Ухвала

від 23.06.2015 по справі 804/14736/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/14736/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МПП "Вибір" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "МПП "Вибір" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002081500 від 27 серпня 2014 року.

Відповідач - Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року згідно наказу від 28 липня 2014 року №603, на підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 78, ст. 79, ст. 85, ст. 86 Податкового кодексу України посадовою особою Криворізької північної ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП МПП Вибір (код ЄДРПОУ 13438956) з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення господарських операцій з ТОВ Радіум (код ЄДРПОУ 37266914), ТОВ Фобос-О (код 38150128) та ТОВ Вербена-Н (код ЄДРПОУ 38150277) за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, за результатами якої складено акт №105/04-83-22-02/13438956 від 06 серпня 2014 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186,п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП МПП Вибір занижено податок на додану вартість на загальну суму 110469,49 грн. за січень 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002081500 від 27 серпня 2014 року, яким ПП МПП Вибір збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165704,23 грн., у тому числі: 110469,49 грн. - за основним платежем, 55234,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки позивача, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ Радіум , ТОВ Фобос-О та ТОВ Вербена-Н .

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП МПП Вибір (Комітент - Принципал) та ТОВ Радіум (Комісіонер - Агент) 27 грудня 2013 року було укладено ряд договорів комісії про надання агентських послуг: № РР-2013.39, № РР-2013.38, № РР- 2013.37, № РР-2013.36, № РР-2013.35, № РР-2013.34, № РР-2013.33, № РР-2013.32, № РР-2013.31, № РР-2013.30, № РР-2013.29, № РР-2013.28, № РР-2013.27, № РР-2013.26, № РР- 2013.25, № РР-2013.24, № РР-2013.23, № РР-2013.22, № РР-2013.21, № РР-2013.20 (том 1 а.с. 187-226).

Предметом укладених договорів є зобов'язання Комісіонера за дорученням Комітента здійснити для комітента за його рахунок за обумовлену винагороду наступне: знайти та залучити клієнтів для здійснення оптової і роздрібної торгівлі транспортними засобами і їх комплектуючими, що мають ідентифікаційні номери на території: Луганської області (договір № РР-2013.39), Чернігівської області (договір № РР-2013.38), Чернівецької області (договір № РР-2013.37), Черкаської області (договір № РР-2013.36), Хмельницької області (договір № РР-2013.35), Херсонської області (договір № РР-2013.34), Харківської області (договір № РР-2013.33), Сумської області (договір № РР-2013.32), Рівненської області (договір № РР-2013.31), Одеської області (договір № РР- 2013.30), Миколаївської області (договір № РР-2013.29), Кіровоградської області (договір № РР-2013.28), Івано-Франківської області (договір № РР-2013.27), Запорізької області (договір № РР-2013.26), Закарпатської області (договір № РР-2013.25), Житомирської області (договір № РР-2013.24), Донецької області (договір № РР-2013.23), Дніпропетровської області (договір № РР-2013.22), Волинської області (договір № РР-2013.21), Вінницької області (договір № РР-2013.20).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договорів вартість послуг комісіонера за договорами складає 75% вартості винагороди комітента за комісійні і консультаційно-інформаційні послуги, що надаються клієнту при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі транспортними засобами і їх комплектуючими, що мають ідентифікаційні номери. Оплата за даними договорами здійснюється щомісячно на підставі узгоджених сторонами актів виконаних робіт (послуг) і рахунків, виставлених комісіонером.

За фактом виконання вказаного умов договору ТОВ Радіум було оформлено ряд актів надання послуг від 31 січня 2014 року: №30158 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-39 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Луганська область) у розмірі 20962,50 грн.; №30157 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-38 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Чернігівська область) у розмірі 21825,00 грн.; №30156 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-37 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Чернівецька область) у розмірі 22762,50 грн. сума без ПДВ; №30155 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-36 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Черкаська область) у розмірі 22012,50 грн. сума без ПДВ; №30154 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-35 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Хмельницька область) у розмірі 20962,50 грн. сума без ПДВ; №30153 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-34 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Херсонська область) у розмірі 28575,00 грн. сума без ПДВ; №30152 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-33 від 27 грудня 2013 року та передбачено комісійну винагороду (Харківська область) у розмірі 16956,67 грн. сума без ПДВ; №30151 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-32 та передбачено комісійну винагороду (Сумська область) у розмірі 14400,00 грн. без ПДВ; №30150 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-31 та передбачено комісійну винагороду (Рівненська область) у розмірі 14512,50 грн. без ПДВ; №30149 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-30 та передбачено комісійну винагороду (Одеська область) у розмірі 27075,00 грн. без ПДВ; №30148 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-29 та передбачено комісійну винагороду (Миколаївська область) у розмірі 12825,00 грн. без ПДВ; №30147 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-28 та передбачено комісійну винагороду (Кіровоградська область) у розмірі 34190,83 без ПДВ; №30146 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-27 та передбачено комісійну винагороду (Івано-Франківська область) у розмірі 24450,00 грн. без ПДВ; №30145 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-26 та передбачено комісійну винагороду (Запорізька область) у розмірі 24750,00 грн. без ПДВ; №30144 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-25 та передбачено комісійну винагороду (Закарпатська область) у розмірі 25650,00 грн. без ПДВ; №30143 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-24 та передбачено комісійну винагороду (Житомирська область) у розмірі 30025,00 грн. без ПДВ; №30142 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-23 та передбачено комісійну винагороду (Донецька область) у розмірі 13387,50 грн. без ПДВ; №30141 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-22 та передбачено комісійну винагороду (Дніпропетровська область) у розмірі 19800,00 грн. без ПДВ; №30140 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-21 та передбачено комісійну винагороду (Волинська область) у розмірі 15975,00 грн. без ПДВ; №30139 про надання послуг за договором комісії №РР-2013-20 та передбачено комісійну винагороду (Вінницька область) у розмірі 20925,00 грн. без ПДВ (том 1 а.с. 247 - том 2а.с. 16).

Також, за результатом надання послуг, передбачених умовами договору, ТОВ Радіум були виписані на адресу позивача відповідні податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Здійснення розрахунку за умовами укладеного договору підтверджено наданим платіжним дорученням №902 від 19 лютого 2014 року та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Крім того, позивачем було надано копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт із призначенням авансового платежу - оплата послуг за укладеними договорами комісії із підтвердженням отримання коштів.

Також, як свідчать матеріали справи, між ПП МПП Вибір (Замовник) та ТОВ Фобос-О (Виконавець) 01 січня 2014 року було укладено ряд договорів на проведення робіт по передпродажній підготовці, ремонту та сервісному обслуговуванню автомобілів №2014/05, №2014/06, №2014/07, №2014/08, №2014/09, №2014/10, №2014/11, №2014/12, №2014/13, №2014/14, №2014/15, №2014/16, №2014/17, №2014/18, №2014/19, №2014/20, №2014/21, №2014/22, №2014/23, №2014/24 (том 1 а.с. 97-136). Предметом вказаних договорів є зобов'язання виконати передпродажну підготовку автомобілів в областях згідно договорів: Луганської (договір № 2014/24), Чернігівської області (договір № 2014/23), Чернівецької (договір № 2014/22), Черкаської області (договір № 2014/21), Хмельницької області (договір № 2014/20), Херсонської області (договір № 2014/19), Харківської області (договір № 2014/18), Сумської області (договір № 2014/17), Рівненської області (договір № 2014/16), Одеської області (договір № 2014/15), Миколаївської області (договір № 2014/14), Кіровоградської області (договір № 2014/13), Івано-Франківської області (договір № 114 12), Запорізької області (договір № 2014/11), Закарпатської області (договір № 2014/10), Закарпатської області (договір № 2014/09), Донецької області (договір № 2014/08), Дніпропетровської області (договір № 2014/07), Волинської області (договір № 2014/06), Вінницької області (договір № 2014/05), а також проводити роботи по сервісному обслуговуванню та ремонту автомобілів за завданням Замовника зі своїх деталей та матеріалів на станції технічного обслуговування.

Приймання і здача автомобіля на передпродажну підготовку проводиться представниками виконавця та замовника на підставі документів: довіреності на представника замовника на право оформлення і здачі на передпродажну підготовку автомобіля та одержання його після виконання робіт; наряд-замовлення; приймально-здавального акту про комплексність автомобіля, якщо такий знаходиться на передпродажній підготовці більше доби; транспорті засоби передані замовником на передпродажну підготовку чи сервісне обслуговування виконавцю - забезпечуються стоянкою.

Відповідно до п. 4.2.1 укладених договорів, обов'язок замовника оплатити виконавцю виконані роботи та вартість запасних частин в порядку і терміни, визначені договором.

За фактом виконання умов укладених договорів сторонами було складено акти надання послуг, що наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 157-176).

Також, за результатом надання послуг по передпродажній підготовці, ремонту та сервісному обслуговуванню автомобілів, ТОВ Фобос-О було виписано на адресу замовника відповідні податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Здійснення розрахунку за умовами укладеного договору відбувалось у готівковій формі та підтверджено наданим квитанціями до прибуткових касових ордерів та журналами-ордерами і бухгалтерськими відомостями по рахунках 6852, 631.

Крім того, позивачем було надано копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт із призначенням авансового платежу - оплата послуг за укладеними договорами надання послуг із підтвердженням отримання коштів.

Також, судом встановлено, що між ПП МПП Вибір (замовник) та ТОВ Вербена Н (виконавець) 23 грудня 2013 року було укладено договір на виконання послуг, за умовами якого виконавець в інтересах власника здійснює організацію охорони об'єктів, що належать власнику, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, охорону громадського порядку та пропускного режиму в межах об'єкта, а власник своєчасно здійснює оплату послуг виконавцю на умовах і в порядку встановлених цим Договором (том 1 а.с. 86-87). Ціна вартості послуг з організації охорони об'єктів за цим договором визначається на підставі дислокації та розрахунку, що є невід'ємною частоною вказаного договору. Додатком 1 до укладеного договору визначено дислокацію об'єктів для надання послуг з організації охорони, саме: філії ПП МПП Вибір у різних областях.

Факт надання послуг підтверджується відповідним актом надання послуг від 31 січня 2014 року №30268 про надання послуг за договором від 25 грудня 2013 року на суму 45500,00 грн. (без ПДВ).

Також, за результатом надання послуг, обумовлених договором, ТОВ Вербена Н , згідно вимог чинного законодавства, була виписана податкова накладна: від 31 січня 2014 року №30268 на суму 54600,00 грн., в тому числі ПДВ - 9100,00 грн..

Розрахунок на умовами договору підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, що наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем було надано копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт із призначенням авансового платежу - оплата послуг за укладеними договорами із підтвердженням отримання коштів.

Загальна вартість отриманих ПП МПП Вибір від ТОВ Вербена Н послуг за договором складає 54600,00 грн. Вказані кошти були отримані ТОВ Вербена-Н у обсязі шляхом готівкових розрахунків. Вказаний факт додатково підтверджено журналами-ордерами і відомостями по рахунках 6852, 631.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем як під час перевірки податковому органу так і до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення правочинів та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

З огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та правомірно сформований позивачем податковий кредит по вказаних вище господарських операціях.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договору та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання вказаних вище правочинів з його контрагентами ТОВ Радіум , ТОВ Фобос-О та ТОВ Вербена-Н .

Окрім того, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, судом встановлено, що його висновки загалом ґрунтуються на висновках складених ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві актів від 03 квітня 2014 року №1014/26-55-22-07 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Радіум щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01 січня 2014 року по 30 січня 2014 року ; від 03 квітня 2014 року №1015/26-55-22-08/38150128 Про неможливість про зустрічної звірки ТОВ Фобос-О щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року ; від 03 квітня 2014 року №1016/26-55-22-07/38150277 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Вербена-Н щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення №0002081500 від 27 серпня 2014 року прийняте Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко