Рішення

від 18.06.2015 по справі 910/10279/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/10279/15

за позовом Філія "Адел" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім - "Фрегат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010"

про стягнення заборгованості у розмірі 72 228,90 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Рябець А.О. (дов. № б/н від 02.04.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Філія "Адел" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім - "Фрегат" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" про стягнення заборгованості у розмірі 72 228,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором купівлі - продажу № 603 від 01.09.2011 зобов'язань щодо своєчасності оплати товару, внаслідок чого за відповідачем утворився борг у розмірі 48873,99 грн., а також у зв'язку із простроченням оплати позивачем нараховані до стягнення 3594,58 грн. пені, 17263,03 грн. інфляційних втрат та 2497,30 грн. 3% річних .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10279/15 та призначено справу до розгляду на 28.05.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 28.05.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.06.2015 року.

У судовому засіданні 18.06.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арована 2010» (надалі - покупець) та Філією «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат» (надалі - постачальник) укладено Договір купівлі - продажу № 603, за яким продавець передає, а покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях та/або накладних. Підписані Сторонами специфікації та накладні є невід'ємною частиною цього Договору .

Пунктом 1.3.Договору встановлено, що право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця на підставі підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, що засвідчує дату передачі Товару.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з 22.01.2013 по 01.09.2014 товару на загальну суму 48 873,99 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними у матеріалах справи, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а саме № РН-0001345 від 22 січня 2013 року - 499,37 грн., № РН-0001616 від 25 січня 2013 року - 604,09 грн., №РН-0001618 від 25 січня 2013 року - 624,00 грн., № РН-0001620 від 25 січня 2013 року - 290,53 грн., № РН-0001621 від 25 січня 2013 року - 903,87 грн., № РН-0001820 від 29 січня 2013 року - 358,79 грн., № РН-0001826 від 29 січня 2013 року - 1 078,85 грн., № РН-0001830 від 29 січня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0001833 від 29 січня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0001834 від 29 січня 2013 року - 373,44 грн.,№ РН-0001841 від 29 січня 2013 року - 248,17 грн., № РН-0003334 від 15 лютого 2013 року - 446,12 грн., № РН-0003338 від 15 лютого 2013 року - 765,77 грн., № РН-0003343 від 15 лютого 2013 року - 343,82 грн., № РН-0003896 від 22 лютого 2013 року - 1 241,39 грн., № РН-0003898 від 22 лютого 2013 року - 1 176,75 грн., № РН-0006019 від 19 березня 2013 року - 1 338,16 грн., № РН-0006021 від 19 березня 2013 року - 230,80 грн., № РН-0006322 від 22 березня 2013 року - 1 324,64 грн., № РН-0006500 від 26 березня 2013 року - 911,81 грн., № РН-0007096 від 02 квітня 2013 року - 972,76 грн., № РН-0007097 від 02 квітня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0007099 від 02 квітня 2013 року - 380,39 грн., № РН-0007434 від 05 квітня 2013 року - 1 900,50 грн., № РН-0007438 від 05 квітня 2013 року - 343,82 грн., № РН-0007443 від 05 квітня 2013 року - 361,37 грн., № РН-0007725 від 09 квітня 2013 року - 291,90 грн., № РН-0007755 від 09 квітня 2013 року - 1 152,38 грн., № РН-0007760 від 09 квітня 2013 року - 290,53 грн., № РН-0008040 від 12 квітня 2013 року - 971,62 грн., № РН-0008165 від 15 квітня 2013 року - 807,16 грн., № РН-0008166 від 15 квітня 2013 року - 237,83 грн., № РН-0008167 від 15 квітня 2013 року - 380,39 грн., № РН-0008169 від 15 квітня 2013 року - 3 451,23 грн., № РН-0008172 від 15 квітня 2013 року - 486,00 грн., № РН-0008173 від 15 квітня 2013 року - 679,91 грн., № РН-0008481 від 18 квітня 2013 року - 583,90 грн., № РН-0008506 від 18 квітня 2013 року - 917,63 грн., № РН-0008919 від 24 квітня 2013 року - 346,08 грн., № РН-0011177 від 27 травня 2013 року - 731,53 грн., № РН-0011178 від 27 травня 2013 року - 227,80 грн., № РН-0011808 від 04 червня 2013 року - 489,96 грн., № РН-0012009 від 06 червня 2013 року - 861,13 грн., № РН-0012696 від 14 червня 2013 року - 1 119,58 грн., № РН-0012699 від 14 червня 2013 року - 361,91 грн., № РН-0012702 від 14 червня 2013 року - 299,52 грн., № РН-0012704 від 14 червня 2013 року - 255,24 грн.,№ РН-0012706 від 14 червня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0012707 від 14 червня 2013 року - 255,24 грн., № РН-0013607 від 27 червня 2013 року - 843,73 грн., № РН-0013609 від 27 червня 2013 року - 237,83 грн., № РН-0016405 від 07 серпня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0016406 від 07 серпня 2013 року - 291,95 грн., № РН-0017309 від 20 серпня 2013 року - 639,55 грн., № РН-0017310 від 20 серпня 2013 року - 248,17 грн., № РН-0019424 від 13 вересня 2013 року - 474,49 грн., № РН-0019427 від 13 вересня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0019428 від 13 вересня 2013 року - 380,39 грн., № РН-0019551 від 16 вересня 2013 року - 379,10 грн., № РН-0019554 від 16 вересня 2013 року - 124,08 грн., № РН-0019555 від 16 вересня 2013 року - 96,06 грн., № РН-0019716 від 17 вересня 2013 року - 181,39 грн., № РН-0027375 від 12 грудня 2013 року - 940,68 грн., № РН-0027902 від 20 грудня 2013 року - 1191,89 грн., № РН-0027904 від 20 грудня 2013 року - 248,17 грн., № РН-0028805 від 24 грудня 2013 року - 248,17 грн., № РН-0028806 від 27 грудня 2013 року - 1296,94 грн., № РН-0000440 від 10 січня 2014 року - 2 598,99 грн., № РН-0000442 від 10 січня 2014 року - 248,17 грн., № РН-0001322 від 17 січня 2014 року -1 021,76 грн., № РН-0002258 від 24 січня 2014 року -783,65 грн., № РН-0002259 від 24 січня 2014 року - 92,88 грн., № РН-0003782 від 07 лютого 2014 року - 966,02 грн., № РН-0003785 від 07 лютого 2014 року - 462,38 грн., № РН-0004567 від 14 лютого 2014 року - 1 697,18 грн., № РН-0004793 від 15 лютого 2014 року-188,78 грн., № РН-0026062 від 01 вересня 2014 року - 681,18 грн.

