Постанова

від 03.12.2007 по справі 2а-283/07

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2а-2 83/07

Справа №2а-2 83/07

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2007

року     Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі:

головуючого - судді    Пустовіт З.П.

при секретарі -  

Гоноболіній О.І., з участю позивача -ОСОБА_1, представника

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську справу

за           адміністративним               позовом            ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання дій

неправомірними та стягнення разової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального

захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради, в якому просив

визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування йому виплати щорічної

разової матеріальної допомоги за 2005 рік як учаснику бойових дій та виплати її

в меншому розмірі у 2006 та 2007 роках, а також стягнути з відповідача на його

користь різницю недоплаченої допомоги за 2005, 2006, 2007 роки в сумі 4970,30

грн. В позові зазначав, що він є учасником бойових дій. На підставі ст. 12

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального

захисту" йому щорічно до 9 травня повинна надаватися одноразова грошова

допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте в 2005 році

зазначена допомога йому взагалі не була виплачена, а в 2006році та в 2007 році

протиправно виплачувалась в меншому розмірі: відповідно в сумі 250 грн. та 280

грн. На підставі ст. 19 ч.2 Закону України „Про пенсійне забезпечення"

мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі споживчого бюджету

та у 2005 році вона складала 332 грн. У 2006 році згідно Закону України „Про

Державний бюджет на 2006 рік" станом на 01.05.2006 року пенсія за віком була

встановлена в розмірі 359 грн., а на 2007 рік - 410,06 грн. Тому загальна сума

недоплат за 2005, 2006, 2007 рік з вини відповідача становить 4970 грн. 30

коп., які позивач просив стягнути з відповідача, визнавши його дії незаконними,

посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2004 року,

ст.ст. 2, 12, 17, 22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту", ст.ст. З, 8, 22, 55 Конституції України.

У судовому

засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати неправомірними дії

відповідача щодо невиплати в повному розмірі допомоги за 2006-2007 роки та

стягнути 3315,30 грн. Суду пояснив, що він є учасником бойових дій, має

відповідне посвідчення, видане 20.07.2005 року, але реально прибув на України 07.05.2005

року. Оскільки в 2006 році він отримав разову грошову допомогу в розмірі 250

грн.,   в 2007 році - 280 грн., просив

стягнути з

2

відповідача недоплачену допомогу в розмірі 5 мінімальних

пенсій за віком як передбачено Законом України „про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту" на загальну суму 3315,30 грн.

Представник

відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого

комітету Бердянської міської ради за дорученням ОСОБА_2 в судовому засіданні

позов не визнала і пояснила, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи

державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та

Законами України. Щорічна разова допомога Управлінням праці та соціального

захисту населення в 2006 році в сумі 250 грн. та в 2007 році - в сумі 280 грн.

були виплачені позивачу в розмірах, визначених Законом України „Про Державний

бюджет України на 2006 рік" та аналогічним Законом на 2007 рік. Відповідно

до Бюджетного Кодексу Управління праці та соціального захисту населення

виконкому Бердянської міської ради є розпорядником бюджетних коштів, тому

вимоги позивача виходять за межі повноважень Управління праці та соціального

захисту населення як відповідача, а тому не підлягають задоволенню.

Заслухавши

сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Судом

встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням

серіїНОМЕР_1, виданим 20 липня 2005 року.

В 2006 році

позивачу було сплачено щорічну разову матеріальну допомогу як учаснику бойових

дій в розмірі 250 грн., в 2007 році - в розмірі 280 грн.

Відповідно до

ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова

грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно до вимог

ст. 21 Бюджетного кодексу органи управління праці та соціального захисту населення

при здійсненні виплат щорічної разової допомоги, передбаченої ст.ст. 12-16

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" (ст. 17-1 цього Закону) є розпорядниками бюджетних коштів.

Постановою

Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004 року „Про забезпечення щорічної

виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що

Міністерство фінансів України і Державне казначейство України забезпечують

щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики

для виплати разової грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом Про

державний бюджет на відповідний рік.

Згідно ч.2 ст.

95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,

розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про

Державний бюджет України.

Судом

встановлено, що відповідач в повному розмірі сплатив позивачу грошову допомогу

як учаснику бойових дій в 2006-2007 роках в межах сум, передбачених Законами

України „Про Державний бюджету України" на відповідний рік.

За таких

обставин  суд не вбачає підстав для

визнання дій відповідача

3

неправомірними щодо виплати грошової

допомоги в меншому розмірі та стягненні недоплаченої суми.

Враховуючи, що

позивачем в повному розмірі, визначеному Законом України „Про Державний бюджет України" на 2006 рік на та 2007 рік,

отримано разову грошову допомогу в

2006-2007 роках, суд приходить до висновку про відсутність підстав для

задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.

3, 6, 8, 71, 72, 122, 158-164 КАС України, ст. 95 ч.2 Конституції України, ст.ст, 1, 2, 12, 17-1 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд

ПОСТАНОВИВ:

В            задоволенні               позову              ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про

визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги відмовити

повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного

суду через Бердянський міськрайонний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з

дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження.