Рішення

від 24.06.2015 по справі 646/3774/14-ц

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3774/14-ц

№ производства 2/646/280/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.15 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Чудовського Д.О.,

при секретарі - Макарійчук А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова звернувся позивач з позовними вимогами про стягнення грошових сум переданих у позику, процентів за користування позикою, 3% річних, інфляційних витрат та неустойки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 21.05.2010 року та 08.09.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори позики, за яким останній отримав у позику відповідно 149 150,00 грн. та 324 000,00 грн. Пізніше до договору позики від 08.09.2013 року були внесені зміни, у зв'язку з тим, що відповідачем було частково погашено позику та відповідно розмір позики був визначений у розмірі 259 200,00 грн. Разом з тим, відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, тому позивач просить стягнути з нього, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2 а.с. 1-6) за договором позики від 21.05.2010 року суму позики у розмірі 149 150,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції 298 827,99 грн., проценти за користування позикою згідно із договором у розмірі 56 750,55 грн., 3% річних, що становить 42 638,25 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача за договором позики від 08.08.2013 року грошові кошти передану у позику 259 200,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції 455 980,26 грн., проценти за користування позикою згідно із договором у розмірі 152 195,67 грн., 3% річних у розмірі 22 224,35 грн. та неустойку відповідно до умов договору у розмірі 1 537 056,00 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та представник відповідача у судових засіданнях заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивач втратив право на стягнення у судовому порядку суми заборгованості за договором позики від 21.05.2010 року через те, що ним пропущений строк позовної давності, який становить 3 роки, про була зроблена заява у судовому засіданні та у письмових запереченнях (т.1 а.с. 89-95). Також відповідач заперечував щодо стягнення з нього заборгованості за договором позики від 08.08.2013 року через те, що гроші за цим договором не передавались, а тому договір позики не може вважатися укладеним, договір позики є недійсним через те, що відповідач діяв під впливом обману та під впливом тяжких обставин та окремо заперечував щодо можливості стягнення штрафних санкцій через те, що такий вид неустойки не передбачений цивільним законодавством. Також представником відповідачем була подана заява про зменшення розміру штрафних санкцій (т.1 а.с. 240).

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, дослідивши письмові докази, вважає, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 21.05.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали між собою договір позики, за яким останній отримав грошові кошти у розмірі 149 150,00 грн. зі строком повернення до 22.09.2010 року, із зобов'язанням сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 8% річних, що підтверджується договором позики та розпискою виданою відповідачем (т.1 а.с. 17-18, т. 2. а.с. 7). 08.08.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали між собою договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 324 000,00 грн., із строком повернення до 08.11.2014 року, із зобов'язанням сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 36 % річних, що підтверджується договором позики, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3020. 28.09.2013 року до цього договору були внесені зміни, відповідно до яких сума позики складає 259 200,00 грн. (т.1 а.с. 17-18, т. 2. а.с. 7).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом перевірено розрахунок суми процентів за договорами позики від 21.05.2010 року та від 08.08.2013 року, наданий позивачем та встановлено його відповідність та правильність (т. 2 а.с. 3-6).

За таких обставин, відповідач зобов'язаний був повернути позику у сумі 149 150,00 грн. до 22.09.2010 року за договором позики від 21.05.2010 року, а позивач має право на отримання процентів від суми неповернутої позики за період з 23.09.2010 р. до 24.06.2015 року у розмірі 56 760,55 грн. Також з відповідача підлягає стягненню сума позики за договором позики від 08.08.2013 року, з урахуванням внесених змін 28.09.2013 року до договору позики, у розмірі 259 200,00 грн. та проценти за користування позикою за період з 08.08.2013 року по 24.06.2015 року у розмірі 152 195,67 грн.

Разом з тим, оскільки відповідачем зроблена заява щодо застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами по стягненню заборгованості за договором позики від 21.05.2010 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем та його представником до суду не надані належні та допустимі докази тієї обставини, що позовна давність переривалась або зупинялась.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач мав повернути позику до 22.09.2010 року, а позивач звернувся до суду 17.04.2014 року, позовні вимоги в частині стягнення суми позики у розмірі 149 150,00 грн. за договором позики від 21.05.2010 року задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом 3-х річного строку позовної давності. Про те, позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами за договором позики від 21.05.2010 року підлягають задоволенню частково, так як згідно п.1.2.1. договору позики від 21.05.2010 року проценти сплачуються щомісячно, 22 числа до дня повернення позики, а отже позовну давність слід застосовувати до кожного платежу за процентами окремо, враховуючи, що позивач звернувся до суду 17.04.2014 року, проценти, що підлягають стягненню з відповідача слід розраховувати з 18.04.2011 року до 24.06.2014 року, а тому стягненню з відповідача підлягають проценти за користування грошовими коштами у розмірі 49 983,64 грн. із розрахунку: 149 150,00 грн.*8*1529 днів/365/100.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом було відмовлено в стягненні суми позики за договором позики від 21.05.2010 року з підстав застосування наслідків спливу позовної давності, з цих же підстав суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягненню суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції через те, що індекс інфляції нараховуються на суму боргу за договором позики.

Про те, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за прострочення повернення позики за договором позики від 21.05.2010 року за період з 18.04.2011 року до 24.06.2014 року, з тих же підстав, що і стягнення процентів за договором позики від 21.05.2010 року, у розмірі 18 743,86 грн. із розрахунку: 149 150,00 грн.*8*1529 днів/365/100.

Окремо підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за договором позики від 08.08.2013 року у розмірі 196 780,26 грн. та відповідно 12 633,34 грн., із розрахунку 259 200,00 грн.*3*593 дні /365/100. При цьому суд зазначає, що розрахунок позивача щодо стягнення 3 % річних, що становить 22 224,35 грн. за договором позики від 08.08.2013 року є невірним, оскільки 3 % річних позивач розраховував із суми боргу з урахуванням індексу інфляцію, що є помилковим.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 7 договору позики від 08.08.2013 року, у разі прострочення повернення позики Позичальник сплачує штрафні санкції, у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Верховний Суд України у Постанові від 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14, прийшов до висновку, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі 946 080,00 грн., із розрахунку 259 200,00 грн.*1%*365 дні.

При цьому, приймаючи до уваги засади справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що сума боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних разом становить 468 613,60 грн.., приймаючи до уваги, що відповідач є батьком трьох дітей (т.1. а.с. 15), на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача до 768 528,00 грн., що є вдвічі меншою сумою пені, яка була заявлена позивачем.

Також суд зазначає, що суд не приймає доводи відповідача, що договір позики є неукладеним з тих підстав, що відповідач не отримував грошові кошти від позивача, оскільки п. 3 договору позики від 08.08.2013 року передбачено, що сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 324 000,00 грн.

Доказів щодо існування інших обставин, які були підставою для заперечень відповідача, в тому числі недійсності правочину, до суду подано не було.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 4, 8, 10, 14, 15, 60, 61, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1046, 1047, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики - задовольнити частково.

2 . Стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2) проценти за користування грошовими коштами за договором позики від 21.05.2010 року, за період з 18.04.2011 р. до 24.06.2015 року, у розмірі 49 983,64 грн. (Сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 64 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2) за прострочення виконання грошового зобов'язання 3 % річних за договором позики від 21.05.2010 року, за період з 18.04.2011 р. до 24.06.2015 року, у розмірі 18 743,86 грн. (Вісімнадцять тисяч сімсот сорок три грн.. 86 коп.)

4. Стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2) суму боргу за договором позики від 08.08.2013 року у розмірі 259 200,00 грн. (Двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті грн. 00 коп.).

5. Стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики від 08.08.2013 року інфляційні втрати, за період з 09.11.2013 року до 24.06.2015 року, у розмірі 196 780,26 грн. (Сто дев'яносто шість тисяч сімсот вісімдесят грн.. 26 коп.).

6. Стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики від 08.08.2013 року 3 % річних, за період з 09.11.2013 року до 24.06.2015 року, у розмірі 12 633,34 грн. (Дванадцять тисяч шістсот тридцять три грн. 34 коп.).

7. Стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики від 08.08.2013 року неустойку за період з 09.11.2013 року до 24.06.2015 року у розмірі 768 528,00 грн. (Сімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім грн..00 коп.).

8. В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем у розмірі 3654,00 грн. стягнути з ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_2).

Вжиті заходи забезпечення позовних вимог за ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.07.2014 року, а саме: арешт на автомобіль марки МАЗ моделі 53366, 2000 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) Y3M533666Y0009212реєстраційний номер НОМЕР_3, що зареєстрований за ЗАТ В«ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУПВ» (Код за ЄДРПОУ 34388886), арешт на автомобіль типу Автокран більше 20Т-С, марки КРАЗ, моделі 65101КС4574А 1994 року випуску, колір бежевий, шасі № R0773890 реєстраційний номер НОМЕР_4, що зареєстрований за ЗАТ В«ЕНЕРГО-ІНВЕСТ ГРУПВ» (Код за ЄДРПОУ 34388886), арешт на житловий будинок № 30-А, який розташований по вул. Бахчисарайське шосе у селищі Куйбишеве, м. Ялта, АР Крим, що зареєстрований за ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.11.2005 року, за реєстровим № 1906., після набрання чинності рішенням суду - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено 26.06.2015 року

Суддя Д.О. Чудовський