Прийняття Покупцем Товару від Продавця за кількістю та якістю здійснюється повноважними представниками Сторін в місці отримання Товару за супроводжувальними документами. Підпис Покупця, засвідчений печаткою, на накладній свідчить про отримання ним Товару належної якості та відповідної кількості. (пункт 4.3.Договору)

За пунктом 4.5.Договору, у разі наявності у Покупця обґрунтованих зауважень щодо якості або кількості Товару, що приймається, повноважні представники Сторін складають відповідний акт за участю третьої незацікавленої сторони.

Товар, що має певні вади, тобто не відповідає вимогам супроводжувальних документів, може бути замінений за згодою Продавця на інший аналогічний Товар.

Відповідно до п.5.1. Договору, ціна на кожну партію товару вказується в підписаних сторонами специфікаціях та накладних.

Відповідно до п.5.3. Договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів за кожну поставлену партію товару протягом 14 банківських днів з дати отримання товару, але не пізніше чотирнадцяти календарних днів з дня його отримання.

Згідно п.5.4. Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума зарахована на рахунок продавця.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направляв відповідачу для погодження та підписання акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2012 по 31.12.2014, проте даний акт відповідачем залишено поза увагою.

Разом з тим, відповідач заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 48 873,99 грн. так і не погасив, що спричинило звернення позивача із даним позовом до суду.

Оскільки, зобов'язання за Договором відповідачем не виконані, позивачем заявлено до стягнення також 3594,58 грн. пені, 2497,30 грн. 3% річних та 17263,03 грн. інфляційних втрат.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 01.09.2011 між сторонами укладено договір купівлі - продажу № 603, згідно з яким продавець передає, а покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях та/або накладних.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу за період з 22.01.2013 по 01.09.2014 товару на загальну суму 48 873,99 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, які підписані та скріплені печаткам обох сторін. Жодних зауважень щодо поставленого товару відповідачем не надавалось та матеріали справи не містять.

Проте відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, не здійснив оплату отриманих товарів, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 48 873,99 грн.

Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховані до стягнення з відповідача також відповідні штрафні санкції, а саме 3594,58 грн. пені, 2497,30 грн. 3% річних та 17263,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За пунктом 6.7. Договору, у разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, та відшкодувати всі збитки нанесені продавцю неналежним виконанням покупцем умов даного договору.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.3. Договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів за кожну поставлену партію товару протягом 14 банківських днів з дати отримання товару, але не пізніше чотирнадцяти календарних днів з дня його отримання.

Пунктом 1.3 Розділу 1 постанови Національного банку "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" від 03.12.2003 N 514 визначено, що банківський день - це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням п.5.3, п.6.7 Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3594,58 грн. пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 3584,93 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково у сумі розміром 13987,80 грн. за весь час прострочення платежів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, враховуючи п.5.3.Договору, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 2497,30 грн., такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2493,49 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Філії "Адел" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім - "Фрегат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" про стягнення заборгованості у розмірі 72 228,90 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована 2010" (01023, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, 4, кв.6; ідентифікаційний код 37266359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім - "Фрегат" (02660, місто Київ, вулиця Магнітогорська, 1; ідентифікаційний код 36100206) 48873 (сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 99 копійок основного боргу, 3584 (три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 93 копійки пені, 13987 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім)гривень 80 копійок інфляційних втрат, 2493 (дві тисячі чотириста дев'ятсот три) гривні 49 копійок 3% річних та 1743(одну тисячу сімсот сорок три) гривні 81 копійку витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 23.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова