Рішення

від 17.02.2009 по справі 2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09                                                                                          

Справа№ 2/20

Господарський

суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло

М.С. за участю помічника прокурора Майорчака В.М., представника позивача

Долінської О.З., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі

Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних

конструкцій”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробниче підприємство “ТІВІС”, м. Дубляни, третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Управління земельних

ресурсів у м. Львові, про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Військовий

прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного

підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних

конструкцій”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче

підприємство “ТІВІС”, м. Дубляни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні позивача -Управління земельних ресурсів у м. Львові

про зобов'язання вчинити дії.

Розглянувши

матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття

позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.07.2008р. призначив розгляд справи

на 29.07.2008р. Розгляд справи неодноразово відкладався з причин, викладених в

ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був

продовжений.

В

судових засіданнях прокурор та представник позивача позов підтримали, просили

задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та

відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було

передано у тимчасове користування виробничу площадку площею 583,1 м2

за адресою, м. Львів, вул. Шевченка, 134. Вказана виробнича площадка

передавалася в тимчасове користування на строк з 01.10.2007р. по 29.02.2009р.

Однак, після закінчення строку користування, відповідач свої зобов'язання щодо

повернення не виконав, на дату подання позову до суду відповідач відповідно до

умов договору площадку позивачу не передав. У зв'язку з цим просять суд

зобов'язати відповідача звільнити виробничу площадку, яка належить позивачу.

Через канцелярію суду 27.01.2009р. прокурор подав заяву за вих. №281 про уточнення

позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача виконати вимоги п. 10.6.

договору. 09.02.2009р. прокурор подав заяву за вих. №429 про уточнення позовних

вимог, в якій просив суд зобов'язати відповідача повернути позивачу виробничу

площадку площею 583 м2 за адресою, м. Львів, вул. Шевченка, 134,

таким чином виконавши п.п. 2.3., 4.3., 10.5.3., 10.6. договору.

В

судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечили, просили в

задоволенні позову відмовити. В своїх запереченнях посилаються на ту обставину,

що відповідачем оформлено право власності на приміщення ангару за адресою м.

Львів, АДРЕСА_1. В подальшому вказане приміщення на підставі договору

купівлі-продажу ангару від 07.07.2008р. відчужене ОСОБА_1.

Ухвалою

суду від 09.09.2008р. до участі в розгляді справи залучено третю особу, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Управління

земельних ресурсів у м. Львові. В судовому засіданні представник третьої особи

пояснив, що спірна площадка знаходиться в межах земельної ділянки, яка належить

позивачу на праві постійного користування відповідно до державного акту.

Реєстрація земельної ділянки проведена за адресою: м. Львів, вул. Шевченка,

134.

Представникам

сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв

про відвід суду не поступало.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та

третьої особи, суд встановив наступне:

Відповідно

до державного акту на право постійного користування землею серії I-ЛВ №003339,

позивачу надано у постійне користування 3,8041 га землі в межах згідно з планом

землекористування на вул. Шевченка, 134 у м. Львові.

1

жовтня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №181-п.

За

цим договором виконавець (позивач) зобов'язувався передати, а замовник

(відповідач) прийняти в тимчасове користування виробничу площадку, площею 583,1

м2, яка знаходиться у володінні позивача, м. Львів, вул. Шевченка,

134, для виробничих потреб відповідача.

Згідно

п. 2.1. вищевказаного договору, передача виробничої площадки в користування не

спричиняє передачу замовнику (відповідачу) права власності на цю площадку.

Власником виробничої площадки залишається виконавець (позивач), а замовник

(відповідач) користується нею протягом дії цього договору.

На

виконання умов вищевказаного договору, позивач передав, а відповідач прийняв в

строкове платне користування дану виробничу площадку, що підтверджується актом

прийому-передачі в користування виробничої площадки  від 01.10.2007р.

Пунктом

10.1. договору №181-п від 01.10.2007р. встановлено, що цей договір діє з

01.10.2007р. по 29.02.2008р.

Відповідно

до п. 10.10. договору №181-п від 01.10.2007р., якщо новий договір не укладений

протягом терміну, встановленого даним договором, або якщо жодна із сторін не

направить другій стороні пропозицій про його укладення, дія договору

припиняється внаслідок: закінчення терміну дії, на який він був укладений,

банкрутства замовника (відповідача), за згодою сторін, на підставі рішення

суду.

Згідно

п. 4.3. договору №181-п від 01.10.2007р., у разі припинення дії цього договору,

відповідач зобов'язується повернути позивачу виробничу площадку в належному

стані, не гіршому, ніж на час передачі її в користування, з врахуванням

фізичного зносу. В разі припинення договору за ініціативою однієї із сторін,

замовник здає виробничу площадку позивачу за актом здачі-приймання, з дня

підписання якого користування вважається припиненим (п. 10.5.3. договору).

Пунктом 10.6. договору встановлено, що у випадку звільнення відповідачем виробничою

площадки без повідомлення про це позивача, останній має право залишити під

заставу майно відповідача до повного погашення заборгованості по оплаті, згідно

виставлених рахунків, аж до передачі виробничої площадки позивачу по акту

здачі-приймання.

Пунктом

2.3. цього договору передбачено, що виробнича площадка вважається поверненою

позивачу з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

У

зв'язку з закінченням 29.02.2008р. дії договору №181-п від 01.10.2007р. та

неповерненням відповідачем виробничої площадки відповідно до умов цього

договору, позивач за вих. №232 від 17.03.2008р., вих. №430 від 28.03.2008р.

звернувся до відповідача з письмовими попередженнями про необхідність виконання

умов договору щодо повернення площадки. Відповідачем вказані попередження

залишені без розгляду та задоволення.

Як

вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора, представників позивача та

відповідача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення

виробничої площадки відповідно до умов договору №181-п від 01.10.2007р. на дату

розгляду справи в суді не виконав.

Згідно

ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення

зобов'язань, є зокрема  договори та інші

правочини.

Відповідно

до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін,

спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За

договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати

наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Право

передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Судом

встановлено, що предмет договору, а саме -виробнича площадка площею 583,1 м2

за адресою, м. Львів, вул. Шевченка, 134, належить позивачу на праві

постійного користування. Представник третьої особи в своїх поясненнях

підтвердив, що спірна площадка знаходиться в межах земельної ділянки, яка

належить позивачу на праві постійного користування відповідно до державного

акту. Реєстрація земельної ділянки проведена за адресою: м. Львів, вул.

Шевченка, 134.

Посилання

представників відповідача на те, що на спірній площадці розташовано приміщення

ангару, який відчужено ОСОБА_1, судом до уваги не беруться, оскільки предметом

даного судового розгляду є повернення виробничої площадки. Наведені аргументи

не спростовують обов'язок відповідача повернути позивачу площадку відповідно до

умов договору.

Згідно

ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений  договором.

Договором

№181-п від 01.10.2007р. встановлено строк його дії з 01.10.2007р. по

29.02.2008р.

Після

закінчення цього строку, термін дії договору відповідно до його умов, ст. 764

ЦК України, не поновлено, про що свідчать письмові попередження позивача про

необхідність повернення площадки, новий договір не укладено.

Відповідно

до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У

разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ст. 785 ЦК України).

Відповідно до умов договору №181-п від 01.10.2007р., в разі його припинення,

відповідач зобов'язаний повернути виробничу площадку по акту

приймання-передачі.

Стаття

599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним  належним чином. 

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких вимог - відповідно до звичаїв 

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні

вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною

1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив,

якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,

встановлений договором або законом.  

За

таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання боржником

обов'язку щодо повернення виробничої площадки, що в свою чергу є підставою для

зобов'язання відповідача повернути виробничу площадку по акту

приймання-передачі, оскільки одностороння відмова від виконання договору не

допускається.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно

ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають

значення для справи.

Відповідно

до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин

справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи

наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами

та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки

спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи, відповідно

до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

З

огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 626, 759,

763, 764, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49,

75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою

відповідальністю науково-виробниче підприємство “ТІВІС”, м. Дубляни, вул.

Сагайдачного, 24А, Жовківський район Львівська область (ідентифікаційний код

20802902) повернути Державному підприємству Міністерства оборони України “Львівський

завод збірних конструкцій”, м. Львів, вул. Городоцька, 222 (ідентифікаційний

код 08006864) виробничу площадку загальною площею 583,1 м. кв., що знаходиться

за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробниче підприємство “ТІВІС”, м. Дубляни, вул. Сагайдачного, 24А,

Жовківський район Львівська область (ідентифікаційний код 20802902) в користь

державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК

України.

Суддя                                                                                            

Мазовіта А.Б.