Ухвала

від 23.06.2015 по справі 809/854/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 876/5427/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю прокурора: Попадинець М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року у справі за позовом прокурора Богородчанського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 21 567,05 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за землю, а саме орендної плати, за період серпень-грудень 2014 року у сумі 21 567,05 грн.. Просив позов задоволити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" у дохід держави податковий борг у сумі 21 567,05 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника податків, та за рахунок готівки, що належить Приватному акціонерному товариству "Богородчанська райсільгоспхімія".

Постанову суду першої інстанції оскаржило Приватне акціонерне товариство "Богородчанська райсільгоспхімія". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.1996 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у Богородчанському районі.

Приватним акціонерним товариством "Богородчанська райсільгоспхімія" 20.02.2014 року подано до ДПІ у Богородчанському районі податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік, якою узгоджено податкове зобов'язання платника податків щодо орендної плати за землю на 2014 рік у розмірі 51 760,92 грн.

Відтак, податкове зобов'язання, визначене відповідачем у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік, є узгодженим.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статтей 285-287 цього Кодексу.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що самостійно узгоджена відповідачем сума податкового зобов'язання, визначена ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік, підлягала сплаті Приватним акціонерним товариством "Богородчанська райсільгоспхімія" у строк, встановлений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно п. 36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Проте, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість по сплаті орендної плати за землю за період серпень-грудень 2014 року у загальному розмірі 21 567,05 грн.

Відповідно до абз. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу № 33-25 від 12.02.2014 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, судова колегія прийшла до переконання, що податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за період серпень-грудень 2014 року у загальному розмірі 21567,05 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Відповідно до абз. 1 п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року у справі №809/854/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.06.2015 року