Постанова

від 18.06.2015 по справі 810/2063/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року (15:27) м. Київ 810/2063/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Київській області про визнання протиправних дій.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Київській області, згідно якого просив суд визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Київській області стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Макарівської селищної ради (за межами населеного пункту) Макарівського району Київської області, а саме, земельних ділянок площею 0,4775 га (кадастровий номер 32227551001:07:002:0006), 0,5069 га (кадастровий номер 3222755101:01:124:0009), 0,3430 га (кадастровий номер 3222755100:07:002:0007) та 0,6726 га (кадастровий номер 3222755101:01:093:0001).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок з посиланням на положення ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки загальний розмір земельних ділянок, запланових до відведення, не перевищує 2,0 гектарів, які приватизуються одночасно. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до частини 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відповідних письмових запереченнях, посилаючись при цьому на те, що позивачем заявлено до відведення у власність 4 земельні ділянки, що суперечить положенням частини 4 статті 116 Земельного кодексу України.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 24.01.2008 за № 346 ОСОБА_1, на підставі поданої ним заяви від 26.07.2007, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,0 га для безоплатної передачі в приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Макарівської селищної Ради.

На підставі вказаного розпорядження ТОВ «Укрприватзем» за замовленням позивача був виготовлений проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею 0,4775 га, 0,5069 га, 0,3430 га, 0,6726 га (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), який був погоджений з Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області (листі №1060 від 19.05.2010), Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Макарівської районної державної адміністрації (листі №181 від 18.02.2011), Управлінням Держземагентства у Макарівському районі Київської області (листі №1600 від 01.10.2014).

Проте, після звернення позивача до Головного управління Держземагенства у Київській області з клопотанням про затвердження розробленого та погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач листами від 03.12.2014 р. за №31-10-0.3-7137/0/17-14-сг, №31-10-0.3-7138/0/17-14-сг, №31-10-0.3-7139/0/17-14-сг, №31-10-0.3-7140/0/17-14-сг відмовив у вчиненні відповідної дії з посиланням на частину 4 статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача земельних ділянок у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Київській області стосовно затвердження проекту землеустрою.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до частини 3 вищевказаної статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно з частинами 6, 7 статті 118 ЗК України (в редакції станом на момент звернення позивача до Макарівської районної державної адміністрації Київської області з клопотанням про відведення земельної ділянки та прийняття РДА розпорядження №346 від 24.01.2008) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до частини 8 статі 118 ЗК України (в чинній редакції) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Положеннями статті 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з частинами 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були дотримані відповідні вимоги земельного законодавства, розроблений проект землеустрою був погоджений з усіма необхідними органами, проте в його затвердженні було відмовлено з посиланням на положення частини 4 статті 116 Земельного кодексу України.

Зазначеною нормою передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

На думку суду зміст цієї норми полягає в тому, що особа, яка скористалася своїм правом на приватизацію земельної ділянки одного з видів використання, передбачених частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України, позбавляється права приватизувати земельну ділянку цього ж виду вдруге, навіть площею, що складає "різницю" між гранично можливою та раніше приватизованою, оскільки площа конкретної ділянки, що приватизується, залежатиме від наявності вільних земель, призначених для передачі у власність громадянам України, встановлених обмежень, планувальної документації конкретного масиву земель тощо.

Однак, відповідне обмеження має застосовуватися виключно у випадку реалізації громадянином свого права на приватизацію, тобто отримання раніше у власність земельної ділянки того самого виду використання, що підтверджується відповідними документами.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використовується позивачем вперше, у зв'язку з чим єдиним обмеженням для реалізації цього права є площа земельної ділянки, що відводиться, яка не повинна перевищувати 2,0 га.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним земельним законодавством не встановлено заборони на реалізацію громадянами свого права на приватизацію шляхом одночасного відведення у власність кількох земельних ділянок одного виду використання, сукупна площа яких не перевищує закріплені статтею 121 ЗК України норми.

Так, суд зазначає, що відсутність на місцевості земельних ділянок відповідного призначення єдиним масивом не може бути підставою для відмови в реалізації громадянами закріпленого Земельним кодексом України права на приватизацію в межах гранично допустимих норм щодо площі.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до Макарівської районної державної адміністрації Київської області із заявою від 24.01.2008 про приватизацію земельної ділянки позивач просив передати йому у власність одну земельну ділянку загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що виявилося неможливим у зв'язку з відсутністю ділянки відповідного призначення та виду використання єдиним масивом.

Суд звертає увагу на те, що позивачем розроблений єдиний проект землеустрою щодо відведення у власність чотирьох земельних ділянок, загальна площа яких не перевищує 2,0 га, у зв'язку з чим розробку вказаної землевпорядної документації слід розцінювати як першу та єдину реалізацію позивачем свого права на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, відмова Головного управління Держземагенства у Київській області в затвердженні проекту землеустрою з відведення позивачеві у власність земельних ділянок фактично заснована на суб'єктивному тлумаченні змісту частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, тобто нормативно не обґрунтована, що безпідставно позбавило позивача права на приватизацію.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів правомірності дій при відмові ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у той час як матеріалами справи підтверджується, що розроблений позивачем проект землеустрою з відведення земельних ділянок не суперечить нормам чинного земельного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України

В судовому засіданні 18.06.2015 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 23.06.2015 р.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагенства у Київській області, викладене в листах від 03.12.2014 р. за №31-10-0.3-7137/0/17-14-сг, №31-10-0.3-7138/0/17-14-сг, №31-10-0.3-7139/0/17-14-сг, №31-10-0.3-7140/0/17-14-сг, стосовно відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Макарівської селищної ради (за межами населеного пункту) Макарівського району Київської області, а саме: земельних ділянок площею 0,4775 га (кадастровий номер 32227551001:07:002:0006), 0,5069 га (кадастровий номер 3222755101:01:124:0009), 0,3430 га (кадастровий номер 3222755100:07:002:0007) та 0,6726 га (кадастровий номер 3222755101:01:093:0001).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Миру, 6) сплачений судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.