Рішення

від 18.06.2015 по справі 910/10318/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/10318/15

за позовом Приватного підприємства "Шинник+"

до Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

про визнання зобов'язання поруки припиненими

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Карпенко Ю.Л. (дов.№1 від 06.01.2015),

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Шинник+» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання зобов'язання поруки припиненим.

Ухвалою суду від 22.04.2015 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 28.05.2015 року.

У судовому засіданні 28.05.2015 судом оголошено перерву до 18.06.2015 року.

До судового засідання 18.06.2015 з'явився представник позивача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. 17.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Також, суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (банк) та Приватним підприємством "Шинник+" (поручитель) укладено договір поруки № 79.1/30-П.І-07, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у сумі 2 400 000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" (позичальник за договором) за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року, укладеним між банком та позичальником.

Відповідно до п.1.3. статуту публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів АТ "Родовід Банк" від 09.04.12-10.04.12 (протокол № 1), публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк".

У відповідності до умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, а саме: розмір кредитної лінії - 3 600 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитами - 26% річних; строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 25.03.2009 року; плата за перевірку документів, наданих позичальником для видачі кредитів та забезпечення кредитних розрахунків, становить 0,5 % від суми кредитної лінії, нараховується банком і сплачується позичальником протягом 2 робочих днів з дня її нарахування; відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зауважує, що постановою Господарського суду Запорізької області від 29.03.2011 у справі № 26/5009/1358/11 товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Господарським судом Запорізької області у справі № 26/5009/1358/11 постановлено ухвалу від 06.04.2015, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія", ліквідовано банкрута - ТОВ "Компанія "Симетрія", припинено провадження у справі та ухвалено вимоги не задоволені за недостатністю майна вважати погашеними.

Так, посилаючись на те, що боржника - ТОВ «Компанія «Симетрія» ліквідовано, позивач просить суд визнати зобов'язання поруки припиненими на підставі п.1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охороних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Приписами зазначених норм також встановлюється перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.

Відтак, визначаючи у позовній заяві предмет позову, а по іншому спосіб захисту порушеного цивільного права або інтересу, позивач зобов'язаний використовувати ті способи захисту, які передбачені законом. Невірно вибраний спосіб захисту порушеного права тягне за собою відмову у позові.

Нормами статті 559 ЦК України законодавець презумує припинення поруки з підстав визначених даною статтею.

У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п.1.ч.2 ст.16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін.

Тому, право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 21.05.2012 у справі № 6-69 цс11 та від 21.05.2012 у справі № 6-88 цс11, застосування яких є обов"язковим для господарського суду відповідно до ст. 111-28 ГПК України.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Із положень статті 554 Цивільного кодексу України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту наявної у матеріалах справи ухвали суду від 06.04.2015 у справі № 26/5009/1358/11, вбачається що до реєстру вимог кредиторів банкрута ліквідатором включено, зокрема, ПАТ «Родовід Банк» з вимогами у розмірі 5632774,12 грн., з яких 4042790,41 грн. забезпечені заставою майна боржника першої черги, 57,81 грн. четвертої черги та 1589925,90 грн. шостої черги. Із коштів, отриманих від продажу майна боржника, частково задоволені вимоги ПАТ "Родовід Банк" - в сумі 172303,00 грн. Незадоволеними залишилися кредиторські вимоги в загальному розмірі 6330093,47 грн.

Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення частини 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), вимоги заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, у випадку не задоволення їх у процесі банкрутства цього боржника, вважаються погашеними.

Так, із резолютивної частини ухвали від 06.04.2015 у справі №26/5009/1358/11, а саме пункту четвертого, вбачається, що судом ухвалено вимоги не задоволені за недостатністю майна вважати погашеними.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону Україну; "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2015 ТОВ «Компанія «Симетрія», з якого вбачається, що 15.04.2011 внесено запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення.

Саме по собі прийняття господарським судом постанови про визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та відповідно не припиняє договори поруки.

Відповідно до змісту статей 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що порука припиняється у разі припинення основного зобов'язання, отже, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом та визнання вимог кредиторів погашеними, свідчить про припинення зобов'язання за кредитним договором, яке у свою чергу, є підставою для припинення зобов'язань за договором поруки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 07.11.2012 у справі №6-129цс12 та відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування господарськими судами.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини та факти, з якими законодавець пов'язує припинення поруки, а відповідачем, у свою чергу не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та визнав позов про визнання зобов'язання поруки припиненим таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Шинник+» до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання зобов'язання поруки припиненим - задовольнити.

Визнати поруку за договором поруки №79.1/30-П.І-07 від 26.09.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та Приватним підприємством "Шинник+", припиненою.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код 14349442) на користь Приватного підприємства «Шинник+» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, 40-Б; ідентифікаційний код 32740749) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.06.2015 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 23.06.2015 року.

Суддя К.В. Полякова