Рішення

від 23.10.2008 по справі 7/283/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.08                                                                                       

Справа №  7/283/08

Суддя   Кутищева Н.С.

Позивач     Приватний  підприємець  

ОСОБА_1,                           

                    м. Бердянськ, Запорізька область

Відповідач   Приватний   підприємець     ОСОБА_2,

                    м. Бердянськ, Запорізька

область

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Позивача        не з'явився

Відповідач    

ОСОБА_3 дов. № 1410 від 09.07.2008р.

Розглядається

позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 248937 грн. 79

коп. 

Позивач

обґрунтував свої вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві, як на

нормативне обґрунтування посилається на 

ст. 1212 ЦК України. 

Ухвалою

суду від 23.06.2008р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в

судовому засіданні на 14.07.2008р. В судовому засіданні оголювалась перерва до

21.07.2008 р. Ухвалою суду від 21.07.2008 р. за клопотанням сторін строк

розгляд по справі продовжено, судове засідання відкладено на 15.09.2008 р. В

судовому засіданні оголошувались перерви до 

29.09.2008 р., до 23.10.2008 р.

В

продовжене 23.10.2008 р. судове засідання представник позивача не з'явився, про

причини не явки суд не повідомив.

Справу

розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судовий

процес завершено 23.10.2008 р. оголошенням рішення суду  в повному об'ємі. 

Відповідач

надав  суду відзив на позовну заяву

згідно, з яким не визнав заявлені позовні вимоги, вважає,  що між сторонами був укладений договір  про надання інформаційних послуг б/н  від 03.01.2004р. За  даним договором  були надані інформаційні послуги в газеті

“Бердянськ діловий” (відзив долучено до матеріалів справи).

17.09.2008

р. позивач, згідно ст. 22 ГПК України, змінив обґрунтування предмету спору на

ст. ст. 570, 571, Цивільного кодексу України.

Відповідач

надав доповнення до відзиву на позовну заяву, яким позов не визнав, вказує, що

позивач не довів підстави  виникнення

зобов'язань, не обґрунтовує виникнення у відповідача перед позивачем грошових

зобов'язань.

Згідно

ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними

їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої

сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин

справи.

           Згідно ст. 33 ГПК України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

           Докази додаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу.  

    Розглянувши матеріали справи та вислухавши

пояснення представників сторін,  суд

встановив:   

Платіжними

дорученнями № 484 від 13.01.2005 р. (на суму 16000,00 грн.), № 512 від

01.03.2005 р. (на суму 16000,00 грн.), № 537 від 30.03.2005 р. (на суму

16000,00 грн.), № 821 від 15.04.2005 р. (на суму 16000,00 грн.), № 563 від

13.05.2005 р. (на суму 6720,00 грн.), № 192 від 24.05.2005 р. (на суму 16000,00

грн.), № 632 від 19.08.2005 р. (на суму 26000,00 грн.), № 634 від 30.08.2005 р.

(на суму 8217,79 грн.), № 652 від 23.09.2005 р. (16000,00 грн.), № 696 від

18.11.2005 р.  (на суму 16000,00 грн.), №

737 від 24.01.2006 р. (на суму 16000,00 грн.), № 742 від 14.02.2006 р. (на суму

16000,00 грн.), № 753 від 02.03.2006 р. (16000,00 грн.), № 785 від 18.04.2006

р. (на суму 16000,00 грн.), № 790 від 10.05.2006 р. (на суму 16000,00 грн.), №

821від 15.06.2006 р. (на суму 16000,00 грн.) позивачем було перераховано на

розрахункові рахунки ПП ОСОБА_1248937,79 грн.

В

призначені платежів в даних платіжних дорученнях підставою вказано: “оплата за

інформаційні послуги згідно рахунків....” (із значенням номерів і дат

рахунків). Копії даних рахунків долучені до матеріалів справи.

Таким

чином між сторонами було укладено правочин.

Відповідно

до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну

або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин

може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму

правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

                    Згідно ст. 11 Цивільного

кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини.

                    Відповідно до укладеного

правочину, обов'язком відповідача було надання 

позивачу інформаційних послуг.

                    Але строк виконання

зобов'язання відповідача (ПП ОСОБА_2) сторонами 

не був узгоджений (доказів сторонами не надано).

                    Згідно ст. 251 Цивільного

кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана

дія, чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений  актами цивільного законодавства, право чином

або рішенням суду.

                    Відповідно зі ст. 509

Цивільного кодексу  України,

зобов'язанням є            

правовідношення  в якому одна

сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматись

від певної дії, а кредитор має право вимагати 

від боржника виконання його обов'язку.

                    Згідно 

ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства,  а за 

відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Відповідно ст. 530 ЦК

України, якщо  строк  (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від 

дня  пред'явлення вимоги.

                    Таким чином, на теперішній

час  строк виконання зобов'язання  у відповідача не настав, поскільки

позивач не надав суду доказів пред'явлення вимоги відповідачу, згідно ст. 530

ЦК України.

                    Посилання відповідача на

договір про надання інформаційних послуг б/н від 03.01.2004 р., як на виконання

зобов'язань по заявленому предмету спору до уваги судом не може бути прийнято

як належний доказ, поскільки, в рахунках і платіжних дорученнях відсутнє

посилання на даний договір, як на підставу. В цьому договорі  встановлений порядок розрахунків, згідно

якого замовник сплачує послуги, які виконані виконавцем і  по результатах виконання робіт підписується

акт виконаних робіт.

                    А  в уточненому предметі спору позивач просить

стягнути з відповідача заборгованость, обґрунтувавши вимоги ст. ст. 570, 571 ЦК

України (завдаток).

Згідно

зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини

справи, які  відповідно  до 

законодавства  повинні бути  підтверджені 

певними  засобами доказування, не

можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського

процесуального кодексу України).

Відповідно

до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський   суд  

оцінює   докази   за 

своїм  внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Суд

відповідно до ст. 43 ГПК України, дослідивши матеріали справи, встановив, що

вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яку він обґрунтував

ст. ст. 570, 571 ЦК України  (завдаток) є

безпідставною, поскільки  у відповідача

перед позивачем зобов'язання в грошовій формі відсутнє, а завдаток, як

передбачено ст. ст. 570, 571 ЦК України, є забезпеченням виконання

зобов'язання, а не зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України, а строк

виконання зобов'язань за вчиненим 

сторонами правочину у відповідача не наступив.

Враховуючи

вищевикладене, в позові слід відмовити .

           Судові витрати, згідно ст. ст. 44,

49 ГПК України, слід покласти на позивача.

На

підставі викладеного, керуючись ст.

ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44,  49, 75, 82,

84, 85 ГПК України, суд                                                                          

ВИРІШИВ:

             В позові відмовити.

      Рішення вступає в законну силу через 10

днів з дня його прийняття.

          Суддя                                                                            

Н.С. Кутіщева