Рішення

від 21.10.2010 по справі 04/29-75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "21" жовтня 2010 р. по справі № 04/29-75

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Колективного підприємства "Промбуд-6"

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс"

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.02.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2 - директор, ОСОБА_3, дов. від 01.10.2010р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

СУТЬ СПОРУ:

Колективне підприємство "Промбуд-6" звернулося з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" про визнання права власності на гаражі загальною площею 180,1кв.м., які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2 та витребування їх з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обгрунтовує посилкою на постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі №4/80-92. Вказаною постановою залишена без змін постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р., якою скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 23.11.2009р. у справі № 4/80-92 та прийнято нове, яким у позові Колективного підприємства В«Промбуд-6В» до ПВКП В«ВестбудсервісВ» , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Деймос-МВ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.2001р. відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України залишено без змін постанову апеляційної інстанції з врахуванням мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України. У мотивувальній частині вказано про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу є неукладеним.

На запит суду від КП "ВО БТІ" надійшло повідомлення, що згідно інформаційної довідки №5378 від 29.09.2010р., права власника на гаражі площею 180,1 кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2 зареєстровані за Приватним виробничо-комерційним підприємством "Вестбудсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2001р., акту №1 приймання-передачі об’єкта нерухомого майна від 15.11.2001р.

Відповідач у відзиві №46 від 04.10.2010р. позов заперечує, мотивуючи тим, що правовстановлюючими документами є рішення судів про визнання права власності, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р., яка залишена без змін з врахуванням мотивувальної частини постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі №4/80-92, не визнала КП "Промбуд-6" власником нерухомого майна.

Вказує, що свідоцтво про право власності позивача від 28.02.2001р. не можна брати до уваги, оскільки на підставі даного свідоцтва приміщення гаражів ще 15.11.2001р. були продані ПВКП „Вестбудсервіс", яке використовує їх разом із земельною ділянкою, що належить ПВКП "Вестбудсервіс", для статутної діяльності.

Вважає, що постанова Вищого господарського суду України від 22 червня 2010р. не є правовстановлюючим документом в контексті Закону №1952-IV від 01.07.2004р. з наступними змінами та доповненнями, оскільки вказаним судовим рішенням не визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме гаражі площею 180,1 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Індустріальна, 2 у м. Луцьку саме за КП "Промбуд-6".

Зауважує, що постановою від 24.12.2007р. ВДСБЕЗ Луцького МВ УМВС України у Волинській області відмовлено у порушені кримінальної справи по факту рішення про продаж гаражів керівником КП "Промбуд-6" у 2001р.

Долучає постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2010р. у справі №2а-2308/10/0370 за позовом КП "Промбуд-6" до КП "ВО БТІ" про визнання нечинним рішення від 23.07.2010р. щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов’язання на вчинення дій.

В судовому засіданні 12.10.2010р. було оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 21.10.2010р. до 11:00год. для представлення додаткових доказів у справі.

Відповідач у доповненні до відзиву №48 від 18.10.2010р. позов заперечує, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 29.01.2008р. у справі №02/18-92, якою зауважено на факті пропуску позивачем строку позовної давності і відсутності відповідного клопотання про його відновлення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до справи докази, господарський суд, -

встановив:

01.12.2006р. колективне підприємство "Промбуд-6" звернулося з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" про визнання недійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 15.11.2001 р., предметом якого є гаражі площею 180,1 кв. м за адресою: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.03.2007 р. у справі №02/18-92 у задоволенні позову відмовлено з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2007 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражів площею 180,1 кв. м за адресою м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, укладений 15.11.2001 р. між КП "Промбуд-6" та ПВКП "Вестбудсервіс".

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2007 р. постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

За результатами нового перегляду справи в апеляційному порядку Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 03.10.2007р., якою рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2007 р. скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражів площею 180,1 кв. м, за адресою: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, укладений 15.11.2001 р. між КП "Промбуд-6" та ПВКП "Вестбудсервіс". Постановлено повернути у власність позивача приміщення вказаних гаражів та стягнути з останнього на користь відповідача 15065,16 грн. коштів, сплачених за договором купівлі-продажу гаражів від 15.11.2001р. (а.с. 60-64).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008р. у справі №02/18-92 рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2007р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.20007р. у справі №02/18-92 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

При новому розгляді (справа №4/80-92), рішенням господарського суду Волинської області від 23.11.2009 року позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу гаражів, укладений 15.11.2001 року між КП «Промбуд-6» та ПВКП «Вестбудсервіс» (а.с. 57-59).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 року задоволено апеляційну скаргу ПВКП «Вестбудсервіс», рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2009 року у справі №4/80-92 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 червня 2010 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010року у справі № 4/80-92 залишено без змін, з врахуванням мотивувальної частини даної постанови (а.с. 47-50).

В мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі №4/80-92 (02/18-92) (6/93-88)) вказано, що "договір укладений від імені другої особи, особою, з перевищенням повноважень, не є підставою для виникнення, зміни чи припинення відповідних прав та обов'язків, визначених таким договором для такої особи. Отже, такий договір не можна вважати укладеним між особами, які вказані у ньому як сторони.

З огляду на зазначене, дійсність такого договору не можливо оспорити, враховуючи відсутність самого факту його укладення між особою, від імені якої діяв представник з перевищенням повноважень, та іншою стороною (сторонами) договору. Як встановлено судами, та підтверджується матеріалами справи, питання про продаж гаражів підприємству відповідача, а також питання затвердження чи не затвердження вже укладеного договору купівлі-продажу, не ставились і не розглядались на загальних зборах трудового колективу співвласників позивача.

При цьому, судами з'ясовано, що рішення загальних зборів КП "Промбуд-6" від 27.11.2006р., четвертим питанням якого затверджено договори з продажу гаражів, які є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.12.2008р. у справі №2-23/2008 визнано недійсним.

Отже, відсутність факту затвердження (схвалення) договору вищим органом

самоврядування (загальними зборами трудового колективу співвласників), свідчить про

те, що оспорюваний договір купівлі-продажу є неукладеним." (а.с. 20-23).

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тобто мають для суду преюдиціальне значення.

Виходячи зі змісту ст.215 ЦК України та роз’яснень, які надав Пленум Верховного Суду України в п.8 Постанови "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК (ст.ст. 1212-1215).

За змістом ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У статті 181 ГК України наведено визначення неукладеного договору - неукладений договір є таким, що не відбувся. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У п.10 вказаної вище постанови №9 Пленум Верховного Суду України зауважив, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності позивача за неукладеним договором купівлі-продажу від 15.11.2001р. заперечується відповідачем - покупцем за вказаним договором.

Зважаючи на преюдиціальну обставину, визначену постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. у справі №4/80-92 та зміст ст.ст. 392, 1212, 1215 ЦК України, ст.181 ГК України, позовні вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення.

Суд не приймає доводи відповідача в обгрунтування прав на майно, про належність йому земельної ділянки для обслуговування гаражів по вул.Індустріальна, 2 на підставі чинного рішення Луцької міської ради від 25.04.2007р. №13/21, оскільки право власності на земельну ділянку не є предметом спору.

Не приймає суд і посилку відповідача на постанову СДСБЕЗ Луцького МВ УМВСУ у Волинській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.12.2007р., оскільки в силу ст.35 ГК України для суду має значення лише вирок з кримінальної справи.

Водночас суд зауважує на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.12.2008р. по справі №2-33/2008, позов ОСОБА_5 до колективного підприємства "Промбуд-6" про визнання недійсним рішення зборів від 27.11.2006р. задоволено та визнано недійсним рішення загальних зборів КП "Промбуд-6", що оформлене протоколом загальних зборів від 27.11.2006р. Тобто, затвердження (схвалення) договору з продажу гаражів не відбулось, на що і було зауважено в постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. у справі №4/80-92.

Посилка відповідача на постанову ВГСУ від 29.01.2008р. у справі №02/18-92 в обгрунтування пропуску строку позовної давності не прийнята судом, оскільки згаданою постановою скасовані судові акти по справі №02/18-92, справа направлена на новий розгляд, під час нового розгляду набула номер №4/80-92 і саме постановою ВГСУ від 22.06.2010р. по справі №4/80-92 обгрунтовані позовні вимоги і преюдиціальна обставина щодо визнання неукладеним договору купівлі-продажу, за яким відчужено спірне майно та звернення позивача до суду з вимогою про витребування майна.

Суд зауважує, що правовою підставою права власності відповідач на спірне майно є договір купівлі-продажу від 15.11.2001р.

Чинним судовим актом (постановою ВГСУ від 22.06.2010р. по справі №4/80-92) встановлено факт неукладення цього договору і, відповідно, відсутність правової підстави для відчуження (набуття) майна.

В силу ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 301,30 грн. та 236 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 392, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 181 ГК України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Колективним підприємством "Промбуд-6" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628) право власності на гаражі загальною площею 180,1кв.м. за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2.

3. Витребувати гаражі загальною площею 180,1кв.м. за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2 із незаконного володіння Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" (м.Луцьк, пр. Соборності, 38/9, код ЄДРПОУ 30887787) в користь Колективного підприємства "Промбуд-6" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628).

4. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс", м.Луцьк, пр. Соборності, 38/9, код ЄДРПОУ 30887787

в користь Колективного підприємства "Промбуд-6", м.Луцьк, вул.Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628

301,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філатова С. Т.