції Головного управління Держземагенства у Вінницькій області.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки стало те, що Бортницькою сільською радою не погоджено надання земель гр. ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства, а також той факт, що іншим громадянам на земельні ділянки, на які претендує позивач, уже надано дозвола на розробку документації із землеустрою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відділом Держземагентства у Тульчинському районі направлено Головному управлінню лист Бортницької сільської ради від 07.11.2014 №408. З даного листа зазначено, що на земельну ділянку площею 7,154 та (на яку претендує позивач) надано дозвола громадянам на розробку документації із землеустрою по передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка площею 12,7742 га надання громадянам в оренду для сінокосіння та випасання худоби, земельна ділянка площею 12,725 га в оренду не надавалась, земельна ділянка площею 8,0 га відноситься до земельних часток (паїв) і земельна частка пай належить ОСОБА_4.

Колегія суддів звертає увагу на те, що хоч чинним законодавством прямо не заборонено надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну земельну ділянку декільком особам, такий дозвіл безпосередньо порушує права осіб, які раніше звернулась до уповноваженого органу за його наданням.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, відмовивши в задоволенні клопотання ОСОБА_2, діяв в межах наданої компетенції, в порядку та у спосіб, визначений законодавством України.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, водночас відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, отже позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 червня 2015 року.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

ОСОБА_5