Постанова

від 12.06.2015 по справі 804/6076/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2015 р. Справа № 804/6076/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Конєвої С.О. Панченко Я.І. Кравченко Є.М., Архипова Л.В. Василенко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства фірми «ЛАВА» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000502201, №000492201 від 22.04.2015р.,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2015р. Мале приватне підприємство фірма «ЛАВА» звернулося з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №000502201 про збільшення суми грошового зобов'язання МППФ «ЛАВА» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 3364,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 841 грн., як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання МППФ «ЛАВА» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) №000492201 за основним платежем на суму 15938,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3985,00 грн. як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказані вище оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 06.04.2015р. за яким встановлено завищення витрат внаслідок не підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами позивача - ТОВ «Нафтопорт», ТОВ «Ронвест», ТОВ «Інкор». Позивач не згодний з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки від 06.04.2015р., на підставі яких прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає, що позивачем були надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі і оборотно-сальдові відомості, договори, банківські виписки, а також пояснювальну записку-розшифровку формування дохідно-витратної частини на 2014р. Також позивач зазначає, що по правовідносинах з ТОВ «Інкор» позивач у податковій накладній у рядку обов'язкового реквізиту вказав договір поставки №19 від 15.09.2014р., однак при її заповненні через людський фактор було допущено механічну помилку, замість №14 вказано №19. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що вищевказані договори та первинні документи були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та не суперечать істотним умовам господарського договору, придбані матеріали були реалізовані в період здійснення позивачем підрядних робіт за замовленням ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно договору №14-16/501-ПД/И від 20.08.2014р. про що свідчать довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та відомість ресурсів до неї. Щодо не надання позивачем документів про перевезення товару від постачальника до покупця, то позивач вказує на те, що поставляємий товар має такі властивості та характеристики, що може доставлятися легковим автотранспортом без складання товарно-транспортних накладних, доставлявся особисто директором власним автотранспортом. Окрім того, представники позивача послалися і на те, що висновки акту перевірки суперечать висновкам Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2011р. по справі №К/9991/5148/11-С, а тому факти порушень податкового законодавства грунтуються лише на сумнівах та припущеннях інспектора, що є неприпустимим при складанні офіційного документа державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову позивачеві відмовити повністю посилаючись на те, що перевіркою було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 18691,15 грн. через не підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Нафтопорт» на суму витрат - 10236,45 грн., ТОВ «Ронвест» на суму витрат - 8454,70 грн., оскільки позивачем не було надано журнали-ордери рахунків 44,791,903,91,92,93,94,981 за 2014р. Також в ході перевірки було встановлено, що позивачем завищено розмір податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інкор» та позивач відніс згідно податкової накладної №43 від 30.09.2014р. суму ПДВ 12200,00 грн. до податкового кредиту та в даній податковій накладній у рядку обов'язкового реквізиту, вид цивільно-правового договору, зазначений договір поставки №19 від 15.09.2014р., однак договір №19 до перевірки не надано, а отже, податкова накладна № 43 від 30.09.2014р. оформлена з порушеннями, а тому 12200 грн. за вказаною накладною не відноситься до податкового кредиту. Також представник відповідача вказує і на те, що по поставках товарів з ТОВ «Нафтопорт», ТОВ «Ронвест» до перевірки не надано документів, які підтверджують перевезення товарів від постачальника до покупця. За викладеного, представник відповідача вважає висновки акту перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення правомірними та законними.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.06.2015р.

Судом у ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини у даній справі.

Мале приватне підприємство фірма «ЛАВА» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради як юридична особа 24.11.1995р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Крилова, 10, перебуває на обліку у Західно-Донбаській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 25.04.2012р., копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією довідки статистики від 13.05.2011р., копією свідоцтва платника податку на додану вартість та копією довідки про взяття на облік позивача (а.с. 26-27, 29-38).

У період з 24.03.2015р. по 01.04.2015р. податковою інспекцією на підставі наказу №118 від 23.03.2015р., згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови ст.слідчого в ОВС СВ СБУ у Дніпропетровській області від 06.02.2015р. в кримінальному провадженні №22014040000000192 від 03.12.2014р. була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. за результатами якої було складено акт №2/04-10-22-01/21891517 від 06.04.2015р. за висновками якого встановлено порушення позивачем, а саме:

- п.138.2 ст.138,п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України підприємством завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3364,41 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ - 15938, 23 грн., у т.ч. за вересень 2014р. ТОВ «Інкор» - 12200,00 грн., ТОВ «Ронвест» - 1690,94 грн., за листопад 2014р. - ТОВ «Нафтопорт» - 2047,29 грн. (а.с.10-18).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 22.04.2015р. були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- №000492201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 20923,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15938,00 грн., за штрафними санкціями - 3985,00 грн. (а.с.8);

-№000502201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 4205,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3364,00 грн., за штрафними санкціями - 841,00 грн. (а.с.9).

Позивач не згодний з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, викладеними в акті, що були підставами для їх прийняття посилаючись на те, що реальність господарських відносин позивача з його контрагентами - ТОВ «Нафтопорт», ТОВ «Ронвест», ТОВ «Інкор» підтверджується наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами, що свідчать про реальність господарських операцій, у податковій накладній №43 від 30.09.2014р. по ТОВ «Інкор» у зазначенні номеру договору було допущена механічна описка замість договору №14 було помилково зазначено №19, придбані товари були використані позивачем при виконанні договору підряду укладеного з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» що підтверджується довідкою та відомістю ресурсів, відповідно, позивач вважає, що всі вищевказані договірні відносини були спрямовані на настання реальних наслідків у вигляді отримання прибутку та сплаті всіх податкових платежів, визначених законодавством, а тому позивач просить визнати протиправними та скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, з метою встановлення фактів реальності здійснення господарських операцій, у ході судового розгляду справи із пояснень представників позивача та наданих документів судом було встановлено, що 17.09.2014р. між ТОВ «Ронвест» м. Київ (продавцем) та МППФ «ЛАВА» м. Павлоград (покупцем) був укладений договір №16 за умовами якого продавець брав на себе зобов'язання згідно заявки покупця передати у власність покупця товар згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за нього. В заявці зазначається кількість, вид товару та асортимент; продавець зобов'язувався поставити матеріали протягом 15 календарних днів після заявки покупця (а.с.43,115).

При цьому, на підтвердження реальності здійснення господарської операції за умовами вказаного договору позивачем надані такі первинні бухгалтерські документи, зокрема, копія договору, копія рахунку фактури, копія податкової накладної та копія видаткової накладної (а.с.43-46,112-114).

Також, 17.11.2014р. між ТОВ «Нафтопорт» м. Київ (постачальником) та МППФ «ЛАВА» м. Павлоград (покупцем) був укладений договір поставки за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити товарно-матеріальні цінності, а покупець прийняти і оплатити матеріали (а.с.39,104).

На підтвердження реальності здійснення господарської операція за умовами вказаного договору позивачем надані копія договору, копія рахунку-фактури, копія податкової накладної та копія видаткової накладної (а.с.39-42, 104)

Як встановлено із усних пояснень представників позивача транспортування придбаного товару від ТОВ «Ронвест» та ТОВ «Нафтопорт», місцезнаходження яких є м.Київ, було здійснено особисто директором позивача на його легковому автотранспорті та перевезено з м. Києва до м. Павлограда.

Оцінюючи вищезазначені документи на предмет реальності здійснення господарської операції, суд приходить до висновку, що вказані вище документи не можуть підтверджувати реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з приводу придбання товару у ТОВ «Ронвест» та ТОВ «Нафтопорт» з огляду на те, що транспортування товару жодними доказами з м. Києва до м. Павлограда не підтверджено, а доводи представників позивача про те, що директор особисто здійснював транспортування товару є неспроможними, так як будь-яких доказів перебування директора позивача у відрядженні у м. Києві суду не надано.

Також ні до перевірки, ні у ході судового розгляду справи позивачем суду не було надано доказів формування заявок та передачі їх продавцю згідно умов договору поставки №16 від 17.09.2014р., не надані і докази руху активів позивача, які б підтверджували факти сплати за придбаний товар на користь продавців-постачальників товару.

Відсутні і докази, які б свідчили про використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності, зокрема, відсутні докази його подальшого продажу чи списання за актами у зв'язку з використанням у своїй господарській діяльності.

Не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи представників позивача про те, що придбаний товар було використано позивачем у ході виконання позивачем замовлення з виконання підрядних робіт за договором підряду, укладеного з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з огляду на те, що надані копія довідки про вартість виконаних робіт та відомість ресурсів до неї не свідчать про використання позивачем товару придбаного саме у ТОВ «Ронвест» та ТОВ «Нафтопорт» у своїй господарській діяльності, а тому не є належними доказами у відповідності до вимог ст. 69-70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки належними доказами використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних матеріалів може бути лише їх списання.

Судом не приймаються до уваги і доводи представників позивача про те, що під час проведення перевірки податковому інспектору були надані всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі і журнали-ордери 44,791,903, 91,92,93,94,981, оскільки вказані обставини щодо надання цих документів не підтверджені позивачем жодними доказами з урахуванням того, що згідно п.85.7 ст. 85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом; копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.

Такого відповідного опису про отримання копії документів посадовою особою контролюючого органу позивачем суду не надано.

А згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи ( незалежно від причин такого надання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податковій у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Також, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представниками сторін, між ТОВ «Інкор» (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки №14 від 15.09.2014р. на виконання якого була сформована податкова накладна за №43 від 30.09.2014р. на суму 12200,00 грн. у якій, як підтвердили представники позивача, була допущена описка у зазначенні виду цивільно-правового договору та зазначено номер договору - №19, замість №14 (а.с.49).

Факт допущення у вищевказаній податковій накладній помилок підтвердили і представники позивача у ході судового розгляду справи.

Згідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема, вид цивільно-правового договору.

Водночас, за приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11цього Кодексу.

За приписами ст. 201 ПК України податкова накладна заповнюється продавцем товару.

Між тим, згідно абз. 15 п.201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивач не подавав заяву зі скаргою на свого постачальнику - ТОВ «Інкор» у зв'язку з порушенням ним порядку заповнення податкової накладної, а саме: допущення помилки у зазначенні номеру договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з оформленням податкової накладної №43 від 30.09.2014р. в порушення вимог ст. 201 ПК України, не подання позивачем заяви зі скаргою на постачальника у відповідності до вимог абз.15 п.201.10 ст.201 ПК України, позивач позбавлений права на включення до складу податкового кредиту суми 12200 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Інкор».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що визначення податковим органом позивачеві податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №000492201, №000502201 від 22.04.2015р. є законними та правомірними.

За приписами ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом була оголошена перерва для надання позивачем додаткових доказів, після якої позивачем фактично були надані ті ж самі документи, які уже були наявні у справі.

При цьому, судом не приймається до уваги додаткове надання позивачем в якості доказів у даній справі копій документів щодо виконання договору підряду між позивачем та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з огляду на те, що вказані правовідносини не досліджувалися у ході проведення перевірки, не були предметом перевірки та будь-яких рішень індивідуальної дії податковою інспекцією щодо вказаних правовідносин не приймалось, а відповідно, вказані правовідносини не є також і предметом дослідження у даній справі.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення позивача.

Представники позивача у ході судового розгляду справи не надали відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарських операцій за договорами укладеними з ТОВ «Нафтопорт», ТОВ «Ронвест», а також правомірності віднесення до складу податкового кредиту 12200 грн. по податковій накладній №43 від 30.09.2014р. ТОВ «Інкор», яка оформлена з порушенням вимог ст. 201 ПК України та з урахуванням того, що позивач не подав відповідної скарги на постачальника у порядку, передбаченому п.201.10 ст.201 ПК України.

При цьому, судом не може бути прийнято до уваги та покладено в основу даного судового рішення правова позиція Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2011р. по справі №К/9991/5148/11-С на яку позивач посилається у позові з огляду на те, що вказане судове рішення не стосується прав та обов'язків позивача, а тому вказане судове рішення не може бути підставами для звільнення від доказування обставин і доводів у даній справі у розумінні ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтопорт», ТОВ «Ронвест», ТОВ «Інкор» виходячи з вищенаведених обставин та норм чинного законодавства України.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, виходячи з вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 182,70 грн. (а.с.3), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.(1872-182,70).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства фірми «ЛАВА» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000502201, №000492201 від 22.04.2015р. - відмовити.

Стягнути з Малого приватного підприємства фірми «ЛАВА» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Крилова,10, код ЄДРПОУ 21891517) в доход Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 15.06.2015р.

Суддя С.О. Конєва