Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/7833/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа № 910/7833/15-г

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до відповідача 1приватне акціонерне товариство «ТЕХНОЛОГІЧНА АГРАРНА КОМПАНІЯ ОБ'ЄДНАНА» до відповідача 2 до відповідача 3 до відповідача 4 до відповідача 5товариства з обмеженою відповідальністю «СП АГРОЕКС» товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСПІЛКА» товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОН» товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСПІЛКА-НОВА» простягнення 122 129 845,72 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Гіндрюк Т.С. (довіреність від 28.02.2013 № 217/13-Н);

від відповідача 1 - Пісна Д.В. (довіреність від 01.04.2015 б/н);

від відповідачів 2-5 - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватне акціонерне товариство «ТЕХНОЛОГІЧНА АГРАРНА КОМПАНІЯ ОБ'ЄДНАНА» (далі - відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «СП АГРОЕКС» (далі - відповідач 2), товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСПІЛКА» (далі - відповідач 3), товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОН» (далі - відповідач 4) та товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСПІЛКА-НОВА» (далі - відповідач 5) про стягнення з відповідача 1 та солідарних з ним відповідачів 2-5, що не є солідарними між собою, заборгованості в сумі 122193670,00 грн, з яких: 92413095,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 16686737,06 грн - заборгованість за відсотками; 11382812,04 грн - пеня за кредитом; 1711025,90 грн - пеня за відсотками.

Позов мотивований порушенням відповідачем 1 грошового зобов'язання за кредитним договором. Позов до відповідачів 2-5 ґрунтується на договорах поруки, укладених між позивачем і з кожним відповідачем (2-5) окремо.

Відповідач 1 надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, оскільки позивачем безпідставно заявлено позов до всіх відповідачів, які не є солідарними боржниками між собою.

Позивач проти доводів, викладених у відзиві відповідача 1 заперечив.

Відповідачем 1 заявлялося суду клопотання від 17.04.2014 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/7717/15-г, предметом спору у якій є визнання договору, на якому ґрунтується позов у дані справі, недійсним.

Позивачем надано суду письмові пояснення, якими останній заперечив проти клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

Суд, дослідивши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі № 910/7833/15-г, дійшов висновку, що відсутні обставини, які б перешкоджали розгляду та вирішення спору у даній справі.

Також відповідачем 1 заявлено клопотання про призначення у справі судової фінансово-економічної експертизи, з метою визначення розміру позовних вимог.

Клопотання відповідача 1 судом відхиляється, оскільки суд не вбачає питань у справі, які б потребували роз'яснень, а також спеціальних знань.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема відповідачам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідачі вважаються повідомленими про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення, представникам відповідачів поштових відправлень суду завчасно. Однак, відповідачі 2-5 в жодне судове засідання своїх повноважних представників не направили, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки їх представників в судові засідання до суду не подали, а також правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористалися, відзив на позов від них до суду не надходило, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши представників позивача і відповідача 1 судом встановлено таке.

Між відкритим акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», як кредитодавцем, та закритим акціонерним товариством «ТЕХНОЛОГІЧНА АГРАРНА КОМПАНІЯ», найменування якого змінено на приватне акціонерне товариство «ТЕХНОЛОГІЧНА АГРАРНА КОМПАНІЯ ОБ'ЄДНАНА», позичальником, укладено генеральну кредитну угоду від 23.04.2007 № 010/14/055 (далі - генеральна кредитна угода), за умовами якої кредитодавець зобов'язується надавати позичальникові кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених цією угодою та кредитними договорами, укладених в її рамках (п. 1.1 генеральної кредитної угоди).

Також судом встановлено, що до генеральної кредитної угоди її сторонами укладено ряд додаткових угод, якими вносилися відповідні зміни до угоди.

В рамках генеральної кредитної угоди її сторонами укладено кредитний договір від 15.06.2011 № 010/42-0-1/752 із додатковими угодами до нього (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 100 004 600,00 грн, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитодавцеві суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди від 11.04.2014 № 010/42-0-1/752/20 до кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником до 31 грудня 2014 року, включно. При цьому, графік погашення кредиту визначено у додатку № 1 до додаткової угоди від 11.04.2014 № 010/42-0-1/752/20.

Також відповідно до п. 1.2 додаткової угоди від 11.04.2014 № 010/42-0-1/752/20 плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: 1) з 15 червня 2011 року по 12 грудня 2011 року - 16 % річних; 2) з 13 грудня 2011 року - 20 % річних.

Згідно з п. 14.4 кредитної угоди (в редакції додаткової угоди від 28.02.2012 № 010/42-0-1/752/5 до кредитного договору) за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання, включно. Сплата пені не звільняє від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, судом встановлено, що позивачем на підставі кредитного договору надано відповідачеві 1 кредит на загальну суму 100 073 000,00 грн, про що свідчать меморіальні ордери, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором між позивачем, як кредитором, та з кожним відповідачем 2-5 окремо, як поручителями, укладені договори поруки, а саме: з відповідачем 2 договір поруки від 19.04.2013 № 12/Р1-01-00-3-0/85, з відповідачем 3 - від 19.04.2013 № 12/Р1-01-00-3-0/86, з відповідачем 4 - від 19.04.2013 № 12/Р1-01-00-3-0/88, з відповідачем 5 - від 19.04.2013 № 12/Р1-01-00-3-0/87 (далі - договори поруки).

За умовами договорів поруки поручителі, кожен окремо за своїм відповідним договором, зобов'язалися відповідати перед позивачем солідарно із позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору (п. 1.1 договорів поруки). Пунктом 1.2 договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку і строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.

Спір між сторонами даної справи виник внаслідок, як вказує позивач, порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором, яке полягає у поверненні позивачеві кредиту у встановлений кредитним договором термін та сплаті та процентів за користування кредитом. Позивач стверджує, що відповідачем 1 прострочено виконання зобов'язання з повернення кредиту на суму 92 413 095,00 грн та зі сплати процентів за користування кредитом на суму 16 686 737,06 грн. У зв'язку із наведеними обставинами, позивач звернувся до господарського суду з позовом, яким заявлено вимоги до відповідачів про стягнення з них вказаних сум заборгованості, а також пені за кредитом в сумі 11 322 744,36 грн та пені за відсотками в сумі 1 707 269,30 грн. При цьому, позивач зазначає, що відповідачі 2-5 кожен окремо із відповідачем 1 несуть перед позивачем солідарну відповідальність на підставі відповідних договорів поруки.

За результатами оцінки судом належних і допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наведена вище норма права не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно із боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Наведена правова позиція узгоджується із судом касаційної інстанції та Верховного Суду України у господарській справі № 919/699/13.

Отже, як встановлено судом, позивач уклав з кожним окремо відповідачем 2-5 договори поруки, при цьому умови вказаних правочинів не передбачають солідарної між поручителями (спільної поруки) відповідальності перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором, тобто відповідачі 2-5 відповідають перед позивачем кожен окремо і кожен окремо є солідарними боржниками із відповідачем 1, про що також зазначає позивач у своєму позові.

Проте, в позові ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» фактично поєднані вимоги до всіх поручителів спільно, хоча у позові останній і зазначає про окрему відповідальність кожного з поручителів, факт об'єднання даних вимог у одній позовній вимозі, без визначення конкретної суми заборгованості по окремому поручителю є фактично солідарним стягненням в рамках однієї позовної вимоги.

Відтак, позивач, як кредитор, має право пред'явити вимогу окремо до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, а не в межах одного позову.

Таким чином, враховуючи, що договори поруки не передбачають спільної поруки відповідачів 2-5, то відсутні підстави для задоволення позову ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за кредитним договором.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Таким чином, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 червня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань