Постанова

від 26.06.2015 по справі 815/3179/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3179/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Одеса

10:59

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Гацанюк К.В.;

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.06.2015 року);

представника відповідача - ОСОБА_2М.(довіреність від 30.01.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 05.03.2015 року по 12.03.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року 31.12.2014 року.

За результатами цієї перевірки 19.03.2015 року відповідач склав акт № 792/22-01, яким встановлені порушення позивачем:

- пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 11307,00 грн., у тому числі за 2014 рік - на 11307,00 грн.;

- п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 13509,00 грн., у тому числі: за червень 2014 року - на 998,00 грн., за липень 2014 року - на 3361,00 грн., за серпень 2014 року - на 3081,00 грн.,за вересень 2014 року - на 746,00 грн.,за листопад 2014 року - на 5323,00 грн.

- п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 17053,00 грн.;

- ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма N1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку №46/18784 від 13.01.2011 року, а саме підприємством не надано до контролюючого органу за місцем свого обліку податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2014 року у строки, встановлені для податкового кварталу, також до форми N1ДФ за ІІ квартал 2014 року внесені недостовірні відомості у графі 6 «дата прийняття на роботу» по робітнику ОСОБА_3;

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі - 1080,00 грн.

- п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2014 року, прострочення становить 28 днів.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

- від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві, за п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16886,25 грн., у тому числі за основним платежем 13509,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 3377,25 грн.;

- від 02.04.2015 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 17053,00 грн.

- від 02.04.2015 року №0000512201 02.04.2015 року, яким позивачеві за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14133,75 грн., у тому числі за основним платежем 11307,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2826,75 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-10).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову а.с.115-119).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» зареєстроване рішенням Одеського міського управління юстиції 19.12.2013 року за № 15561020000048049 (а.с.109).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з 20.12.2013 року за № 155113200878.

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області як платник податку на додану вартість від 01.05.2014 року, свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість № 200170640.

На підставі направлень від 27.02.2015 року № 106, №107, Наказу від 27.02.2015 року № 81 співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року 31.12.2014 року.

За результатами цієї перевірки 19.03.2015 року відповідач склав акт № 792/22-01 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС»(код за ЄДРПОУ 39030074) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року» (а.с.12-51).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 11307,00 грн., у тому числі за 2014 рік - на 11307,00 грн.;

- п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 13509,00 грн., у тому числі: за червень 2014 року - на 998,00 грн., за липень 2014 року - на 3361,00 грн., за серпень 2014 року - на 3081,00 грн.,за вересень 2014 року - на 746,00 грн.,за листопад 2014 року - на 5323,00 грн.

- п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 17053,00 грн.;

- ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма N1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку №46/18784 від 13.01.2011 року, а саме підприємством не надано до контролюючого органу за місцем свого обліку податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2014 року у строки, встановлені для податкового кварталу, також до форми N1ДФ за ІІ квартал 2014 року внесені недостовірні відомості у графі 6 «дата прийняття на роботу» по робітнику ОСОБА_3;

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі - 1080,00 грн.

- п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2014 року, прострочення становить 28 днів..

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві, за п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16886,25 грн., у тому числі за основним платежем 13509,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 3377,25 грн. (а.с.52);

- від 02.04.2015 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 17053,00 грн. (а.с.53);

- від 02.04.2015 року №0000512201 02.04.2015 року, яким позивачеві за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14133,75 грн., у тому числі за основним платежем 11307,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2826,75 грн. (а.с.54).

07.04.2015 року позивач подав первинну скаргу на вказані вище повідомлення рішення та акт перевірки до ГУ ДФС в Одеській області.

ГУ ДФС в Одеській області 20.02.2015 року прийнято висновок № /10/15-32-10-02-07, яким залишив скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одними із контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» були ТОВ «Продюсерський центр МЕД», ПП «Укрфінконсалт», ПП «Таврія Плюс», ТОВ «Тандем Сервіс», ТОВ «Євроальянс-Плюс», ТОВ «Таурус С».

ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС»(замовник) та ТОВ «Продюсерський центр МЕД» (виконавець) уклали договір підряду на виготовлення рекламних матеріалів № 1 від 01.11.2014 року за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника виконувати роботи з виготовлення рекламних матеріалів та передавати замовнику результати виконаних робіт, замовник зобов'язується належним чином оплачувати їх (а.с.64-67).

