Рішення

від 24.06.2015 по справі 404/10492/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1533/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілова А. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В. секретаря: Кравченко Я.С.

за участю сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Управління Держземагенства у Кіровоградському районі про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначав, що на підставі Державного акту є власником земельної ділянки площею 677,99 кв.м, переданої йому рішенням сесії Кіровоградської міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. На належній йому земельній ділянці відповідачка самовільно, без його дозволу побудувала (капітальний) торговельний павільйон «Шиномонтаж». Договір оренди земельної ділянки площею 20 кв.м, укладений між сторонами за своїм змістом і формою не відповідає типовій формі Договору оренди землі, державної реєстрації договору оренди здійснено не було.

Просив витребувати у відповідача земельну ділянку площею 58 кв.м, зобов'язати відповідача знести забудову, відновити стан земельної ділянки шляхом відновлення зовнішньої огорожі, стягнути з відповідача судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Суд встановив, що спірне приміщення побудовано відповідачем та її чоловіком за згодою позивача, що спростовує його доводи про самовільне захоплення земельної ділянки. Суд дійшов висновку, що позивач укладаючи договір оренди земельної ділянки мав усвідомлювати можливість забудови частини його земельної ділянки, мав розуміти значення своїх дій та нести тягар відповідальності за проведення самовільної забудови належної йому земельної ділянки, тому позов є безпідставним та необґрунтованим.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати. Зазначає, що суд не взяв до уваги пояснення відповідача, яка в судовому засіданні підтвердила, що будівля на спірній земельній ділянці побудована і належить їй. Згоду на побудову капітальної споруди він не давав і такий висновок суду є безпідставним і нічим не підтвердженим.

В засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив на відшкодування витрат на правову допомогу стягнути 4000 грн.

Відповідач просила відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є правильним та справедливим, вона дійсно побудувала спірне приміщення, оскільки була домовленість з позивачем, що вона як приватний підприємець буде використовувати це приміщення в підприємницькій діяльності та сплачувати позивачу орендну плату, проте пізніше згоди щодо орендної плати або продажу позивачу приміщення вони не досягли.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що відповідач побудувала спірне приміщення на земельній ділянці позивача за його згодою, тому не повинна його зносити, проте такий висновок суду не ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі державного акту на право приватної власності, виданого 20 жовтня 2009 року згідно з рішенням Кіровоградської міської ради від 08 грудня 2005 року №1591, позивач є власником земельної ділянки, площею 677,99 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.19).

23 липня 2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди частини вказаної земельної ділянки площею 20 кв.м. строком на 36 місяців, державна реєстрація якого не здійснювалася, тому згідно зі ст.ст.210 та 640 ЦК України він не є вчиненим, що підтверджується рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2013 року (а.с.7-8,9).

На земельній ділянці позивача площею 58 кв.м. ОСОБА_3 побудувалабудівлю, визначену в технічному паспорті літер «Ж», розміром 4.10 х8.93х6.28х8.10 для зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема, під розміщення шиномонтажу та торгівельного павільйону.

Зазначені обставини відповідач ОСОБА_3 не оспорює, посилаючись на наявність згоди позивача на будівництво.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

Крім того, факт знаходження зазначеної будівлі, яка побудована без відповідного дозволу та проекту на земельній ділянці позивача, підтверджується висновком бюротехінвентаризації, технічним паспортом, з якого вбачається, що належна позивачу земельна ділянка за рахунок забудови зменшилася на 58 кв.м., листами Держкомзему, міської ради та прокуратури (а.с.10,11-13,14-16).

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.

Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом (ст.321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав (ст.152 ЗК України).

Згідно положень ст.212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Таким чином, в основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В пункті 19 постанови №5 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Зазначені норми права свідчать про те, що набуття права на земельну ділянку та здійснення будівництва повинно проводитися у встановленому законом порядку на відповідній правовій підставі.

Доказів правомірного користування земельної ділянки та здійснення будівництва відповідач не надала.

Оскільки відповідач у встановленому законом порядку не набула права на земельну ділянку, на якій без відповідного дозволу та проекту побудувала будівлю, то позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 вересня 2013 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги на представництво інтересів позивача в судах загальної юрисдикції в цивільній справі щодо повернення земельної ділянки (а.с.50),за надання послуг передбачено та сплачено гонорар в сумі 4000 грн. (а.с.20), зокрема, за складання позовної заяви, апеляційних скарг, касаційної скарги, участь в розгляді справи двічі в суді першої інстанції (а.с.52,199), апеляційної інстанції (а.с.99). З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 487 грн.20 коп. (243.60х2) та витрати за надання правової допомоги в сумі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Скасувати рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2015 року .

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 58 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1, на якій розташована будівля, визначена в технічному паспорті літер «Ж», розміром 4.10 х8.93х6.28х8.10.

Зобов'язати ОСОБА_3 знести будівлю, визначену в технічному паспорті літер «Ж», відновити зовнішню огорожу відповідно до меж, визначених в державному акті на право власності на земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 487 грн.20 коп. та витрати за надання правової допомоги в сумі 4000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

судді: