Постанова

від 30.06.2015 по справі 815/163/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/163/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року

10год.25хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Торубка М.А.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: Мотузка А.- за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточнень від 22.04.2015 року вх. №100108/15) ОСОБА_3, в якій позивач просить суд:

- скасувати наказ ЦЗ про припинення реєстрації позивача як безробітного і визнати незаконними дії працівників Центру зайнятості щодо припинення його реєстрації як безробітного з 01.10.14 р. з припиненням виплати допомоги по безробіттю, що порушують право позивача на соціальний захист від безробіття, гарантоване ст. 46 Конституції України, яке є основоположним правом і повинно забезпечуватися органами державної виконавчої влади України;

- скасувати наказ Центру зайнятості № 140930 від 30.09.14 р. про повернення Центру зайнятості суми виплаченої допомоги по безробіттю, яку ОСОБА_3 отримував впродовж 180 календарних днів і яка складає 3169,24 гривень (три тисячі сто шістдесят дев'ять грн. 24 коп.), а також визнати дії працівників Центру зайнятості необґрунтованими і такими, що грубо порушують право позивача на соціальний захист у разі безробіття, у зв'язку з тим, що з боку працівників Центру зайнятості, які в силу своєї недбалості при виконанні своїх професійних обов'язків не взяли до відома інформацію про трудову діяльність ОСОБА_3, що міститься в листі Миколаївського обласного управління охорони здоров'я від 22.08.12р. №9-02/121, в якому чітко вказано, що позивач був відрахований з інтернатури, отже звільнений, а також не взяли до відома диплом лікаря, який свідчить про трудову діяльність, якою є інтернатура, у зв'язку з чим не правильно була визначена категорія безробітного та допомогу по безробіттю не було скорочено до 90 календарних днів, в результаті чого виникла переплата;

- зобов'язати працівників Центру зайнятості відновити реєстрацію позивача в Центрі зайнятості як безробітного з 01.10.14 р. і вважати зареєстрованим з 20.03.14 р. по 20.03.15 р., а також відновити виплату допомоги по безробіттю з 01.01.15 р. відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким передбачена виплата допомоги по безробіттю з 91 календарного дня. Таким чином, враховуючи, що позивач незаконно позбавлений конституційного права на соціальний захист від безробіття і не отримує допомогу по безробіттю з 01.10.14 р. по теперішній час , вважати компенсованою переплату допомоги по безробіттю, яка не була скорочена до 90 календарних днів за недбалості виявленої працівниками ЦЗ при виконанні своїх службових обов'язків, які не взяли до уваги дані про трудову діяльність ОСОБА_3, неправильно визначили категорію безробітного, внаслідок чого виникла переплата;

- на підставі ч. 1, п. 2.4 ч. 2, ч. 3,4 ст. 23 ЦК України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінює в 10000 грн., заподіяної моральними стражданнями, які ОСОБА_3 продовжує відчувати, що полягає у душевних переживаннях з приводу незаконних дій працівників ЦЗ, якими прийнято незаконне рішення про позбавлення позивача статусу безробітного, позбавляє його конституційного права на соціальний захист на випадок безробіття, у зв'язку з чим він позбавлений можливості реалізувати своє право на соціальний захист від безробіття, а також право на працю, що робить неможливим продовження активного життя, у зв'язку з чим ОСОБА_3 відчуває себе безправним безробітним, ізгоєм, що викликає сором і розпач, принижує людську гідність, доводить до стану глибокого душевного хвилювання і вселяє жах і страх перед безвихідним становищем, в якому він опинився, незаконно позбавлений відповідачем конституційного права на соціальний захист від безробіття, гарантоване ст. 46 Конституції України;

- на підставі ст. 35 ЗУ «Про зайнятість населення», відповідно до якої посадові особи, винні в порушенні законодавства України Про зайнятість населення, притягуються у встановленому порядку до відповідальності, у зв'язку з чим позивач просить застосувати штрафні санкції до працівників Центру зайнятості, які порушили відносно нього право на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.14 р. звернувся в Центр зайнятості Суворовського р-ну м.Одеси, як шукаючий роботу, та 20.03.14 р. позивачу було надано статус безробітного, з призначенням виплати допомоги по безробіттю. В подальшому, 30.09.14 р. працівниками ЦЗ позивача було повідомлено про припинення його реєстрації безробітного з припиненням виплати допомоги по безробіттю, а також на адресу позивача надійшла вимога про повернення всієї суми виплаченої допомоги з безробіття, яку позивач отримував протягом 6 місяців (180 календарних днів) загальний розмір якої становить 3169, 24 грн.

На думку позивача, такі дії працівників ЦЗ є незаконними та порушують його конституційні права. В момент реєстрації в ЦЗ як безробітного позивач нібито не надав достовірні відомості про трудову діяльність (трудову книжку), що слугувало причиною неправильного визначення спеціалістами ЦЗ категорії безробітного, і не була скорочена допомога по безробіттю до 90 календарних днів, що призвело до переплати виплати допомоги по безробіттю. Однак, такі твердження на думку позивача є необґрунтованими, оскільки у момент його звернення в ЦЗ згідно переліку необхідних документів для реєстрації як безробітного були надані всі необхідні документи а саме: копію паспорту громадянина України, ідентифікаційний код, диплом про вищу медичну освіту, сертифікат лікаря - спеціаліста, який дає право на роботу за фахом, який видається після закінчення інтернатури, лист Миколаївського обласного управління охорони здоров'я, в якому зазначено, що позивач відрахований з інтернатури, тобто звільнений.

Отже в даному випадку працівники центру зайнятості були обізнані про трудову діяльність позивача, та в результаті своєї некомпетентності призначили позивачу допомогу по безробіттю, помилково визначивши категорію безробітного. В даному випадку саме у зв'язку з незаконними діями працівників ЦЗ було вчинено переплату позивачу допомоги по безробіттю, а отже відповідальність за вказані дії повинен нести саме відповідач.

Позивач вважає, що наказ відповідача про припинення реєстрації ОСОБА_3 як безробітного є незаконним, оскільки позивач для вірної реєстрації його як безробітного надав всі необхідні документи, однак у зв'язку з неправомірними діями відповідача йому було невірно призначена допомога по безробіттю, у зв'язку з чим виникла переплата.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування своєї позиції вказав, що реєстрація безробітних проводиться відповідно до абзацу 19 п.п.1 п.37 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» від 20.03.2013 №198, за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. При цьому позивач зазначає, що при реєстрації в центрі зайнятості він не мав можливості надати трудову книжку та повідомив про це спеціаліста ЦЗ, однак з пояснювальної записки головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_4 вбачається, що громадянин ОСОБА_3 при реєстрації наполягав на тому, що трудової діяльності він не мав, і тому в нього відсутня трудова книжка. Внаслідок того, що на 8 день реєстрації данні обміну з Пенсійним фондом України були відсутні, спеціаліст центру зайнятості з 25.03.2014 призначив допомогу по безробіттю ОСОБА_3 як незастрахованій особі відповідно до п.п.1 п. 4.1 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» №307 від 20.11.2000, положення якого свідчить, що у розмірі, установленому законодавством, тривалістю не більше 180 календарних днів протягом двох років з дня її призначення допомога по безробіттю надається особам, які шукають роботу вперше й не мали страхового стажу; та п. 6.5 зазначеного Наказу, який встановлює: якщо в день призначення допомоги по безробіттю відсутні відомості, що впливають на розмір допомоги по безробіттю, то вона призначається у розмірі, установленому законодавством, до отримання необхідних відомостей, але не більше 6 місяців з дня її призначення.

В подальшому, при надходженні результатів електронного обміну з даними Пенсійного фонду України було встановлено факт отримання ОСОБА_3 доходу на підприємстві «Обласна стоматологічна поліклініка Миколаївської Облдержадміністрації», код ЄДРПОУ - 02007093, зі сплатою єдиного соціального внеску, що впливає на визначення категорії безробітного, розмір та період виплати допомоги з безробіття. На підставі цього було зроблено запит до Одеського обласного центру зайнятості №1013/01/01 від 08.05.2014 з проханням щодо роз'яснення подальших дій спеціаліста стосовно даного випадку. 07.05.2014 року при відвідуванні центру зайнятості ОСОБА_3 було повідомлено про зазначений вище факт. 19.05.2014 гр. ОСОБА_3 підтвердив факт трудової діяльності та надав пояснення, де зазначив, що при реєстрації в центрі зайнятості трудову книжку не надав, так як вона залишилась в Миколаєві, де він проходив інтернатуру.

У зв'язку з вказаним, спеціалістами служби зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення ОСОБА_3 виплат матеріального забезпечення (акт № 191 від 19.09.2014), де було встановлено, що він перебував в трудових відносинах з Обласною стоматологічною поліклінікою Миколаївської Облдержадміністрації з 01.08.2010 року по 01.11.2011 (Наказ про звільнення № 24/1-к згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин), при цьому позивач не надав до центру зайнятості достовірні відомості про свою трудову діяльність.

На підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення прийняті рішення припинити реєстрацію в центрі зайнятості громадянина ОСОБА_3 та рішення повернути виплати з 18.0.1.2014 по 19.09.2014, які є обґрунтованими та законними, а тому скасуванню не підлягають.

В судовому засідання представники сторін підтримали свої позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2014 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про надання йому статусу безробітного до Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси. Наказом від 20.03.2014 року №НТ140320 було надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю як незастрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до п. 4 ст. 32, п. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 4.3., 4.4. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» у розмірі, установленої законодавством протягом 180 к.д. з 25.03.2014 року по 20.09.2014 року (наказ від 25.03.2014р. №НТ140325).

Наказом від 30.09.2014 року №НТ140930 ОСОБА_3 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості, відповідно до пп. « 8» п. 1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 19.09.2014 року та наказом від 30.09.2014 року №НТ140930 припинено реєстрацію ОСОБА_3 як безробітного у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних доданих та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до абз. 19 пп 1 п. 37 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 19.09.2014 року.

Також наказом від 30.09.2014 року №НТ140930 прийнято рішення про повернення коштів у встановленому порядку відповідно до п. 6. 14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.200 року №307.

На думку позивача, накази про припинення реєстрації ОСОБА_3 як безробітного та припинення виплати йому допомоги, а також наказ про повернення коштів є необґрунтованими, незаконними та такими, що порушують конституційні права позивача, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ "Про зайнятість населення" (далі - Закон 5067), безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ст.9 Закону кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Відповідно до ст.13 Закону кожен має право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, що застосовують найману працю, а також дій або бездіяльності посадових осіб, що призвели до порушення права особи на зайнятість, відповідно до законодавства.

Згідно ст.43 Закону Статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" , застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи (Закон 1533).

Згідно ст.22 Закону основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; внесення пропозицій Міністру - керівнику центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій (частини 1-6).

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. №307 , допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Згідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України N198 від 20.03.2013 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» , статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» , з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону .

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону № 1533-III , право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Пунктом 6.14 Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центром зайнятості. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного. Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону. Рішення, які приймаються центром зайнятості відносно безробітних, оформлюється наказом центру зайнятості (який є добовим) та заноситься до картки персонального обліку безробітних.

Судом встановлено, що наказом від 20.03.2014 року №НТ140320 ОСОБА_3 було надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю як незастрахованій особі без урахування страхового стажу у розмірі, установленої законодавством протягом 180 к.д. з 25.03.2014 року по 20.09.2014 року.

В подальшому при надходженні результатів електронного обміну з даними Пенсійного фонду України ЦЗ було встановлено факт отримання ОСОБА_3 доходу на підприємстві «Обласна стоматологічна поліклініка Миколаївської Облдержадміністрації», код ЄДРПОУ - 02007093, зі сплатою єдиного соціального внеску.

Відповідачем було направлено запит до Одеського обласного центру зайнятості №1013/01/01 від 08.05.2014 стосовно трудової діяльності позивача.

Згідно листа-відповіді Обласної стоматологічної поліклініки Миколаївської Облдержадміністрації від 18.08.2014 року №438, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з вказаним закладом з 01.08.2010 року по 01.11.2011 рік та отримував дохід. Наказом від 30.01.2012 року №24/1-к ОСОБА_3 було звільнено з посади лікаря-стоматолога інтерна за прогули без поважних причин по п. 4 ст. 40 КЗпП України з 01.11.2011 року.

Згідно з пояснювальної записки головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_4, останній вказав, що при реєстраціі громадянин ОСОБА_3 трудову книжку він не надав та наполягав на тому, що трудової діяльності він не мав. Внаслідок того, що на восьмий день реєстрації в момент призначення допомоги по безробіттю данні обміну з ПФУ щодо даної особи були відсутні, йому була призначена допомога по безробіттю, як незастрахованій особі з восьмого дня реєстрації протягом 180 к.д.

В письмових поясненнях ОСОБА_3 10.05.2014 року зазначив, що при реєстрації в центрі зайнятості трудову книжку не надав, так як вона залишилась в Миколаєві, де він проходив інтернатуру.

11.06.2014 року до центру зайнятості Суворовського району надійшла відповідь з Одеського обласного центру зайнятості з рекомендаціями приймати рішення за результатами проведеного розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Спеціалістами служби зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення ОСОБА_3 виплат матеріального забезпечення.

За результатами розслідування страхового випадку було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 191 від 19.09.2014, згідно якого, на запити ЦЗ Суворовського району м.Одеси від 07.07.2014р. № 394 та 08.08.2014р. № 438 з'ясовано, що гр. ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Обласною стоматологічною поліклінікою з 01.08.2010р. (наказ про прийняття на посаду лікарем - інтерном №98-к від 03.09.2013р.. ) по 01.11.2011р. (наказ про звільнення №24/1-к від 30.01.2012р. згідно ст. 40 п. 4 КЗ п П України за прогули без поважних причин).

Згідно висновків даного акту, під час розслідування було встановлено, що гр.ОСОБА_3 під час реєстрації як безробітний не надав достовірні відомості про трудову діяльність (трудову книжку), внаслідок чого спеціалістом ЦЗ невірно визначена категорія безробітного та не скорочено ДБ на 90 календарних днів, що призвело до переплати виплати допомоги по безробіттю.

06.10.2014 року ОСОБА_3 був ознайомлений з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №191 від 19 вересня 2014 та наказом ЦЗ про припинення реєстрації та повернення виплати № НТ 140930 від 30.09.2014, але відмовився засвідчити своє ознайомлення підписом, про що складений відповідний акт.

Відповідно до 4.1. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», у розмірі, установленому законодавством, тривалістю не більше 180 календарних днів протягом двох років з дня її призначення допомога по безробіттю надається: особам, які шукають роботу вперше, у тому числі випускникам загальноосвітніх шкіл, а також особам, які закінчили навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах або звільнились зі строкової військової служби й не мали страхового стажу; іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Отже в даному випадку, оскільки позивач є застрахованою особою та перебував у трудових відносинах з Обласною стоматологічною поліклінікою з 01.08.2010р по 01.11.2011р., відповідачем невірно визначена категорія безробітного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.. 44 Закону України «Про зайнятістю населення» зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Отже в даному випадку позивач під час реєстрації як безробітній зобов'язаний був повідомити працівника центру зайнятості про перебування у трудових відносинах з Обласною стоматологічною поліклінікою Миколаївської Облдержадміністрації, оскільки саме приховування цієї інформації зумовило в подальшому призначення ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, як не застрахованій особі без урахування страхового стажу.

Згідно ст. 45 Закону України «Про зайнятістю населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Посилання позивача, на те, що ним під час реєстрації як безробітного були надані всі необхідні документи, що дають змогу вірно визначити категорію безробітного є необґрунтованими, оскільки відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» від 20.03.2013 №198, під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Особа, яка втратила трудову книжку, пред'являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості такої особи.

Як вбачається з копії персональної картки позивача, ОСОБА_3 під час реєстрації як безробітного приховав інформацію щодо останнього місця роботи (пункт 4.2), з поданих ним документів в пункті 7.1 персональної картки зазначено, що страховий стаж становить « 0» місяців; в пункті 7.3 відсутня інформація про причини звільнення з останнього місця роботи.

При цьому дані персональної картки (розділ 4) заповнюється на підставі поданих документів, а кожна сторінка персональної картки підписана самим ОСОБА_3 , чим спростовуються його твердження про повідомлення ним про наявність трудового стажу при реєстрації як безробітного та причини відсутності трудової книжки відповідальному працівнику ЦЗ.

Посилання позивача на те, що працівник центру зайнятості повинен був сам встановити трудову діяльність позивача з поданих ним документів є безпідставним та спростовуються матеріалами справи (пояснювальною запискою головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_4В та з письмових пояснень самого ОСОБА_3.), крім того, нормами законодавства чітко визначено, що відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Інших доказів на підтвердження своїх тверджень позивачем надано не було.

Згідно п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №198 від 20.03.2013р., Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р., Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Отже відповідач правомірно оскаржуваним наказом від 30.09.2014р. №НТ140930 припинив ОСОБА_3 виплату допомоги по безробіттю з 19.09.2014р., припинив його реєстрацію як безробітного та прийняв рішення про повернення виплачених коштів з 18.03.2014р. по 19.09.2014р., тому у задоволенні вимог пунктів 2,3 уточненої заяви суд відмовляє.

Щодо пунктів 4, 6 позовних вимог, вони також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від тих, щодо яких суд не знайшов підстав для задоволення.

Стосовно стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-1У, встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою . Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи, що судом визнано обґрунтованими та законними рішення відповідача стосовно припинення реєстрації позивача як безробітного, припинення виплати йому допомоги як безробітному, про повернення зайво виплаченої допомоги, підстави для вирішення питання про стягнення моральної шкоди відсутні, як і відсутні визначені законом підстави для накладення судом штрафних санкцій на працівників Центру зайнятості в межах даного адміністративного спору.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем права ОСОБА_3 на соціальний захист, гарантованого ст.46 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України , обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Центром зайнятості в даній справі цей процесуальний обов'язок дотриманий повністю.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 як необґрунтованих.

Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 30.06.2015 року

Суддя М.М. Аракелян

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

30 червня 2015 року.