Рішення

від 16.06.2015 по справі 908/2170/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/85/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 Справа № 908/2170/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97; поштова адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 5)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас" (83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 96)

про стягнення 7206641,52 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 249672 грн. 59 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Вязміна М.Г., дов. № 34 від 06.06.2013 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення 1110325 грн. 59 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 91259 грн. 64 коп. річних процентів.

Розгляд справи, призначений на 14.05.2015 р., відкладався до 16.06.2015 р. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст.. 69 ГПК України за клопотанням позивача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.06.2015р.

Позивачем заявлялися клопотання про збільшення розміру позовних вимог. В судовому засіданні 16.06.2015 р. позивачем заявлено про збільшення позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача 7206641,52 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 249672,59 грн. річних процентів. До вказаного клопотання позивачем додано докази сплати судового збору та докази своєчасного направлення клопотання відповідачу. Таким чином, позивачем додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, внаслідок чого у відповідності до ст. 22 ГПК України заява задовольняється судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 7206641,52 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 249672 грн. 59 коп. річних процентів.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, та заяві № 1168 від 10.06.2015 р. В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 р. по справі № 908/5750/14 задоволено позов ТОВ «Регіон» до ТОВ «НВП «Кайлас» про стягнення заборгованості за договором №0738 від 07.09.2010 р. у розмірі 20949539 грн. 28 коп., 1955821 грн. 79 коп. пені, 446358 грн. 55 коп. річних процентів, 4641007 грн. 31 коп. втрат від інфляції грошових коштів. Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості. Рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 р. по справі № 908/5750/14 про стягнення основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних відповідачем не виконано. Якщо зобов'язання не виконане належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі закріплені у ст.. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Позивач просить стягнути з відповідача 7206641 грн. 52 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з лютого 2015 р. по травень 2015 р., та 249672 грн. 59 коп. річних процентів, нарахованих за період з 01.02.2015 р. по 31.05.2015 р.

Відповідач свого представника в судове засідання двічі не направив, про причини неявки суд не сповістив. Місцезнаходженням ТОВ «НВК «Кайлас» є м. Донецьк. Згідно листа УДППЗ "Укрпошта" від 30.03.2015 р. № 04-16-416 м. Донецьк входить до переліку населених пунктів, до яких не здійснюються поштові відправлення. Відповідача повідомлено про час та місце даного судового розгляду шляхом направлення ухвали від 11.03.2015 р. по даній справі на електронну пошту відповідача, про що свідчить витяг з журналу вихідної кореспонденції електронною поштою.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Крім того, відповідачу пропонувалось надати відзив в електронному варіанті, а явку представника забезпечити за можливості.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Згідно до приписів ст.. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 р. у справі № 908/5750/14 позовні вимоги ТОВ «Регіон» задоволено та стягнуто на його користь з ТОВ «НВП «Кайлас» 20949539 грн. 28 коп. основного боргу, 1955821 грн. 79 коп. пені, 446358 грн. 55 коп. річних процентів, 4640007 грн. 31 коп. втрат від інфляції грошових коштів. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р. вказане рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Рішенням від 02.03.2015 р. у справі № 908/5750/14 встановлено, що відповідач в порушення умов договору № 0738 від 07.09.2010 р. не здійснив повного розрахунку та має заборгованість за поставлений товар в розмірі 20949539 грн. 28 коп. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано за період з 23.11.2013 р. по 14.02.2015 р. 446358 грн. 55 коп. річних процентів та 4641007 грн. 31 коп. втрат від інфляції грошових коштів, які стягнуті рішення суду. На час пред'явлення даного позову рішення суду відповідачем не виконано.

Предметом даного судового розгляду є сума нарахованих втрат від інфляції грошових коштів за період з лютого 2015 р. по травень 2015 р. та річних процентів, нарахованих за період з 01.02.2015 р. по 31.05.2015 р. за зобов'язаннями по оплаті отриманого товару за договором № 0738 від 07.09.2010 р., оскільки рішення суду по справі № 908/5750/14 не виконано, грошові зобов'язання не припинені.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За змістом ст.ст.598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") .

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості стягнутої рішенням суду по справі № 908/5750/14. Оскільки судове рішення від 02.03.2015 у справі № 908/5750/14 про стягнення з ТОВ «НВП «Кайлас» коштів фактично не виконано, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача, предметом спору у даній справі № 908/2170/15 є, зокрема, стягнення річних процентів, нарахованих за період з 01.02.2015 р. по 31.05.2015 р. в розмірі 249672 грн. 59 коп. Як вбачається, в рішенні господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі № 908/5750/14 стягнуто річні проценти в розмірі 446358,55 грн., нараховані за період з 23.11.2013 р. по 14.02.2015 р. Таким чином, позивачем у даній справі повторно нараховано річні проценти за період з 01.02.2015 р. по 14.02.2015 р. Враховуючи те, що позов в цій частині у справі № 908/5750/14 заявлений з тих же підстав, що і позов у даній справі, в обох справах співпадають предмет позову і сторони, суд приходить до висновку про наявність рішення господарського суду, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, суд вважає, що провадження по справі № 908/2170/15-г підлягає припиненню в частині стягнення річних процентів в розмірі 22384 грн. 40 коп., нарахованих за період 01.02.2015 р. по 14.02.2015 р., в зв'язку з тим, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розрахунок заявлених до стягнення річних процентів, нарахованих за період з 14.02.2015 р. по 31.05.2015 р. судом перевірено. Суд вважає вимоги про стягнення річних процентів такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 182519 грн. 25 коп., нарахованих за вказаний період, оскільки позивачем помилково двічі включено в розрахунок період з 01.03.2015 р. по 26.03.2015 р. Вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 7206641 грн. 52 коп., нарахованих за період з лютого 2015 р. по травень 2015 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, п.2 ч. 1 ст. 80, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас" (83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 96, ЄДРПОУ 37041896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97; поштова адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 5, ЄДРПОУ 25096372) 7206641 (сім мільйонів двісті шість тисяч шістсот сорок одна) грн. 52 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 182519 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 25 коп., 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. Видати наказ.

В частині стягнення 22384 грн. 40 коп. річних процентів провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26 червня 2015 року.

Суддя І.А. Попова