Постанова

від 26.01.2009 по справі 5020-9/142-6/046

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

19

січня 2009 року  

Справа

№ 5020-9/142-6/046

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Латиніна

О.А.,

суддів                                                                      Заплава

Л.М.,

Прокопанич Г.К.,

за участю

представників сторін:

позивача:

Орлова О.С. дов. №

03-15/7 від 08.01.2008 року; Плієва Г.Г. дов. № 03-15/6 від 08.01.2008 року;

відповідача: ОСОБА_2 дов. № 1021 від 15.05.2008

року;

розглянувши

апеляційну скаргу

Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя

(суддя Лазарев С.Г.) від 16 вересня 2008 року у справі № 5020-9/142-6/046

за

позовом           Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,

м.Севастополь, 99011)

до

суб`єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 м.Севастополь, 99008)

про

розірвання договору

оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Севастопольська

міська рада звернулась до господарського суду м.Севастополя з позовом до

фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної

ділянки від 07.09.2005 року площею 0,0301 га, розташованого по вул. Б.Михайлова

в районі будинку № 11, переданого відповідачеві для будівництва

спортивно-оздоровчого комплексу.

Позовні

вимоги мотивовані порушенням відповідачем пунктів 9.2.2, 10.1. Договору

стосовно зобов'язання орендаря розпочати освоєння земельної ділянки та

закінчення будівництва відповідно до передбаченого в пункті 5.2 цільового

призначення на протязі двох років з моменту підписання акту приймання-передачі

земельної ділянки, здійснення будівництва тільки відповідно з АПЗ, проектною

документацією, яка пройшла державну експертизу у встановленому порядку, після

отримання дозволу в інспекції державного архітектурно-будівничого контролю.

Крім того, позивач посилається на зобов'язання відповідача по участі у

створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя

згідно вимог чинного законодавства та рішення Севастопольської міської Ради №

1429 від 22.10.2003 року

"Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та

інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя". Наведені вище

обставини, на думку позивача, являються підставою для розірвання договору

оренди землі відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України. 

Рішенням

господарського суду м.Севастополя від 16.09.2008 року у справі №

5020-9/142-6/046 у задоволенні позову Севастопольської міської ради до суб`єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної

ділянки відмовлено.

При

прийняття рішення суд першої інстанції встановив факт вжиття відповідачем всіх

можливих заходів до виконання умов договору, але своєчасне невиконання

відповідних пунктів договору обумовлено поважними причинами. Тому, на думку

господарського суду м.Севастополя в діях фізичної особи підприємця ОСОБА_1

відсутня вина та, як наслідок, підстави для задоволення позовних вимог

Севастопольської міської ради.

Не

погодившись з рішенням господарського суду м.Севастополя, Севастопольська

міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати,

позов задовольнити.

Представник

позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги,

вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У

судовому засіданні оголошувалась перерва з 22 грудня 2008 року по 19 січня 2009

року.

У

зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л., на підставі розпорядження першого

заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі

судової колегії було здійснено заміну на суддю Прокопанич Г.К.

Ухвалою

в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду строк розгляду

апеляційної скарги було продовжено на один місяць.

Повторно

розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу

України, судовою колегією встановлено наступне.

18.05.2005

року Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 3196 про

затвердження наданого приватним підприємцем фізичною особою ОСОБА_1 проекту

відводу земельної ділянки площею 0,0301 га по вулиці Б. Михайлова (в районі

будинку №11) для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з громадським

харчуванням з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та

громадської забудови.

Згідно

з пунктом 3.3 зазначеного рішення, ОСОБА_1 було зобов'язано здійснювати

будівництво капітального об'єкту на наданій земельній ділянці тільки у

відповідності з архітектурно-планувальним завданням, проектною документацією,

що пройшла експертизу у встановленому порядку, після одержання дозволу в

інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

07.09.2005

року між Севастопольською міською радою -Орендодавець, та приватним підприємцем

фізичною особою ОСОБА_1 -Орендар, було укладено договір оренди земельної

ділянки площею 0,0301 га по вулиці Б. Михайлова (в районі будинку №11) для

будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з громадським харчуванням. Договір

зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди землі Севастопольським

міським головним управлінням земельних ресурсів 07.10.2005 року за № 430.

Строк

дії Договору встановлено до 07.09.2028 року.

15.01.2008

року Севастопольською міською радою було ухвалено рішення № 3671 «Про

скасування вирішень Севастопольської міської ради № 2244 від 19.10.2004 року і

№ 3196 від 18.05.2005 року відносно земельної ділянки по вул. Б. Михайлова (в

районі будинку № 11), наданого підприємцю ОСОБА_1 для будівництва і

обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу з громадським харчуванням».

Вислухавши

пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про

наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування

оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно

з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь

другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має

право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно

до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне

положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Статтею

525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Відповідно

до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина

2 статті 25 Закону України «Про оренду землі»передбачає серед основних

обов'язків орендаря обов'язок приступати до використання земельної ділянки в

строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому

законом порядку.

Так,

відповідно до підпункту «г» пункту 9.2.2. договору оренди від 07.09.2005 року,

орендар прийняв на себе зобов'язання почати освоєння земельної ділянки і

завершити забудову згідно передбаченому в пункті 5.2. цільовому призначенню -

протягом 2 років з моменту підписання акту прийому-передачі. При цьому, якщо в

належним чином затвердженій проектній документації передбачається інший термін

будівництва, то за клопотанням Орендаря до договору вносяться відповідні зміни

в частині збільшення цього терміну.

Оскільки

акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки був підписаний сторонам

Договору 12.09.2005 року, судова колегія приходить до висновку про те, що

орендар був зобов'язаний завершити будівництво 12.09.2007 року.

Статтею

33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести

ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Однак,

доказів завершення будівництва у термін до 12.09.2009 року відповідачем не

надано.

Підпунктом

«д» пункту 9.2.2. договору оренди орендар також прийняв на себе зобов'язання по

будівництву об'єкту (3-х поверхової будівлі, площею забудови 0, 026 га) тільки

відповідно до АПЗ (архітектурно-планувального завдання), проектною

документацією (з розробленими матеріалами ОВОС), що пройшла державну експертизу

в установленому порядку, після отримання дозволу в інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю.

В той

же час, судовою колегією встановлено, що, згідно листа Севастопольської міської

служби Української державної інвестиційної експертизи від 23.08.2007 року № 392

у СГС «Укрінвестекспертізи», проектна документація по будівництву

спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Б.Михайлова, 11 не надходила (а.с.28).

Судова

колегія також звертає увагу на Лист архітектурно-будівельної інспекції від

23.10.2007 року № 2922, із змісту якого вбачається, що за проведення робіт по

будівництву спортивно-оздоровчого комплексу без дозвільної документації,

ухвалою інспекції ДАБК №1922 від 18.10.07 року на гр. ОСОБА_1 було накладено

адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.29).

Крім

того, із змісту листа Управління містобудування і архітектури Севастопольської

міської державної адміністрації від 26.11.2007 року № 2885 також вбачається, що

дозвіл на виконання робіт для будівництва і обслуговування

спортивно-оздоровчого комплексу з громадським харчуванням підприємцеві ОСОБА_1

інспекція ДАБК не видавала (а.с.30).

Таким

чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про

те, що відповідачем були порушені умови, передбачені пунктом 9.2.2. договору

оренди від 07.09.2005 року.

При

цьому, судова колегія вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на

статтю 614 Цивільного кодексу України та необґрунтованим висновок про

відсутність в діях відповідача вини в порушенні прийнятих на себе зобов'язань.

Частинами

1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа є

невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо

належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка

порушила зобов'язання.

Однак,

відповідач не надав суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів,

спрямованих на належне виконання прийнятих на себе зобов'язань по договору

оренди від 07.09.2005 року, зокрема, вчинення дій, спрямованих на отримання

дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, судова колегія погоджується

з доводами апеляційної скарги про те, що дії, спрямовані на виконання умов

договору оренди, були вчинені відповідачем лише протягом 2007 року. Будь-яких

доказів своєчасного виконання зобов'язань суду не надано.

Судом

апеляційної інстанції також встановлено, що, відповідно до пункту 10.1.

договори оренди від 07.09.2005 року, орендар прийняв на себе зобов'язання по

участі у створенні соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури

м.Севастополя відповідно до чинного законодавства шляхом укладення договору про

пайову участь забудовників в створенні соціальної і інженерно-транспортної

інфраструктури м. Севастополя з Севастопольською міською державною

адміністрацією до отримання дозволу інспекції ДАБК на здійснення будівельних

робіт.

Пунктом

3 рішення Севастопольської міської ради від 22.10.2003 року № 1429 «Про норми

пайової участі (внесків) забудовників в створенні соціальної і

інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя»міська рада доручила

Севастопольській державній адміністрації укладати договори на пайову участь.

Відповідно

до пункту 2.7. Порядку розрахунку розмірів пайової участі (внесків) забудовників

в створенні соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя,

затвердженої рішенням міської ради від 22.10.2003 року № 1429, договір на

пайову участь забудовників в створенні соціальної і інженерно-транспортної

інфраструктури м.Севастополя укладається після розробки проектно-кошторисної

документації до отримання дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних

робіт.

У

пункті 3 Загальних умов укладання і виконання договорів підряду в капітальному

будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005

року № 668, дано визначення проектної документації, якою є текстові і графічні

матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються

містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструкторські, технічні і

технологічні рішення, а також вартість об'єкту будівництва.

Таким

чином, є вірними посилання Севастопольської міської ради в апеляційній скарзі

про те, що всі початкові дані, необхідні для встановлення розміру пайової

участі, підготовки і укладення договору на пайову участь забудовників в

створенні соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя

містяться в проектно-кошторисній документації, яка має бути представлена

підприємцем ОСОБА_1 для здійснення Севастопольською міською державною адміністрацією

необхідних розрахунків та подальшого укладення відповідного договору.

Однак,

відповідач, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу

України та статті 614 Цивільного кодексу України не надав суду доказів вчинення

дій, спрямованих на недопущення порушення взятого на себе зобов'язання. При

цьому, суд першої інстанції належної уваги наведеним обставинам не надав.

Стаття

651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути розірваний за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно

до статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін

договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі

невиконання сторонами зобов'язань, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону і

умовами договору, у разі випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди,

яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки,

а також на підставах, визначених Земельним кодексом України і іншими законами

України.

Оскільки

наявними у справі матеріалами підтверджується факт порушення відповідачем

пунктів 9.2.2., 10.1. договору оренди землі від 07.09.2005 року, суд апеляційної

інстанції вважає позовні вимоги Севастопольської міської ради обґрунтованими та

підлягаючими задоволенню. Рішення господарського суду м.Севастополя від

16.09.2008 року у даному випадку підлягає скасуванню як прийняте при неповному

дослідженні обставин справи.

Згідно

з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне

мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з

відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо

відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 49, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.1, 105

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:  

Апеляційну

скаргу Севастопольської міської ради задовольнити.

Рішення

господарського суду міста Севастополя від 16 вересня 2008 року у справі №

5020-9/142-6/046 скасувати.

Позов

Севастопольської міської ради задовольнити.

Розірвати

договір оренди земельної ділянки, укладений 07 вересня 2005 року між

Севастопольською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1,

розташованої в м.Севастополі по вул. Б.Михайлова в районі будинку № 11 та

переданої для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з громадським

харчуванням.

Стягнути

з суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99008, м.Севастополь, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Ленінського району

м.Севастополя (УДК Ленінського району, р/р № 31113095700007, код банку 824509,

код ЄДРПОУ 24035598) 128,50 грн. держмита.

Стягнути

з суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99008, м.Севастополь, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Судовий

iнформацiйний центр» ( р/р № 26002014180001 у ВАТ "Банк

Унiверсальний", м. Львiв, МФО 325707) 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському

суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий

суддя                                                 

О.А.Латинін

Судді                                                                               

Л.М. Заплава

Г.К. Прокопанич