Рішення

від 22.06.2015 по справі 362/1463/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1463/15-ц

Провадження № 2/362/1256/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Шевченко О.Г.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 Держземагенства у Васильківському районі про визнання незаконним та скасування державного акту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в обґрунтування вимог якого зазначила, що вона із відповідачкою ОСОБА_2 в рівних частках успадкували земельну ділянку, площею 2,430 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221487100-03-005-0015, що розташована на території Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримала на своє ім'я державний акт на право власності повністю на усю вказану земельну ділянку, як одне ціле, а не на ? частину, як заповідала їм померла ОСОБА_5, - позивач просить визнати незаконним і скасувати отриманий відповідачкою державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його вимоги з викладених у заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позов, не заперечила проти вимог позивача і їх задоволення. Пояснила, що вона, разом із позивачкою успадкувала по ? частині спірної земельної ділянки, однак, при оформленні документів та виготовленні державного акта на її ім'я, останній було видано їй на усю вказану земельну ділянку на повну частку.

На запитання суду, відповідачка пояснила, що після спадкування другу половину спірної земельної ділянки вона не купувала у позивача та остання їй не дарувала.

Відповідач ОСОБА_4 Держземагенства у Васильківському районі в наданих суду письмових запереченнях на позов, просив відмовити в задоволенні вимог позивача з тих підстав, що повноваження територіальних органів Держземагенства в частині реєстрації (скасування) державних актів на право власності на земельну ділянку припинились.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із Свідоцтвами про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 і ОСОБА_2 успадкували після ОСОБА_5 в рівних частках кожна по ? частині земельної ділянки, площею 2,430 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221487100-03-005-0015, що розташована на території Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, яка належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 067466-6576 від 08 січня 2004 року, що також підтверджується відповідними Витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрації від 18.10.2005 року (а.с. 6, 7, 8, 9, 10).

19 березня 2008 року, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 3619 від 18.10.2005 року, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯД № 790416/14620 на право власності на земельну ділянку площею 2,4275 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221487100:03:005:0013, розташованої на території Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с. 14).

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2, які і позивач успадкувала ? частину спірної земельної ділянки, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ВСЕ № 202489 від 18.10.2005 року, а тому, виготовлення і видача державного акта на право власності на усю вказану земельну ділянку в частині 1/1, тобто і на частину земельної ділянки, яку успадкувала позивач, є неправомірним та порушує права останньої як власника спірної частини майна.

При цьому, доводи відповідача ОСОБА_4 Держземагенства у Васильківському районі стосовно того, що його повноваження в частині реєстрації (скасування) державних актів на право власності на земельну ділянку припинились, суд не приймає до уваги, оскільки дана обставина не впливає на правомірність отримання відповідачем ОСОБА_2 оскаржуваного державного акта на спірну земельну ділянку в цілому.

Одночасно, слід зауважити, що у різних документах, як то: оскаржуваний державний акт на спірну земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані сторонам і державний акт на ім'я померлої ОСОБА_5, вказано різну площу спірної земельної ділянки - 2,430 і 2,4275 та різні її кадастрові номери, що на думку суду також є суттєвим.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчувалось відповідним державним актом.

Згідно із статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскаржуваний державний акт на право приватної власності на землю видано на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно із яким ОСОБА_2 успадкувала саме ? частину, а не цілу земельну ділянку, а тому, слід зробити висновок, що видача на її ім'я державного акта на право власності на 1/1 частину спірної земельної ділянки є неправомірним та порушує права позивача, як іншого спадкоємця другої частини спірної земельної ділянки.

Оскільки законодавство встановлює нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчує його право власності, суд приходить до висновку про необхідність визнання незаконним і скасування оскаржуваного державного акта.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що набуте право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, порушує законні права та інтереси позивача, як другого спадкоємця і співвласника вказаної земельної ділянки, а тому, її інтереси слід захистити, шляхом визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Квитанція № 5 від 19.03.2015 року, що міститься на аркуші 19 матеріалів справи свідчить про те, що позивачем оплачено на користь адвоката ОСОБА_1 послуги з надання правової допомоги в сумі 2 400 гривень.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо розміру суми судових витрат, суд керується вимогами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», норма статті першої якого передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до статті восьмої Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 гривень.

Судове засідання без урахування часу перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті, тривало менше години часу, тобто адвокат не перевищив годину участі у судовому засіданні; окремі процесуальні дії поза судовим засіданням в даному провадженні не вчинялись; з матеріалами справи в суді адвокат не ознайомлювався.

Отже, розмір компенсації витрат позивача на правову допомогу у даній справи, згідно із вимог закону не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі та, з урахуванням розміру останньої дорівнює 914 гривень 48 копійок.

На підставі частини 1 статті 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід присудити понесені останнім і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126 ЗК України, ст. 328 ЦК України, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. ст. 1 - 11, 57 - 62, 64, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати державний акт серії ЯД № 790416/14620 від 19 березня 2008 року, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 2,4275 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221487100:03:005:0013, розташованої на території Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Держземагенства у Васильківському районі на користь ОСОБА_3 по 457 (чотириста п'ятдесят сім) гривень 24 копійки з кожного у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий