Ухвала

від 10.06.2015 по справі 804/6304/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/1069/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року

у справі №804/6304/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медиком» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року № 0003952201, від 31 березня 2014 року № 0000902201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «Медиком» на користь Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року було скасовано. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року № 0003952201, від 31 березня 2014 року №0000902201.

В касаційній скарзі Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Медиком», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медиком» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП «Доменік» та ПП «Пластметсервіс» за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої був складений акт № 992/22-01/32975288 від 09 грудня 2013 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпунктів 2.1, 2.25, 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, які полягали у тому, що неможливо встановити факт реального здійснення операцій між ПП «Доменік» та ПП «Пластметсервіс» і ТОВ «Медиком» за січень 2013 року, що свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з вказаними суб'єктами господарювання, є такими, що не спрямовані на реальна настання правових наслідків (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України), та згідно з частиною 1 статті 203 Цивільног7о кодексу України суперечать інтересам держави, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по господарських операціях ПП «Доменік» та ПП «Пластметсервіс» за січень 2013 року на загальну суму 184999,97 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивачем не було надано до перевірки складених кошторисів щодо здійснених послуг та детального переліку послуг, пов'язаних з обслуговуванням, в розрізі об'єктів основних засобів, що, в свою чергу не дає можливості підтвердити дійсне виконання робіт та дійсну вартість таких робіт.

20 грудня 2013 року Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0003952201, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Медиком» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 277000,50 грн., у тому числі: 184667,00 грн. - за основним платежем, 92333,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медиком» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Доменік» та ПП «Пластметсервіс» за січень 2013 року, за результатами якої був складений акт № 133/22-01/32975288 від 17 лютого 2014 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.4,198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за січень 2013 року на загальну суму 185000,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що в акті перевірки № 992/22-01/32975288 від 09 грудня 2013 року була допущена арифметична помилка, з огляду на що підлягає збільшенню сума завищення позивачем податкового кредиту за січень 2013 року на 332,97 грн. за основним платежем та на 166,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Також, у акті перевірки було вказано, що до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надійшли акти від органів державної податкової служби про не підтвердження господарських операцій, а саме: акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27 листопада 2013 року № 598/2202 № 578/04-67-22-02 «Про проведення перевірки ПП «Доменік» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами» та акт ДПІ у Московському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 22 серпня 2013 року № 76/20-34-22-01-05/36792502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластметсервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по вз0аємовідносинх за період з 01 травня 2012 року по 30 червня 2012 року», зі змісту яких вбачається, що у ПП «Доменік» та ПП «Пластметсервіс» були відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та є підставою для висновку про те, що вказані підприємства є суб'єктами господарювання, які провадять фіктивну господарську діяльність.

31 березня 2014 року Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків вказаного акта перевірки та акта перевірки № 992/22-01/32975288 від 09 грудня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000902201, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Медиком» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 199,46 грн., у тому числі: 332,97 грн. - за основним платежем, 166,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковий орган правомірно збільшив позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням (штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) за січень 2013 року згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки акти здачі-прийняття (робіт (надання послуг), складені між позивачем та ПП «Доменік» і ПП «Пластметсервіс» не дають можливості встановити, які саме роботи (послуги) надавались виконавцями таких робіт (послуг) та з урахуванням актів ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області і ДПІ у Московському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не дають можливості дослідити реальність господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами, що свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з ПП «Доменік» і ПП «Пластметсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту січня 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Доменік» і ПП «Пластметсервіс» на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (які містили усі необхідні реквізити та відповідали вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається зі статуту ТОВ «Медиком», виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знайшло своє відображення у актах перевірок, видами діяльності ТОВ «Медиком» є: діяльність лікарняних закладів (основний вид діяльності); роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами; охорона материнства та дитинства; медична практика; інша діяльність у сфері охорони здоров'я.

Для провадження вказаних видів діяльності ТОВ «Медиком» використовує відповідне спеціальне обладнання, зокрема: аналізатор біохімічний фотометричний кінетичний АБхФк-02-«НПП-ТМ», водяний термостат TW-2, лабораторна центрифуга СМ-6, лабораторна центрифуга СМ-6М, аналізатор загального білку в сечі «Белур 600», прибор низькочастотної електротерапії «Радіус-01», стерилізатор паровий ГК-100-ЗМ, центрифуга лабораторна клінічна ОПн-3, проста зубна гарнітура Хірадент 654АН-ВН, дефібрилятор-монітор ДКИ-08 «Аксіон-Х», електрокардіограф «Heart Mirror 3IKO» портативний 1/3 канальний ЕКГ з 58 ьь термопринтером, апарат інгаляційного наркозу для швидкої допомоги АН-8, стерилізатор повітряний ГП-20, ГП-40, ГП-80, офтальмоскоп-шлем Heine Omega 500, багатофункціональний мобільний ультразвук MyLab50, мікроскоп монокулярний XSP-128М, мікроскоп бінокулярний XSPВР (з п'ятипозиційним револьвером), апарат лазерний скануючий «Медик-2К», система гернгенодіагностична універсальна AXIOM Iconos R200, ректоскоп з волоконним світловодом та обтюратором Ре-ВС-20-«Кварц» та багато іншого, копії паспортів до якого знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 130229, т.2 арк. справи 1-188).

З метою профілактичної діагностики та обслуговування вказаного обладнання позивачем були укладені договори про надання послуг від 03 січня 2013 року № 14 та від 03 січня 2013 року з ПП «Доменік» і ПП «Пластметсервіс» відповідно (т.1 арк. справи 59-60).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з надання позивачу вказаними підприємствами послуг, які були предметами вказаних договорів, мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 арк. справи 61-122). При цьому, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містили усі необхідні реквізити, відповідали вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містили дефектів щодо форми та змісту.

В рахунок оплати вартості вказаних послуг (у тому числі податку на додану вартість) позивачем на користь виконавців були перераховані кошти та видані прості векселі (т.1 арк. справи 123-129).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту січня 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Доменік» і ПП «Пластметсервіс», які були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Крім іншого, згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність посилань податкового органу на акт ДПІ у Московському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 22 серпня 2013 року №76/20-34-22-01-05/36792502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластметсервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по вз0аємовідносинх за період з 01 травня 2012 року по 30 червня 2012 року», з урахуванням того, що правовідносини між позивачем та ПП «Пластметсервіс» мали місце у січні 2013 року, а також на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27 листопада 2013 року № 598/2202 № 578/04-67-22-02 «Про проведення перевірки ПП «Доменік» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами», оскільки відповідач у своїх актах перевірок не навів обставин щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Доменік», про які б було вказано у акті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

А.М. Лосєв