Рішення

від 20.04.2011 по справі 1718

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц-1718/2011 року Головуючий 1-ї інст. - Федюшин М.В.

Категорія: договірні Суддя-доповідач -ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі - Пономаренко А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрансавто», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Хартрансавто»про розірвання договору поруки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»( далі ОСОБА_6) звернулось з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «Хартрансавто»суму заборгованості по кредитному договору у розмірі 1 050 836, 65 коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 зазначив, що 23.05.2008 року між ним та ТОВ «Хартрансавто»був укладений кредитний договір та 25.05.2009 року додаткова угода до нього. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_6 надав позичальнику кредит у розмірі 1 069 880 грн., а останній зобов'язався повернути зазначені кошти до 20.05.2011 року зі сплатою 20% річних за користування кредитом. У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором ОСОБА_6 має право збільшити відсотки на 1 % річних за кожний випадок зазначених порушень, при цьому позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості та пеню у розмірі 0,16 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Хартрансавто»по кредитному договору між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки від 23.05.2008 року. Оскільки ТОВ «Хартрансавто» взяті на себе зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконує, що призвело за прострочення платежів та порушення умов кредитного договору, ОСОБА_6 відповідно до умов договору кредиту та ст. 1054 ЦК звернувся до відповідачів з вимогою про дострокове повернення переданих у кредит коштів.

15.11.2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив розірвати договір поруки від 23.05.2008 року. При цьому посилався на те, що ОСОБА_6 при укладенні додаткової угоди до кредитного договору від 25.05.2009 року істотно змінив його умови, в результаті чого обсяг відповідальності поручителя значно збільшився. Оскільки, згоди на зміну умов кредитного договору він не надавав, укладений ним з Банком договір поруки припиняється. Крім цього, зазначеними діями ОСОБА_6 допустив істотні порушення умов ОСОБА_6 та договору поруки, що є підставою для розірвання останнього.

В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити та заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви, посилався на те, що ОСОБА_5 є директором ТОВ «Хартрансавто» та поручителем за договором поруки, як фізична особа. Таким чином, йому було відомо про укладення додаткової угоди до кредитного договору, оскільки він її підписував.

Представник ТОВ «Хартрансавто»проти задоволення позову Банку заперечував, зустрічний позов просив задовольнити. Посилався на те, що умови додаткової угоди змінили умови кредитного договору, а саме збільшили обсяг відповідальності товариства, що є підставою для припинення поруки. Просив закрити провадження у справі, у зв'язку з тим, що дана справа підлягає розгляду господарським судом.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 зустрічний позов підтримав, проти задоволення позову Банку заперечував. Зазначив, що він, як поручитель за договором кредиту не був повідомлений про істотну зміну умов кредитного договору в результаті чого значно збільшився обсяг його відповідальності, що є підставою для розірвання договору поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року в задоволені позову Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 відмовлено. Провадження у справі за позовом Банку до ТОВ «Хартрансавто»про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено, розірвано договір поруки від 23.05.2008 року.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4, яка діє в інтересах Банку подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. В якості доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами 23.05.2008 року між Банком та ТОВ «Хартрансавто»був укладений кредитний договір № 27/2008 ( надалі ОСОБА_8), за умовами якого ОСОБА_6 надав товариству кредит у розмірі 1069 880,00 грн. для придбання автомобілів та напівпричепів до них на строк до 20.05.2011 року, а ТОВ зобов'язалося повернути кредитні кошти в зазначеній строк зі сплатою 20 % річних за користування кредитом, а у випадку порушення будь -якого зобов'язання з погашення кредиту у розмірі 56 % річних від суми простроченого кредиту, а також сплачувати винагороди,штрафи, пені та інші платежі та відшкодувати завдані неналежним виконанням збитки.

Відповідно до п. А.5 ОСОБА_6 зобов'язання позичальника були забезпечені заставою автомобілів та напівпричепів до них.

Крім цього, на забезпечення виконання зобов'язань товариства за ОСОБА_6 23.05.2008 року між Банком та фізичною особою ОСОБА_5 був укладений договір поруки ( надалі ОСОБА_8 Поруки). Згідно п. 2 ОСОБА_6 Поруки ОСОБА_5 взяв на себе обов'язок відповідати перед Банком за виконання ТОВ «Хартрансавто»обов'язків за ОСОБА_6 в тому ж розмірі, що і товариство, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

При цьому за змістом п. 1 ОСОБА_6 Поруки обсяг відповідальності боржника складає обов'язок повернути в строк до 20.05.2011 року кредитні кошти у розмірі 1069880,00 грн. зі сплатою 20 % річних за користування кредитом, а у випадку порушення будь -якого зобов'язання з погашення кредиту у розмірі 56 % річних від суми простроченого кредиту, а також сплатити винагороди,штрафи, пені та інші платежі та відшкодувати завдані неналежним виконанням збитки.

25.05.2009 року між Банком та ТОВ «Хартрансавто»була укладена додаткова угода до ОСОБА_6 ( а.с. 15 - 18), що фактично є кредитним договором в новій редакції. За змістом зазначеної угоди сторони домовилися про зміну графіку погашення кредиту та передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання товариством зобов'язань за ОСОБА_6 має право збільшити відсотки на 1 % річних за кожний випадок зазначених порушень. При цьому при порушені будь -якого грошового зобов'язання товариство сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості та пеню у розмірі 0,16 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Зазначені зміни до ОСОБА_6 свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_5, але докази наявності його згоди на такі зміні до ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи позов про розірвання ОСОБА_6 Поруки, суд першої інстанції керувався п. 5 ОСОБА_6 Поруки, статтями 555,651,653 ЦК та виходив з того, що ОСОБА_6 істотно порушив вимоги закону та умови ОСОБА_6 Поруки, що є підставою для його розірвання.

Проте, судова колегія повністю погодитися з зазначеним висновком суду не може, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

А саме, ст. 651 ЦК встановлює можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В супереч вимогам статей 10,60 ЦК України ОСОБА_5 доказів завдання йому шкоди Банком внаслідок порушення умов ОСОБА_6 Поруки не надав.

Крім цього, судова колегія вважає, що ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі в частині позову Банку про стягнення заборгованості за ОСОБА_6 з ТОВ «Хартрансавто», суд також допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Статті 205,206 ЦПК України встановлюють підстави, порядок та наслідки закриття провадження у справі, що здійснюється під час судового розгляду справи та про що виноситься ухвала. Всупереч вимогам зазначених процесуальних норм суд закрив провадження у справі під час ухвалення судового рішення.

Крім цього, судова колегія не може погодитися з висновком суду, що справа в вищезазначеній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ст.ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки одним із солідарних боржників є фізична особа, правовідносини, що виникли між сторонами в результаті взятих на себе обов'язків за ОСОБА_6 та за ОСОБА_6 поруки за своєю юридичною природою є цивільними і спори з приводу зазначених правовідносин відповідно до ст. 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення відповідно до встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи.

Так, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду, що зміна умов ОСОБА_6, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, була здійснена без його згоди. Та обставина, що директор товариства та поручитель є однією особою, не звільняє ОСОБА_6 від обов'язку отримати згоду поручителя у встановленому договором та законом порядку, оскільки фізична особа - поручитель незалежно від її роду занять відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно всім належним їй майном.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що з моменту зміни ОСОБА_6 без згоди поручителя ОСОБА_8 Поруки припинився. Тому вимоги банку про стягнення заборгованості за ОСОБА_6 з поручителя ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Не можуть бути задоволені вимоги Банку і про стягнення заборгованості з ТОВ «Хартрансавто», оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року у справі № 40/310 -10 задоволено вимоги Банку про звернення стягнення на предмет застави за ОСОБА_6 -рухоме майно, що належить ТОВ «Хартрансавто» на суму заборгованості 1401209,31 грн. Одночасне стягнення з боржника заборгованості та звернення стягнення на належне йому майно є подвійним стягненням, що діючим законодавством не передбачено.

З огляду на наведене, у відповідності до п., п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог Банку та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307 п., п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року - скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрансавто», ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 27/2008 від 23.05.2008 року - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про розірвання договору поруки від 23.05.2008 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_5 -відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: