Ухвала

від 24.06.2015 по справі 314/5699/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 314/5699/14-ц Головуючий у 1 інстанції Кіяшко В.О.

Провадження № 22-ц/778/3652/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» на рішення Вільянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Компанія Фенікс 2009», треті особи: ПП ОСОБА_3, служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним.

У листопаді 2014 року ПП ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ТОВ «Компанія Фенікс 2009», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2014 року зустрічний позов ПП ОСОБА_3 був прийнятий судом та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2014 року первісний позов ОСОБА_4. за її клопотанням залишено без розгляду.

В зустрічному позові ПП ОСОБА_3 посилається на те, що 07.08.2004 року між ним та ОСОБА_5, спадкоємцем за законом та правонаступником якого с ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 14.

ОСОБА_4 передала, а ПП ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Тернівеької сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 4,9460 га, договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. Договір є діючим, у встановленому законом порядку його дію не припинено.

В березні 2014 року ПП ОСОБА_3 стало відомо про те, що Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області зареєстровано Договір оренди землі від 01.08.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009».

Предметом договору є земельна ділянка, яка знаходиться в орендному користуванні позивача відповідно до Договору оренди № 14 від 07 серпня 2004 року.

З 07 серпня 2004 року по теперішній час зазначена земельна ділянка не вибувала з орендного користування ПП ОСОБА_3 На теперішній час вона засіяна ПП ОСОБА_3 озимою пшеницею.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати недійсним з моменту укладання договір оренди землі № б/н від 01.08.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,946 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0062, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Поновити на новий термін до 07 серпня 2024 року - строк дії договору оренди земельної ділянки №14 від 07.08.2004 року, укладений між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_5, спадкоємцем та правонаступником якого є ОСОБА_4

Рішенням Вільянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 01 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Компанія Фенікс 2009» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, передати справу на новий розгляд до Вільяннського районного суду Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність укладеного сторонами договору оренди землі вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» і ст.ст.203,215 ЦК України.

Спірний договір був укладений відповідачами у серпні 2013 році, тоді як предмет договору оренди - земельна ділянка знаходилася у фактичному користуванні у позивача ПП ОСОБА_3 за договором оренди, укладеним з попереднім власником ОСОБА_5, строк дії якого закінчувався 7 серпня 2014 року. Після смерті власника земельної ділянки її правонаступник відповідач ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку орендні відносини з позивачем не припинив, продовжував отримувати орендну плату і у серпні 2014 року погодився на продовження орендних відносин з ПП ОСОБА_3, уклавши 7 серпня 2014 року новий договір оренди.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач посилався на порушення орендодавцем його переважного права, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем. Крім того, на момент укладання спірного договору оренди не втратив чинності договір, укладений у серпні 2004 року між позивачем і ОСОБА_5. Земля знаходилася у фактичному користуванні позивача, який сумлінно виконував свої обов'язки за договором як перед власником земельної ділянки, так і перед її правонаступником - спадкоємцем ОСОБА_4

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

У справі, яка розглядається, пунктом 11.4 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_3, передбачалось, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що смерть орендодавця не припиняє дію договору оренди, а відповідач ОСОБА_4 у відповідності до ст.1218 ЦК України крім права власності на землю успадкував і обов'язки, які мав спадкодавець за договором оренди, укладеним з позивачем у 2004 році.

Укладаючи у 2013 році спірний договір оренди з новим орендарем без розірвання договору оренди з ПП ОСОБА_3 і без вилучення у нього земельної ділянки, ОСОБА_4 порушила його право як землекористувача і його переважне право орендаря.

Отже, з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України; статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права являються неспроможними.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апелянта про те, що протягом 2010-2014 року спірна земельна ділянка без згоди власника передавалася позивачем у суборенду іншій особі. Допустимими доказами вказані доводи не підтверджені. Власник земельної ділянки з вимогами про розірвання договору оренди з підстав порушення орендарем умов договору оренди до суду не звертався.

Після смерті орендодавця земельна ділянка продовжувала перебувати у користуванні орендаря, з вимогами про її вилучення спадкоємець ОСОБА_4 до орендаря або до суду не звертався. У передбаченому законом порядку право користування позивача спірною земельною ділянкою не припинено.

Посилання апелянта на несплату ПП ОСОБА_3 податків за користування земельною ділянкою також являються неспроможними і спростовуються доданими до заперечень на апеляційну скаргу відповідними платіжними документами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не здійснює господарювання на спірній земельній ділянці ніякими допустимими доказами не підтверджуються.

Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» - відхилити.

Рішення Вільянського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: