Постанова

від 22.06.2015 по справі 813/2306/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року 11 год. 41 хв. Справа № 813/2306/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Аллес Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Аллес Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004452201, №0004462201 від 10.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток за рахунок зайвого включення суми витрат з нарахованої амортизації з придбаних швейних машинок Brother від ТОВ «Комекспо-Київ» всього на 7915 грн. та з нарахованої амортизації з придбаних швейних машинок Brother від ТОВ «Ей ОСОБА_3» всього на 5514 грн. та заниження податку на додану вартість не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства України, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та дав аналогічні пояснення по справі і просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем в порушення вимог п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 року (із змінами та доповненнями) завищено витрати за рахунок безтоварних операцій та відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 811810,00 грн. та в порушення п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) неправомірно віднесено до податкового кредиту у грудні 2011 року - 1053 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Комекспо-Київ», у травні 2012 року - 8826 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Ей ОСОБА_3». Додатково зазначив, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують наявності порушення зафіксованого в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ СП «Аллес Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках зокрема з ТзОВ «Комекспо-Київ» (23166312) за грудень 2011 року, ТзОВ «Ей ОСОБА_3» (37485134) травень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів, або про подальшу реалізацію цих товарів від вищезазначених контрагентів.

За результатами згаданої перевірки складено Акт від 25.11.2014 року №2091/13-04-22-01/32126974, у висновках якого встановлено порушення п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 року (із змінами та доповненнями), завищено витрати, що не враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування за рахунок зайвого включення суми витрат з нарахованої амортизації з придбаних швейних машинок Brother від ТОВ «Комекспо-Київ» всього на 7915 грн. та завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок зайвого включення суми витрат з нарахованої амортизації з придбаних швейних машинок Brother від ТОВ «Ей ОСОБА_3» всього на 5514 грн.

Внаслідок вказаних порушень перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 2611 грн.

Відповідно до пунктів 198.1 ст.198.2, п.198.3 ст.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 року (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2011 року - 10503 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Комекспо-Київ», у травні 2012 року - 8826 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Ей ОСОБА_3».

За наслідками акту перевірки від 25.11.2014 року №2091/13-04-22-01/32126974 прийнято податкові повідомлення рішення від 10.12.2014 року №0004452201 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 3263,75 грн., від 10.12.2014 року №0004462201 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24161,25 грн.

Вказані порушення, згідно акту перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Комекспо-Київ», ТОВ «Ей ОСОБА_3», на переконання податкового органу, є безтоварними, а відтак позивачем безпідставно завищено амортизаційні нарахування, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши акти ДПІ у Соломґянському районі м.Києва - від 09.10.2012 року №920/2202/23166312 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Комекспо-Київ» (код ЄДРПОУ 23166312); - від 03.12.2012 року №8516/22-317/37485134 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Ей ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 37485134).

Непогоджусь із рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх в суді.

Суд, оцінюючи спірні правовідносини виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо правовідносин з ТОВ «Комекспо-Київ».

У зв'язку з виробничою необхідністю позивачем в грудні 2011 року придбано у ТзОВ «Комекспо-Київ» швейні машинки Brother, що підтверджується карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Комекспо-Київ», рахунком-фактурою №СФ-000663 від 14.12.2011 року на суму 14190,00 грн., накладною №РН-000607 від 23.12.2011 року на суму 14190,00 грн., товарно-транспортною накладною №41 від 23.12.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-000695 від 27.12.2011 року на суму 20448,00 грн., накладною №РН-000615 від 27.12.2011 року на суму 20448,00 грн., товарно-транспортною накладною №50 від 27.12.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-000701 від 29.12.2011 року на суму 28380,00 грн., накладною №РН-000624 від 29.12.2011 року на суму 28380,00 грн., товарно-транспортною накладною №52 від 29.12.2011 року, актами приймання-передачі основних засобів, наказами про введення в експлуатацію швейних машинок. Сплата коштів підтверджується платіжними дорученнями.

Щодо правовідносин з ТОВ «Ей ОСОБА_3».

У зв'язку з виробничою необхідністю позивачем в грудні 2011 року придбано у ТзОВ «Ей ОСОБА_3» швейні машинки Brother, що підтверджується карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Ей ОСОБА_3», рахунком-фактурою №115 від 23.05.2012 року на суму 14190,00 грн., накладною №98 від 31.05.2012 року на суму 14190,00 грн., товарно-транспортною накладною №31 від 31.05.2011 року, рахунком-фактурою №120 від 29.05.2012 року на суму 38766,00 грн., накладною №99 від 31.05.2012 року на суму 38766,00 грн., товарно-транспортною накладною від 31.05.2011 року, актами приймання-передачі основних засобів, наказами про введення в експлуатацію швейних машинок Сплата коштів підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 року №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення). Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТОВ «Комекспо-Київ», ТОВ «Ей ОСОБА_3» з придбання швейних машинок, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку валових витрат та податкового кредиту, є безпідставними. Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки викладені в акті перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів та робіт не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до абз.1, 10, 11 п.201.10 ПК України №2755-VI від 02.12.10 (із змінами та доповненнями) - Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Саме додаток 8, який надавався до перевірки та долучено позивачем до матеріалів справи є тою заявою із скаргою на постачальника, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту без податкових накладних, - а відтак твердження про ненадання податкових накладних для підтвердження сум податкового кредиту є неаргументованим.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено товарність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Комекпо-Київ», ТОВ «Ейсі Пауер».

У Рішенні ГУ ДФС у Львівській області від 18.02.2015 року вказано, що Рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 26.12.2014 року №269/10/13-01-10-08-05 продовжено строк розгляду первинної скарги по 19.02.2015 року включно. Однак вказаного рішення від 26.12.2014 року підприємство не отримувало у встановленому порядку. Крім того, в первинній скарзі від 22.12.2014 року №153 у відповідності з порядком оскарження скаржником на стор.1 було вказано «Прошу скерувати рішення на фактичну адресу м.Львів вул.Стрийська 67».

Згідно п. 7.2 Порядку, - орган доходів і зборів зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків. Пунктом 7.3 Порядку визначено, що керівник органу доходів і зборів (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 7.2 цього розділу. Згідно п.7.4 Порядку, - якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку. Вказана умова аналогічна п.56.9 ст.56 Податкового Кодексу України.

Суд встановлено, що Рішення від 18.02.2015 року №992/10/13-01-10-07-05/736 «про результати розгляду скарги» є прийнятим не у відповідності з п.56.9 ст.56 Податкового Кодексу України і п.7.4 Порядку, таким чином скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, адже Рішення про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку на вказану у скарзі у відповідності з абз.8 п.4.1 ч. 4 Порядку фактичну адресу підприємства, а саме: м.Львів вул. Стрийська 67.

На підставі наказу начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області працівниками (ревізорами-інспекторами) ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено перевірку ТОВ «СП «Аллес Україна» з питань, що стали предметом оскарження. За результатами перевірки, проведеної на підставі наказу начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, складено акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.11.2014 року №2091/13-04-22-01/32126974, яким встановлено порушення.

Однак, за результатами перевірки проведеної на підставі наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівської області, складено акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.11.2014 року №2091/13-04-22-01/32126974, на підставі якого в.о. начальником ДПІ у Галицькому районі м.Львова Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення рішення від 10.12.2014 року №0004452201, №0004462201.

Згідно ст.105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області з 05.12.2014 року в стані припинення.

Відповідно до даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державну реєстрацію ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено 24.11.2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160 постановлено утворити Державну фіскальну службу в Україні, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області реорганізувати шляхом приєднання до ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області

Поняття реорганізація означає припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов'язків до правонаступника у порядку загального правонаступництва, тоді як правонаступником є юридична особа до якої переходять всі права та обов'язки реорганізованої юридичної особи.

Відповідно до ст.33 Закону України 15 травня 2003 року № 755-IV"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно п.13 ст.37 Закону України Закону України 15 травня 2003 року № 755-IV", - зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Відповідно до п.2, п.3 ст.105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора, тощо). З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Виходячи з наведеного вище, - на дату прийняття оскаржуваних повідомлень рішень, до завершення процесу приєднання, у в.о. начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного повідомлення рішення, оскільки станом на 10.12.2014 року з п.3 ст.105 ЦК України керівництво ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області здійснювалось головою комісії з реорганізації ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, заступник начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

За таких обставин, судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є необґрунтованими, такими, що прийняті всупереч встановленому законом способу, без наділених повноваженнями особою (керівником) іншої юридичної особи (ДПІ у Галицькому районі м.Львова ДФС у Львівській області), - а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08 та від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача. Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТОВ «Комекпо-Київ», ТОВ «Ейсі Пауер» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню. Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 182,70 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 10.12.2014 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аллес Україна» (Львівська область, м. Львів, вул. Коперника 5/7, код ЄДРПОУ 32126974) судовий збір в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.