Рішення

від 17.06.2015 по справі 906/1547/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа № 906/1547/14

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі

позивачів регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Державного агентства рибного господарства України

до державного підприємства «УКРРИБА» та товариства з обмеженою відповідальністю «ФІШЛЕНД УКРАЇНА»

про визнання недійсним договору,

за участю представників учасників судового процесу:

прокурор: Оліферчук А. А. - службове посвідчення № 018342 від 16.07.2013;

від позивача 1: Федоровський В. Г. довіреність № 05/4332 від 15.12.2014);

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Гайдай В. Ф. (довіреність № 1/12 від 08.12.2014),

ВСТАНОВИВ :

Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Державного агентства рибного господарства України до державного підприємства «УКРРИБА» (далі - ДП «УКРРИБА») та товариства з обмеженою відповідальністю «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ФІШЛЕНД УКРАЇНА») про визнання недійсним договору зберігання державного майна від 15.03.2013 № 7/13, укладеного між відповідачами; визнання недійсною додаткову угоду до договору зберігання державного майна від 15.03.2013 № 7/13; зобов'язання ТОВ «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» повернути ДП «УКРРИБА» майно, яке передано на підставі спірного договору від 15.03.2013 № 7/13 та акту приймання-передачі гідротехнічних споруд від 15.03.2013.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користуванням майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Об'єкти, які є предметом спірного договору зберігання державного майна « 10/13 від 08.05.2013, відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду в силу статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна». А також передача спірного державного майна відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, а отже ДП «УКРРИБА» при укладанні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувач майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2015 припинено провадження у справі № 906/1547/14 в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з укладенням між ДП «УКРРИБА» та ТОВ «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» угоди від 19.12.2014 про припинення дії договору зберігання державного майна від 15.03.2013 № 7/13 з 19 грудня 2014 року та підписанням акту приймання-передачі гідротехнічних спору (повернення із користування) від 19.12.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 вищевказану ухвалу місцевого суду скасовано, а справу № 906/1547/14 повернуто до суду першої інстанції для подальшого її розгляду по суті. А також зазначено про неможливості визнання недійсним на майбутнє припинене зобов'язання у зв'язку з укладенням сторонами угоди про припинення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції Київський апеляційний господарський суд зазначив, що необхідність у зазначенні в рішенні суду, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє, відсутня. При цьому, в будь-якому випадку, зобов'язання сторін за оспорюваним правочином припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання договору недійсним. Крім того, у разі визнання судом договору недійсним, угода про припинення оспорюваного правочину буде також недійсною, в силу її похідності від недійсного (основного) правочину.

За наслідками здійсненого автоматичного розподілу справ, дану справу передано на розгляд судді Карабань Я.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2015 справу № 906/1547/14 прийнято до провадження судді Карабань Я.А.

Ували у даній справі надсилалися сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Однак, ДП «УКРРИБА» в жодне судове засідання свого повноважного представника не направило. Відповідач 2 обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника в судові засідання до суду не подав, в той час як в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення представникові відповідача 2 поштових відправлень суду завчасно.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач 2 вважається таким, що повідомлений про дату, час і місце належним чином.

Відповідачі правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористалися, відзив на позов від них до суду не надходило, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін та прокурора у справі, судом встановлено таке.

15 березня 2013 року між ДП «УКРРИБА» та ТОВ «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» укладено договір зберігання державного майна № 7/13, згідно якого ДП «УКРРИБА» передало на відповідальне зберігання ТОВ «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі ДП «УКРРИБА» та знаходяться на території села Ставище Попільнянського району Житомирської області.

Згідно акту приймання-передачі державного майна від 15.03.2013, який є невід'ємною частиною вищенаведеного договору, ДП «УКРРИБА» передано на відповідальне зберігання ТОВ «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» гідротехнічні споруди нагульного ставу «Ставище» за інвентарним номером 1116, балансовою вартістю 166234,00 гривень.

Згідно з п. 1.1 договору поклажодавець (відповідач 1) передає, а зберігач (відповідач 2) приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибацьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачі гідротехнічних споруд» від 06.05.2003 року « 126/752.

За умовами п. 4.1 договору за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн., в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується а розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі акту виконаних робі (послуг), який зберігач направляє поклажодавцю до 31 грудня звітного року.

Відповідно до п. 2.2 договору зберігач вживає всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії договору відповідно до глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 15 березня 2013 року по 15 березня 2023 року.

15 березня 2013 року між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, а саме державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди нагульного ставу «Ставище» інв. № 1116, балансовою вартістю 166234,00 грн., залишковою вартість станом на березень 2013 - 82087,52 грн., яке розташоване за адресою: с. Ставище, Попільнянського району Житомирської області.

Додатковою угодою від 18.03.2013 до договору відповідачі погодили, що зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена в протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 1122,68 грн. в т.ч. ПДВ.

У листі Фонду державного майна України від 06.04.2004 № 10-25-4699 адресованому ДП «УКРРИБА» першим позивачем повідомлено першого відповідача про те, що отримання дозволу Фонду державного майна (його регіональних відділень) на вчинення правочинів (окрім оренди майна) не вимагається.

У листі Міністерства аграрної політики України №37-24-2-13/16354 від 02.12.2004 року адресованому ДП «УКРРИБА» міністерство підтримало першого відповідача у роботі по збереженню державного майна та укладенню договорів зберігання з правом використання гідротехнічних споруд відповідно до чинного законодавства. Згідно з Указом Президента України „Про оптимізацію системи органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085 діяльність Державного агентства рибного господарства України координується через Міністра аграрної політики та продовольства України.

Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.09.1998 № 1482.

Майно, яке є об'єктом спірного договору, не підлягає приватизації та передачі в оренду, а отже органом приватизації було обрано спосіб управляння цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України (наказ від 06.05.2003 № 126/752), яке у свою чергу передало зазначене майно на баланс ДП «УКРРИБА».

Спір між учасниками даного судового процесу виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора і позивачів, договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є не співрозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Крім того, зазначається, що з огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП «УКРРИБА» при укладенні договору перевищило свою компетенцію як балансоутримувач майна. Також прокурор вважає, що оспорюваний договір суперечить нормам законодавства.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Законів України «Про особливості приватизації майна у агропромисловому комплексі», «Про приватизацію державного майна» та наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №70-ВАТ від 30.07.1999, в ході проведення приватизації на базі державного підприємства «Житомирське державне сільськогосподарське-рибоводне підприємство» створено сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство».

Згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарського - рибоводного підприємства від 30.03.1999, до статутного капіталу СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство» не увійшло державне майно - об'єкти, які не підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди.

На підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства від 20.11.2003 №336 «Про затвердження акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» за ДП «УКРРИБА» закріплено на праві повного господарського відання гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько- рибоводне підприємство». Передачу такого державного майна підтверджено актом приймання-передачі від 22.08.2003, затвердженого головою Департаменту.

Відповідно до Статуту ДП «УКРРИБА» в редакції від 18.01.2012, засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому (п. 1.1 Статуту).

Основною метою діяльності підприємства зокрема є здійснення організаційного комплексу заходів з нагляду за технічною експлуатацією та ефективним використання державного майна-гідротехнічними рибницькими (рибоводними) спорудами, що знаходяться на балансі підприємства; технічна експлуатація гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства на підставі вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування водними об'єктами та землями водного фонду; надання у зберігання гідротехнічних рибницьких (рибоводних) споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди, ставків, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, а також іншого майна, необхідного для рибогосподарської діяльності (п. 3.1 Статуту).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання належить до двосторонніх договорів, тобто при оплатних і безоплатних відносинах зобов'язання зберігання є взаємними, де існують певні права та обов'язки обох сторін. Зберігач, зокрема зобов'язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка у свою чергу, зобов'язана після закінчення строку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на зберігання майно і відшкодувати зберігачеві витрати, необхідні для зберігання майна, та збитки, завдані його властивостями, коли зберігач, приймаючи майно на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.

Пунктом 1 ст. 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За приписами ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також хто з сторін надав послугу. Так, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем (власником чи іншим титульним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.

За вимогами додаткової угоди від 18.03.2013, зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена в протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 1122,68 грн в т.ч. ПДВ.

В даному випадку, за додатковою угодою до договору зберігання державного майна від 18.03.2013, що згідно до п. 8.2 договору зберігання є невід'ємною частиною цього договору, обов'язок по оплаті покладено на зберігача, що підтверджує позицію прокурора, що спірний договір по суті є договором оренди державного майна та законодавством України передбачені певні особливості укладання та виконання договору найму (оренди).

Чинним законодавством передбачено, що у разі якщо сторони свідомо оформлюють договором зберігання передання в користування власного майна за певну плату, то можливо застосування положень про удаваний правочин.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Таким чином, проаналізувавши умови спірного договору суд дійшов висновку, що вказана угода є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання (безоплатно) за договором. Тобто користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками оренди державного майна.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з договору зберігання № 7/13 від 15.03.2013 разом з Додатковою угодою від 18.03.2012р., вчинені дії щодо майна, що є власністю держави та перебуває на балансі ДП «УКРРИБА», тобто останній не є власником переданого майна, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду господарських товариств. Будь-якого погодження з боку Уповноваженого органу управління на укладання угоди щодо передачі в оренду гідротехнічної споруди нагульний став «Ставище» інв. № 1116, який розташований за адресою: с. Ставище, Попільнянського району Житомирської області не надавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна-майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011р. №4107-VІ, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної діяльності.

Отже, з аналізу викладеного свідчить, що ДП «УКРРИБА» може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише в якості балансоутримувача, а не орендарем.

В даному випадку, передача гідротехнічної споруди (нагульний став «Ставище» інвентарний номер 1116, який розташований за адресою: с. Ставище, Попільнянського району Житомирської області) в оренду відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та його дозволу, у зв'язку з чим, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме особою у якої відсутні повноваження щодо укладання такого роду договорів, а тому у суду наявні всі підстави для визнання його недійсним.

При цьому, суд відзначає, що наведене порушення законодавства потягнуло за собою порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

Так, пунктом 17 вказаної Методики встановлено, що у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70 % до державного бюджету, 30 % державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Таким чином, недотримання вказаних норм законодавства спричинило збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати, яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету (Постанови ВГС України від 31.07.2012 у справі № 15/104-11, від 25.04.2012 у справі № 26/162-11, від 25.10.2012 у справі № 5002-23/5089-2011, від 26.09.2012 у справі № 3/258, від 16.01.2013 у справі № 14/140-11/10-12).

За приписами ст. 216 УК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що сторони спірного договору уклали угоду від 30.12.2014, якою припинили дію оспорюваного правочину, суд зазначає, наступне.

Договір зберігання державного майна від 31.12.2003 за № 1/04 підлягає визнанню недійним, а відтак, вказаний правочин вважається недійсним з моменту його укладення. Тому угода про припинення дії оспорюваного правочину є також недійсною, в силу того, що вона є похідною від основного правочину.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору, додаткової угоди та витребування майна обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 3654,00 грн покладається на відповідачів пропорційно.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір зберігання державного майна від 15.03.2013 № 7/13, укладений між державним підприємством «УКРРИБА» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А; ідентифікаційний код 25592421) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» (02154, м. Київ, вул. Березняківська, 30-А, квартира 101; ідентифікаційний код 38498427).

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.03.2015 до договору зберігання державного майна від 15.03.2013 № 7/13, укладений між державним підприємством «УКРРИБА» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А; ідентифікаційний код 25592421) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» (02154, м. Київ, вул. Березняківська, 30-А, квартира 101; ідентифікаційний код 38498427).

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» (02154, м. Київ, вул. Березняківська, 30-А, квартира 101; ідентифікаційний код 38498427) повернути державному підприємству «УКРРИБА» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А; ідентифікаційний код 25592421) майно, а саме: гідротехнічну споруду нагульного ставу «Ставище» інв. № 1116, яке розташоване за адресою: с. Ставище, Попільнянського району Житомирської області.

5. Стягнути з державного підприємства «УКРРИБА» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А; ідентифікаційний код 25592421, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

6. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «ФІШЛЕНД УКРАЇНА» (02154, м. Київ, вул. Березняківська, 30-А, квартира 101; ідентифікаційний код 38498427, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч. 5 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27 червня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань