Постанова

від 17.06.2015 по справі 910/28382/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 910/28382/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівСибіги О.М., Фролової Г.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Раїна", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у м. Києві, м. Київ до за участюПриватного підприємства "Раїна", м. Київ Прокуратури Оболонського району міста Києва, м. Київ провиселення з приміщення

за участю представників

прокуратури: Романов Р.О., посвідчення ГПУ від 21.01.2013 року № 014714,

позивача: Улибіна В.О.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району міста Києва (далі за текстом - КП "Житлосервіс "Приозерне") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Раїна" (далі за текстом - ПП "Раїна") про виселення відповідача з приміщення загальною площею 83, 84 кв. м. по вул. Малиновського, 4 у місті Києві шляхом передачі вказаного приміщення позивачу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року позовні вимоги задоволено: вирішено виселити ПП "Раїна" з приміщення загальною площею 83, 84 кв. м. по вул. Малиновського, 4 у місті Києві шляхом передачі вказаного приміщення КП "Житлосервіс "Приозерне".

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що оскільки Договір оренди спірного приміщення припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку користування об'єктом оренди, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Раїна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

КП "Житлосервіс "Приозерне" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2011 року дочірнім підприємством "Екос" (далі за текстом - ДП "Екос") та ПП "Раїна" було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 140 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 12.09.2012 року № 1605 "Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ "ХК "Київміськбуд" до комунальної власності територіальної громади міста Києва" та від 29.11.2012 року № 2131 "Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду ПАТ "ХК "Київміськбуд" в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій" будинок № 4 по вулиці Малиновського був переданий на баланс КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у м. Києві.

Відповідно до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2012 року № 524 "Про прийняття на баланс комунальних підприємств житлово-комунального господарства Оболонського району міста Києва будинків ПАТ "ХК "Київміськбуд" КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у м. Києві прийняло від ЖУ "Лівобережне" ДП "Екос" ПАТ "ХК "Київміськбуд" на баланс житловий будинок по вулиці Маршала Малиновського, 4.

В подальшому, між Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією, ДП "Екос", ПП "Раїна" та КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району м. Києва було укладено Угоду про внесення змін до Договору оренди від 30.12.2011 року № 140, відповідно до якої Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація та КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району м. Києва прийняли на себе права та обов'язки орендодавця за зазначеним Договором.

01.01.2012 року ДП "Екос" та ПП "Раїна" підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого ДП "Екос" передало, а ПП "Раїна" прийняло приміщення загальною площею 83,84 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 4.

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, № 4, загальною площею 83,84 кв. м.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що термін оренди становить до 31.12.2012 року без права його пролонгації та викупу приміщення.

Згідно з п. 8.1. Договору після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів повернути приміщення орендодавцю згідно Акту приймання-передачі.

У зв'язку з тим, що орендар після закінчення Договору оренди приміщення не звільнив та не передав його позивачу, КП "Житлосервіс "Приозерне" звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про виселення відповідача з приміщення, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

В ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що відносини щодо оренди майна, що перебуває комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1432/4, в якому повідомив про те, що Договір оренди вказаного приміщення закінчується 31.12.2012 року, а тому просив звільнити відповідача приміщення та передати його по Акту приймання-передачі.

В свою чергу, позивач листом від 24.12.2012 року за № 24/12/12 звернувся до відповідача з приводу продовження Договору оренди приміщення.

У відповідь на вищезазначений лист, позивач листом від 29.12.2012 року за № 1541 повідомив відповідача про неможливість продовження Договору оренди, оскільки згідно Розпорядження КМДА від 29.11.2012 року № 2131 в даному житловому будинку немає житлової площі.

В п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 роз'яснено, що зі змісту ст. ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Договір оренди нежитлових приміщень № 140, укладений ДП "Екос" та ПП "Раїна", припинив свою дію 31.12.2012 року.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки Договір оренди спірного приміщення припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку користування об'єктом оренди, а відтак, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ПП "Раїна", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі № 910/28382/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіО.М. Сибіга Г.М. Фролова