Рішення

від 17.06.2015 по справі 914/110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015 р. Справа№ 914/110/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 при секретарі судових засідань ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства В«СтальбудсервісВ» , с.Угри, Городоцький район, Львівська область

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства В«БрокбізнесбанкВ» , м.Київ

до відповідача-2 Товариства з обмежено відповідальністю В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» , м.Львів

до відповідача-3 Товариства з обмежено відповідальністю Науково-виробничої фірми В«Мерто-ЛТДВ» , с.Конопниця, Пустомитівський район, Львівська область

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції м.Пустомити, Львівська область

про звільнення майна з-під арешту.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 - представник (довіреність №8 від 06.10.2014р.);

від відповідача-1не з"явився;

від відповідача-2 ОСОБА_5 - представник (довіреність від 28.01.2015 р.);

від відповідача-3 не з"явився;

від третьої особи: не з"явився.

Згідно клопотання представника відповідача-2 фіксація судового процесу здійсгнювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство В«СтальбудсервісВ» подало на розгляд господарського суду Львівської області позов до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства В«БрокбізнесбанкВ» , до відповідача-2 Товариства з обмежено відповідальністю В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» , до відповідача-3 Товариства з обмежено відповідальністю Науково-виробничої фірми В«Мерто-ЛТДВ» , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою суду від 17.01.2015р. порушено провадження у справі. Розгляд справи неодноразово відкладався, був продовжений строк розгляду. Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 01.04.2015р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьої суддів. Розгляд справи відкладено на 29.04.2015р. Згідно вимог ст.2-1 ГПК України внаслідок проведеного автоматизованого розподілу членами колегії було визначено суддів Мазовіту А.Б. та Матвіїва Р.І.

Ухвалою суду від 29.04.2015р. розгляд справи відкладено на 27.05.2015р.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мазовіти А.Б. станом на дату розгляду справи, 27.05.2015р. було проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого до складу колегії включено суддю Ділай У.І., відомості внесено в автоматизовану систему діловодства.

Ухвалою суду від 27.05.2015р. розгляд справи відкладено на 17.06.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просив звільнити з-під арешту майно (промислове обладнання), а саме: станок металообробний 1Е61МТ, заводський номер 6102, 1967р.в.; фрезерний металообробний станок К3 модель 6А75В, заводський №311, 1973р.в.; свердлильний станок, модель 2Н135 №101416, 1987 р.в.; свердлильний станок модель 2Н/18 №1492; свердлильний станок, модель 2Н125 №2590, 1981 р.в.; прес гідравлічний потужністю 250 тонн; шліфувальний станок електро-стрічкопильний ОСОБА_6 2200; кривошипний прес потужністю 63 тонни; фрезерний металообробний станок, на яке накладено арешт шляхом складання актів опису та арешту від 28.11.2013р. та 07.02.2014р.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням. Факт надсилання відповідачу-1 ухвали суду від 27.05.2015р. підтверджується наявним у матеріалах справи списком №649 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів господарського суду Львівської області та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» . Станом на 17.06.2015р. від відповідача-1 заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Попередньо відповідачем-1 було подано відзив (вх.№8653/15 від 02.03.2015р.) на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначив, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.2012р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику - відповідачу-3 у межах суми стягнення та заборонено здійснювати відчуження такого майна. Вказані дії проведені державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №35281317 щодо стягнення заборгованості в сумі 636 774,54 грн. 17.05.2013р. постановою приєднано виконавче провадження ВП №35281317 до зведеного виконавчого провадження ВП №37990569, крім того до вказаного зведеного виконавчого провадження приєднано ВП №37722665.

Про існування кожного з виконавчих проваджень відповідачу-3 було відомо, оскільки на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" постанови про відкриття виконавчих проваджень були надіслані в тому числі і на адресу відповідача-3. Крім того, відповідно до вимог ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачу-3 надсилались також і постанови про арешт коштів та майна боржника.

Представник відповідача-1 наголошував на тому, що в даному випадку має місце ситуація з якої слідує, що під час зведеного виконавчого провадження щодо виконання двох наказів господарського суду Львівської області, в межах виконання яких були накладені арешти на майно відповідача-3, останній укладає договір купівлі-продажу рухомого майна, що є підставою для притягнення керівника до кримінальної відповідальності відповідно до ст.388 КК України. У зв"язку з вищенаведеними запереченнями представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав свої заперечення викладені у попередньо поданому відзиві (вх.№6487/15 від 16.02.2015р.), просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема зазначив, що 27.05.2013р. ДВС Пустомитівського РУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Укладаючи договір купівлі-продажу від 07.08.2013р. з позивачем, відповідач-3 знехтував забороною на здійснення відчуження. При проведенні опису майна 28.11.2013р. та 07.02.2014р. представник відповідача-3 не висловлював жодних заперечень щодо вказаних дій та не повідомляв державного виконавця про те, що описане майно відчужене позивачу. Представник відповідача-2 вказував на те, що позов є безпідставним, необгрунтованим, відтак у його задоволенні слід відмовити.

Відповідач-3 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення наявного у матеріалах справи. Станом на 17.06.2015р. від відповідача-3 заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Попередньо відповідачем-3 було подано відзив (вх.№3310/15 від 30.01.2015р.) у якому вказано, що обладнання, яке перераховане у позовній заяві, дійсно відчужене ПП "Стальбудсервіс", ще задовго до накладення на нього арешту, коли здійснювався опис та арешт майна державному виконавцю було повідомлено, що частина обладнання не є у власності відповідача-3. Державним виконавцем було роз"яснено право на звернення до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, вимог ухвали суду не виконала. Про дату час та місце розгляду спору була належним чином повідомлена, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. В судовому засіданні 16.02.2015р. представник третьої особи надав суду для огляду оригінали матеріалів звеженого виконавчого провадження.

Станом на 17.06.2015р. від третьої особи заяви, письмово викладена позиція стосовно предмету спору, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача-2, суд встановив:

07.08.2013р. між ТзОВ "Науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД" в особі директора ОСОБА_7 (далі по тексту - продавець) та ПП "Стальбудсервіс" в особі директора ОСОБА_8 (далі по тексту - покупець) укладено договір купівлі-продажу промислового обладнання №0708/1 (далі по тексту - договір).

Згідно п.1.1. договору продавець зобов"язується передати у власність та поставити покупцю, а покупець зобов"язується прийняти у власність та оплатити обладнання, а саме:

1. Станок точильно-шліфувальний (однодисковий).

2. Верстат вертикальний свердлильний 2Н118, зав.№1492.

3. Верстат вертикальний-свердлильний 2Н125, 1981р.в., зав.№2590.

4. Вальці комбіновані, 1997р.в.

5. Верстат стрічковий шліфувальний (HOUFEK) ОСОБА_6 2200.

6. Штамп для формування дна,1997р.в.

7. Верстат токарно-гвинторіз., ІЕ6ІМТ, 1967р.в., зав.№6102.

8. Прес механічний КYORІ, 10т., 1976 р.в., зав.№766712.

9. Прес кривошипний, КД-1428, 1969 р.в.

10. Верстат фрезерний 6А75В, 1973р.в., зав.№311.

11. Верстат фрезерний 6А75-М

12. Верстат вертикально-вердлильний 2Н135, 1987 р.в., зав.№101416

13. Верстат токарно-гвинторізний 16К20, 1980р.в., зав.№5027.

14. Прес гідравлінчий ПСУ-250, 1969р.в., зав.№934, сплатити за них продацю грошову суму, встановлену п.3 договору.

Згідно п.2.1. - п.2.4. договору обладнання продається покупцю в комплектації, з експлуатаційною й іншою документацією, яка буде видана на обладнання його виробником. На обладнання повинна бути вся технічна та інша документація його виробника, включаючи інструкції з екслпуатації обладнання. При передачі обладнання продавець зобов"язаний передати покупцю наступні документи: товарну накладну на обладнання; технічну документацію на обладнання. Обладнання передається у стані (за якістю), що відповідає державним стандартам, технічним умовам, які діють в Україні та сертифікатам відповідності, виданим на відповідне обладнання.

У п.3.1. договору сторони погодили ціну обладнання:

1. Станок точильно-шліфувальний (однодисковий) - 1740,00 грн..

2. Верстат вертикальний свердлильний 2Н118, зав.№1492 - 5 900,00 грн.

3. Верстат вертикальний-свердлильний 2Н125, 1981р.в., зав.№2590 - 4080,00 грн.

4. Вальці комбіновані, 1997р.в.- 3100,00 грн.

5. Верстат стрічковий шліфувальний (HOUFEK) ОСОБА_6 2200 - 6 820,00 грн.

6. Штамп для формування дна,1997р.в. - 979,99 грн.

7. Верстат токарно-гвинторіз., ІЕ6ІМТ, 1967р.в., зав.№6102 - 7 870,00 грн.

8. Прес механічний КYORІ, 10т., 1976 р.в., зав.№766712 - 3 160,01 грн.

9. Прес кривошипний, КД-1428, 1969 р.в. - 13 800,00 грн.

10.Верстат фрезерний 6А75В, 1973р.в., зав.№311 - 8120,00 грн.

11. Верстат фрезерний 6А75-М - 6 520,00 грн.

12. Верстат вертикально-вердлильний 2Н135, 1987 р.в., зав.№101416 - 5 920,00 грн.

13. Верстат токарно-гвинторізний 16К20, 1980р.в., зав.№50272 - 10 800,00 грн..

14. Прес гідравлінчий ПСУ-250, 1969р.в., зав.№934 - 20 050,00 грн.

Всього вартість обладнання становить 98 860,00 грн.

Відповідно до п.3.2. договору оплата покупцем ціни обладнання здійснюється у безготівковій формі на банківський рахунок продавця.

Згідно п.3.5. догвору покупець зобов"язаний здійснити розрахунок з продавцем з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.3.6. договору право власності на обладнання переходить до покупця в момент приймання обладнання, за умови виконання останнім часткової оплати ціни обладнання, вказаної в п.3.1. даного договору.

За умовами п.4.1. договору датою поставки вважатиметься дата, коли представник покупця, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, оглянув і прийняв обладнання.

Згідно п.5.1.1.договору продавець зобов"язаний передати обладнання покупцю на визначених даним договором умовах протягом 10 робочих днів із дня надходження на поточний рахунок продавця, зазначений у даному договорі, перерахованої покупцем суми, встановленої п.3 даного договору.

За умовами п.5.12 передати покупцю обладнання у комплектації, передбаченій даним договором, а також передати покупцю одночасно з обладнанням всю документацію на нього.

Позивач оплатив обладнання частково на загальну суму 94 780,00 грн. згідно платіжних доручень №029 від 09.08.2013р. на суму 9000,00 грн.; №030 від 13.08.2013р. на суму 10 000,00 грн.; №031 від 15.08.2013р. на суму 3400,00 грн.№037 від 20.08.2013р. на суму 15 000,00 грн.; №043 від 23.08.2013р. на суму 5000,00 грн.; №050 від 30.08.2013р. на суму 660,00 грн.; №055 від 09.09.2013р. на суму 17 960,00 грн.; №127 від 26.12.2013р. на суму 3 160,01 грн.

Позивач стверджує, що обладнання отримано за накладними №65 від 09.08.2013р. на суму 58 830,00 грн., №23 від 23.08.2013р. на суму 14 940,00 грн., №72 від 09.08.2013р. на суму 17 850,00 грн., №099 від 26.12.2013р. на суму 3 160,01 грн., отже до нього, на підставі п. 3.6 договору, перейшло право власності.

Як стало відомо позивачеві із ситеми електронних торгів (СЕТАМ) у мережі Інтернет, ДВС Пустомитівського РУЮ виставлено на електронні торги майно відповідача-3, які проводились 02.10.2014р. та не відбулися.

Ознайомившись із переліком лоту №4197, позивач з"ясував, що частина обладнання, яке описане та реалізоване належить йому, а саме:

1. Станок металообробний 1Е61МТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.

2. Фрезерний металообробний станок К№ модель 6А75В, заводський №311, 1973р.в.

3. Свердлильний станок, модель2Н135 №101416, 1987р.в.

4. Свердлильний станок, модель 2н/18 №1492

3. Свердлильний станок, модель 2Н125, 1981р.в.

4. Прес механічний потужністю 250 тонн

5. Шліфувальний станок електро-стрічковий, виробник ЕСО

6. Кривошипний прес потужністю 63 тонни

7. Фрезерний металообробний станок (далі перелік арештованого майна).

Вказане майно було описане згідно актів опису та арешту майна від 28.11.2013р. і 07.02.2014р. та передане на реалізацію під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження ВП №37990569, в якому на виконанні перебувають наказ №5015/6489/11 від 18.04.2013р. виданий господарським судом Львівської області про стягнення боргу на загальну суму 334 748,00 грн. з ТзОВ Науково-виробничої фірми В«Мерто-ЛТДВ» на користь ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" та наказ №5015/2680/12 від 09.11.2012р. виданий господарським судом Львівської області про стягнення на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" боргу на загальну суму 636 774,54 грн.

Позивач, зазначаючи, що майно яке продане відповідачем-3 згідно договору купівлі-продажу№0708/1 від 07.08.2013р. належало позивачу ще до арешту та опису, а також на ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" просить звільнити його з-під арешту.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звільнення майна з-під арешту відбувається або шляхом звернення з такою вимогою до суду або в адміністративному порядку до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Cуду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Разом з тим, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в підтвердження належності йому описаного державним виконавцем майна посилається на укладений між ПП "Стальбудсервіс" та ТзОВ "НВФ "Мерто ЛТД" договір купівлі-продажу№0708/1 від 07.03.2013р., накладні №65 від 09.08.2013р., №23 від 23.08.2013р., №72 від 09.08.2013р., №099 від 26.12.2013р. та оплату на загальну суму 94 780,00 грн. за обладнання згідно платіжних доручень №029 від 09.08.2013р. на суму 9000,00 грн.; №030 від 13.08.2013р. на суму 10 000,00 грн.; №031 від 15.08.2013р. на суму 3400,00 грн.№037 від 20.08.2013р. на суму 15 000,00 грн.; №043 від 23.08.2013р. на суму 5000,00 грн.; №050 від 30.08.2013р. на суму 660,00 грн.; №055 від 09.09.2013р. на суму 17 960,00 грн.; №127 від 26.12.2013р. на суму 3 160,01 грн.

Водночас, як вбачається із наявних у матеріалах справи накладних №65 від 09.08.2013р., №23 від 23.08.2013р., №72 від 09.08.2013р., №099 від 26.12.2013р. отримувачем обладнання в них вказано ТзОВ НВФ "Мерто ЛТД", а не ПП "Стальбудсервіс", однак в графі всього відпущено вказано навпаки відпустив ТзОВ НВФ "Мерто ЛТД", прийняв ПП "Стальбудсервіс". Водночас, матеріалами справи підтверджується факт відчуження майна саме відповідачем-3 позивачу. Крім того, відповідач-3 підтвердив факт відчуження обладнання.

З метою забезпечення діяльності з виробництва металевих конструкцій позивач уклав з відповідачем-3 договір оренди нежитлового приміщення №0107/1 від 01.07.2013р. площею 150 м.кв. з адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174-16.

Спірне промислове обладнання, яке позивач придбав у відповідача, згідно договору купівлі-продажу обладнання №0708/1 від 07.08.2013р. перебувало у приміщенні, що належить відповідачу-3 разом з обладнанням позивача, однак орендувалось останнім на підставі договору оренди нежитлового приміщення №0107/1 від 01.07.2013р., передане згідно акту прийому-передачі від 01.07.2013р.

ПАТ "Брокбізнесбанк" є стягувачем у виконавчому провадженні, за яким здійснюється стягнення грошових коштів за невиконання господарського зобов"язання перед кредитором. Виконавче провадження ВП №37990569 відкрите на підставі наказу господарського суду Львівської області у справі №5015/6489/11 від 18.04.2013р. та наказу господарського суду Львівської області №5015/2680 від 09.11.2012р.

19.11.2012р. ВДВС Пустомитівського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП "35281317 щодо стягнення 636 774,54 грн. заборгованості перед АТ "Брокбізнесбанк".

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуженняя від 19.11.2012р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТзОВ "НВФ "Мерто ЛТД" у межах суми стягнення та заборонено його відчужувати.

20.02.2013р. актом опису й арешту ВДВС Пустомитівського РУЮ серія ВП №35281317 звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: нежитлову будівлю заг. пл.494,00 кв.м.

Згідно положень ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" 17.05.2013р. ВДВС Пустомитівського РУЮ винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №37722665 до зведеного виконавчого провадження №37990569.

На підставі ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" в межах цього виконаввчого провадження постановою ВДВС Пустомитівського РУЮ 17.05.2013р. винесено постанову про арешт коштів боржника.

27.05.2013р. ВДВС Пустомитвівського РУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до ст.57 Закону України "Про виконавче прровадження" (у редакції, що діяла станом на дату прийняття постанови) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що метою застосування арешту є забезпечення майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Як вбачається із постанов від 19.11.2012р. та 27.05.2013р. відповідачу-3 ТзОВ "НВФ "Мерто ЛТД" було заборонено відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

Відтак, станом на дату укладення договору купівлі-продажу №0708/1 від 07.08.2013р. існувала заборона на відчуження будь-якого майна в межах суми виконавчого провадження, однак ТзОВ "НВФ "Мерто" нехтуючи нею відчужив обладнання позивачу.

28.11.2013р. ДВС Пустомитівського РУЮ проведено опис та арешт майна за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174 в присутності представника боржника ОСОБА_9 та зафіксовано в акті:

1. Станок металооброний 1Е61МТ, заводський №6202, 1967 р.в.;

2. Фрезерний металообробний станок модель 6А75В, заводський №311, 1973 р.в.

3. Фрезерний металообробний станок, виробник та дата випуску невідомі;

4. Верстат заточний Multi Tool РК 7300.

Відповідно до вказаного акту на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватись, заборона відчуження, дарування, знищення. Повідомлено боржника про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, вічуження чи підміну описаного майна.

Як вбачається із вказаного акту у ньому відсутні записи, які могли б свідчити, що дане майно не належить ТзОВ "НВФ "Мерто" ЛТД", відсутні будь-які зауваження зі сторони представника боржника.

Крім того, 07.02.2014р. ВДВС Пустомитівського РУЮ в присутності керівника ТзОВ "НВФ "Мерто" ЛТД" проведено опис та арешт майна за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174. В акті вказано наступне майно:

1. Кран-балка вантажопідйомністю 2т., довжина 10 м.

2. Свердлильний станок 2Н135, заводський №101416, 1987 р.в. в робочому стані.

3. Свердлильний станок 2Н18, заводський №11492 в робочому стані.

4. Свердлильний станок 2Н125, заводський №2590, 1981 вр.в. в робочому стані.

5. Прес-гідравлічний, потужністю 250 т. ідентифікувати виробника, серійний номер, дату виготовлення неможливо, в неробочому стані.

6. Шліфувальний станок електро-стрічкопільний, виробник ЕКО в робочому стані.

7. Кривошипний прес потужністю 63 т., ідентифікувати виробника, серійний номер, дату виготовлення неможливо, в робочому стані;

8. Електрозварювальний апарат УДГС -161 в робочому стані.

9. Агронний зварювальний апарат THYRTIG 200 DC в робочому стані.

Згідно акту на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватись, заборона відчуження, дарування, знищення. Повідомлено боржника про

про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, вічуження чи підміну описаного майна. Зауваження з боку керівника боржника не надходили, жодного запису, який би свідчив, про те, що майно відчужене в акті немає.

Згідно ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Постановою від 22.04.2014р. ВДВС Пустомитівського РУЮ про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності-суб"єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні призначено експерта.

14.05.2014р. затверджено звіт про оцінку вартості індивідуально визначеного майна в кількості 13 одиниць, яке належить ТзОВ "НВФ "Мерто ЛТД" та знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174.

Відповідно до положень ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" арештоване майно боржника знаходиться на реалізації у ДП "Інформаційний центр".

Отже, на момент укладення між позивачем та відповідачем-3 договору купівлі-продажу промислового обладнання №0708/1 від 07.08.2013р. існувало зведене виконавче провадження ВП №37990569, до якого включено грошові вимоги відповідача-1 та відповідача-2 на суму 971 522,54 грн.

Про існування кожного з виконавчих проваджень відповідачу-3 було відомо, оскільки на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна були надіслані сторонам виконавчого провадження, в тому числі й боржнику. Вказаного факту відповідач-3 не заперечив.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Підсумовуючи вищевказане слід зазначити, що боржник (відповідач-3) під час зведеного виконавчого провадження щодо виконання наказів господарського суду Львівської області, в межах виконання яких накладено арешти на майно ТзОВ "НВФ "Мерто ЛТД", про що йому було відомо, уклав договір купівлі-продажу рухомого майна, попри існуючу заборону на його відчуження.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майно, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Так, згідно ч.1 ст.388 КК України розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

З цього приводу за зверненням ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" СВ Залізничного районного відділу міліції ЛМУ ГУМВС України у Львівській області стосовно ТзОВ "НВФ "Мерто-ЛТД" до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.02.2015р. внесено відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.214 КПК України за № 12014140060000473 та у вказаному кримінальному провадженні визначено попередню правову кваліфікацію - ч.1 ст.190 КК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У зв'язку з викладеним вище, договір купівлі-продажу промислового обладнання №0708/1 від 07.08.2013р. укладений між позивачем та відповідачем-3 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Вирішуючи господарський спір, суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як вбачається зі змісту ст. 83 ГПК України, в даному випадку йдеться про договори, які лише пов'язані з предметом спору, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним.

Підпунктом 2.3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз"яснено, якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису п.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

При цьому, визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству не є виходом за межі позовних вимог, а окремо визначеним приписами п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом господарського суду при прийнятті рішення.

З огляду на вказане, суд користуючись правом наданим йому п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, дійшов висновку наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу промислового обладнання №0708/1 від 07.08.2013р. укладеного між ТзОВ Науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД" та Приватним підприємством "Стальбудсервіс".

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.11, 203, 207, 215, 655, ЦК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85, 87, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу промислового обладнання №0708/1 від 07.08.2013р. укладений між ТзОВ Науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД" та Приватним підприємством "Стальбудсервіс".

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 22.06.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Ділай У.І.