Постанова

від 22.06.2015 по справі 813/2865/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року справа № 813/2865/15

м.Львів, вул. Чоловського, буд. 2

16 год. 25 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» про стягнення боргу,-

встановив:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області) звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» (далі - ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс»), в якій просить стягнути податковий борг з рахунків відповідача в сумі 989381,16грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 981322,00грн. та з орендної плати з юридичних осіб у сумі 8059,16грн.

Позивач зазначає, що податкове зобов'язання відповідача є узгодженим та не сплаченим відповідачем у встановлений законодавством строк. У зв'язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують, суму податкового боргу у розмірі 989381,16грн.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 18.06.2015р., в якому проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що вимога про стягнення боргу з рахунків платника податків, відкритих у банках, що обслуговують відповідача, розглядається у порядку, передбаченому ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, звернувшись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків платника податків у порядку позовного провадження. Крім того, не дотримано п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України та не надіслано відповідачу податкову вимогу на суму боргу, що стягується в судовому порядку. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Відповідач - ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області з 09.02.1996р. за №3331, що підтверджується довідкою від 14.05.2015р. №1513071400833.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (ЄДРПОУ 23884496), з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Вілмат-електрик» (ЄДРПОУ 34028673), ТзОВ «Іртас» (ЄДРПОУ 34419121), ПП «Львівкомфортгруп-К» (ЄДРПОУ 35383018), ПП «Будівельна фірма «Віалекс» (ЄДРПОУ 35528851) за період з 01.01.2009 по 01.12.2010р. За результатами перевірки складено акт №14/23-2/23884496 від 12.01.2011р., яким встановлено порушення ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1118702,00грн., в тому числі в вересні 2009р. в сумі 243182,00грн., в жовтні 2009р. на суму 323158,00грн., в грудні 2009р. в сумі 6000грн., в лютому 2010р. в сумі 67819,00грн., в березні 2010р. 247675,00грн., в квітні 2010р. в сумі 195636,00грн., в серпні 2010р. в сумі 35232,00грн. На підставі акта перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №0000342320/0 від 09.02.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1398378,00грн., в т.ч. за основним платежем: 1118702,00грн., за штрафними санкціями: 279676,00грн. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» в судовому порядку.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційого адміністративного суду від 12.01.2012р. у справі №51304/11/9104, позовні вимоги ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» до ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342320/0 від 09.02.2011р. задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2014р. у справі №К/9991/9395/12 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. у справі №813/6645/14 адміністративний позов задовольнити повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342320/0 від 09.02.2011р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015р. у справі №876/10708/14 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. у справі №813/6645/14 скасовано та винесено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000342320/0 від 09.02.2011р., відповідно до якого сума збільшеного грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість становить 1118702,00грн. - за основним платежем та 279676,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесене ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, визнано правомірним.

Суд встановив, що податковий борг відповідача також виник, у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих зобов'язань відповідно до податкових декларацій з:

-податку на додану вартість за вересень 2014р. від 17.10.2014р. на суму 45,00грн.;

-податку на додану вартість за жовтень 2014р. від 20.11.2014р. на суму 145,00грн.;

-податку на додану вартість за листопад 2014р. від 17.12.2014р. на суму 2,00грн.;

-податку на додану вартість за грудень 2014р. від 20.01.2015р. на суму 111,00грн.;

-податку на додану вартість за січень 2015р. від 18.02.2015р. на суму 74,00грн.;

-уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 18.02.2015р. за грудень 2014р. у розмірі -111,00грн.;

-податку на додану вартість за березень 2015р. у розмірі 26367,00грн.;

-з орендної плати з юридичних осіб за квітень 2015р. у сумі 5594,58грн.;

-з орендної плати з юридичних осіб за березень 2015р. у сумі 5594,58грн.;

-з орендної плати з юридичних осіб за лютий 2015р. у сумі 5594,58грн.;

-уточнюючий розрахунок з орендної плати з юридичних осіб від 12.03.2015р., яким нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2015р. у сумі 399,61грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» частково сплатило податковий борг у сумі 2454,99грн. (за рахунок здійснення переплати), що підтверджується витягом з облікової картки платника податків з орендної плати з юридичних осіб.

Як вбачається з довідки про заборгованість №7776/13-07-20-00-20 від 14.05.2015р. сума податкового боргу ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» станом на 14.05.2015р. становить 989381,16грн. в т.ч.: з податку на додану вартість - 981322,00грн. та з орендної плати з юридичних осіб - 8509,16грн. За несвоєчасну сплату узгоджених податкових/грошових зобов'язань відповідачу нарахована пеня у сумі 249,77грн. (з орендної плати з юридичних осіб).

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №392-25 від 03.04.2014р. Проте, вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено. Податковий борг відповідача з цього часу не переривався.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сума податкового боргу з податку на додану вартість та з орендної плати з юридичних осіб є узгодженою та становить 989381,16грн., що підтверджується довідкою позивача від 14.05.2015р. №7776/13-07-20-00-20 та даними зворотного боку облікової картки платника податків.

Суд при вирішенні спору виходив з такого.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з положень п.п. 41.1, 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаногоКодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Докази вжиття відповідачем заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 989381,16грн. в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на ту обставину, що податковим органом не надсилалась податкова вимога на суму, яку просить стягнути позивач, судом відхиляються, з огляду на наступне.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що податковий борг відповідача з моменту надіслання першої податкової вимоги форми «Ю» №392-25 від 03.04.2014р. не переривався, на підтвердження чого надав облікові картки відповідача за 2013 - 2015рр.

Суд зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має підстав повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Виходячи з цього, суд вважає, що податковий борг відповідача не переривався, а тому підстави для надсилання нових податкових вимог відсутні.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1044/11/13-12 від 12.04.2012р.

Суд відхиляє також заперечення відповідача про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, звернувшись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків платника податків у порядку позовного провадження, оскільки така вимога розглядається у порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС України, виходячи з такого.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом третім частини першої статті 183-3 КАС України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути, зокрема, ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 КАС України. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, висловленою в інформаційному листі від 02.02.11р. №149/11/13-11.

Водночас, виходячи з принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 КАС України, позивач вправі самостійно обирати спосіб звернення до суду. Законодавець не встановлює заборони на розгляд позовних заяв про стягнення коштів за податковим боргом в порядку позовного провадження.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з рахунків ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» у банках, що його обслуговують, податкового боргу у сумі 989381,16грн. до бюджету.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області до ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» про стягнення боргу підлягають задоволенню повністю, а саме з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» у банках, що його обслуговують, слід стягнути грошові кошти в сумі 989381,16грн. для погашення податкового боргу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (код ЄДРПОУ 23884496) у банках, що його обслуговують, податковий борг у сумі 989381 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 16 коп. до бюджету.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 26.06.2015р.

Суддя А.Г. Гулик