Рішення

від 09.06.2015 по справі 760/21970/13-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/982/15

у справі № 760/21970/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Назарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ОСОБА_1» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг, визнання права власності та зобов»язання витини дії, -

В С Т А Н О В И В:

11.10.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить визнати договір про передачу прав власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 недійсним, визнати за ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ОСОБА_1» право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Свої вимоги мотивує тим, що 07 жовтня 2010 р. між позивачем та відповідачем -2 укладено договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг «ОРLАТА» за свідоцтвом України № 99554.

В подальшому, 15 березня 2011 р. директором ТОВ «НТПГ» ОСОБА_3 до Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заяву на опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак для товарів і послуг «ОРLАТА».

Разом з тим встановлено, що відповідної публікації внаслідок передачі майнових прав за вказаним вище свідоцтвом, здійснено не було.

28 квітня 2011 р. відповідачем-2 було подано заяву до Державного департаменту інтелектуальної власності та 25 травня 2011 р. було внесено відомості про передачу прав власності на знак для товарів і послуг по свідоцтву України № 99554 від позивача до відповідача-2 (реєстраційний № 11084) та опубліковано 25 травня 2011 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 10.

Позивач зазначає, що про укладення вищезазначеного договору позивачу стало відомо з Довідки №2 від 20.02.2012 р., виданої Державним підприємством «Український інститут промислової власності» , згідно якої новим власником свідоцтва № 99554 є ОСОБА_2, тобто відповідач- 2.

Позивач стверджує, що колишній директор ТОВ «НТПГ» не підписував жодних договорів про передачу прав власності на знак «OPLATA, комб., в тому числі і з відповідачем-2, та не звертався до Державної служби із заявою про реєстрацію та опублікування відповідних відомостей.

Позивач вважає, що договір про передачу прав власності на знак «OPLATA за свідоцтвом України № 99554, укладений 07 жовтня 2010 р., є недійсним, оскільки він не укладався та не підписувався директором ТОВ «НТПГ», тобто вчинений без згоди власника свідоцтва та суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача -1 в судовому засіданні проти позову заперечував надавши письмові пояснення. В своїх запереченнях посилався на те, що при здійсненні дії щодо реєстрації передачі майнових прав за оспорюваним договором, відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування зяавленого позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача-2 на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

07 жовтня 2010 р. між позивачем та відповідачем -2 укладено договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору, власник повністю передає усі належні йому майнові права інтелектуальної власності, а правонаступник набуває усіх майнових прав інтелектуальної власності, у тому числі виключних, на знак для товарів і послуг у вигляді позначення «ОРLАТА» по відношенню товарів і послуг, визначених п. 1.3. цього Договору.

Пунктом 1.3. даного Договору передбачено, що правонаступнику передаються права на знак для товарів і послуг в повному обсязі, згідно переліку товарів і послуг 36, 42 класів МКТП, свідоцтва на знак для товарів і послуг № 99554 від 10 листопада 2008 р.

В подальшому, 15 березня 2011 р. директором ТОВ «НТПГ» ОСОБА_3 до Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заяву на опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак для товарів і послуг «ОРLАТА».

Разом з цим встановлено, що відповідної публікації внаслідок передачі майнових прав за вказаним вище свідоцтвом, здійснено не було.

28 квітня 2011 р. відповідачем-2 було подано заяву до Державного департаменту інтелектуальної власності та 25 травня 2011 р. було внесено відомості про передачу прав власності на знак для товарів і послуг по свідоцтву України № 99554 від позивача до відповідача-2 (реєстраційний № 11084) та опубліковано 25 травня 2011 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 10.

Позивач зазначає, що про укладення вищезазначеного договору позивачу стало відомо з Довідки №2 від 20.02.2012 р., виданої Державним підприємством «Український інститут промислової власності» , згідно якої новим власником свідоцтва № 99554 є ОСОБА_2, тобто відповідач- 2.

Позивач стверджує, що колишній директор ТОВ «НТПГ» не підписував жодних договорів про передачу прав власності на знак «OPLATA, комб., в тому числі і з відповідачем-2, та не звертався до відповідача-1 із заявою про реєстрацію та опублікування відповідних відомостей у Державному реєстрі.

Позивач вважає, що договір про передачу прав власності на знак «OPLATA, комб.», укладений 07 жовтня 2010 р., є недійсним, оскільки він не укладався та не підписувався директором ТОВ «НТПГ», тобто вчинений поза волею власника свідоцтва, тобто позивача та суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч. 7 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» (далі - Закон) власник свідоцтва може передавати будь- якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 2001 р. за №718/5909 (далі - Інструкція) визначає порядок внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг.

Згідно п. 2.1 Інструкції для публікації в бюлетені та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак та надання дозволу на використання знака до Державної служби подають такі документи:

1) заяву про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей;

2) договір (ліцензійний договір) або нотаріально засвідчений витяг з договору;

3) документ про сплату збору за опублікування відомостей;

4) довіреність, у випадку, якщо документи від імені сторони договору подає представник.

Договір від імені юридичної особи підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує договір, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою, згідно п. 2.4. ч. З Інструкції.

Державна служба після отримання вищезазначених документів розглядає заяву та додані до неї документи на відповідність вимогам розділів 1, 2 Інструкції, тобто перевіряє повноту наданих документів, дотримання форми та порядку подачі документів.

Встановлено, що 16 березня 2011 року до відповідача-1 подана заява від ТОВ «Національна ОСОБА_1» (вх. № 3626) про опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру відповідних відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 з додатками.

Проте, при розгляді поданих документів було з'ясовано, що у даній заяві не вказано повне офіційне найменування власника свідоцтва (додаток 1 до Інструкції). Заявнику було запропоновано надати виправлену заяву.

28 квітня 2011 року стороною договору про передачу права власності на знак вказаний вище знак, відповідачем-2 було подано виправлену заяву.

На виконання пунктів 3.4 розділу 3 Інструкції та поданих матеріалів заявника, відповідачем-2 були внесені відомості щодо передачі прав власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99 554 до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, що підтверджується Рішенням Державної служби № 11084 від 25.05.2011року.

Згідно Довідки № 2 від 20 лютого 2012 р., виданої Державним підприємством «Український інститут промислової власності» (Укрпатент), власником свідоцтва № 99554 є ОСОБА_2, тобто відповідач-2 по справі.

З огляду на вимоги чинного законодавства вбачається, що відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з цим, оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що Договір від 07 жовтня 2010 р. про передачу прав власності на знак для товарів і послуг «OPLATA» за свідоцтвом України № 99554 підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 495 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його володільцю право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може бути здійснено на підставі договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

У відповідності з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного типу, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що спірний договір було укладено від імені директора ТОВ «НТПГ» ОСОБА_3

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі Протоколу №003 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгово-промислова група» від 18 грудня 2010 р., ОСОБА_3 звільнено з посади директора ТОВ «НТПГ» та обрано ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ «НТПГ» з 19 грудня 2010 року.

Наказом № 1-К від 19 грудня 2010 р. ОСОБА_4 прийнято на посаду директора ТОВ «НТПГ». Згідно Довідки АА № 368424 з ЄДРПОУ від 02.03.2011 р. директором ТОВ «НТПГ» є ОСОБА_4

Тобто, на момент подачі ОСОБА_3 заяви до Державного департаменту інтелектуальної власності про опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак для товарів і послуг «OPLATA» за свідоцтвом України №99554, тобто 16 березня 2011 року, останній не був директором ТОВ «НТПГ» та не мав права звертатися з такими заявами від імені ТОВ «НТПГ».

Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу.

Ухвалою суду від 22.05.2014 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи за № 10584/10585/14-32 від 25.12.2014 року проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз зазначено:

-Підписи від імені ОСОБА_3 у графах «Власник» в договорі про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 07.10.2010 року , що укладений від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, додатку до вказаного договору від 07.10.2010т виконано рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та технічних засобів;

-Підписи від імені ОСОБА_3 у графах «Власник» в договорі про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 07.10.2010 року , що укладений від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, додатку до вказаного договору від 07.10.2010т виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Так, експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» кваліфікованим судовим експертом ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які мають відповідну кваліфікацію та внесені до реєстру атестованих судових експертів.

Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

Оцінивши Висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, Висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В свою чергу ч.3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з того, що договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 укладений 07.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ОСОБА_1» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є правочином, який в даному випадку не відповідає вимогам закону, оскільки був укладений від імені позивача в особі директора ОСОБА_3, який останнім не підписувався, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи і свідчить про відсутність волевиявлення позивача на його укладання, суд, приходить до висновку, що даний договір, є недійсним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що згідно чинного законодавства України, зокрема, п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника свідоцтва і такі відомості в силу п. 1.3. вказаного положення Держслужба публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність», суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача-1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо зміни власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 99554 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про визнання недійсним договору про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 від 07.10.2010 року, вимоги позивача в частині визнання права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи до уваги те, що на час внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України внаслідок передачі права власності на спірний знак, закладом Установи не було порушено вимог чинного законодавства, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114, 70 грн. підлягають стягнення з відповідача- 2.

Керуючись ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 202, 203, 215, 495, 638, 1107, 1113 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 143, 169, 209, 212-212, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ОСОБА_1» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг, визнання права власності та зобов»язання витини дії, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99554 укладений 07.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ОСОБА_1» та ОСОБА_7 .

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про зміну власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 99554 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ОСОБА_1» судовий збір у розмірі 114, 70 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: