Постанова

від 25.02.2009 по справі 7/283/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.09                                                                                      

Справа №7/283/08

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Зубкова Т.П.  , Яценко О.М.

при секретарі:

Пересаді О.В.,

за участю

представників:

позивача: ОСОБА_1 -

довіреність № ВЕМ 633523 від 05.02.2007 року;

відповідача: ОСОБА_2 -

довіреність № ВКО 987979 від 09.07.2008 року;

                      ОСОБА_3-  довіреність № ВЕС 098371 від 05.10.2006 року

розглянув у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1від

23.10.2008 р. у справі № 7/283/08

за позовом: Приватного

підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса:АДРЕСА_3; адреса

представника ОСОБА_5: АДРЕСА_4)

до відповідача:

Приватного підприємця ОСОБА_6 (юридична адреса: АДРЕСА_5; поштова

адреса:АДРЕСА_6)

про стягнення

248937,79 грн.

Приватний підприємець

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до

Приватного підприємця ОСОБА_6 про стягнення з відповідача суми заборгованості у

розмірі 248937,79 грн.

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 23.10.2008р. у справі                        № 7/283/08 (суддя

Кутіщева Н.С.) в позові відмовлено.

Рішення суду

мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості,

яку він обґрунтував ст. ст. 570,571 Цивільного кодексу України (завдаток) є

безпідставною, оскільки  у відповідача

перед позивачем зобов'язання в грошовій формі відсутнє, а завдаток, як

передбачено ст.ст. 570,571 Цивільного кодексу України, є забезпеченням

виконання зобов'язання, а не зобов'язанням в розумінні ст.509 Цивільного

кодексу України, а строк виконання зобов'язань за вчиненим сторонами правочину

у відповідача не наступив.

Приватний підприємець

ОСОБА_4 не погодився із рішенням господарського суду першої інстанції по цій

справі та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення

господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 р. у справі № 7/283/08

та постановити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача

суму заборгованості у розмірі 248937,79 грн. та судові витрати. Вважає, що

судом неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначає, що посилання

суду на те, що вимога про повернення коштів відповідачу не направлялась є

безпідставним, оскільки вимога про повернення коштів залучена до матеріалів

справи. На думку заявника, зважаючи на вимоги ст.530 Цивільного кодексу

України, відповідач повинен повернути грошові кошти, оскільки строк виконання

зобов'язань наступив. Вказує, що не повернення відповідачем грошових коштів в

десятиденний термін є порушенням зобов'язань, встановлених законом, з боку

відповідача, а тому судом невірно застосовані приписи ст.ст.526,530 Цивільного

кодексу України.

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року у справі  № 7/283/08 апеляційний розгляд справи призначено

на 19.12.2008 року. 

15.12.2008 року до

Запорізького апеляційного господарського суду від Приватного підприємця ОСОБА_6

надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити

рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 р. у справі №

7/283/08 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає доводи

викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не є підставами

для скасування оскаржуваного рішення. Зазначає, що позивач стверджував, що

перерахування регулярних платежів здійснювалося в порядку авансування, однак не

надає суду доказів того, що вказані суми не перераховувались за вже виконані

роботи (надані послуги). Зазначає, що належним чином оформлену вимогу про

повернення коштів відповідач не отримував. Вказує, що позивач ані в суді першої

інстанції, ані в апеляційній скарзі не обґрунтовує у зв'язку з чим він вважає,

що у відповідача виникає обов'язок повернути гроші. Посилається на те, що

позивач не довів, що обов'язок повернути гроші взагалі виник у відповідача.

Вважає, що у відповідача перед позивачем немає жодних зобов'язань, оскільки

оплата за надані послуги проводилась після отримання позивачем таких послуг, що

випливає з висновків аудиторської перевірки та інших документів.

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду № 2427 від 19.12.2008 року справу

№ 7/283/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Антонік

С.Г., судді: Кагітіна Л.П. (доповідач), Яценко О.М., якою апеляційна скарга

прийнята до розгляду.

В судове засідання

19.12.2008 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не

повідомив.  

В свою чергу,

враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, представник

позивача просив суд відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи неявку

представника відповідача в судове засідання, та необхідність витребування від

сторін пояснень та документів, колегія суддів відклала розгляд апеляційної

скарги до 30.01.2009 року.

Розпорядженням першого

заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 146 від

30.01.2009 року справу № 7/283/08 передано для розгляду колегії суддів у

складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Яценко

О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні

30.01.2009 року сторони підтримали свої доводи та заперечення, викладені у

апеляційній скарзі та відзиві.

В судовому засіданні

30.01.2009 року оголошувалася перерва до 25.02.2009 року для  підготовки 

повного тексту постанови по цій справі.

В судовому засіданні

25.02.2009 року представники сторін заявили клопотання про оголошення вступної

та резолютивної частини постанови по цій справі.

Колегією суддів

клопотання сторін було задоволено.

По закінченні судового

засідання 25.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          За заявою представників сторін,

апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів

запису судового процесу.

Відповідно до ст.99

Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи

переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням

особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101

Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши

представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги,

Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На протязі 2005-2006

років відповідачем позивачу виставлялися рахунки «за інформаційні послуги».

Платіжними дорученнями

(з призначенням платежу «оплата за інформаційні послуги згідно рахунків, із

значенням їх номерів та дат): № 484 від 13.01.2005 р. (на суму 16000,00 грн.),

№ 512 від 01.03.2005 р. (на суму 16000,00 грн.), № 537 від 30.03.2005 р. (на

суму 16000,00 грн.), № 552 від 15.04.2005 р. (на суму 16000,00 грн.), № 563 від

13.05.2005 р. (на суму 6720,00 грн.), № 192 від 24.05.2005 р. (на суму 16000,00

грн.), № 632 від 19.08.2005 р. (на суму 26000,00 грн.), № 634 від 30.08.2005 р.

(на суму 8217,79 грн.), № 652 від 23.09.2005 р. (16000,00 грн.), № 696 від

18.11.2005 р.  (на суму 16000,00 грн.), №

737 від 24.01.2006 р. (на суму 16000,00 грн.), № 742 від 14.02.2006 р. (на суму

16000,00 грн.), № 753 від 02.03.2006 р. (16000,00 грн.), № 785 від 18.04.2006

р. (на суму 16000,00 грн.), № 790 від 10.05.2006 р. (на суму 16000,00 грн.), №

821від 15.06.2006 р. (на суму 16000,00 грн.) позивачем було перераховано на

розрахункові рахунки  відповідача

248937грн.79коп.

Стягнення з Приватного

підприємця ОСОБА_6 на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 248937грн.79коп.

було предметом судового позову у цій справі.

          Колегія суддів вважає вимоги позивача

необґрунтованими та неправомірними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає

задоволенню, з урахуванням наступного:          

Як свідчить уточнена

(змінена) позовна заява вих. № 341 від 01.09.2008 року позивач просив стягнути

з відповідача спірну суму на підставі ст.ст. 202, 205, 207, 570 та 571

Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11

Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,

що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 цього ж

кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав або обов'язків.

Статтею 205 Цивільного

кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій

формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено

законом.

          Згідно аналізу чинного законодавства

та обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком господарського

суду першої інстанції, що згідно до укладеного між сторонами правочину,

обов'язком відповідача було надання позивачу інформаційних послуг, але строк

виконання зобов'язання відповідача сторонами не був узгоджений.

Відповідно до ст.526

та ст.530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства,  а за 

відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк  (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від 

дня  пред'явлення вимоги.

          Отже, як правильно встановлено

господарським судом першої інстанції, строк виконання зобов'язання у

відповідача не настав, оскільки позивачем не надано суду належних доказів

пред'явлення відповідної вимоги відповідачу.

          Посилання відповідача на договір про

надання інформаційних послуг б/н від 03.01.2004 р. колегією суддів до уваги не

приймається, оскільки, в рахунках і платіжних дорученнях відсутнє посилання на

даний договір.

Не приймаються до

уваги колегії суддів і посилання заявника апеляційної скарги на повідомлення

про повернення грошових коштів від 06.10.2006 року № 112, оскільки у поштовому

повідомлені про вручення поштового відправлення 

відсутній підпис відповідача чи уповноваженої ним особи, яка б отримала

вказане повідомлення. Зазначення на зворотній стороні поштового повідомлення

«особисто Горячова», без підпису цієї особи, не є належним підтвердженням того,

що саме Горячова Тетяна Геннадіївна отримала повідомлення  позивача про повернення грошових коштів від

06.10.2006 року № 112. До того ж, відповідач заперечує отримання від  позивача цього повідомлення.

           Слід також зазначити, що в уточненій

позовній заяві, Приватний підприємець ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача

спірну суму на підставі ст.ст. 570, 571 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 570

Цивільного кодексу України: 1) завдатком є грошова сума або рухоме  майно, 

що  видається кредиторові  боржником 

у  рахунок  належних 

з нього за договором платежів,  на

підтвердження зобов'язання і  на  забезпечення 

його виконання.  2) якщо  не 

буде  встановлено,  що сума, 

сплачена в рахунок належних з 

боржника  платежів,  є 

завдатком,  вона   вважається авансом.

Відповідно до ст. 571

вказаного кодексу: 1) якщо 

порушення  зобов'язання  сталося 

з  вини  боржника, завдаток залишається у кредитора,

якщо порушення  зобов'язання  сталося 

з вини кредитора,  він

зобов'язаний повернути боржникові завдаток та 

додатково  сплатити суму у розмірі

завдатку або його вартості. 2) сторона, 

винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки

в  сумі, 

на  яку  вони 

перевищують  розмір (вартість)

завдатку, якщо інше не встановлено договором. 3) у  разі 

припинення зобов'язання до початку його виконання або  внаслідок 

неможливості  його  виконання 

завдаток   підлягає поверненню.

Позивачем не доведено

належними доказами, що спірна сума є завдатком чи авансом.

Отже, вимога позивача

про стягнення з відповідача заборгованості на підставі ст.ст. 570, 571

Цивільного кодексу України  є

безпідставною, оскільки  у відповідача

перед позивачем відсутнє зобов'язання в грошовій формі, а завдаток (аванс), є

забезпеченням виконання зобов'язання, а не зобов'язанням в розумінні ст. 509

Цивільного кодексу України, а строк виконання зобов'язань за вчиненим  сторонами правочином  у відповідача не наступив.

          Враховуючи вищезазначене, відсутні

законні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі

викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції

з'ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам

справи, рішення суду по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та

процесуального права.

Апеляційна скарга

позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати за

позовом (2489грн.38коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та за апеляційною скаргою

(1244грн.69коп. державного мита) 

відносяться на позивача.

На підставі

викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101,

п.1 ст.103, ст.105  Господарського

процесуального кодексу  України,  Запорізький 

апеляційний господарський суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Приватного підприємця

ОСОБА_4, м. Бердянськ Запорізької області залишити без задоволення, а рішення

господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 р. у справі   № 7/283/08 - без змін.

Головуючий суддя

Кагітіна Л.П.

 судді 

Кагітіна Л.П. 

 Зубкова Т.П. 

Яценко О.М.