Згідно з п.5.1 розділу 5 зазначеного договору приймання передача виготовлених виконавцем рекламних матеріалів проводиться уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі результатів виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач склав акт надання послуг № 33 від 26.11.2014 року (а.с.69) та здійснив оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (а.с.70).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не погоджується із доводами відповідача, щодо того, що акт №33 від 26.11.2014 року не відповідає вимогам законодавства, оскільки зазначення характеристик матеріалів у самому акті необов'язкове.

Також, ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС»(замовник) та ПП «Укрфінконсалт» (виконавець) уклали договір № 16/09 на розміщення візуальної реклами на міському транспорті від 16.09.2015 року (а.с.71-75).

Відповідно до п.2.1 розділу 2 цього договору виконавець зобов'язується самостійно або з залученням третіх осіб провести рекламну кампанію замовника на погоджених рекламних місцях на умовах та в строки, які вказані в додаткових угодах до даного договору.

Згідно з п.1.3 розділу 1 додаткової угоди даного договору від 16.09.2015 року оплата за договором відбувається у наступному порядку: 50% вартості робіт, вказаної у п.1.2 додаткової угоди замовник оплачує в порядку передплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної угоди. 50%, що залишилися оплачує протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийому виконаних робіт..

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснював оплату за роботи відповідно до наявних в матеріалах справи податкових накладних (а.с.79-80), акту здачі-приймання виконаних робіт (а.с.78), що свідчить про реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, суд не погоджується із твердження відповідача, що окрім акті в виконаних робіт та договорів позивач повинен був надати до перевірки інформацію щодо детальних пунктів розміщення реклами (маршрутів тролейбусів, контрактів з міським депо та ін. та вважає. що надані документи є належним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» (покупець) та ТОВ ПП «Таврія Плюс» (продавець), ТОВ «Тандем Сервіс» (продавець), ТОВ «Євроальянс-Плюс» (продавець), ТОВ «Таурус С» (продавець) уклали відповідні договори поставки від 02.06.2014 року, № 160 від 28.05.20174 року, № 06-06-14/1 від 06.06.2014 року та № 13 від 28.05.2014 року.

На виконання умов зазначених договору позивач здійснював оплату за постачання товарів відповідно до наявних в матеріалах справи, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (а.с.81-107).

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не має належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим неможливо встановити право позивача на віднесення до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів та послуг у зазначених вище контрагентів.

Суд також не погоджується із зауваженнями відповідача щодо відсутності сертифікатів якості (висновків санітарно-епідеміологічної експертизи) на товари. Оскільки вони надані позивачем до суду (а.с.120-137). Крім того, щодо даного факту твердження відповідача є суперечливими, так в акті перевірки податковий орган зазначає, що під час перевірки були надані сертифікати якості (висновки санітарно-епідеміологічної експертизи), однак не всі (а.с.34-35). Однак, на запитання суду представник відповідача не зміг зазначити яких саме документів не вистачало.

З огляду на те, що за договорами, укладеними позивачем з контрагентами, позивач придбав товари (перець, суміші спецій, оболонка штучна колагенова, натуральна солона свиняча кишкова оболонка та ін..) та роботи (виготовлення рекламних матеріалів, проведення рекламної кампанії), суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю. Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вона полягає у виробництві м'ясних продуктів (а.с.109).

Іншими словами, на думку суду, придбання товарів позивачем та робіт за вищезазначеними договорами, повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище товарів та послуг позивач з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості товарів та послуг, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договорами укладеним з зазначеними вище контрагентами позивач правомірно включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, окремі недоліки у оформленні документів не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Пункт 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачеві послуги з постачання товару та виконання робіт, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені ними у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся (а.с.79-107).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.200.1. Податкового кодексу України Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Також згідно з п.200.4. Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 02.04.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві, за п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16886,25 грн., у тому числі за основним платежем 13509,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 3377,25 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 02.04.2015 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198, абз. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 17053,00 грн.

4 Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 02.04.2015 року №000512201 02.04.2015 року, яким позивачеві за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14133,75 грн., у тому числі за основним платежем 11307,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2826,75 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС»(код ЄДРПОУ 39030074, р/р 26000172791 в ПАТ «Мафін банк», МФО 328168) суму сплаченого судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві),70 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185 , частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України , сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу , було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 26 червня 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.