Рішення

від 09.06.2015 по справі 914/1414/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Справа№ 914/1414/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання О. Сало розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен", м. Львів;

про: стягнення 14 839 грн. 57 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Коваль О.Ф. - представник на підставі довіреності від 31.12.2014 року;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 30.04.2015 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" про стягнення 14 839 грн. 57 коп. Розгляд справи призначено на 26.05.2015 року.

У судове засідання 26.05.2015 року сторони явки представників не забезпечили. Через канцелярію суду на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі позивачем подано заяву про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи. Повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі станом на момент судового засідання не повернулося. Судом відкладено розгляд справи на 09.06.2015 року.

У судове засідання 09.06.2015 року з'явився представник позивача, подав акт звірки розрахунків станом на 09.06.2015 року та докази часткової сплати боргу. Відповідач явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. Повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представникам сторін, що брали участь в попередніх судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Клопотань щодо технічної фіксації судового процесу сторони не заявляли.

У судовому засіданні 09.06.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним, на переконання позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині вчасної та повної оплати за отриманий товар, обумовлений договором поставки. Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" (надалі по тексу рішення - відповідач, покупець згідно з кредитним договором) про стягнення 14 839 грн. 57 коп. заборгованості, з яких 9 563 грн. 24 коп. основного боргу, 993 грн. 30 коп. пені, 1 314 грн. 95 коп. 20% річних, 548 грн. 26 коп. штрафу, 2 419 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Відповідач явки представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 30.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" було укладено договір поставки № 3010Е (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець - прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному договором. Згідно з п. 4.1 договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Ціна на товар зазначається у видатковій накладній на товар; загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно з видатковими накладними на товар (п. 5.2 договору). Відповідно до п. 9.8 договір останній чинний протягом 2 років з дати укладення.

Як підтверджується видатковими накладними № 3003/3082 від 06.05.2014 року, № 3004/3083 від 06.05.2014 року, № 3005/3084 від 06.05.2014 року, № 3135/3198 від 09.05.2014 року, № 3828/3831 від 30.05.2014 року, № 3967/3954 від 04.06.2014 року, № 4337/4293 від 13.06.2014 року, № 4369/4367 від 14.06.2014 року, № 4538/4507 від 21.06.2014 року, постачальник поставив покупцю товар на суми відповідно 2 607 грн. 06 коп., 4 784 грн. 66 коп., 1 731 грн. 12 коп., 861 грн. 12 коп., 2 147 грн., 735 грн. 84 коп., 1 255 грн. 80 коп., 470 грн. 16 коп., 1 962 грн. 72 коп., що в сумі становить 16 555 грн. 48 коп.

Відповідно до п. 3.4 договору підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та якістю. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі чи/або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару згідно з видатковими накладними (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору покупець зобов'язаний до моменту першої поставки надати постачальнику повідомлення зі зразками підписів осіб, уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи, уповноважено приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні, наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця навіть, якщо зразок підпису особи, зазначений у повідомленні, не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та/або зразок печатки на накладній не збігається зі зразками підписів та/або зразками печаток, наданих покупцем постачальнику у повідомленні, проте такий підпис наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.

До договору поставки долучено взірці печаток (штампів) та імена матеріально відповідальних осіб і взірці їх підписів (додаток № 1).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 22 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно з банківською довідкою про надходження коштів на рахунок постачальника від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" останнім було сплачено отриманий товар згідно з накладними № 3004/3083 від 06.05.2014 року, № 3005/3084 від 06.05.2014 року, № 3135/3198 від 09.05.2014 року, та із зазначенням «оплата за продукцію» всього на суму 6 992 грн. 24 коп. Відповідно, станом на 28.04.2015 року заборгованість за поставлений товар становила 9 563 грн. 24 коп.

У процесі розгляду справи, як зазначив позивач та підтверджено банківською випискою № 25/1, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості на суму 6 394 грн. 52 коп. з призначенням платежу «оплата за продукцію зг.акту звірки за період з 01.05.2014 року по 28.04.2015 року». Відтак станом на момент прийняття рішення несплаченими залишились кошти в розмірі 3 168 грн. 72 коп. Докази погашення заборгованості у повному розмір у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонам не заперечувались та документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як підтверджено матеріалами справи, постачальник у відповідності з видатковими накладними, дослідженими та описаними судом вище, поставив покупцю товар на загальну суму 16 555 грн. 48 коп. Станом на дату звернення до суду несплаченими були 9 563 грн. 24 коп. за поставлений товар, а в процесі розгляду справи покупцем частково сплачено заборгованість, у зв'язку з чим станом на дату прийняття рішення основний борг становить 3 168 грн. 72 коп.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно з поясненнями представника позивача та банківською випискою, 25.05.2015 року відповідачем сплачено 6 394 грн. 52 коп. боргу, відповідно провадження в частині стягнення вказаної суми як суми основного боргу підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Видатковими накладними, банківськими довідкою та випискою підтверджено, відповідачем не спростовано належного виконання постачальником умов договору та порушення договірних зобов'язань відповідачем, у зв'язку з чим частина несплачених за поставлений і отриманий товар коштів підлягає стягненню з відповідача.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 7.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше, ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми богу.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Беручи до уваги дати підписання сторонам видаткових накладних, що є датою прийняття товару, та умову договору про здійснення покупцем оплати протягом 21 календарного дні з дня отримання товару, прострочення за видатковою накладною № 3003/3082 від 06.05.2014 року настало 28.05.2014 року, № 3004/3083 від 06.05.2014 року - 28.05.2014 року, № 3005/3084 від 06.05.2014 року - 28.05.2014 року, № 3135/3198 від 09.05.2014 року - 02.06.2014 року, № 3828/3831 від 30.05.2014 року - 20.06.2014 року, № 3967/3954 від 04.06.2014 року - 26.06.2014 року, № 4337/4293 від 13.06.2014 року - 07.07.2014 року, № 4369/4367 від 14.06.2014 року - 07.07.2014 року, № 4538/4507 від 21.06.2014 року - 14.07.2014 року.

Як вбачається з довідки банку про надходження коштів від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" до позивача, за видатковою накладною № 3135/3198 від 09.05.2014 року було сплачено кошти не до 02.06.2014 року, а 26.06.2014, тобто з порушенням строку, за накладною № 3004/3083 від 06.05.2014 року не до 28.05.2014 року, а частково 29.08.2014 року (з порушенням строку), за накладною № 3005/3084 від 06.05.2014 року не до 28.05.2014 року, а 04.08.2014 року, тобто також з простроченням. У період з 11.12.2014 року по 22.04.2015 року відповідачем здійснювались часткові оплати за продукцію, однак, призначення платежу по конкретній накладній не вказувалось.

Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Так, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Договором (п. 6.4) сторони узгодили, що якщо покупець при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

У позовній заяві позивач зазначив, що поставлений товар відповідачем було оплачено лише частково: по накладній № 3003/3082 від 06.05.2014 року на суму 2 607 грн. 06 коп. та на суму 4 385 грн. 18 коп. за накладною № 3004/3083 від 06.05.2014 року. Однак, довідкою банку про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" до позивача зазначене підтверджується не повністю, зокрема, в частині повної оплати за накладною № 3003/3082 від 06.05.2014 року.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Із долученого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається розмежування періоду нарахування для пені, 20% річних та інфляційних втрат та початок відліку прострочення за накладними № 3003/3082, № 3004/3083, № 3005/3084 від 06.05.2014 року в сукупності. Відтак, суд, у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням здійснення декількох поставок на різні суми та у різні дати, обмеження подвійною обліковою ставкою та шестимісячним строком нарахування пені, часткових проплат, відображених в банківській довідці, а також з урахуванням норм щодо перебігу строків, зазначає, що розрахунок пені здійснюється за кожною видатковою накладною окремо протягом шести місяців або до погашення заборгованості по відповідній видатковій накладній. При здійсненні перерахунку пені суд відзначає, що за видатковими накладними № 3003/3082, № 3004/3083, № 3005/3084 пеня нараховується за період шість місяців, тобто з 28.05.2014 року по 28.11.2014 року і становить 883 грн. 28 коп., за накладною № 3135/3198 - з 02.06.2014 року по 26.06.2014 року і становить 11 грн. 21 коп., за накладною № 3828/3831 - з 20.06.2014 року по 20.12.2014 року і становить 267 грн. 76 коп., за накладною № 3967/3954 - з 26.06.2014 року по 26.12.2014 року і становить 92 грн. 86 коп., за накладною № 4337/4293 - з 07.07.2014 року по 07.01.2015 року і становить 162 грн. 84 коп., за накладною № 4369/4367 - з 07.07.2014 року по 07.01.2015 року і становить 60 грн. 97 коп., за накладною № 4538/4507 - з 14.07.2014 року по 14.01.2015 року і становить 257 грн. 90 коп., тобто в цілому сума пені становить 1 736 грн. 82 коп., що є більшим, ніж заявлена до стягнення позивачем. Не виходячи за межі заявлених позивачем до стягнення суми нарахованої пені, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення пені в сумі 993 грн. 30 коп.

Стосовно стягнення штрафу, встановивши момент прострочення за відповідними видатковими накладними, суд зазначає, що прострочення понад 30 календарних днів за видатковою накладною № 3135/3198 від 09.05.2014 року не було (сплачено 26.06.2014 року), а нарахування штрафу за прострочення у відповідності до п. 7.1 договору по решті накладних є правомірним. Перевіривши правильність нарахованого по відповідних накладних позивачем штрафу, суд отримав наступні результати: за накладними № 3004/3083 - 334 грн. 93 коп., № 3005/3084 - 121 грн. 18 коп., № 3828/3831 - 150 грн. 29 коп., № 3967/3954 - 51 грн. 51 коп., № 4337/4293 - 87 грн. 91 коп., № 4369/4367 - 32 грн. 91 коп., № 4538/4507 - 137 грн. 39 коп. Не виходячи за межі, визначені позивачем, та враховуючи відсутність прострочення за накладною № 3135/3198, суд вважає обгрунтованою позовну вимогу про стягнення штрафу в частині 487 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідно до п. 9.2 договору, на який позивач посилається у позовній заяві, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми богу за користування чужими коштами.

Суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання (п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Проаналізувавши положення п. 9.2 договору, наведені нормативні положення та правову природу відсотків за статтями 536 і 625 Цивільного кодексу України, враховуючи визначення сторонами підстави для сплати 20% річних від суми богу - порушення покупцем строків оплати, суд приходить до висновку, що вказаним пунктом договору сторони збільшили передбачений законом розмір процентів річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за допущення прострочення сплати боргу.

Здійснивши перерахунок 20% річних, суд отримав відмінні від зазначених позивачем результати, зокрема, по накладних № 3003/3082, № 3004/3083, № 3005/3084 більшу суму, № 3135/3198 - 11 грн. 32 коп. (менше, ніж вказано позивачем), № 3828/3831 більшу суму, № 3967/3954 аналогічну, як вказано позивачем, № 4337/4293 - 203 грн. 68 коп. (менше, ніж вказано позивачем), № 4369/4367 - 76 грн. 26 коп. (менше, ніж вказано позивачем), № 4538/4507 - 310 грн. 81 коп. (менше, ніж вказано позивачем). Відтак, суд приходить до висновку про підставність стягнення 20 % річних в сумі 1 166 грн. 45 коп.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснивши перерахунок заявлених інфляційних втрат по видаткових накладних № 3003/3082, № 3004/3083, № 3005/3084, № 3828/3831, № 3967/3954, № 4337/4293, № 4369/4367, № 4538/4507 суд отримав суму більшу, ніж вказана позивачем, однак, по накладній № 3135/3198 інфляційних втрат немає, оскільки борг виник і був погашений в червні, а як зазначено вище, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Відтак, суд вважає інфляційні втрати в розмірі 2 146 грн. 56 коп. такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи наведене, суд вважає право позивача на отримання коштів за виконання умов договору поставки порушеним і таким, що підлягає захисту шляхом часткового задоволення позовних вимог з підстав, описаних вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Манхеттен" (79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Героїв УПА, будинок 8, квартира 11, код ЄДР 39171400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м.Київ, вул. Леніна, будинок 42, код ЄДР 35871504) 3 168 грн. 72 коп. основного боргу, 993 грн. 30 коп. пені, 487 грн. 97 коп. штрафу, 2 146 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1 166 грн. 45 коп. 20 % річних і 1 772 грн. 19 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 60 грн. 29 коп. штрафу, 273 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 148 грн. 50 коп. 20 % річних.

Провадження у справі в частині стягнення 6 394 грн. 52 коп. заборгованості припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 15.06.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.