Ухвала

від 19.11.2015 по справі 815/163/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/163/15

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Єщенка О.В.,

- ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси, в якому, з урахуванням уточнень від 22.04.2015 року вх. №100108/15, просив суд: скасувати наказ Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси про припинення реєстрації позивача як безробітного і визнати незаконними дії працівників Центру зайнятості щодо припинення його реєстрації як безробітного з 01.10.14 року з припиненням виплати допомоги по безробіттю, що порушують право позивача на соціальний захист від безробіття, гарантоване ст. 46 Конституції України, яке є основоположним правом і повинно забезпечуватися органами державної виконавчої влади України; скасувати наказ Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси № 140930 від 30.09.2014 року про повернення Центру зайнятості суми виплаченої допомоги по безробіттю, яку позивач отримував впродовж 180 календарних днів і яка складає 3169,24 грн., а також визнати дії працівників Центру зайнятості необґрунтованими і такими, що грубо порушують право позивача на соціальний захист у разі безробіття, у зв'язку з тим, що з боку працівників Центру зайнятості, які в силу своєї недбалості при виконанні своїх професійних обов'язків не взяли до відома інформацію про трудову діяльність позивача, що міститься в листі Миколаївського обласного управління охорони здоров'я від 22.08.2012 року № 9-02/121, в якому чітко вказано, що позивач був відрахований з інтернатури, отже звільнений, а також не взяли до відома диплом лікаря, який свідчить про трудову діяльність, якою є інтернатура, у зв'язку з чим не правильно була визначена категорія безробітного та допомогу по безробіттю не було скорочено до 90 календарних днів, в результаті чого виникла переплата; зобов'язати працівників Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси відновити реєстрацію позивача в Центрі зайнятості як безробітного з 01.10.2014 року і вважати зареєстрованим з 20.03.2014 року по 20.03.2015 року, а також відновити виплату допомоги по безробіттю з 01.01.2015 року відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким передбачена виплата допомоги по безробіттю з 91 календарного дня; вважати компенсованою переплату допомоги по безробіттю, яка не була скорочена до 90 календарних днів за недбалості виявленої працівниками Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси при виконанні своїх службових обов'язків, які не взяли до уваги дані про трудову діяльність позивача, неправильно визначили категорію безробітного, внаслідок чого виникла переплата; на підставі ч. 1, пп. 2, 4 ч. 2, ч.ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінює в 10000 грн., заподіяної моральними стражданнями, які позивач продовжує відчувати, що полягає у душевних переживаннях з приводу незаконних дій працівників Центру зайнятості, якими прийнято незаконне рішення про позбавлення позивача статусу безробітного, позбавляє його конституційного права на соціальний захист на випадок безробіття, у зв'язку з чим він позбавлений можливості реалізувати своє право на соціальний захист від безробіття, а також право на працю, що робить неможливим продовження активного життя, у зв'язку з чим позивач відчуває себе безправним безробітним, ізгоєм, що викликає сором і розпач, принижує людську гідність, доводить до стану глибокого душевного хвилювання і вселяє жах і страх перед безвихідним становищем, в якому він опинився, незаконно позбавлений відповідачем конституційного права на соціальний захист від безробіття, гарантоване ст. 46 Конституції України; на підставі ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої посадові особи, винні в порушенні законодавства України Про зайнятість населення, притягуються у встановленому порядку до відповідальності, у зв'язку з чим застосувати штрафні санкції до працівників Центру зайнятості, які порушили відносно нього право на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року відмовлено у задоволенні заявленого позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2014 року позивач звернувся з заявою про надання йому статусу безробітного до Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси.

Наказом від 20.03.2014 року № НТ140320 позивачу було надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю як незастрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до п. 4 ст. 32, п. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 4.3, 4.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності у розмірі, установленої законодавством протягом 180 к.д. з 25.03.2014 року по 20.09.2014 року (наказ від 25.03.2014 року № НТ140325).

В подальшому при надходженні результатів електронного обміну з даними Пенсійного фонду України ЦЗ було встановлено факт отримання позивачем доходу на підприємстві «Обласна стоматологічна поліклініка Миколаївської Облдержадміністрації», код ЄДРПОУ - 02007093, зі сплатою єдиного соціального внеску.

Відповідачем було направлено запит до Одеського обласного центру зайнятості № 1013/01/01 від 08.05.2014 стосовно трудової діяльності позивача.

Згідно листа-відповіді Обласної стоматологічної поліклініки Миколаївської облдержадміністрації від 18.08.2014 року № 438, позивач перебував у трудових відносинах з вказаним закладом з 01.08.2010 року по 01.11.2011 рік та отримував дохід. Наказом від 30.01.2012 року № 24/1-к позивача було звільнено з посади лікаря-стоматолога інтерна за прогули без поважних причин по п. 4 ст. 40 КЗпП України з 01.11.2011 року.

Згідно з пояснювальної записки головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_2, останній вказав, що при реєстрації позивача трудову книжку він не надав та наполягав на тому, що трудової діяльності він не мав. Внаслідок того, що на восьмий день реєстрації в момент призначення допомоги по безробіттю данні обміну з ПФУ щодо даної особи були відсутні, йому була призначена допомога по безробіттю, як незастрахованій особі з восьмого дня реєстрації протягом 180 к.д.

В письмових поясненнях ОСОБА_4 10.05.2014 року зазначив, що при реєстрації в центрі зайнятості трудову книжку не надав, так як вона залишилась в Миколаєві, де він проходив інтернатуру.

11.06.2014 року до центру зайнятості Суворовського району надійшла відповідь з Одеського обласного центру зайнятості з рекомендаціями приймати рішення за результатами проведеного розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Спеціалістами служби зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення позивачу виплат матеріального забезпечення.

За результатами розслідування страхового випадку було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 191 від 19.09.2014 року, згідно якого, на запити Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси від 07.07.2014 року № 394 та 08.08.2014 року № 438 з'ясовано, що позивач перебував у трудових відносинах з Обласною стоматологічною поліклінікою з 01.08.2010 року (наказ про прийняття на посаду лікарем - інтерном № 98-к від 03.09.2013 року) по 01.11.2011 року (наказ про звільнення № 24/1-к від 30.01.2012 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин).

Згідно висновків даного акту, під час розслідування було встановлено, що позивач під час реєстрації як безробітний не надав достовірні відомості про трудову діяльність (трудову книжку), внаслідок чого спеціалістом Центру зайнятості невірно визначена категорія безробітного та не скорочено ДБ на 90 календарних днів, що призвело до переплати виплати допомоги по безробіттю.

Наказом від 30.09.2014 року № НТ140930 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості, відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 19.09.2014 року та наказом від 30.09.2014 року № НТ140930 припинено реєстрацію позивача як безробітного у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних доданих та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до абз. 19 пп. 1 п. 37 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 19.09.2014 року.

Також, наказом від 30.09.2014 року № НТ140930 прийнято рішення про повернення коштів у встановленому порядку відповідно до п. 6. 14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307.

06.10.2014 року позивач був ознайомлений з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 191 від 19 вересня 2014 та наказом ЦЗ про припинення реєстрації та повернення виплати № НТ 140930 від 30.09.2014 року, але відмовився засвідчити своє ознайомлення підписом, про що складений відповідний акт.

На думку позивача, накази про припинення реєстрації його як безробітного та припинення виплати йому допомоги, а також наказ про повернення коштів є необґрунтованими, незаконними та такими, що порушують конституційні права позивача, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 зазначеного Закону статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Під час проведення реєстрації працівник територіального органу заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється територіальним органом відповідно до закону.

Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

За правилами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

У разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється (п. 8 ч. 1 ст. ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення»).

Також, відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Як вбачається з копії персональної картки позивача, ОСОБА_3 під час його реєстрації як безробітного приховав інформацію щодо останнього місця роботи на підприємстві «Обласна стоматологічна поліклініка Миколаївської облдержадміністрації» (пункт 4.2), з поданих ним документів в пункті 7.1 персональної картки зазначено, що страховий стаж становить « 0» місяців, в пункті 7.3 відсутня інформація про причини звільнення з останнього місця роботи.

Внаслідок зазначених обставин, позивач був зареєстрований як безробітний за категорією - незастрахований, замість - застрахованого, що призвело до переплати виплати допомоги по безробіттю.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, дані персональної картки (розділ 4) заповнюється на підставі поданих документів, а кожна сторінка персональної картки підписана самим позивачем, чим спростовуються його твердження про повідомлення ним про наявність трудового стажу при реєстрації як безробітного та причини відсутності трудової книжки відповідальному працівнику ЦЗ.

Посилання позивача на те, що працівник центру зайнятості повинен був сам встановити трудову діяльність позивача з поданих ним документів, судом першої інстанції вірно визнано безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем не було надано до ЦЗ своєї трудової книжки та не вказано про наявність трудового стажу.

Зазначені обставини підтверджуються і поясненнями самого позивача від 10.04.2015 року, які надавались ним до ЦЗ, в яких останній вказав, що при реєстрації в центрі зайнятості трудову книжку не надав, так як вона залишилась в Миколаєві, де він проходив інтернатуру.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач правомірно оскаржуваним наказом від 30.09.2014 року № НТ140930 припинив позивачу виплату допомоги по безробіттю з 19.09.2014 року, припинив його реєстрацію як безробітного та прийняв рішення про повернення виплачених коштів з 18.03.2014 року по 19.09.2014 року, тому у задоволенні заявлених позивачем вимог пунктів 2,3 уточненої заяви слід відмовити.

Також, за викладених обставин, з огляду на визнання судом апеляційної інстанції вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та законності рішення відповідача стосовно припинення реєстрації позивача як безробітного, припинення виплати йому допомоги як безробітному, про повернення зайво виплаченої допомоги, підстави для вирішення питання про стягнення моральної шкоди відсутні, як і відсутні визначені законом підстави для накладення судом штрафних санкцій на працівників Центру зайнятості в межах даного адміністративного спору.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центру зайнятості Суворовського району міста Одеси про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Л.П. Шеметенко