Рішення

від 21.05.2015 по справі 910/29758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015Справа №910/29758/14

За первісним позовом: приватного підприємства "Украинский продукт" (вул. Зубкова, 2, м. Донецьк, 83005; поштова адреса: вул. Колекторна, 3, м. Київ, 02121)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ УКРАЇНА" (просп. Маяковського, 68, оф. 233, м. Київ, 02232; адреса для листування : вул. Шолуденко, 1Б, офіс 10 , м. Київ, 01135)

про стягнення 76 234,55 грн.

та зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ УКРАЇНА" (просп. Маяковського, 68, оф. 233, м. Київ, 02232; адреса для листування : вул. Шолуденко, 1Б, офіс 10 , м. Київ, 01135)

до: приватного підприємства "Украинский продукт" (вул. Зубкова, 2, м. Донецьк, 83005; поштова адреса: вул. Колекторна, 3, м. Київ, 02121)

про стягнення 174352,38 грн. збитків (упущеної вигоди)

Головуючий суддя Селівон А.М.

Судді Стасюк С.В.

Нечай О.В.

Представники сторін:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Микитенко А.Є. - представник, довіреність б/н від 15.04.2015;

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Рабомізо Д.В. - посвідчення адвоката №2002 від 01.03.2011, договір на надання правової допомоги б/н б/д;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Украинский продукт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ УКРАЇНА" про стягнення 76 234,55 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 150113-01 від 15.01.2013 про надання послуг з мерчандайзингу в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 74 633, 52 грн., за наявності якої позивачем нараховано штрафні санкції в розмірі 1 306, 59 грн. та 3 % річних в розмірі 294,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі № 910/229758/14 та призначено до розгляду на 11.02.2015.

Ухвалами суду від 11.02.15 р., 03.03.15 р., 17.04.15 р. розгляд справи відкладався на 03.03.15 р., 18.03.15 р. та 30.04.15 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2015 за клопотанням представника відповідача процесуальний строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні з 30.04.15 р. судом оголошувалась перерва до 21.05.15 р..

У судові засідання 11.02.2015 р., 03.03.15 р., 30.04.15 р. та 21.05.15 р. з'явився уповноважений представник позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Уповноважений представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) з'явився в судові засідання 03.03.15 р., 30.04.15 р. та 21.05.15 р., у судове засідання 11.02.15 р. представник відповідача не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 03.03.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103032808410.

До початку судового засідання 11.02.2015 через відділ канцелярії суду позивачем подано пояснення по справі вих. №09/02 від 09.02.2015 р., які долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 03.03.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява б/н від 03.03.15 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Меком Україна" до Приватного підприємства "Украинский продукт" (позивач за первісним позовом) про стягнення 174352,38 грн. збитків (упущеної вигоди).

В обґрунтування позовних вимог заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на порушення відповідачем п.п. 9.1-9.2 Договору про надання послуг з мерчандайзингу товару № 150113-01 від 15.01.2013 року та статті 188 Господарського кодексу в частині одностороннього розірвання договору, внаслідок чого ТОВ "Меком Україна" зазнало збитків (упущена вигода) в розмірі 248 985,90 грн.. Проте з урахуванням взаємозаліку заборгованість складає 174352,38 грн..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2015 зустрічна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 910/29758/14 та призначена до розгляду на 18.03.2015.

Ухвалою суду від 18.03.2015р. враховуючи категорію та складність справи, призначено її колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 18.03.2015 року справу № 910/29758/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Стасюк С.В., Нечай О.В..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2015 справу № 910/29758/14 за позовом приватного підприємства "Украинский продукт" до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ УКРАЇНА" про стягнення 76 234,55 грн. та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меком Україна" до приватного підприємства "Украинский продукт" про стягнення 174352,38 грн. збитків (упущеної вигоди) прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та відкладено розгляд справи на 16.04.2015.

16.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.04.15 р. розгляд справи відкладався на 30.04.15 р..

В судовому засіданні з 30.04.15 р. до 21.05.15 р. оголошувалась перерва.

До початку судового засідання 30.04.15 р. представником відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) через канцелярію суду подані заперечення проти зустрічної позовної заяви про стягнення коштів (без вихідних реквізитів), в яких відповідач за зустрічним позовом заперечує проти позовних вимог за зустрічним позовом, посилаючись на неможливість розцінювати надану ТОВ «Меком Україна» копію листа та електронний лист в якості належних та допустимих доказів на підтвердження односторонньої відмови ПП «Украинский продукт» від Договору, безпідставність тверджень позивача за зустрічним позовом про зарахування зустрічних вимог, а саме зарахування в рахунок заборгованості за Договором суми збитків, яку позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) повинен відшкодувати зважаючи на неоднорідність вимог ти недоведеність останніх, а також відсутність підстав для покладення відповідальності з відшкодування збитків (упущеної вигоди) на відповідача за зустрічним позовом з огляду на їх умовність та теоретичність. Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 21.05.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подано клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи доказів в рахунок обґрунтування заперечень проти зустрічного позову та оригінал сертифікату №4260 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. №2018/05-4 від 18.05.2015.

Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.05.15 р. представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) подано письмові пояснення б/н від 20.05.2015 р., в яких ТОВ «Меком Україна» звертає увагу як на доказ одностороннього розірвання Договору з боку ПП «Украинский продукт» на фактичне невиконання останнім зобов'язань за Договором, яке полягало в ненаданні проекту бюджету обслуговування на серпень 2014 р. та ухиленні від надання послуг з мерчандайзингу товарів, а також наводить обґрунтування наявності упущеної вигоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем за зустрічним позовом, та клопотання б/н від 21.05.2015 про призначення судової економічної експертизи, в якому позивач за зустрічним позовом просить на розгляд та вирішення експерта поставити наступне питання: «Чи обґрунтовані висновки аудиторського звіту ТОВ "Аудиторська фірма "Альпарі Консалтінг" № 1/23-02-15 від 27.02.2015 щодо розміру недотриманого доходу (упущеної вигоди) ТОВ "Меком України" в сумі 248985,90 грн. за серпень 2014?». Проведення експертизи доручити експертам Київської незалежної судової-експертної установи. Письмові пояснення разом з клопотанням долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) в судових засіданнях 30.04.15 р. та 21.05.15 р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та заперечив проти зустрічного позову з мотивів, викладених у запереченнях на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) в судових засіданнях 30.04.15 р. та 21.05.15 р. заперечив проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, та підтримав зустрічний позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15 січня 2013 р. між Приватним підприємством "Украинский продукт" (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ Україна" (відповідач у справі , замовник за договором) укладено договір № 150113-01 про надання послуг з мерчандайзингу товарів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з мерчандайзингу товарів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили порядок надання послуг, права та обов'язки замовника та виконавця, вартість послуг та порядок розрахунків, конфіденційність, форс - мажор та відповідальність сторін тощо.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013.

У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку Договору жодна зі сторін не направить письмового повідомлення про припинення Договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік. Вказана пролонгація не обмежена та може здійснюватись щорічно (п.9.2 Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору під мерчандайзингом сторони мають на увазі підготовку товару до продажу кінцевому споживачу, а саме: розміщення продукції на торговому обладнанні (полицях, стендах) в роздрібній торговельній мережі відповідно до цього договору та адресної програми торгових точок (Додаток №1).

Згідно п. 2.1. Договору виконавець здійснює послуги з мерчандайзингу у відповідності з умовами договору і на підставі наступних додатків до договору:

- адресна програма торгових точок (Додаток №1);

- перелік робіт, які входять у вартість візиту (Додаток №2);

- перелік штрафів за невиконання завдань щодо візиту (Додаток №3).

Дані програми підписуються обома сторонами і є невід'ємними частинами цього договору.

Так, відповідно до Додатку №2 до Договору сторони погодили та підписали перелік робіт, які входять у вартість обслуговування, а саме:

- переміщення продукції зі складу на вітрину;

- викладка продукції згідно стандартів і планограм;

- підтримання максимально товарного запасу;

- забезпечення продукції коректними та акуратними цінниками;

- утримання займаного поличного простору;

- кількісні залишки продукції після кожного візиту (при необхідності);

- спілкування з ЛПР щодо дотримання асортиментної матриці і незнижуваних товарних залишків;

- надання звіту за результатами кожного візиту;

- фотозвіт після кожного візиту.

Згідно п.3.2.6. Договору на період дії даного договору замовник зобов'язаний забезпечувати без перешкод доступ співробітникам виконавця в торгові точки відповідно до адресної програми, шляхом отримання відділом продажу відповідних дозволів від кожної торгової точки (за погодженням у разі необхідності).

Судом за матеріалами справи встановлено, підтверджено представником позивача та відповідачем не спростовано, що позивачем за первісним позовом на виконання умов Договору відповідачеві за первісним позовом були надані послуги з мерчандайзингу товару на загальну суму 74633,52 грн. відповідно до узгодженого сторонами Додатку № 1 до Договору (Розрахунок бюджету обслуговування на червень 2014), що підтверджується Актами виконаних робіт № 681/1 від 16.06.2014 на суму 37316,76 грн. та № 821 від 30.06.2014 на суму 37316,76 грн., копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначені акти підписані представниками сторін та засвідчені печаткам підприємств, за текстом «сторони претензій одна до одної не мають».

Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг охорони за вказаними актами в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем за первісним позовом претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, доказів опротестування виставлених позивачем актів виконаних робіт (наданих послуг) та наявності письмових претензій або відмов у прийнятті послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПП «Украинский продукт» умов Договору з боку відповідача за первісним позовом відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг мерчандайзингу, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень. Факт надання послуг належним чином підтверджено матеріалами справи.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 3.2.1. Договору замовник зобов'язаний оплачувати виконавцю вартість послуг у порядку, визначеному в розділі 4 Договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.6. Договору вартість послуг визначається щомісячно, на підставі фактичної кількості візитів до торговельних точок в минулому місяці та оплачується на підставі підписаного Акта наданих послуг; оплата за надані послуги здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку на підставі Акту наданих послуг.

В подальшому на виконання п. 4.6. Договору позивачем були виставлені рахунки - фактури № 681/1 від 16.06.14 р. та № 821 від 30.06.14 р. кожен на суму 37316,76 грн. з ПДВ, які були направлені відповідачеві супровідним листом №704/04 від 25.09.2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека № 6561 від 29.09.14 р. та відповідного опису вкладення в цінний лист від 29.09.14 р.. На підтвердження факту отримання вказаного листа 14.10.14 р. відповідачем за первісним позовом позивачем за первісним позовом надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209906964496.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (уповноважена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем наданих позивачем послуг без зауважень та заперечень, суд дійшов висновку, що вказані Акти виконаних робіт (наданих послуг) є такими, що підлягають оплаті.

Оскільки відповідачем за первісним позовом вартість наданих послуг з мерчандайзингу оплачена не була, позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача претензію № 916/04 від 24.10.2014 з вимогою перерахувати грошові кошти в сумі 74633,52 грн., що підтверджується копіями фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" ЦПЗ №1 від 28.10.2014, а також відповідним описом вкладення в цінний лист від 28.10.2014 р..

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо надання передбачених Договором послуг всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору в частині оплати відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ УКРАЇНА" утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним № 150113-01 про надання послуг з мерчандайзингу товарів від 15.01.2013 або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача за первісним позовом боргу в сумі 74633,52 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.2 Договору в разі прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ то неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1306,59 грн. за період з 22.10.14 р. по 08.12.14 р. та проценти річних в сумі 294,44 грн. за період з 22.10.14 р. по 08.12.14 р., які останній просив стягнути з відповідача за первісним позовом відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених позивачем до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір пені та процентів річних відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та умовам Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1306,59 грн. та процентів річних в сумі 294,44 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що первісний позов доведений позивачем у повному обсязі, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меком Україна" зустрічного позову до Приватного підприємства "Украинский продукт" (позивач за первісним позовом) про стягнення 174352,38 грн. збитків (упущеної вигоди) суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на порушення відповідачем п.п. 9.1-9.2 Договору про надання послуг з мерчандайзингу товару № 150113-01 від 15.01.2013 року та статті 188 Господарського кодексу в частині одностороннього розірвання договору, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Меком Україна" зазнало збитків (упущена вигода) в розмірі 248 985,90 грн..

При цьому як на підставу тверджень щодо дострокового розірвання Договору про надання послуг з мерчандайзингу товару № 150113-01 від 15.01.2013 року позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на отриманий електронною поштою лист від 30.07.14 р. з повідомленням про прийняте керівництвом проекту «Национальний мерчандайзинг» рішення про призупинення мерчандайзингового обслуговування та расформування проекту «Национальний мерчандайзинг» з 01.08.14 р., до якого доданий сканований інформаційний лист ПП «Украинский продукт» № 29/07-1 від 30.07.14 р. за підписом директора ПП «Украинский продукт», відповідно до якого останнє повідомило ТОВ «Меком Україна» про припинення надання послуг з мерчандайзингу з 01.08.14 р..

Як встановлено судом за матеріалами справи, отримавши вказаного електронного листа ТОВ «Меком Україна» 02 вересня 2013 р. було направлено поштою на адресу відповідача за зустрічним позовом лист № 46 від 01.09.14 р. та електронною поштою лист № 45 від 01.01.14 р. з повідомленням про неможливість здійснення оплати наданих послуг в зв'язку з наявністю збитків, які, за твердженнями ТОВ «Меком Україна» було понесено внаслідок відмови ПП «Украинский продукт» від Договору.

Суд зазначає, що згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) заявив до стягнення з відповідача, зокрема, 174352,38 грн. збитків (упущеної вигоди) з посиланням на ст.ст. 224, 225 Цивільного кодексу України та той факт, що внаслідок одностороннього розірвання Договору з боку ТОВ «Украинский продукт» та невиконання останнім умов Договору ТОВ «Меком Україна» залишився без мерчандайзингу більше ніж в 30 містах України, між позивачем за зустрічним позовом та торговими мережами ускладнились взаєморозрахунки та обсяг грошових надходжень від торгових мереж знизився до 40% в зв'язку зі зменшенням обсягів реалізації продукції, внаслідок чого, за твердженнями ТОВ «Меком Україна», товариством було втрачено дохід в сумі 248985,90 грн. (упущена вигода).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, на кредитора, позивача за зустрічним позовом по справі, що вимагає відшкодування збитків у вигляді неодержавних доходів (упущеної вигоди) згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, та що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання об'єкта лізингу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання своїх обов'язків саме боржником. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Як встановлено судом, позивач в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на аудиторській звіт № 1/23-02-15 від 27.02.15 р., складений ТОВ «Аудиторська фірма «Альпарі Консалтинг», метою якого, як зазначено, є виключно надання допомоги в порівнянні і аналізі фінансової інформації. Крім того, в звіті зазначено про його виключне призначення для користувача (ТОВ «Меком Україна»), який самостійно погоджував аудиторські процедури, самостійно оцінює процедури і результати, представлені в звіті, і на їх підставі робить власні висновки, до того ж вказаний звіт не повинен використовуватись в будь - яких інших цілях та надаватись іншим сторонам.

Стосовно поданого ТОВ «Меком Україна» клопотання від 21.05.15 р. про призначення судової економічної експертизи суд зазначає, що відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Згідно п. 2 постанови Пленуми Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При визначенні критеріїв особливої складності справи при вирішенні клопотання про призначення судової експертизи справи суду необхідно враховувати, що це суто оціночне поняття, тому визначення ступеня складності справи не може обмежуватися вичерпним переліком критеріїв і має визначатися судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи, наприклад: предмет спору, обсяг необхідних для вирішення справи доказів, правові підстави позову, великий суспільний інтерес до справи та ін.

Крім того суд зазначає, що аудиторський звіт - це документ про результати проведеної перевірки, є носієм аудиторських дій та інформації про виявлені недоліки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вказаний аудиторській звіт від 27.02.15 р. № 1/23-02-15 р. не є належним і допустимим доказом наявності понесених позивачем за зустрічним позовом - ТОВ «Меком Україна» збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки встановлені суб'єктом аудиторської діяльності при наданні послуг та проведенні аудиторських процедур факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним господарським процесуальним кодексом України, отже не підлягає оцінці в межах судової економічної експертизи, в призначенні якої судом відмовлено.

Окрім цього суд зазначає, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку, враховуючи аудиторській звіт ще не є підставою для його стягнення.

Згідно п.3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.14 р. № 01-06/20/2014 у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Отже, за висновками суду, оскільки такі розрахунки є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях певного прибутку (доходу) та не підтверджені належними та допустимим доказами, позовні вимоги в частині стягнення 174352,38 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

При цьому судом критично оцінюється твердження ТОВ «Меком Україна» про припинення зобов'язань товариства з оплати наданих за Договором послуг перед ТОВ «Украинский продукт» в сумі 74633,52 грн. внаслідок зарахування зустрічних вимог на підставі заяви б/н від 02.03.15 р., зазначаючи при цьому, що відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Звертаючись із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач за зустрічним позовом просив зарахувати в рахунок боргу суму збитків (упущеної вигоди), яку, на його думку, ТОВ «Украинский продукт» зобов'язаний відшкодувати.

За заявою про зарахування зустрічних позовних вимог як зустрічну однорідну вимогу ТОВ «Меком Україна» вважає збитки, завдані внаслідок порушення виконавцем за Договором зобов'язання та односторонньої відмови останнього від Договору.

Однак за висновками суду, збитки, їх розмір за зустрічним позовом та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог не є беззаперечними та доведеними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд зазначає про відсутність підстав для відшкодування ТОВ «Меком Україна» збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку), оскільки наразі судом не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, отже зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд первісних позовних вимог покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічних позовних вимог покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКОМ УКРАЇНА" (02232, м. Київ, пр-т. Маяковського, 68, офіс 233; код 37675879) на користь Приватного підприємства "Украинский продукт" (83005, м. Донецьк, вул. Зубкова, 2 - юридична адреса; 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 3 - поштова адреса; код 30998591) 74633 (сімдесят чотири тисяч шістсот тридцять три) грн. 52 коп. основного боргу, 1306 (одну тисячу триста шість) грн. 59 коп. пені, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 44 коп. процентів річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 червня 2015 року.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Судді С.В.Стасюк

О.В.Нечай