Рішення

від 29.05.2015 по справі 214/8898/14-ц

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/8898/14-ц

2/214/1160/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2015 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Мхітаряна С.С.

при секретарі Рімашевської В.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» про визнання незаконним рішення уповноваженого органу підприємства у питанні застосуванні законодавства про працю, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, суд -

В С Т А Н О В И В:

28.10.2014 до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпроперовської області позивач звернувся з позовом ОСОБА_5 до Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» про визнання незаконним рішення уповноваженого органу підприємства у питанні застосуванні законодавства про працю, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, де вказав, що він працював на підприємстві відповідача з 2002 року, на посаді начальника дільниці телебачення з 2010 року. Його керівником був заступник генерального директора з питань техніки - ОСОБА_6 З узгодженням з профспілковим комітетом підприємства був складений графік відповідно якого визначено йому робочі та вихідні дні на серпень місячи 2014 року. 2 і 3 серпня 2014 року він працював. А з понеділка 4 серпня йому надали відпустку, тому він за узгодженням з його керівником - ОСОБА_6, він їй телефонував, запитав чи виходити йому на роботу, вона сказала, що 19-20, серпня у нього два відгули за 4-5 серпня, і він може відпочивати. Тому він вважає що до роботи повинен приступити 22 серпня. Він повністю довіряв керівництву, та вважав що він правомірно використовував 2 дні для відгулів, тим більше що він почував себе в край погано, оскільки у нього загострилася хронічна хвороба - алергія, та пов'язаний з цим хронічний алергічний дерматит. Перебуваючи вдома він постійно у період 18-20 серпня 2014 року вживав лікарські засоби, в тому числі димедрол, що значно ускладнює його здатність усвідомлювати обставини та реагувати на події. Оскільки дія ліків продовжується кілька днів, та навіть коли він вийшов на роботу 22 серпня 2014 року він перебував під дією ліків, та почував себе погано, але керівництво підприємство не зважало на це. Також не зважало уваги на свій обов'язок з'ясувати причину відсутності працівника, усе що було зроблено, це один - два телефонних дзвінків, але йому було погано і він потребував допомоги. У оспорюваному їм наказі про його звільнення керівник ОСОБА_4 вказує на те, що звільнення відбулося з урахуванням ст.. 149 КЗпП України, нібито застосування до нього попередніх дога . Він вбачає що у таких діях керівника підприємства перш за все упередженість відносно нього з особистих мотивів, необґрунтованість прийнятого рішення про його звільнення на безспірних підставах. Тому йому причинена моральна шкода яка полягає в тому, що він вимушений терпіти на собі противоправні дії відповідача, надавати пояснення з питань своєї діяльності, виправдуватися за порушення трудової дисципліни яке він не вчиняв. Терпіти недостачу у коштах, в наслідок їх нехватки. При цьому йому потрібно повноцінно харчуватися, забезпечувати інші щоденні потреби. Фактично він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, в наслідок чого змушений був прикладати додаткове зусилля для організації свого життя. Також постійно хвилюватися про те як матеріально забезпечити себе, був в постійній нервовій та психологічній напрузі, зір погіршився, нервові переживання впливають на його здоров'я. Тому просить суд визнати рішення генерального директора Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» ОСОБА_4, викладене у формі наказу №25-К від 23.10.2014 року у відношенні до працівника компанії ОСОБА_5 незаконним та скасувати. Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника дільниці телебачення та виплатити втрачений час вимушеного прогулу середній заробіток. Стягнути з Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» на користь ОСОБА_5 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. 06.05.2015 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, де збільшив розмір моральної шкоди з 1500 на 15000 тис. грн..

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 - з позовом не погодився. Просив відмовити з задоволенні позову, так як вважає, що позивач без поважних причин не вийшов на роботу 19.20 серпня 2014 року, відмовився давати пояснення, не надав довідку про хворобу, не з'являвся на засідання профкому. Директор зобов'язаний був його звільнити за прогул, директор звертався з цим питанням до профкому, який дав згоду про звільнення ОСОБА_5 З приводу моральної шкоди, то позивач не надав жодних доказів.

Представник відповідача ОСОБА_4 - з позовом не погодився та вказав на те, що він очолює державне підприємство "Криворіжжя", яке здійснює роботу за державним замовленням. Відносини у нього з позивачем нормальні. Позивач був відсутнім на робочому місці. За виходом кадрів на роботу, слідкує відділ кадрів. Знає, що позивач хворів, але додому до нього ніхто не ходив. Чому був відсутній позивач на робочому місці їм не відомо, ніяких довідок він не надавав Просить в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює заступником генерального директора з техніки, у неї з позивачем трудові відносини. Прогул був, оскільки пропущені дні, оформлені неналежно. Вона була 03.08.2014 року у відпустці, вийшла на роботу в перших числах вересня. Від позивача не надходили дзвінки. Вони розмовляли по телефону числа 21, він цікавився чого його розшукують. Перед тим як складати графік, вони з позивачем обговорювали дати відпустки, він був ознайомлений з графіком 14 -17 липня і написав заяву про відпустку.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він начальник лабораторії телерадіо техніки, працює 15 років. Він змінював ОСОБА_6, вона була у відпустці. Вийшла з відпустки 19.09.2014 року, він виконував обов'язки зам директора по техніці. Був складений акт про відсутність позивача на робочому місці, йому телефонували, але він не відповідав. Нікому не телефонував та не поясняв чому він був відсутнім на роботі. Він часто вимикав телефон.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що поступила доповідна, про те що позивача не має на робочому місці. Він телефонував позивачу з корпоративного телефону, ніхто не брав телефон.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він голова профспілки . Він погоджував графіки відпуски, підписував. Він буває завжди присутнім при таких обставинах. В вересні 2014 року було надано звернення про звільнення. Позивача було запрошено до профкому, повісткою, він не з'являвся, але коли прийшов, його запитали про прогул на роботі, але він пішов і сказав, що зустрінеться в суді.

Із вивчених матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_11 працював начальником дільниці телебаченні Державної організації Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "Криворіжжя" (а.с.4), згідно графіку роботи технічного персоналу на серпень 2014 року Криворізької держтелерадіо компанії «Криворіжжя», затвердженого 14.07.2014 року в.о. генерального директора, заступника генерального директора з техніки ОСОБА_6, узгодженого 14.07.2014 року профкомом, з яким позивач був ознайомлений під розпис де він повинен був працювати 2-го та 3-го серпня по графіку «В1» (а.с. 5,59). Частина чергової відпустки позивачеві надавалась на підставі наказу №83 від 26.12.2013 року (а.с.64). Час використання працівником відпустки були вказані в наказі № 81 від 17.07.2014 року (а.с.57). Були складені акти від 19.08.2014 року, 20.08.2014 року про відсутність позивача на робочому місці (а.с73-75, 77-79). Факт відсутності ОСОБА_5 на робочому місці відображений табелі обліку робочого часу (а.с.56). 03.10.2014 року був винесений наказ № 25-к підписаний генеральним директором ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_5 начальника дільниці телебачення звільнили за прогули без поважних причин, учиненні 19,20 серпня 2014 року (а.с.46). Були проведені засідання профкому про надання згоди профкому на звільнення ОСОБА_5 (а.с. 47,50,53,54). Були складені акти данні про відмову позивача в наданні пояснень (а.с. 68, 69, 70), а також акти про відмову від підпису про ознайомлення з наказом (а.с.44, 65) акти про відмову від підпису ознайомлення засідання профкому (а.с 48, 51), складений акт про відмову від підпису про отримання повідомлення про надання письмового пояснення (а.с.71).

Суд, вважає що, в позовній вимозі про визнати рішення генерального директора Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» ОСОБА_4, викладене у формі наказу №25-К від 23.10.2014 року у відношенні до працівника компанії ОСОБА_5 незаконним та скасувати, необхідно відмовити з наступних підстав:

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України роботодавець має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

ОСОБА_11 не з'являється на роботі протягом кількох днів та не повідомив про причину своєї відсутності, необхідно відправити на його домашню адресу лист з повідомленням про вручення, з вимогою надати письмове пояснення відсутності на роботі (з встановленням оптимального строку для відповіді). У випадку відмови працівника дати пояснення з приводу відсутності на роботі або отримання відповіді на лист, складається відповідний акт, підписаний комісією не менше, ніж з трьох осіб.

Позивач посилається на те, що він знаходився на амбулаторному лікуванні з 18.08.2014 року по 20.08.2014 рік, до с уду надав довідку (а.с.129).

Згідно наказу МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Від 13 листопада 2001 року № 455 Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян тимчасова непрацездатність працiвникiв засвідчується листком непрацездатності.

Відповідно до ст. 78 КЗпП України дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.

Суд покладається на думку Ухвали Верховного Суду України "Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди" від 15.12.2010 р. № 6-20213св09, від 27.04.2011 г. № 6-7490св11.

Керівником організації відповідно до ст. 149 КзпП України при прийнятті рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення були враховані раніше накладені дисциплінарні стягнення у вигляді доган. Не урахування керівником при виданні наказу про звільнення позивача раніше накладених на працівника дисциплінарних стягнень у вигляді доган, потягло б за собою пропуск місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення на ОСОБА_5, передбаченого ст. 148 КЗпП України.

Відносто позовних вимог про поновилення ОСОБА_5 на посаді начальника дільниці телебачення та виплатити втрачений час вимушеного прогулу середній заробіток, суд важає необхідно відмовити так як:

Згідно ст.. 60 ЦПК України „Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставусвоїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК УкраїниВ» . Доказуванню підлягають обставини, які мають значеннядля ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 235 КЗпП поновленню на роботі піддягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу. Суд, вважає, що підстави для звільнення були.

Розглянувши вимогу що до відшкодування моральної, суд вважає що заявлені вимоги безпідставні, посилаючись на те що шкоди є безпідставним так як суперечать положенням ст.23 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору - позивач не довів наявності вказаних обставин, а вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Нормами спеціального законодавства, яким регулюються трудові взаємовідносини, а саме, ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, вважає, що роботодавець задокументував факт відсутності працівника на роботі (доповідна записка безпосереднього начальника працівника про відсутність працівника на роботі, акт про відсутність на робочому місці, підписаний комісією, що складається не менше, ніж з трьох осіб, пояснення працівників). У акті зазначені дні коли працівник фактично був відсутній на роботі. Факт відсутності працівника на робочому місці був відображений в табелі обліку робочого часу. Тому позивачеві необхідно відмовити в заявлений позовних вимогах в повному обсязі, так як факт прогулу без поважних причин встановлений, а докази які б підтвердили поважність причин прогулу, суду не надані.

На підставі ст.ст. 40, 78, 148, 149 , 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 1 0, 11 , 60, 61, 88 , 2 09, 212 , 214 , 215 , 218 ЦПК України ,суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» про визнання рішення генерального директора Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» ОСОБА_4, викладене у формі наказу №25-К від 23.10.2014 року у відношенні до працівника компанії ОСОБА_5 незаконним та скасувати, поновити ОСОБА_5 на посаді начальника дільниці телебачення та виплатити втрачений час вимушеного прогулу середній заробіток, стягнути з Криворізької регіональної державної телерадіокомпанії «Криворіжжя» на користь ОСОБА_5 рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 тис. грн. - відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Мхітарян С.С.