Постанова

від 24.06.2015 по справі 916/956/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р.Справа № 916/956/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 24.06.2015 року:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фарат»

на рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2015 року

по справі № 916/956/15-г

за позовом: Приватного підприємства «Форум»

до відповідача: Приватного підприємства «Фарат»

про стягнення 29106,47 грн.

В судовому засіданні 24.06.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Приватне підприємство «Форум» (далі позивач, ПП «Форум») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Фарат» (далі відповідач, ПП «Фарат») про стягнення 29106,47 грн. боргу за неналежне виконання відповідачем договору поставки № 6 від 03.01.2014 року.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 525, 526, 625, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору поставки № 6 від 03.01.2014 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2015 року по справі № 916/956/15-г (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства „ФАРАТВ» на користь Приватного підприємства „ФорумВ» заборгованість у сумі 27106,00 гривень, судовий збір в розмірі 1827,00 гривень.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, які відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані.

Не погодившись з рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2015 року, ПП «Фарат» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято без з'ясування всіх обставин по справі, і висновки суду не відповідають даним бухгалтерського обліку сторін, зокрема, сума, яку суд стягнув з відповідача, перевищує суму реального боргу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 03.01.2014 року між ПП «ФОРУМ» (постачальник) та ПП «ФАРАТ» (покупець) було укладено договір поставки № 6, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити хлібопекарську та кондитерську сировину.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної партії товару шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу строком 14 календарних днів з моменту поставки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за видатковими накладними № 003930 від 23.10.2014 р., № 003963 від 27.10.2014 р., №004043 від 30.10.2014 р., №004065 від 03.11.2014 р., №004151 від 06.11.2014 р., №004174 від 10.11.2014 р.; №004248 від 13.11.2014 р., №004282 від 17.11.2014 р., №004364 від 20.11.2014 р. №004386 від 24.11.2014 р., №004471 від 27.11.2014 р., ФОР №009697 від 01.12.2014 р.; №004584 від 04.12.2014 р.; №004605 від 08.12.2014 р. №004702 від 11.12.2014 р. позивач поставив відповідачу, на виконання договору поставки № 6 від 03.01.2014 року, продукцію на загальну суму 73043,46 грн.

Звернувшись до суду з позовом, ПП «Форум» вказує, що станом на 06.01.2015 року борг відповідача дорівнює 64106,47 грн., з яких станом на 05.03.2015 року відповідач сплатив 35000,00 грн. тому заявлена до стягнення сума боргу складає 29106,47 грн. (64106,47 - 35000,00).

Як зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, «в ході розгляду справи відповідачем було сплачено ще 2000,00 грн. на які позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27106,47 грн.»

Дійсно, в матеріалах справи міститься заява керівника ПП «Форум» від 20.04.2015 року, в якій останній повідомляє суд, що 15.04. поточного року ПП «Форум» отримало від ПП «Фарат» дві тисячі гривень, тому борг на цей час складає 27106,47 грн. (а.с.91).

Колегія суддів погоджується, виходячи з положень п.п. 3.11 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», з висновком суду, що вказана заява за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відмічає, що позивачем на дату надання заяви від 20.04.2015 р. не надано допустимих доказів (платіжних доручень) на підтвердження розміру боргу відповідача, а місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини та не надав оцінки хибності розрахунку позивача, який зарахував грошові кошти в сумі 2000,00 грн., що отримані 15.04.2015 року та не врахував перераховані відповідачем позивачу платіжним дорученням № 261 від 16.04.2015 року ще 2000,00 грн. яке міститься в матеріалах справи і було надано суду відповідачем 17.04.2015 року (а.с. 60-61), тобто подія відбулася до подачі позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 20.04.2015 року.

Вищевикладені обставини зумовили зобов'язання сторін здійснити взаємну звірку розрахунків при апеляційному перегляду справи та за наданим актом звірки вбачається, що станом на 17.04.2015 року відповідачем сплачено 41000,00 грн.; борг складає 23106,47 грн. (64106,47-41000,00).

Вказані фактичні обставини визнані позивачем, про що свідчить його підпис та печатка на акті звірки взаєморозрахунків, наданому суду апеляційної інстанції, і про ці дані позивач надав пояснення в судовому засіданні 03.06.2015 року.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі положення кореспондуються зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції фактичного розміру боргу відповідача, який є доведеним у сумі 23106,47 грн., рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2015 року підлягає зміні.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 44,49, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2015 року по справі № 916/956/15-г змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фарат» на користь Приватного підприємства «Форум» 23106,47 грн. боргу та 1552,95 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити».

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов