Ухвала

від 25.06.2015 по справі 5-1394км15

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_28,

суддів ОСОБА_29, ОСОБА_30.,

за участю прокурора ОСОБА_31

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 червня 2015 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Цим вироком із урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч. 2 ст. 28 , ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 340000 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 2 роки та з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 366 , ч. 1 ст. 366 КК України , у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України .

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 , ч. 2 ст. 364 , ч. 3 ст. 212 , ч. 4 ст. 191 КК України , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки, та штрафу в розмірі 340000 грн, який постановлено виконувати самостійно.

За ч. 2 ст. 209 КК України ОСОБА_2 виправдано на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України 1960 року, у зв'язку з відсутністю у його діях складу цього злочину.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України , ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року закрито провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України у зв'язку із декриміналізацією.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимої,

- за ч. 2 ст. 28 , ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- за ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн;

- за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 340000 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 2 роки;

- за ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 366 , частин 2, 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України , у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України .

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 , ч. 2 ст. 364 , ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 , ч. 4 ст. 191 КК України , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки, та штрафу в розмірі 340000 грн, який постановлено виконувати самостійно.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

За ч. 2 ст. 209 КК України ОСОБА_4 виправдано на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України 1960 року у зв'язку з відсутністю у її діях складу цього злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України , ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року закрито провадження у справі щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України у зв'язку із декриміналізацією.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не судимого,

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на державних підприємствах та установах, строком на 3 роки та із конфіскації майна.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України .

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_3 на користь Державного агентства резерву України (Державного комітету України з державного матеріального резерву) заподіяні злочином збитки в сумі 8022230 грн.;

- солідарно із ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь Державного агентства резерву України (Державного комітету України з державного матеріального резерву) заподіяні злочином збитки в сумі 45271992 грн 58 коп.;

- із ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» заподіяні збитки в сумі 185000 грн;

- із ОСОБА_2 судові витрати у сумі - 4219 грн 08 коп.;

- із ОСОБА_4 судові витрати у сумі - 5007 грн;

- із ОСОБА_3 судові витрати у сумі - 3359 грн 18 коп.

Цивільний позов Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про стягнення з них солідарно заподіяних збитків у сумі 32706456 грн 43 коп. залишено без розгляду.

Відмовлено у задоволенні цивільних позовів Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про стягнення 4398250 грн та про стягнення 3847500 грн. податкового боргу.

Як зазначено у вироку злочини, за які засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вчинено за таких обставин.

ОСОБА_2, працюючи на посаді директора державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету України з Державного матеріального резерву України (далі ДП «Луцький КХП №2»), та ОСОБА_4, - на посаді заступника директора цього підприємства, будучи службовими особами, наділеними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили злочини за таких обставин.

У період із серпня 2004 року по грудень 2007 рік, на підставі договору відповідального зберігання матеріальних цінностей №ЮР-2зб/298-2004, від 05 квітня 2004 року, що був укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, в особі заступника Голови Комітету ОСОБА_6, і ДП «Луцький КХП №2», в особі заступника директора вказаного комбінату ОСОБА_4, на зазначене державне підприємство закладено всього пшениці 3 класу в кількості 33415,136 т (в тому числі: врожаю 2004 року - 5000 т, врожаю 2005 року - 2115,135 т, врожаю 2006 року - 1800 т, врожаю 2007 року - 24500 т) та всього пшениці 4 класу в кількості 39919,692 т (в тому числі: врожаю 2004 року - 7000 т, врожаю 2005 року - 3419,692 т, врожаю 2006 року - 1000 т, врожаю 2007 року - 28500 т).

У вересні 2009 року на підставі договору відповідального зберігання матеріальних цінностей №ЮР-2зб/356-2009, від 08 січня 2009 року, що був укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, в особі голови Комітету ОСОБА_7 і ДП «Луцький КХП №2», в особі директора вказаного комбінату ОСОБА_2, на вказаний комбінат було закладено пшениці 3 класу врожаю 2009 року в кількості 2000 т.

У період з липня 2007 року по жовтень 2009 року на підставі договорів складського зберігання зерна №С03/П/07/2 від 20 липня 2007 року, додаткової угоди до вказаного договору від 12 грудня 2007 року, №С03/Ж/07/9 від 14 листопада 2007 року, додаткових угод до вказаного договору від 12 грудня 2007 року, 01 жовтня 2008 року, 01 червня 2009 року, 06 червня 2009 року, 24 листопада 2009 року, 06 березня 2010 року, №1 від 04 червня 2008 року, додаткових договорів до зазначеного договору від 01 червня 2009 року, 06 червня 2009 року, 24 листопада 2009 року, 06 березня 2010року, №14, від 04 червня 2008року, додаткових договорів до зазначеного договору, від 01 червня 2009року, 06 червня 2009 року, 24 листопада 2009 року, 06 березня 2010 року, №63, від 02 березня 2009 року, додаткових договорів до вказаного договору, від 06 червня 2009 року, 24 листопада 2009 року, 06 березня 2010 року та №64, від 02 березня 2009 року і додаткових договорів до нього, від 06 березня 2009 року, 24 листопада 2009 року, 06 березня 2010 року, що укладені між Аграрним фондом України, в особі Генерального директора Аграрного фонду України ОСОБА_8 або його заступника ОСОБА_9 і ДП «Луцький КХП №2», в особі директора даного підприємства ОСОБА_2 або його заступника ОСОБА_4 на зазначене державне підприємство було закладено зерно Державного інтервенційного фонду, який формується Аграрним фондом України, (в тому числі із врахуванням переміщення зерна Аграрного фонду України з інших зернових складів), в загальній кількості 45208,171 т (врожаїв 2007 - 2009 років), в тому числі: пшениці 2А класу в кількості 483,816 т, пшениці 3А класу - 3318,314 т, пшениці 3 класу - 13950,215 т, пшениці 4 класу - 26635,242 т, пшениці 5 класу - 820,584 т і жита в загальній кількості 2889,197 т, у тому числі жита 1 класу - 120 т, жита 2 класу - 360,365 т і жита 3 класу - 2408,832 т.

04 березня 2008 року між ДП «Луцький КХП №2» в особі директора ОСОБА_2 та Аграрним фондом України, в особі генерального директора ОСОБА_10 був укладений договір на переробку зерна пшениці №21. У подальшому, до вказаного договору на переробку зерна були укладені додаткові договори №1 від 04 березня 2008 року, №1 від 27 травня 2008 року, №2 від 01 липня 2008 року, №3 від 01 вересня 2008 року, №4 від 21 жовтня 2008 року та №5 від 28 жовтня 2008 року, відповідно до умов яких визначались конкретні партії зерна, що відпускались у переробку.

ОСОБА_2 і ОСОБА_4, усвідомлювали покладений на них обов'язок, як керівників підприємства, здійснювати відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву як недоторканих і стратегічних запасів держави, здійснювати зберігання зерна та продуктів переробки зерна Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 знали про відсутність власних запасів зерна та продуктів переробки зерна на ДП «Луцький КХП №2», всупереч укладеним договорам, статтями 2, 12 Закону України «Про Державний матеріальний резерв» №51/97-ВР від 24 січня 1997 року , статтям , 9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877-IV від 24 червня 2004 року , ст. 24 ч.4, ст. 26 ч.2, ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» №37-IV від 04 липня 2002 року , статей , 9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877-IV від 24 червня 2004 року влітку 2006 року, влітку 2007 року та весною 2008 року вирішили без відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, а саме - без відповідних нарядів Держкомрезерву України про розбронювання зерна, а також без відповідних дозволів Аграрного фонду України, у тому числі на відвантаження продуктів переробки зерна, тобто явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, самовільно, під виглядом зерна, що є власністю ДП «Луцький КХП №2», переробляти зерно Держкомрезерву України та Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, що знаходилось на відповідальному зберіганні очолюваного ними підприємства, на борошно та інші продукти переробки (висівки, зерновідходи), з метою наступної їх реалізації суб'єктам господарювання Волинської та інших областей України і використання одержаних за дану продукцію коштів у господарській діяльності підприємства, а також реалізовувати борошно та зернові відходи Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України.

У період із серпня 2006 року по квітень 2010 року, повторно із липня 2010 року по квітень 2010 року, та відповідно із березня 2008 року по червень 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою, знаходячись на території ДП «Луцький КХП №2», що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, знаючи про відсутність власних запасів зерна, борошна та зернових відходів на ДП «Луцький КХП №2», з метою одержання додаткових обігових коштів для використання їх у господарській діяльності очолюваного ними підприємства, перевищуючи свої службові повноваження, діючи без додержання особливого порядку відпуску та реалізації матеріальних цінностей державного резерву, Аграрного фонду України без відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, а саме - відповідних нарядів Держкомрезерву України про розбронювання зерна, без відповідних дозволів Аграрного фонду України на переробку зерна та відвантаження продуктів переробки зерна Державного інтервенційного фонду, умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, неодноразово на оперативних нарадах працівників структурних підрозділів ДП «Луцький КХП №2» давали вказівки підпорядкованим їм працівникам - старшому майстру елеватора ОСОБА_11, старшому майстру млина ОСОБА_12, начальнику виробничо-технічної лабораторії ОСОБА_13, головному бухгалтеру ОСОБА_14 , бухгалтеру по зерну ОСОБА_15 та іншим особам відпускати в помол зерно Держкомрезерву України із елеватора на млин для наступної переробки у борошно, висівки та зерновідходи, а також на підготовку наказів про реалізацію борошна і зернових відходів Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, та їх реалізацію різним суб'єктам господарювання. Крім того, з метою приховання факту незаконного відпуску зерна Держкомрезерву України, Державного інтервенційного фонду в переробку, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 давали вказівки вищевказаним підпорядкованим особам не відображувати ці факти по документах складського та бухгалтерського обліку підприємства щодо зерна Держкомрезерву України, Аграрного фонду України, а обліковувати перероблене зерно, борошно та зернові відходи за рахунок нібито власного зерна ДП «Луцький КХП №2», в результаті чого, по документах складського та бухгалтерського обліку підприємства по запасах власного зерна утворювалось його від'ємне значення.

На виконання згаданих вище вказівок ОСОБА_2 і ОСОБА_4, підпорядковані останнім працівники державного підприємства, у період часу з серпня 2006 року по квітень 2010 року, в період часу з липня 2007 року по квітень 2010 року поряд із проведенням законної переробки зерна за відповідними нарядами Держкомрезерву України, дозволами Аграрного фонду України та зерна інших поклажодавців, проводили незаконний помол зерна Держкомрезерву України, що перебувало на відповідальному зберіганні ДП «Луцький КХП №2», тобто без відповідних нарядів вказаного Комітету на розбронювання. Кошти, одержані від реалізації борошна, виготовленого із зерна Держкомрезерву України, використовувались на потреби господарської діяльності ДП «Луцький КХП №2».

В період з березня 2008 року по червень 2010 року працівники державного підприємства за вказівками ОСОБА_2 і ОСОБА_4 поряд із проведенням законного відвантаження борошна, висівок та зернових відходів за відповідними дозволами Аграрного фонду України, провели незаконну реалізацію та відвантаження різним суб'єктам господарювання 686,320 т борошна вищого ґатунку, вартістю 1429673,19 грн, 792,800 т борошна 1 ґатунку, вартістю 1541385,54 грн, 27,750 т борошна 2 ґатунку, вартістю 46244,82 грн і 162,123 т зернових відходів, вартістю 16212,3 грн Аграрного фонду України, що перебувало на відповідальному зберіганні ДП «Луцький КХП №2», без відповідних дозволів вказаного фонду на відвантаження

Згідно акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Луцький КХП №2» №940-13/39 від 13 вересня 2010 року виявлено нестачу зерна Держкомрезерву України, з урахуванням природного убутку, в кількості 33693,948 т пшениці вартістю 45271992,58 грн, у тому числі: пшениці 3 класу 15004,143 т вартістю 20005016,55 грн (пшениці 3 класу урожаю 2006 року в кількості 0,324 т і пшениці 3 класу урожаю 2007 року в кількості 15003,819 т) та пшениці 4 класу - 18689,805 т вартістю 25266976,03 грн (пшениці 4 класу урожаю 2006 року в кількості 36,393 т і пшениці 4 класу урожаю 2007 року в кількості 18 653,412 т), внаслідок чого завдано збитків на загальну суму 45271992 грн 58 коп., що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Луцький КХП №2» №940-13/46 від 10 листопада 2010 року, на вказаному державному підприємстві було виявлено нестачу зерна Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, в кількості 30274,991 т пшениці, вартістю 32706456,43 грн, в тому числі: пшениці 3А класу, урожаю 2009 року - 3318,314 т, вартістю 4152637,42 грн, пшениці 3 класу, урожаю 2008 року - в кількості 1642,327 т, вартістю 1921341,93 грн, пшениці 4 класу - в кількості 24645,201 т (урожаю 2007 року - 747,124 т, урожаю 2008 року - 23898,077 т) та пшениці 5 класу, в кількості 669,149 т, вартістю 641894,56 грн (урожаю 2007 року - 72,458 т, урожаю 2008 року - 596,691 т).

Отже, ОСОБА_2, працюючи на посаді директора ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2», та ОСОБА_4, працюючи на посаді заступника директора цього ж підприємства, являючись службовими особами, діючи за попередньою змовою між собою, вчинили перевищення службових повноважень, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 81011964 грн 86 коп.

У вересні, жовтні та грудні 2009 року ОСОБА_2 одержав від невстановлених досудовим слідством службових осіб Держкомрезерву України, які діяли за попередньою змовою з генеральним директором ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_3, наділеного організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, явно злочинні усні розпорядження про документальне оформлення закладки до державного резерву пшениці 3 класу врожаю 2009 року в кількості 5000 т і жита 3 класу врожаю 2009 року в кількості 2000 т від ТзОВ «Конкорд Плюс» на ДП «Луцький КХП №2», хоча насправді ТзОВ «Конкорд Плюс» для зберігання на ДП «Луцький КХП №2» ніякого зерна не поставляло та між вказаними підприємствами договорів складського зберігання зерна не укладалось.

ОСОБА_2, прагнучи догодити невстановленим досудовим слідством службовим особам Держкомрезерву України, структурним підрозділом якого являється очолюване ним підприємство, тобто діючи в інших особистих інтересах і в інтересах третьої особи - ТзОВ «Конкорд Плюс» всупереч інтересам служби, дав згоду на вчинення зазначених дій і погодив їх із ОСОБА_4

08 вересня 2009 року, 16 вересня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 10 грудня 2009 року ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні ДП «Луцький КХП №2», на виконання явно злочинних усних розпоряджень невстановлених досудовим слідством службових осіб Держкомрезерву України, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи, в інших особистих інтересах, в порушення вимог статей 26 , 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» №37-IV від 04 липня 2002 року та пунктів 1.8, 1.9, 1.11, 4.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства Аграрної політики України №198 від 27 червня 2003 року , через ОСОБА_4, дав незаконну вказівку бухгалтерам ОСОБА_16 і ОСОБА_15 на складання завідомо неправдивих документів - чотирьох простих складських свідоцтв на зерно на пред'явника АА 053098 №239 від 09 вересня 2009 року, АА 053100 №241 від 17 вересня 2009 року, АА 040036 №247 від 14 жовтня 2009 року та АА №040048 №251 від 11 грудня 2009 року, що являються офіційними документами, відповідно до яких ДП «Луцький КХП №2» нібито прийняв на зберігання від ТзОВ «Конкорд Плюс» пшеницю 3 класу врожаю 2009 року в кількості 5000 т і жито 3 класу врожаю 2009 року, в кількості 2000 т, хоча насправді ТзОВ «Конкорд Плюс» на зберігання на ДП «Луцький КХП №2» зерна не поставляло та договорів складського зберігання з названим підприємством не укладало.

На виконання вказівок директора ОСОБА_2 і його заступника ОСОБА_4 бухгалтери ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_16 і ОСОБА_15, які не були обізнані про їх злочинні наміри та про те, що ТзОВ «Конкорд Плюс» не зберігає зерна на ДП «Луцький КХП №2», заповнили указані бланки чотирьох простих складських свідоцтв на зерно на пред'явника.

08 вересня 2009 року та 10 грудня 2009 року директор ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_2, за попередньою змовою зі своїм заступником ОСОБА_4, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах дав незаконну вказівку бухгалтерам ОСОБА_16 і ОСОБА_15 на складання завідомо неправдивих документів - двох приймальних актів форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року та №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, що являються офіційними документами, відповідно до яких ДП «Луцький КХП №2» від ТзОВ «Конкорд Плюс» прийняв до державного резерву на відповідальне зберігання пшеницю 3 класу урожаю 2009 року в кількості 1000 т і жито 3 класу урожаю 2009 року в кількості 2000 т, хоча насправді на той час ТзОВ «Конкорд Плюс» ніякого зерна для закладення до державного резерву і для зберігання його на ДП «Луцький КХП №2» не поставляло та не укладало з Держкомрезервом України ніяких контрактів про продаж зерна. ОСОБА_16 і ОСОБА_15, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 і ОСОБА_4 склали указані приймальні акти.

08 вересня 2009 року, 16 вересня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 10 грудня 2009 року в приміщенні ДП «Луцький КХП №2» зазначені документи, а саме: прості складські свідоцтва на зерно на пред'явника АА 053098 №239 від 09 вересня 2009 року, АА 040036 №247 від 14 жовтня 2009 року, АА №040048 №251 від 11 грудня 2009року, приймальні акти форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року і №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, із внесеною до них неправдивою інформацією, були підписані заступником директора ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_4, а просте складське свідоцтво на зерно на пред'явника АА 053100 №241 від 17 вересня 2009 року - директором ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_2, а також засвідчені ними відтисками гербової печатки даного державного підприємства.

09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року за вказівкою ОСОБА_2 і ОСОБА_4, бухгалтери ДП «Луцький КХП № 2» ОСОБА_16 і ОСОБА_15 завезли вищевказані підроблені документи в м. Київ на ДП «Укрресурси», розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 4, яке виступало брокером під час закупки зерна Держкомрезервом України, де зазначені вище прості складські свідоцтва на зерно на пред'явника, за вказівкою невстановлених досудовим слідством осіб Держкомрезерву України, були передані на Аграрну біржу та використані генеральним директором ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_3 при укладенні контрактів на закладку зерна до державного резерву.

Генеральний директор ТзОВ «Конкорд Плюс» ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем , діючи з корисливих мотивів із метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, достовірно знаючи, що прості складські свідоцтва на зерно на пред'явника містять недостовірну інформацію, надав для брокерів Аграрної біржі ОСОБА_17 і ОСОБА_18 вказані підроблені документи та на підставі них уклав із цими брокерами договори-доручення про представництво ТзОВ «Конкорд Плюс»на Аграрній біржі під час продажі зерна Держкомрезерву України.

На підставі фіктивних документів - вищевказаних простих складських свідоцтв на зерно на пред'явника, відповідно до яких на ДП «Луцький КХП №2» нібито зберігалось зерно ТзОВ «Конкорд Плюс» у зазначеній кількості, між названим товариством в особі брокерів ОСОБА_17, ОСОБА_19 і ОСОБА_18 - та Держкомрезервом України в особі брокера - працівника ДП «Укрресурси» ОСОБА_20, 09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року було укладено контракти відповідно за №№2131 АБ, 2149 АБ, 2238 АБ та 2379 АБ, згідно з якими продавець - ТзОВ «Конкорд Плюс» зобов'язувалось поставити до державного резерву (ДП «Луцький КХП №2») зерно урожаю 2009 року, зокрема, 1000 т пшениці 3 класу, вартістю 1251430 грн, 1000 т пшениці 3 класу, вартістю 1251430 грн, 3000 т пшениці 3 класу, вартістю 3754290 грн та 2000 т жита 3 класу, вартістю 1765080 грн.

09 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 11 грудня 2009 року, в м. Києві, за вказівками директора ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_2 і його заступника ОСОБА_4, бухгалтери ОСОБА_16 і ОСОБА_15 повністю заповнили приймальні акти форми Р-16 №1 (034208) від 09 вересня 2009 року та №8 (034212) від 11 грудня 2009 року, внісши в них, на підставі вищевказаних контрактів, відомості про вартість зерна, а також бухгалтер ОСОБА_16 повністю заповнила ще два приймальних акти форми Р-16 №1 (042641) від 17 вересня 2009 року, №2 (042666) від 15 жовтня 2009 року, бланки яких вона 17 вересня 2009 року та 15 жовтня 2009 року безпосередньо одержала в ДП «Укрресурси».

При цьому, у приймальні акти форми Р-16 №1 (042641) від 17 вересня 2009 року, №2 (042666) від 15 жовтня 2009 року ОСОБА_16 , яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , та про те, що ТзОВ «Конкорд Плюс» не поставляло ніякого зерна для закладення до державного резерву на ДП «Луцький КХП №2», на виконання вказівок ОСОБА_4, які нею надавались в телефонному режимі, внесла завідомо неправдиву, для ОСОБА_2 і ОСОБА_4, інформацію про те, що ДП «Луцький КХП №2» від ТзОВ «Конкорд Плюс» нібито прийняв до державного резерву на відповідальне зберігання пшеницю 3 класу урожаю 2009 року в кількості 4000 т, а також за вказівкою ОСОБА_4, від її імені, підписала зазначені приймальні акти та засвідчила їх відтисками гербової печатки ДП «Луцький КХП №2».

Таким чином, зазначеними вище приймальними актами було документально підтверджено факт нібито прийняття ДП «Луцький КХП №2» на відповідальне зберігання до державного резерву від ТзОВ «Конкорд Плюс» зерна врожаю 2009 року, а саме пшениці 3 класу, в кількості 5000 тонн та жита 3 класу, в кількості 2000 т, загальною вартістю 8022230 грн.

Ці приймальні акти форми Р-16 за вказівками ОСОБА_2 і ОСОБА_4 бухгалтерами ОСОБА_16 і ОСОБА_15 були передані у Держкомрезерв України і на підставі них, а також рахунків-фактур і податкових накладних, наданих ОСОБА_3 у Держкомрезерв України, з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок ТзОВ «Конкорд Плюс» №26007185777, відкритий в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, було безпідставно перераховано грошові кошти в загальній сумі 8022230 грн.

ОСОБА_4, будучи заступником керівника підприємства, яке здійснює господарську діяльність, пов'язану із закупівлею та зберіганням зерна, переслідуючи мету ухилитися від сплати податків, що підлягали перерахуванню до бюджету, обравши для цього спосіб завищення валових витрат і податкового кредиту, для реалізації своїх злочинних намірів, за попередньою змовою із директором ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_2 і невстановленими особами, спільно з останніми склали завідомо неправдиві документи про укладення та виконання договорів купівлі-продажу зерна між ДП «Луцький КХП №2»та приватним підприємством «АМТ» (далі - ПП «АМТ») (код ЄДРПОУ 30970398, юридична адреса: м. Київ, вул. Щорса, 29).

Насправді ПП «AMT» зерна для державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» не постачало, людських та матеріальних ресурсів для поставок зерна не мало, засобами для заготівлі, придбання, зберігання, транспортування зерна не володіло, а документи про постачання зерна зазначеним суб'єктом господарювання в адресу ДП «Луцький КХП №2» носили для обох сторін завідомо безтоварний характер.

При цьому ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_2 підписала договори №22-К від 06 липня 2009 року, №30-КА, від 11 серпня 2009 року, №36-КА, від 02 вересня 2009 року про придбання ДП «Луцький КХП №2» у ПП «AMT» відповідно пшениці 3 класу у кількості 2880 т, на загальну суму 3600000 грн, пшениці 3 класу, в кількості 4320 т на суму 5400000 грн, пшениці 3 класу в кількості 1008 тонн на суму 1260000 грн. Також ОСОБА_4 підписала складені невстановленою особою видаткову накладні №_310716 від 31 липня 2009 року, №280806, від 28 серпня 2009 року, № 300903, від 30.09.2009року, проставивши в графі «Отримав(ла)» цих накладних свій підпис від імені ДП «Луцький КХП №2» та завірила свій підпис відтиском гербової печатки цього підприємства. Згідно з цими видатковими накладними ДП «Луцький КХП №2» в особі ОСОБА_4, документально отримало від ПП «AMT» відповідно пшеницю 3 класу, в кількості 2880 т, пшеницю 3 класу в кількості 4320 т, пшеницю 3 класу в кількості 1008 т.

Невстановленою особою було складено та надано на адресу ДП «Луцький КХП №2» податкові накладні №310716 від 31 липня 2009 року на суму 3600000 грн., в тому числі ПДВ - 600000 грн, №280806, від 28 серпня 2009 року, на загальну суму 5400000 грн, в т.ч. ПДВ - 900 000 грн, №300915 від 30 вересня 2009 року на загальну суму 1260000 грн., в т.ч. ПДВ - 210000 грн., які мали засвідчувати факт відвантаження зерна ПП «AMT» на адресу ДП «Луцький КХП №2».

Усвідомлюючи неправдивість зазначених вище документів про придбання зерна у ПП «AMT», передбачаючи, що проведення в обліку ДП «Луцький КХП №2» цих документів призведе до заниження об'єктів оподаткування товариства, та, бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_4 надали вказані завідомо неправдиві документи головному бухгалтеру ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_14 та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_22, яким не було відомо про злочинність дій ОСОБА_2 і ОСОБА_4, для їх проведення по бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Ці дії призвели до того, що зазначені в підроблених документах суми вартості, з податком на додану вартість, товарів, нібито придбаних ДП «Луцький КХП №2» у ПП «AMT», в порушення вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03. квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, вимоги п.4.1 ст.. п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2 ст., п.п.8.7.1 п.8.7 ст., п.п.11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року, №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), були незаконно віднесені до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік та до складу податкового кредиту із ПДВ ДП «Луцький КХП №2» у податкових деклараціях підприємства за липень, серпень, вересень 2009 року, які в електронній формі були подані до Луцької ОДПІ, в результаті чого були занижені суми податку на прибуток та податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету цим підприємством.

Відображення в обліку ДП «Луцький КХП №2» операцій з придбання товарів у ПП «АМТ» призвело до заниження податку на прибуток підприємств в другому півріччі 2009 року в сумі 2137500 грн та заниження податку на додану вартість за липень-вересень 2009 року на загальну суму 1710000 грн., внаслідок чого у період з 01 липня 2009 року по 01 червня 2010 року не було сплачено до державного бюджету податків на загальну суму 3847500 грн.

Крім цього, усвідомлюючи, що в результаті вчинених дій документи податкової звітності ДП «Луцький КХП №2» за вказані звітні періоди, складені головним бухгалтером підприємства ОСОБА_14 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_22, яким не було відомо про злочинні дії ОСОБА_2 і ОСОБА_4, внаслідок відображення в бухгалтерському і податковому обліку ряду витратних господарських операцій з ПП «АМТ», які не мали місця в дійсності, містять неправдиві дані про витрати, податковий кредит і об'єкти оподаткування підприємства, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 завірив своїм електронним підписом ці документи податкової звітності, тим самим внісши завідомо неправдиві відомості в наступні офіційні документи ДП «Луцький КХП №2», які в період із липня по грудень 2009 року були подані до Луцької ОДПІ, а саме: податкові декларацію з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2009 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень 2009 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року; додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 3 квартали 2009 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2009 рік.

ОСОБА_2, переслідуючи мету ухилитися від сплати податків, що підлягали перерахуванню до бюджету очолюваним ним підприємством, обравши для цього спосіб завищення валових витрат та податкового кредиту, для реалізації своїх злочинних намірів, у співучасті, за попередньою змовою, із заступником директора ОСОБА_4 і невстановленими особами, спільно з останніми склали завідомо неправдиві документи про укладення та виконання договорів купівлі-продажу зерна між ДП «Луцький КХП №2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Екохол» (далі - ТОВ «Фірма «Екохол») (код за ЄДРПОУ 36678313, юридична та фактична адреса: м. Київ. АДРЕСА_1).

Насправді ТОВ «Фірма «Екохол» зерна для ДП «Луцький КХП №2» не постачало, людських та матеріальних ресурсів для поставок зерна не мало, засобами для заготівлі, придбання, зберігання, транспортування зерна не володіло, а документи про постачання зерна зазначеним суб'єктами господарювання в адресу ДП «Луцький КХП №2» носили для обох сторін завідомо безтоварний характер.

З відома ОСОБА_2 і за попередньою змовою з останнім, заступник директора ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_4 підписала договори №40-Ка від 06 жовтня 2009 року, №41-Ка від 03 листопада 2009 року, №43-К від 02 грудня 2009 року про придбання ДП «Луцький КХП №2» ТОВ «Фірма «Екохол» пшениці 3 класу групи А в кількості 1200 т на суму 1500000 грн, пшениці 3 класу групи А у кількості 1980 т на загальну суму 2475000 грн, пшениці 3 класу групи А в кількості 4704 т на суму 5880000 грн.

У відповідності із зазначеними договорами, невстановленою особою було складено видаткові накладні №221 від 30 жовтня 2009 року, №490 від 30 листопада 2009 року, №760 від 30 грудня 2009 року, а також проставлено підпис від ДП «Луцький КХП №2» в графі «Отримав(ла)» даної накладної та завірено такий підпис відтиском гербової печатки ДП «Луцький КХП №2». Згідно з цими видатковими накладними ДП «Луцький КХП №2» документально отримало від ТОВ «Фірма «Екохол» пшеницю 3 класу групи А в кількості 1200 т, пшеницю 3 класу групи А в кількості 1980 т, пшеницю 3 класу групи А в кількості 4704 т.

Невстановленою особою було складено та надано на адресу ДП «Луцький КХП №2» і податкові накладні №221 від 30 жовтня 2009 року на загальну суму 1500000 грн., в т.ч. ПДВ - 250000 грн., №490 від 30 листопада 2009 року на загальну суму 2475000 грн., в тому числі ПДВ - 412500 грн, №760 від 30 грудня 2009 року на загальну суму 5880000 грн., в т.ч. ПДВ - 980000 грн, виписані ТОВ «Фірма «Екохол», які мали нібито засвідчувати факт відвантаження зерна цим товариством на адресу ДП «Луцький КХП №2».

У листопаді 2009 року за попередньою змовою ОСОБА_2 із ОСОБА_4 остання підписала складену невстановленою особою видаткові накладні №250 від 02 листопада 2009 року на загальну суму 1750000 грн, в т.ч. ПДВ - 291666 грн 67 коп., №370 від 16 листопада 2009 року на загальну суму 1175000 грн., в т.ч. ПДВ - 195833,33 грн, проставивши в графі «Отримав(ла)» даної накладної свій підпис від імені ДП «Луцький КХП №2» та завірила свій підпис на ній відтиском гербової печатки цього підприємства. Відповідно до цієї накладної ДП «Луцький КХП №2» документально отримало від ТОВ «Фірма «Екохол» пшеницю 3-го класу групи А в кількості 1400 т, пшеницю 3 класу групи А в кількості 940 т.

У відповідності до вищезазначених видаткових накладних, невстановленою особою було складено та надано на адресу ДП «Луцький КХП №2» податкові накладні №250 від 02 листопада 2009 року на загальну суму 1750000 грн., в т.ч. ПДВ - 291666,67 грн., №370 від 16 листопада 2009 року на загальну суму 1175000 грн, в т.ч. ПДВ - 195833,33 грн, виписані ТОВ «Фірма «Екохол», які мали нібито засвідчувати факт відвантаження зерна ТОВ «Фірма «Екохол» на адресу ДП «Луцький КХП №2».

Усвідомлюючи неправдивість зазначених вище документів про придбання зерна у ТОВ «Фірма «Екохол», передбачаючи, що проведення в обліку ДП «Луцький КХП №2» цих документів призведе до заниження об'єктів оподаткування, та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 надали вказані завідомо неправдиві документи головному бухгалтеру ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_14 та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_22, яким не було відомо про злочинність дій ОСОБА_2 і ОСОБА_4, для їх проведення по бухгалтерському та податковому обліках підприємства. Також ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_4 надали на адресу бухгалтерії ДП «Луцький КХП №2» складські довідки, оформлені невстановленими особами від імені ТОВ «Фірма «Екохол», відповідно до яких документально придбане ДП «Луцький КХП №2» у ТОВ «Фірма «Екохол» зерно зберігалось на складах останнього, а в травні 2010 року ОСОБА_2 такі складські довідки особисто забрав з бухгалтерії підприємства.

Ці дії ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_4 призвели до того, що зазначені в підроблених документах суми вартості, з податком на додану вартість, товарів, нібито придбаних ДП «Луцький КХП №2» у ТОВ «Фірма «Екохол», в порушення вимог п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.5.1 .п.7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року , із змінами та доповненнями, вимог п.п. 5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.. п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами та доповненнями), були незаконно віднесені до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2009 рік та за перше півріччя 2010 року, а суми податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Фірма «Екохол», були включені до податкового кредиту ДП «Луцький КХП №2» з ПДВ та відображені у податкових деклараціях підприємства за жовтень, листопад, грудень 2009 року, які в електронній формі були подані до Луцької ОДПІ, в результаті чого були занижені суми податку на прибуток та податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету цим підприємством.

Таким чином, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_4, будучи службовими особами ДП «Луцький КХП №2» в період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року, вчинили діяння, внаслідок яких ДП «Луцький КХП №2» не було сплачено до державного бюджету: податку на додану вартість на суму 1735750 грн, податку на прибуток підприємства на суму 2662500 грн, тобто до бюджету фактично не надійшло податків на загальну суму 4398250 грн.

Крім цього, усвідомлюючи, що в результаті вчинених ними дій документи податкової звітності ДП «Луцький КХП №2», за вказані звітні періоди, складені головним бухгалтером підприємства ОСОБА_14 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_22, яким не було відомо про злочинні дії ОСОБА_2 і ОСОБА_4, внаслідок відображення в бухгалтерському і податковому обліку ряду витратних господарських операцій, які не мали місця в дійсності, містять неправдиві дані про витрати, податковий кредит і об'єкти оподаткування підприємства, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, як керівник підприємства завірив своїм електронним підписом ці документи податкової звітності, тим самим внісши завідомо неправдиві відомості в наступні офіційні документи ДП «Луцький КХП №2», які за період із жовтня 2009 року по червень 2010 року були подані до Луцької ОДПІ, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень, листопад, грудень 2009 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2009 рік, декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за півріччя 2010 року.

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 знаючи, що ПП «АМТ» зерна для ДП «Луцький КХП №2» не постачало, а документи, про постачання зерна зазначеним суб'єктом господарювання в адресу ДП «Луцький КХП №2», носили для них завідомо безтоварний характер, діючи за попередньою змовою разом із невстановленими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили заволодіння майном державного підприємства у великих розмірах.

14 вересня 2009 року, 09 жовтня 2009 року, 14 жовтня 2009 року, 17 грудня 2009 року, 18 грудня 2009 року за вказівкою ОСОБА_2 і за попередньою змовою з останнім, заступник директора ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_4 надала письмову вказівку бухгалтеру ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_16 (проставивши відповідні записи в робочому зошиті, який вівся ОСОБА_16, щодо фактів перерахувань грошових коштів підприємства) про перерахування грошових коштів державного підприємства відповідно в сумі 54000 грн, 40000 грн, 41000 грн, 20000 грн, 20000 грн із банківського рахунку №26002055473060, відкритого у Волинському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», на банківський рахунок ПП «АМТ». Після цього, бухгалтер ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_16, якій нічого не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а також про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій між ДП «Луцький КХП №2» та ПП «АМТ», використовуючи систему електронних платежів, та, маючи в силу своїх функціональних обов'язків доступ на своєму комп'ютері до електронних ключів щодо управління рахунком ДП «Луцький КХП №2» №26002055473060, відкритим у Волинському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», здійснила електронні платежі на загальну суму 175000 грн на банківський рахунок ПП «АМТ» №2600601024234, відкритий у Київській філії ПАТ «КРЕДОБАНК» відповідно до платіжних доручень №2543 від 14 вересня 2009 року, №2753 від 09 жовтня 2009 року, №2792 від 14 жовтня 2009 року, №3216 від 17 грудня 2009 року, №3220 від 18 грудня 2009 року.

ОСОБА_2, знаючи, що у період із серпня 2006 року по листопад-грудень 2009 року за його вказівками та вказівками його заступника ОСОБА_4 незаконно відпускалось на млин для переробки зерно Держкомрезерву України та Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, з метою приховання по документообігу частини нестачі зерна, яка виникла внаслідок згаданих вище незаконних дій у листопаді - грудні 2009 року за невстановлених досудовим слідством обставин умисно склав три договори складського зберігання зерна: №123-з від 15 квітня 2009 року, №249-з від 12 серпня 2009 року та №267-ж від 19 листопада 2009 року, нібито укладених між ДП «Луцький КХП №2» і ПП «Ладижинський Амур» (Вінницька область, м.Ладижин), які засвідчив своїми підписами та відтисками гербової печатки ДП «Луцький КХП №2», та три складські довідки: №1 від 15 квітня 2009 року, №2 від 12 серпня 2009 року та №3 від 19 листопада 2010 року від імені ПП «Ладижинський Амур», в котрі вніс завідомо неправдиві відомості, які не відповідали дійсності, про те, що ПП «Ладижинський Амур» зобов'язувалось прийняти від ДП «Луцький КХП №2» зерно пшениці в загальній кількості 57000 т на строк до вимоги поклажодавця про відвантаження, а також про те, що ПП «Ладижинський Амур» фактично прийняло від ДП «Луцький КХП №2» 15 квітня 2009 року - 13000 т пшениці 3 класу та 17 т пшениці 4 класу, 12 серпня 2009 року - 3000 т пшениці 2А класу та 7000 т пшениці 3А класу, 19 листопада 2010 року - 2000 т жита.

У той же період часу ОСОБА_2 надав вказані підроблені документи начальнику юридичного відділу очолюваного ним державного підприємства ОСОБА_23 і юристконсульту ОСОБА_24, які за його вказівкою внесли записи про укладення вказаних договорів складського зберігання в книгу реєстрації загальних договорів ДП «Луцький КХП №2».

В період із 12 квітня 2010 року по 13 травня 2010 року під час проведення на ДП «Луцький КХП №2» Контрольно-ревізійним управлінням у Волинській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Луцький КХП №2» за період із 01 жовтня 2008 року по 01 квітня 2010 року при виявленні ревізорами нестачі зерна Держкомрезерву України та Державного інтервенційного фонду, належного Аграрному фонду України, ОСОБА_2 із метою уникнення відповідальності, надав ревізорам вище зазначені три договори складського зберігання та три складські довідки, які містили завідомо неправдиві дані про укладання договорів складського зберігання зерна, збереження зерна та проведення розрахунків між ПП «Ладижинський Амур» та ДП «Луцький КХП №2».

ОСОБА_4, перебуваючи на посаді заступника директора ДП «Луцький КХП №2», зловживаючи своїм службовим становищем при здійсненні керівництва діяльністю підприємства, умисно в інтересах третіх осіб - ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» використала своє службове становище всупереч інтересам підприємства, а саме, завідомо знаючи, що ДП «Луцький КХП №2» не укладало з ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» договорів на придбання лєнт-норійних БКНЛ-65-2/5 та ТК-200-2/5 на загальну суму 125000 грн і така продукція на ДП «Луцький КХП №2» не поставлялась, підписала завідомо неправдиві видаткові накладні №301009 від 30 жовтня 2009 року, та №031105 від 03 листопада 2010 року на отримання від ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» лєнт-норійних БКНЛ-65-2/5 та ТК-200-2/5 на загальну суму 125000 грн, які передала в бухгалтерію підприємства для постановлених цієї продукції на облік.

Внаслідок цих дій ОСОБА_4 відбулося безпідставне перерахування коштів в сумі 125000 грн на рахунок ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» за нібито поставлену продукцію.

Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем, ОСОБА_4 з метою приховати вчинений злочин, в січні 2010 року організувала, шляхом надання вказівки провідному інженеру підприємства ОСОБА_25 про внесення останнім до офіційних документів - актів списання матеріалів, відпущених для потреб та ремонтних робіт цехів та дільниць комбінату, неправдивих відомостей про списання лєнт-норійних БКНЛ-65-2/5 та ТК- 200-2/5 на витрати підприємства при проведенні реконструкції елеватора, які власноручно затвердила.

ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно в інтересах ТзОВ «Прайм-Дівелопмент», завідомо знаючи, що ДП «Луцький КХП №2» не укладало з ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» договорів про надання інформаційних послуг, завізувала рахунок б/н від 02 лютого 2010 року, та на підставі внесеної нею письмової вказівки в зошит про перерахування коштів за 02 лютого 2010 року, відбулося перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» в сумі 60000 грн.

Досудовим слідством ОСОБА_2 і ОСОБА_4 обвинувачувалися у тому вони за попередньою змовою між собою та невстановленими досудовим слідством особами, кошти в сумі 175000 грн., які протягом вересня-грудня 2009 року були перераховані ДП «Луцький КХП №2» на адресу ПП «АМТ» по безтоварним операціям, у подальшому невстановленими особами за попередньою змовою були перераховані на адресу приватного підприємства «Сілк» (код ЄДРПОУ 31161657, юридична адреса: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, буд. 59) як оплату за скетч-карти, чим було вчинено фінансову операцію з викраденими коштами та приховано їх місцезнаходження, тобто легалізовано ці грошові кошти.

Виправдовуючи ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, суд указав, що встановлені фактичні обставини, були способом заволодіння коштами у сумі 175000 грн, а не їх легалізацією.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2 стверджує, що він не був ініціатором злочинів, за які він засуджений, оскільки ОСОБА_4 самостійно могла виконувати вказівки та розпорядження Держкомрезерву України та надавати відповідні вказівки підлеглим їй працівникам щодо вчинення дій, які потягли заподіяння шкоди державі та підприємству. Зазначає, що не був знайомий з ОСОБА_3 до початку провадження досудового розслідування кримінальної справи. Посилається на те, що неправильне врахування його ролі у вчиненні злочину потягло призначення йому суворого покарання. Вказує, що при призначенні йому покарання не було повною мірою враховані дані про його особу, зокрема, ті обставини, що він був працевлаштований, одружений, виховував п'ятьох дітей, позитивно характеризувався, мав звання заслуженого працівника промисловості, страждає на певні захворювання. У змінах до касаційної скарги, наведені аналогічні доводи. У скарзі і змінах до неї просить, ураховуючи зазначені обставини та його щире каяття, змінити судові рішення щодо нього, звільнивши від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування свої вимог прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції при постановленні судового рішення і визнанні безпідставною апеляції прокурора у частині невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особу внаслідок м'якості, не було враховано наступних обставин. Так, при призначенні ОСОБА_3 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, місцевим судом не було враховано тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину та наслідків його злочинних дій, які спричинили заподіяння матеріальної шкоди на суму 8000000 грн, безпідставно враховано як пом'якшуючі покарання обставини - хворобу засудженого та наявність у нього матері похилого віку. Також указує на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 вчинив злочини в результаті яких заподіяно матеріальні збитки на загальну суму понад 81000000 грн і немотивовано ураховано як обставини, що пом'якшують покарання те, що засуджений тяжко хворіє, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався, є особою пенсійного віку. Зазначає про безпідставність застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання, яка засуджена за злочини в результаті вчинення яких заподіяно матеріальну шкоду на суму понад 81000000 грн.

- захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу щодо останнього провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України. Стверджує, що вирок щодо ОСОБА_3 ґрунтується на припущеннях, а суд апеляційної інстанції, розглянувши справу формально, не перевірив доводи сторони захисту щодо незаконності засудження ОСОБА_3 Зазначає, що ОСОБА_3 як директор ТзОВ «Конкорд Плюс» вчиняв лише законні дії в межах наданих йому повноважень і він не був знайомий з посадовими особами Держкомрезерву України та ДП «Луцький КХП №2», з огляду на що, не міг вчиняти з ними злочини за попередньою змовою. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували незаконність укладених біржових контрактів щодо продажу ТзОВ «Конкорд Плюс» Держкомрезерву України зерна і обізнаність ОСОБА_3 у злочинності дій службових осіб ДП «Луцький КХП №2» та те, що ОСОБА_3 безпосередньо заволодів коштами у сумі 8022230 грн. Наголошує на неповноті та необ'єктивності розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій і порушенні права ОСОБА_3 на захист у зв'язку обмеженням його можливостей захищатися від неконкретного обвинувачення, а також на невідповідності вироку вимогам ст. 334 КПК України 1960 року, а ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд, захисника, який підтримав касаційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

У касаційних скаргах не заперечується законність та обґрунтованість виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України, у тому числі на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України 1960 року, та правильність закриття провадження у справі щодо цих осіб за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України у зв'язку з декриміналізацією їх дій на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» № 746-VІІ від 21 лютого 2014 року.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Так, апеляційний суд розглянув справу щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 формально та постановив ухвалу, зміст якої не відповідає вимогам ст.377 КПК України 1960 року.

Зокрема, статтею 377 КПК України 1960 року передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляції і на них дана вичерпна відповідь, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, а при скасуванні чи зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушені та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Суд апеляційної інстанції ці вимоги закону не виконав.

Так, як убачається з матеріалів кримінальної справи не погоджуючись з постановленим вироком на нього були подані апеляції цивільним позивачем Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, захисником ОСОБА_2 ОСОБА_26, захисником ОСОБА_4 ОСОБА_27, захисником ОСОБА_3 ОСОБА_1, а також прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Цивільний позивач наголошував на тому, що місцевий суд, відмовляючи у задоволенні цивільного позову, заявленого Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, не звернув уваги на те, що саме ОСОБА_2 і ОСОБА_4 мають відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану вчиненням злочину, як особи, які її спричинили.

Прокурор у апеляції і доповненні до неї посилався на м'якість призначеного засудженим покарання, неправильне застосування кримінального закону при призначенні засудженим покарання за ст. 366 КК України, та засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України.

При цьому в апеляціях захисники ОСОБА_26, ОСОБА_1, ОСОБА_27 указували на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, незаконність засудження ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, неправильне застосування кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог були наведені відповідні мотивовані доводи з посиланням на конкретні докази, які, на думку осіб, які подали апеляційні скарги, спростовували висновок суду про винуватість у вчиненні злочинів, за які ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було засуджено.

Залишаючи апеляції захисників без задоволення, апеляційний суд із посиланням на відповідні докази не спростував твердження захисників про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 як службові особи державного підприємства не мали умислу на ухилення від сплати податків, відображуючи в установленому законом порядку операції з придбання зерна, зокрема в ТОВ «Фірма «Екохол», з урахуванням чого, на їх думку, в діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням встановленої судової практики належним чином не спростував також твердження захисників про конкуренцію норм кримінального закону і помилковість кваліфікації за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України і за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України дій ОСОБА_4 і ОСОБА_2, які зловживаючи своїм службовим становищем, надали незаконні вказівки про внесення підпорядкованими їм працівниками завідомо неправдивих відомостей про постачання ТзОВ «Конкорд Плюс» зерна до ДП «Луцький КХП №2», що і було ними зроблено, внаслідок чого були спричинені тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Окрім того, не було наведено в ухвалі, перевірено та спростовано посилання захисника ОСОБА_27 на те, що ОСОБА_4 діяла в межах крайньої необхідності, виконуючи незаконні вказівки невстановлених досудовим слідством службових осіб Держкомрезерву щодо документального оформлення постачання ТзОВ «Конкорд Плюс» зерна до ДП «Луцький КХП №2».

Не були належним чином перевірені і посилання в апеляціях на те, що на час винесення вироку змінилася диспозиція ст. 364 КК України, за якою було засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а вони не обвинувачувалися у зловживанні службовим становищем із метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Апеляційний суд, не уточнивши редакцію ст. 364 КК України, усупереч ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України помилково погодився з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за ст. 364 КК України у редакції, чинній на час постановлення вироку, оскільки цим було погіршено становище засуджених.

З цих же підстав суду належало перевірити правильність кваліфікації дій засуджених за ст. 366 КК України у редакції, чинній на час постановлення вироку.

Також апеляційний суд не надав відповіді на доводи апеляції щодо незаконності засудження ОСОБА_4 за епізодом зловживання своїм службовим становищем і внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей в інтересах ТзОВ «Прайм-Дівелопмент», внаслідок чого ДП «Луцький КХП №2» завдано збитків на суму 185000 грн., формально зазначивши в ухвалі, що це обвинувачення знайшло своє повне підтвердження у судовому засіданні.

Одночасно не було перевірено належним чином твердження захисника ОСОБА_27 щодо незаконності засудження ОСОБА_4 за частинами 2, 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України як виконавця злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, (за епізодом підписання нею завідомо неправдивих накладних №301009 від 30 жовтня 2009 року та №031105 від 03 листопада 2010 року, в які були внесені відомості щодо поставки ТзОВ «Прайм-Дівелопмент» лєнт-норійних на загальну суму 125000 грн) і організатора злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, (за епізодом надання вказівки провідному інженеру ДП «Луцький КХП №2» ОСОБА_25 (щодо нього було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України) на внесення ним до актів списання матеріалів, відпущених для потреб та ремонтних робіт цехів та дільниць комбінату завідомо неправдивих відомостей про списання лєнт-норійних на витрати підприємства). У цьому випадку суду, окрім вищезазначеного, належало перевірити наявності конкуренції норм кримінального закону.

При цьому апеляційним судом ретельно не було перевірено правильності призначеного засудженим покарання місцевим судом.

Так, суд у вироку вказав, що до обставин, які обтяжують покарання, суд відносить те, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вчинили за попередньою змовою групою осіб. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що усупереч ч. 4 ст. 67 КК України, місцевий суд урахував як обтяжуючу покарання обставину ознаку злочину, що впливає на його кваліфікацію.

Також, засудивши ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, і ОСОБА_2, - ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, місцевий суд призначив за певні злочини основне покарання у виді позбавлення волі, а за інші - у виді штрафу. Після цього, суд, застосувавши ст. 49 КК України, звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_2 - за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Проте, призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, суд хоча і вказав про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, фактично застосував принцип часткового складання основних видів покарань, оскільки призначив засудженим до відбування основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і штрафу у розмірі 340000 грн, які постановив виконувати самостійно. При цьому в мотивувальній частині вироку, місцевий суд належним чином обґрунтував свій висновок про необхідність застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим з огляду на дані про засуджених і наявність встановлених пом'якшуючих покарання обставин.

Окрім того, призначивши ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК України обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд не призначив це покарання за сукупністю злочинів, на що не звернув уваги апеляційний суд.

Суд апеляційної інстанції також не перевірив законності вирішення місцевим судом цивільних позовів по справі, зокрема обґрунтованості стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої внаслідок перевищення ними своїх службових повноважень, тобто в тій частині, в якій кримінальна справа щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_4 закрита відповідно до ч.1 ст. 5 КК України , ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

Так само суд апеляційної інстанції не перевірив правильність стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 судових витрат по справі, які покладаються на засуджених, із огляду на те, що частина з цих сум була витрачена на дослідження речових доказів у кримінальній справі провадження у якій закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2, ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України . Це також призвело до неправильного визначення суми, яка підлягала стягненню з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат.

Формально розглянувши справу, апеляційний суд належним чином не спростував твердження прокурора про м'якість призначеного засудженим покарання і не звернув уваги на неправильність застосування місцевим судом ст.75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4

Як правильно зазначав у апеляції прокурор, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, місцевий суд не навів таких обставин і даних про засуджену, які б свідчили про можливість її виправлення без відбування покарання. Зокрема, суд помилково визнав те, що ОСОБА_4 виконувала другорядну роль у вчиненні злочинів. Ті обставини, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє та позитивно характеризувалася не є достатніми підставами для застосування ст.75 КК України з врахуванням тяжкості вчинених засудженою злочинів та конкретних обставин справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурор в апеляції мотивовано стверджував про те, що призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчинених нею злочинів та даним про її особу, а суд апеляційної інстанції ці твердження прокурора не перевірив і не спростував.

Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, не надав обґрунтованих відповідей на доводи поданих апеляції, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

З огляду на вищевикладене, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала Апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України - скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року та винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства та неправильним застосуванням кримінального закону.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен за необхідності провести судове слідство, ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляцій учасників процесу та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону. Якщо при новому розгляді провадження підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_4 визнано винуватою, і не буде встановлено обставин, які б свідчили про можливість її виправлення без відбування покарання, то призначене їй покарання із застосуванням ст.75 КК України, слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

В решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_4 залишити без зміни.

С у д д і: