Рішення

від 19.06.2015 по справі 904/2400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2015Справа №904/2400/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР»

До Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»

Про розірвання договору та стягнення 480 517,07 грн.

Суддя: Спичак О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Штойка Д.С. - представник за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування від 09.12.2014 року №1319, стягнення 83 113,77 грн. та 16 108,90 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 347 210,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору про розрахунково-касове обслуговування від 09.12.2014 року №1319, безпідставно не виконує розрахункові документи позивача, що є істотним порушенням умов договору та завдає позивачу значної шкоди. Істотне ж порушення договору банком є, на думку позивача, підставою для його розірвання в судовому порядку та стягнення з банку залишків коштів на рахунках позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року порушено провадження у справі №904/2400/15, розгляд справи призначено на 14.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 року розгляд справи відкладено на 28.04.2015 року.

В судовому засіданні 28.04.2015 року оголошено перерву до 13.05.2015 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Матеріали справи №904/2400/15 направлені за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року справу №904/2400/15 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.06.2015 року.

В судовому засіданні 19.06.2015 року представник позивача підтримав: подану 22.04.2015 року через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» грошові кошти в сумі 133 306,99 грн. та грошові кошти 16 108,90 доларів США, що станом на день подання позову за курсом НБУ становить 347 210,08 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, господарський суд приймає до розгляду подану 22.04.2015 року до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог в якій позивач просив суд розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року, стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 133 306,99 грн. та грошові кошти 16 108,90 доларів США, що станом на день подання позову за курсом НБУ становить 347 210,08 грн.

Також в судовому засіданні 19.06.2015 року представник позивача підтримав, подану 15.06.2015 року до Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти в сумі 480 517,07 грн., яку судом прийнято до розгляду.

Справа розглядається в межах розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошових коштів в сумі 480 517,07 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2015 року позовні вимоги, з урахуванням, поданої 15.06.2015 року заяви, підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2015 року не з'явився, проте, 15.06.2015 року до Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника відповідача з'явитись в судове засідання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №04050 29259615, відповідно до якого відповідач 04.06.2015 року отримав копію ухвали про призначення розгляду справи на 19.06.2015 року, та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, господарський суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» (клієнт, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк, відповідач) укладений договір № 1319 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок: №260055973901 у національній валюті, №260055973901 в доларах США, №260055973901 в євро, №260055973901 в російських рублях та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2).

Банк має право визначати і контролювати напрями використання клієнтом грошових коштів на рахунках і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3).

Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1).

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2); здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3); забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки (п. 3.3.4).

Відповідно до п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та підстав, передбачених договором та чинним законодавством України (п.8.20); при розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків (п.8.3).

Також 09.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк, відповідач) укладений договір №59739 на обслуговування банківських рахунків позивача системою FC BUSINESS.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою договір є договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2015 року та 23.01.2015 року позивачем було ініційовано платежі в іноземній валюті з поточного рахунку позивача №260055973901 загалом на суму 16 408,90 доларів США, а саме: на суму 12 000,00 доларів США на користь компанії SMG BROADCASTING LTD (22.01.2015 року), на суму 4 108,90 доларів США на користь компанії ZEE CIS LLC (23.01.2015 року).

Кошти в сумі 16 408,90 доларів США були списані з рахунку позивача №260055973901, проте, на рахунок отримувачів не надійшли.

Позивач звернувся до відповідача з запитом вих. №036 від 27.02.2015 року про стан виконання вказаних платіжних доручень на що у відповіді №1.1.-13/648-1 від 27.02.2015 року відповідач повідомив про неможливість виконання платіжних доручень через скрутне становище банку.

Також, з використанням системи FC BUSINESS, позивач ініціював проведення банком платежів: 11.02.2015 року на суму 77 000,00 грн. з призначенням платежу «перерахунок грошових коштів на поточний рахунок», 10.03.2015 року на суму 80 000,00 грн. з призначенням платежу «перерахунок грошових коштів на поточний рахунок».

Проте, зазначені платежі станом на день звернення позивача до суду відповідачем не виконані.

Згідно з вимогами чинного законодавства та умовами договору, банк був зобов'язаний виконати надані позивачем розрахункові документи не пізніше наступного операційного дня після їх надходження.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1.1 договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунках позивача, гарантуючи при цьому право позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк має право відмовляти позивачу в обслуговуванні рахунків у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.5).

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідно до п. 3 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281, з наступними змінами та доповненнями, клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

В разі порушення вказаних вище строків використання купленої іноземної валюти, суб'єкт ринку згідно з п. 6 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою зобов'язаний таку валюту продати протягом п'яти робочих днів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, перерахування коштів за наданими позивачем платіжними дорученнями не здійснив.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Згідно п.п. 8.2, 8.3 договору, договір може бути розірваний за заявою будь-якої сторони, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків.

10.03.2015 року та 12.03.2015 року (повторно) позивач звернувся до відповідача з заявами про закриття, відкритого на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року, рахунку №260055973901 в гривнях, в доларах США, в євро, перерахування залишків коштів на поточний рахунок позивача у ПАТ «Марфінбанк» та виконання платіжних доручень №5 та №6 від 22.01.2015 року на суму 16 108,90 доларів США.

Проте, заяви позивача про закриття рахунку залишені відповідачем без задоволення.

В свою чергу, 14.05.2015 року (вже після порушення провадження у справі) відповідач здійснив повернення коштів в розмірі 16 408,90 доларів США, переказ яких було ініційовано позивачем згідно платіжних доручень №5 та №6 від 22.01.2015 року, на рахунок позивач, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

27.05.2015 року позивач листом вих. №143 звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року, закриття поточного рахунку №260055973901 та перерахування залишку коштів по рахунку №260055973901 в розмірі 454 906,25 грн. на рахунок позивача у ПАТ «Марфінбанк».

Проте, зазначена заява позивача про закриття рахунку також залишена відповідачем без задоволення.

Пунктом 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (далі - Інструкція), встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); а також на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Згідно п. 20.6 Інструкції датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

Укладаючи договір, позивач правомірно розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що безпідставне невиконання банком розрахункових документів позивача є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням позивача та істотним порушенням договору банком.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування від 09.12.2014 року №1319 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з пп. 20.6 п. 20 Інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.05.2015 року залишок коштів на рахунку позивача №260055973901, відкритому у відповідача, становить 454 906,25 грн.

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України), а банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України), суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 480 517,07 грн. підлягають частковому задоволенню в межах залишку коштів на рахунку позивача №260055973901, відкритому у відповідача на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року, а саме в сумі 454 906,25 грн.

Викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи про те, що ініційовані позивачем перекази грошових коштів згідно платіжних доручень №5 та №6 від 22.01.2015 року на загальну суму 16 408,90 доларів США, відповідачем були виконані судом відхиляються з огляду на викладене нижче.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи грошові кошти згідно платіжних доручень №5 та №6 від 22.01.2015 року на загальну суму 16 408,90 доларів США не зараховані на рахунки, зазначених позивачем в цих платіжних дорученнях, отримувачів, натомість за період з 14.05.2015 року по 15.05.2015 року повернуті відповідачем на рахунок позивача №260055973901.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу зайво сплаченого судового збору в розмірі 609,01 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №1319 від 09.12.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» (49126, м. Дніпропетровськ, б-р Слави, буд. 30, корп. 1, кв. 6, код ЄДРПОУ 32196942) 454 906 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шість) грн. 25 коп. - залишку коштів на рахунку, 9 098 (дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 13 коп. - судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» (49126, м. Дніпропетровськ, б-р Слави, буд. 30, корп. 1, кв. 6, код ЄДРПОУ 32196942) 609 (шістсот дев'ять) грн. 01 коп. судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення №1357 від 22.04.2015 року.

5. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

24.06.2015 року.