Постанова

від 26.06.2015 по справі 902/443/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" червня 2015 р. Справа № 902/443/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (угода №1 від 27.05.2015р.);

ОСОБА_2 (довіреність №1 від 20.05.2015р.);

відповідача- Надієвець О.М. (довіреність від 20.08.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» на рішення господарського суду Він-ницької області від 27.05.2015р/ у справі № 902/443/15

за позовом Приватного підприємства «Вінтек» м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД»

с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області

про стягнення 588 626 грн. 64 коп. заборгованості, інфляційних втрат та річних,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового про-цесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.05.2015р. у справі № 902/443/15 (суддя Яремчук Ю.О.), з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та збільшен-ня розміру позовних вимог, частково задоволено позов Приватного підприємства «Вінтек» (нада-лі в тексті - Підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» (надалі в тексті - Товариство) про стягнення 588 626 грн. 64 коп. заборгованості по розра-хунках згідно укладеного договору, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Рішення вмотивоване тим, що роботи за договором підряду Позивач виконав, однак Відпо-відач не оплатив їх вартості у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 422 474 грн. 99 коп. разом з тим, Позивач нарахував (з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та збільшення розміру позовних вимог) 139 548 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 7 847 грн. 62 коп. 3% річних. У зв'язку з відмовою Позивача від вимоги про стягнення 54 538 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 8 055 грн. 96 коп. 3% річних - провадження у цій частині припинено. При цьому, відшкодування зі сплати 11 772 грн. 53 коп. судового збору у повному розмірі покладено на Відповідача.(арк.справи 108-113).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство подало скаргу до Рівненського апе-ляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.2015р. у даній справі в частині стягнення 43 839 грн. 29 коп. інфляційних втрат та судового збору, стягнутого з Відповідача непропорційно задоволених вимог.(арк.справи 121-125). Разом з тим, Відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної карги в сумі 5 886 грн. 28 коп.(арк.справи 136).

Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним засто-суванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків та є незаконним і необґрунтованим в частині інфляційних втрат та всієї суми сплаченого Позивачем судового збору

На думку апелянта, задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних, суд першої інстан-ції не врахував, що Позивач відмовився від частини позовних вимог в сумі 54 538 грн. 76 коп., а тому до стягнення підлягає 95 709 грн. 31 коп. інфляційних втрат, натомість суд першої інстанції стягнув 139 548 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення 43 839 грн. 29 коп. не підлягають задоволенню - неправомірним є стягнення з Товариства всієї суми судо-вого збору.(арк.справи 121-125).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 18.06.2015р. прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання на 26.06. 2015 року.(арк.справи 119).

Напередодні судового засідання 26.06.21015р. від Позивача поштою надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній спросить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(арк.справи 144-145).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.06.2015р. Позивач подав клопотання про від-мову від частини позовних вимог, яке колегією суддів відхилене з мотиву відсутності повноважень апеляційної інстанції щодо розгляду такого клопотання в силу ст.ст. 22, 78 ГПК України.(арк. справи 158). Крім того, під час оголошеної перерви, Позивач подав заяву про застосування заходів до забезпечення позову.(арк.справи 150-151).

Представник Відповідача у судовому засіданні 26.06.2015р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представники Позивача запере-чили проти доводів та вимог апеляційної скарги та надалі свої пояснення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Агрокомплекс Немирів ЛТД»-замовник та ПП «Вінтек»-підрядник уклали 30.01.2013р. договір підряду №1 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним Договором) є: будівель-но-монтажні роботи на підвід газопроводу середнього тиску до зерносушарки та допоміжних спо-руд.(арк.справи 14-15).

Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються кошторисом і складають 744811 грн., без ПДВ. Терміни оплати: 50% до початку виконання робіт, решта 50% після виконання робіт.(п.п. 3.1, 4.1, 4.2 Договору).

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 10 днів з мо-менту повідомлення підрядником замовника про готовність предмету підряду до приймання. Пре-дмет підряду повинен бути зданий замовнику у вигляді працюючого обладнання.(п.п.7.1,7.2 Дого-вору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали дві додаткові угоди до Договору. Додат-ковою угодою №1 від 30.01.2013р. було змінено п.4.2 Договору та визначено порядок оплати за до-говором, що решта 50 % оплачується замовником в 10-денний термін після закінчення підрядни-ком всіх передбачених Договором робіт та підписання акту приймальної комісії про прийняття си-стеми газопостачання в експлуатацію, затвердженого в установленому законодавством порядку. Замовник у відповідності з діючим законодавством має право затримати кінцеві розрахунки за ро-боти, виконані з порушенням темних умов і дефектами, виявленими при прийманні об'єкту до їх усунення. Крім того, доповнили Договір п.п.7.3 та 7.4, відповідно до яких у разі порушення з вини підрядника строків завершення виконання робіт, передбачених цим договором, У разі порушення з вини замовника строків оплати за виконання робіт, передбачених цим договором, замовник спла-чує підряднику за кожен день прострочення пеню, розмір якої обчислюється від суми заборгова-ності, визначеної з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.(арк.справи 16).

Додатковою угодою №2 від 17.04.2013р. до Договору сторони змінили п.3.2 Договору збіль-шивши вартість та витрати по виконанню робіт, що визначаються згідно кошторису до 825 608,00 грн. включаючи додаткові витрати у сумі 80 797,00 грн.(арк.справи 17).

Договір та Додаткові угоди до нього підписані директорами та скріплені відтисками печа-ток сторін.(арк.справи 15, 16, 17).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору Підприємство здійснило будівельні роботи на загальну суму 803 427 грн. 99 коп., а Товариство - прийняло вказані роботи, про що сторонами складено акти здачі-прийняття виконаних робіт від 01.09.2013р. на суму 363858 грн. 83 коп., від 26.12.2013р. №33 на суму 358 771 грн. 56 коп., від 26.12.2013р. №34 на суму 80797 грн. 60 коп.(арк.справи 18-27).

Проте, оплата вказаних робіт здійснена Товариством не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості перед Позивачем в сумі 422 474 грн. 99 коп., що підтверджується двосто-роннім ОСОБА_1 звірки розрахунків від 31.12.2013р., виписками з банку по рахунку, рахунками-фак-турами.(арк.справи 28, 74-77).

Пропозицію сплатити 422 474 грн. 99 коп. заборгованості, 21 465 грн. 20 коп. пені та 7 778 грн. 17 коп. -3% річних, яка вбачається з претензії Позивача №05 від 01.08.2014р. - залишена Від-повідачем без відповіді та без задоволення.(арк.справи 29).

Виходячи із суми боргу 422 474 грн. 99 коп., з підстав ст.ст.526, 625 ЦК України Позивач нарахував 150 248 грн. 07 коп. інфляційних втрат за січень 2014 року - березень 2015 року та 15 903 грн. 58 коп. -3% річних за користування чужими коштами за період 27.12.2013р. по 29.03.2015р. (арк.справи 31-32).

Матеріали справи свідчать, що 20.05.2015р. під час провадження у суді першої інстанції По-зивач подав, а суд першої інстанції прийняв заяву №5 про відмову від частини позовних вимог, а саме: інфляційних втрат за період з січня 2014 року по серпень 2004 року в сумі 54 538 грн. 76 коп. та 3% річних за період з 27.12.2013р. по 15.08.2014р. Одночасно, у заяві Позивач заявив про збіль-шення позовних вимог в частині нарахування 43 839 грн. 29 коп. інфляційних втрат. При цьому, доказів доплати судового збору до вказаної заяви подано не було.(арк.справи 90-91).

Враховуючи зазначену заяву, Позивач заявив до стягнення 422 474 грн. 99 коп. основного боргу, 139 548 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 7 847 грн. 62 коп. -3% річних.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рі-шення місцевого суду - зміні з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Господарські зобов'язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених за-коном, але таких, які йому не суперечать.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором підряду.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 30.01.2013р. Договору між сто-ронами виникли відносини підряду, оскільки такі відносини відповідають дефініції ст.837 ЦК Ук-раїни: коли одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завда-нням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану робо-ту.

Тому, факт прийняття Відповідачем виконаних робіт в силу ст.854 ЦК України зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити їх вартість.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язан-ня - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передба-чених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного вико-нання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господар-ського інтересу.

Аналогічно, згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або зако-ном. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконан-ню у цей строк (термін).(ч.1 ст.530 ЦК України).

Суд встановив, що згідно п.п.4.1, 4.2 Договору - розрахунок здійснюється: 50% до початку виконання робіт, решта 50% сплачується замовником в 10-денний термін після закінчення підряд-ником всіх передбачених Договором робіт та підписання акту приймальної комісії про прийняття системи газопостачання в експлуатацію, затвердженого в установленому законодавством порядку. Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи (Договором, актами здачі-прийняття виконаних робіт, актом звірки розрахунків) - Відповідач опла-тив виконані роботи частково.

Тому є вірним висновок місцевого господарського суду, що внаслідок неналежного вико-нання умов Договору підряду утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка станом на дату подання позову 01.04.2015р. складає 422 грн. 99 коп. і підлягає стягненню з Відповідача. Крім того, сам Відповідач не заперечує проти наявності вказаної заборгованості.

Крім стягнення основного боргу Позивач заявив додаткові майнові вимоги.

Перевіривши з підстав ст.625 ЦК України розрахунок Позивача, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо підставності нарахування 3% річних в сумі 7 847 грн. 62 коп. за період з 16.08.2014р. по 29.03.2015р., які з підстав ст.33 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

Твердження Скаржника, що правомірним є нарахування 95 709 грн. 31 коп. втрат від інфля-ції - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, сума інфляційних втрат за період січня 2014р. - березня 2015р. включно нарахованих на 422474 грн. 99 коп. заборгованості становить саме 139 548 грн. 60 коп., які також підлягають стяг-ненню з Відповідача.(арк.справи 159).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, про-вадження у справі припиняється у разі відмови позивача від позову і прийняття такої відмови гос-подарським судом.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провад-ження у справі (стаття 80 ГПК України). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.5.1 постанови Пленуму від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Вищевикладене дозволяє колегії суддів дійти висновку, що припинення провадження (у зв'язку з відмовою Позивача) в частині стягнення 62 594 грн. 72 коп. інфляційних та річних тягне за собою покладення на Позивача 1 251 грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору.

Разом з тим, оскільки Позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі збільшив розмір позовних вимог, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до п.2 ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» повинен сплатити судовий збір із суми, на яку збільшу-ються позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, подаючи заяву про збільшення позовних вимог в частині нарахування 43 839 грн. 29 коп. інфляційних втрат, Позивач не подав доказів сплати судового збо-ру в сумі 876 грн. 79 коп., які належить стягнути з Позивача-ПП «Вінтек» в доход Державного бюд-жету України, що не було враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що сума судового збору (з враху-ванням заяви про збільшення позовних вимог) мала становити 12 649 грн. 32 коп.

Разом з тим, припинивши провадження в частині стягнення 62 594 грн. 72 коп. і задовольня-ючи позов частково в сумі 569 871 грн. 21 коп. - суд першої інстанції не достягнув з Позивача 876 грн. 79 коп. судового збору зі збільшених позовних вимог, а помилково поклав на Відповідача вит-рати зі сплати судового збору в сумі 11 772 грн. 53 коп., сплаченій при поданні позовної заяви.

Здійснивши перерахунок на підставі ст.49 ГПК України, колегія суддів вважає, що з Пози-вача-ПП «Вінтек» в доход Державного бюджету України підлягає до стягнення 876 грн. 79 коп. зі збільшених позовних вимог; витрати зі сплати судового збору в сумі 1 251 грн. 90 коп. з 62 594 грн. 72 коп. вимог, від стягнення яких відмовився - залишаються за Позивачем. Разом з тим, в час-тині задоволення позову в сумі 569 871 грн. 21 коп. витрати зі сплати судового збору в сумі 11 397 грн. 42 коп. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Крім того, Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстан-ції в частині стягнення 43 839 грн. 29 коп. інфляційних та пропорційно задоволених вимог 905 грн. 64 коп. судового збору. У даному випадку, сума судового збору, яка підлягає сплаті має становити 913 грн. 50 коп. Проте, Скаржник платіжним дорученням №3022 від 05.06.2015р. сплатив судовий збір в сумі 5 886 грн. 28 коп.(арк.справи 136).

Враховуючи зазначене, ТзОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» належить повернути з Дер-жавного бюджету України 4 972 грн. 78 коп. зайво сплаченого судового збору.

Задовольняючи скаргу в частині безпідставно стягнутого з Відповідача судового збору в су-мі 375 грн. 11 коп., колегія суддів вважає, що з Позивача-ПП «Вінтек» належить стягнути на ко-ристь Відповідача-«Агрокомплекс «Немирів ЛТД» 07 грн. 66 коп. судового збору за подання апе-ляційної скарги.

Крім того, колегія суддів відмовила в задоволенні заяви від 26.06.2015р. про застосування заходів до забезпечення позову, мотивуючи її тим, що заявником не стверджено належними дока-зами наявність обставин утруднення або неможливості виконання рішення.(арк.справи 150-151).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, що зумовлюють зміну оскаржуваного рішення з підстав п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки прий-маючи рішення, місцевий господарський суд невірно застосував норми процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» на рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.2015 року у справі №902/443/ 15 задоволити частково.

Рішення суду першої інстанції змінити, виклавши частину 3 резолютивної частини в наступ-ній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» (вул. Калініна, буд.14, с.Ковалівка, Немирівський район, Вінницька область, 22830; код ЄДРПОУ 34893401) на користь Приватного підприємства «Вінтек» (вул.Фрунзе, буд.7-А м.Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 38254023) 422 474 грн. 99 коп. основного боргу, 139 548 грн. 60 коп. інфляційних втрат; 7 847 грн. 62 коп. -3% річних; 11 397 грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Вінтек» в доход Державного бюджету України 876 грн. 79 коп. витрат зі сплати судового збору.» .

2 . В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3 . В задоволенні заяви ПП «Вінтек» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4 . Стягнути з Приватного підприємства «Вінтек» на користь Товариства з обмеженою відпо-відальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» 07 грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору за по-дання апеляційної скарги.

5 . Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» 4 972 грн. 78 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, зайво сплаченого платіжним дору-ченням №3022 від 05.06.2015р.

6 . Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

7 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

8 . Справу №902/443/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Додаток ТзОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД»:

- оригінал платіжного доручення №3022 від 05.06.2015р. на 1 арк.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.