Постанова

від 16.06.2015 по справі 902/1446/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 902/1446/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 13 січня 2015 року

у справі № 902/1446/14

господарського суду міста Києва

за позовом Благодійної організації "Вінницький обласний благодійний фонд соціального захисту працівників ветеранів та пенсіонерів електрозв'язку "Зв'язок сердець"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ"

про стягнення 306 600,00 грн.

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Бойкініч Д.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Благодійна організація "Вінницький обласний благодійний фонд соціального захисту працівників ветеранів та пенсіонерів електрозв'язку "Зв'язок сердець" звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 306600 грн..

Рішенням господарського суду міста Києва від 13 січня 2015 року (суддя Головатюк Л.Д.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року (судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.) у справі № 902/1446/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь Благодійної організації "Вінницький обласний благодійний фонд соціального захисту працівників ветеранів та пенсіонерів електрозв'язку "Зв'язок сердець" суму депозиту та нарахованих відсотків в розмірі 306 600 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 6132 грн. 00 коп.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову..

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 червня 2014 року між Благодійною організацією "Вінницький обласний благодійний фонд соціального захисту працівників ветеранів та пенсіонерів електрозв'язку "Зв'язок сердець" (позивач) та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" в особі Вінницького відділення ГІАТ АКБ "КИЇВ" (відповідач) був укладений договір за № 1Т10100/27 банківського строкового вкладу "Новий".

На підставі п. 1.1., 1.2. договору позивач перерахував відповідачу на депозитний рахунок 26104150201011 кошти в сумі 300 000,00 грн.

Днем повернення депозиту згідно пункту 1.3. договору визначено - 24 вересня 2014 року.

За умовами пункту 1.4. договору відсоткова ставка за депозитом визначена у розмірі 15 % .

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобов'язується повернути позивачу депозит в день повернення депозиту, визначений пунктом 1.3. розділу 1 цього договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплений їх печатками. У судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є підставою існування договірних зобов'язань які породжують для сторін права та обов'язки.

24 вересня 2014 року виконавчим директором БО ВОБФСЗПВПЕ "Зв'язок сердець" було надано до Банку відповідне платіжне доручення № 103 та заяву про закінчення терміну дії договору та повернення депозиту і нарахованих відсотків шляхом перерахування зазначених коштів на розрахунковий рахунок в ПАТ КБ "Хрещатик".

Вимога позивача залишилась без задоволення, чим відповідач порушив умови договору.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що ним зобов'язання за договором виконані у повному обсязі. Грошові кошти, згідно з п.5.1.Договору, повернуті на поточний рахунок позивача.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, в листах до позивача відповідач зазначає, що Банк тимчасово не має можливості виконати у встановлені законодавством строки розрахунковий документ у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку (лист від 25 вересня 2014 року № 300/38-227 а.с 16-18).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладник, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ч.ч.1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. При цьому, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (п.1.12.) встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України ''Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976. доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 про що прямо зазначено у п. 1.4 інструкції.

Згідно з п. 20.5 вказаної Інструкції, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням визначених вказаним пунктом обов'язкових реквізитів.

В силу положень п. 20.6 Інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Таким чином, при отриманні відповідачем заяви позивача про закінчення договору та перерахування депозиту з відсотками на рахунок в іншому банку, для відповідача виникли зобов'язання щодо здійснення завершальних операцій за рахунком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума депозиту позивача становить 300 000,00 грн. та 6600,00 грн. нарахованих відсотків, що в загальному становить 306 600,00 грн.

Суди прийшли до вірного висновку, що відповідач зобов'язаний виконати платіжне доручення позивача №103 від 24 вересня 2014 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року зі справи № 902/1446/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков